Рішення № 90267195, 08.07.2020, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/3144/20

2-а/357/120/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08 липня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Орєхова О. І. ,

за участі секретаря - Сокур О. В.,

позивача - ОСОБА_3 .

розглянувши в спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до управління патрульної поліції у Вінницькій області інспектора ОР сержанта поліції Гнідунець Дмитра Вікторовича про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

В березні 2020 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з адмінінстративним позовом до управління патрульної поліції у Вінницькій області інспектора ОР сержанта поліції Гнідунець Дмитра Вікторовича про скасування постанови, посилаючись на наступні обставини.

20.03.2020 року інспектором ОР Управління патрульної поліції у Вінницькій області сержантом поліції Гнідунцем Д.В. (далі - Відповідач) винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 ч. 1 КУпАП. У постанові Відповідач стверджує, що ним порушено п. 12.4 ПДР - порушення швидкісного режиму в населених пунктах.

Зазначена постанова винесена безпідставно та з істотним порушенням його прав, не відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому підлягає скасуванню.

Так, 20.03.2020 року він рухався по автомобільній дорозі М21 (Житомир - Могильов Подільський) за кермом транспортного засобу марки BMW 525 D , після чого, за населеним пунктом с. Стрижівка Калинівського району Вінницької області він зупинився на вимогу Відповідача, який повідомив йому, що начебто ним, порушено п. 12.4 ПДР - порушення швидкісного режиму в населених пунктах.

В подальшому, на вимогу Відповідача, ним надано посвідчення водія та реєстраційне посвідчення на транспортний засіб, у той час, інспектор ОР Управління патрульної поліції у Вінницькій області лейтенант поліції Джафаров О.В., який був разом з Відповідачем, почав вимагати надати йому інформацію щодо місця його проживання та, на запитання, з якою метою він вимагає інформацію, останній повідомив, що інформація потрібна для перевірки даних, однак ОСОБА_4 ввівши його в оману роздрукував постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №2271819 та передав її Відповідачу, який її підписав та передав йому на підпис. Заявивши Відповідачу, що він не ознайомлений з матеріалами справи, його не попередили про початок розгляду адміністративного провадження щодо порушення ним вимог п. 12.4 ПДР та фактично позбавили його права на захист.

Так, вже після винесення постанови ЕАК №2271819, за його вимогу Відповідач надав йому на ознайомлення лазерний вимірювач швидкості TruCam, на якому було лише зображення транспортного засобу, яким він керував.

Таким чином, Відповідач позбавив можливості, навіть ніяким чином висловити свою незгоду із винністю у вчиненні адміністративного правопорушення. Ніякого пояснення Відповідачем у нього не відбиралося. У оскаржуваній постанові ніяким чином його пояснення або незгода із винністю у вчиненні адміністративного правопорушення не відображені. Тим більше, він не міг подати клопотання, скористатися правовою допомогою, тощо, за такої процедури.

До постанови у справі про адміністративне правопорушення не долучено доказів, передбачених ст. 251 КпАП України, а саме: протоколу у справі про адміністративне правопорушення, пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновку експерта, речових доказів, тощо.

За таких умов постанову слід визнати такою, що її винесено без достатніх доказів.

Просив суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки руху, зафіксоване не в автоматичному режимі інспектора ОР Управління патрульної поліції у Вінницькій області сержанта поліції Гнідунця Д.В., серія ЕАК № 2271819, якою його, ОСОБА_3 було притягнуто до адміністартивної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. за ч. 1 ст. 122 КУпАП та зобов`язати Управління патрульної поліції у Вінницькій області видалити відомості з інформаційно-пошукових систем Національної поліції щодо винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки руху, зафіксоване не в автоматичному режимі інспектором ОР Управління патрульної поліції у Вінницькій області сержанта поліції Гнідунця Д.В., серія ЕАК №2271819 ( а. с. 1-4 ).

Ухвалою судді від 01.04.2020 року адміністративний позов ОСОБА_3 до управління патрульної поліції у Вінницькій області інспектора ОР сержанта поліції Гнідунець Дмитра Вікторовича про скасування постанови було залишено без руху ( а. с. 16-18 ).

Ухвалою судді від 27.04.2020 року адміністративний позов ОСОБА_3 до управління патрульної поліції у Вінницькій області інспектора ОР сержанта поліції Гнідунець Дмитра Вікторовича про скасування постанови було повторно залишено без руху ( а. с. 24-26 ).

Ухвалою судді від 14 травня 2020 року постановлено відкрити провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління патрульної поліції у Вінницькій області інспектора ОР сержанта поліції Гнідунець Дмитра Вікторовича про скасування постанови. Постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін ( а. с. 43-44 ).

29 травня 2020 року за вх. № 20206 судом отримано від відповідача відзив, в якому останній посилався на наступне.

Під час патрулювання 20.03.2020 року о 10 год. 18 хв. на А/Д М-21 «Виступовичі - Житомир - Мог.Подільський» 297 км в населеному пункті позначеному дорожнім знаком 5.45 ПДР України м. Стрижавка екіпажем патрульної поліції за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер НОМЕР_2 ) було виявлено порушення Правил дорожнього руху. А саме, водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом BMW 525 D з номерним знаком НОМЕР_3 , рухався зі швидкістю 73 (сімдесят три) км/год при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 23 (двадцять три) км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР України.

Встановивши всі обставини правопорушення, керуючись ст. ст. 33 та 284 КУпАП інспектором було прийнято рішення притягти водія до адміністративної відповідальності та в подальшому винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕАК № 2271819 за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції (ст. 222 КУпАП зазначено вище) та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Відповідно до ч. 5 цієї ж статті, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185-3 КУпАП та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більше як на двадцять кілометрів на годину, яке передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП Відповідачем, було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення ЕАК № 2271819 від 20.03.2020 року.

Таким чином, Відповідач мав всі законні підстави винести Постанову, а також розглянути справу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення. Оскільки у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП (Рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 року №5-рп/2015).

Тому за результатами розгляду адміністративної справи до Позивача застосовано адміністративне стягнення - штраф у розмірі 255 грн.

Просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 у повному обсязі та розгляд справи провести за відсутності Відповідача ( а. с. 58-60 ).

Позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав адміністративний позов, надав пояснення аналогічні викладеним в позові та просив його задовольнити.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, направляючи до суду відзив на адміністративний позов, розгляд справи просили провести за відсутності відповідача ( а. с. 60 ).

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Враховуючи викладене, положення ст. 286 КАС України, ст. 289 КУпАП, суд приходить до висновку, що позивач при зверненні до суду з адміністративним позовом 26.03.2020 р., що підтверджується штампом суду ( а. с. 1 ), щодо оскарження постанови від 20.03.2020 р., не порушив передбачений 10-денний строк для захисту своїх прав в судовому порядку, з адміністративним позовом до суду останній звернувся 24.03.2020 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим конвертом ( а. с. 12 ), тобто у десятиденний строк з дня вручення такого рішення ( постонови ), що передбачено вимогами ст. 286 КАС України.

Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Встановлено, що 20.03.2020 року позивача ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

В оскарженій позивачем постанові зазначено, що 20.03.2020 року о 10 годині 18 хвилин ОСОБА_3 керуючи транспортним засобом марки ВMW, державний номер НОМЕР_4 на а/д М-21 км 297 в населеному пункті позначеному дорожнім знаком 5.45 ПДР України смт. Стрижавка Вінницької області перевищив швидкість руху на 23 км, рухався 73 км/год., чим порушив п. 12.4 ПДР «Порушення швидкостного режиму в населених пунктах ( дозволено швидкість не більше 50 км/год ). Швидкість вимірювалася приладом TruCam. Інспектор прийняв по справі рішення про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. ( а. с. 36 ).

Оскаржувальна постанова про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_3 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, Серія ЕАК № 2271819 була винесена 20.03.2020 року інспектором сержантом поліції УПП у Вінницькій області Гнідунець Дмитром Вікторовичем.

Зі змісту ст. 9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності ( ст. 7 КУпАП).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Як передбачено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно п.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Відповідно до ч.1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно п. 8 ч.1 статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ч. 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно п. 12.4. Правил дорожнього руху України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Відповідно до частини 1 статті ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 2 статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно до ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Обґрунтовуючи свій позов, позивач посилається на те, що при притягненні його до відповідальності інспектор патрульної служби діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені законодавством. Це зумовлено тим, що вимірювач швидкості тримав поліцейський, отже не може бути визначено точної швидкості та маються сумніви щодо самого приладу, постанова складалася на місці зупинки, а не за місцем розташування органу, йому не було надано скористуватися правовою допомогою, не роз`яснено прав, про початок розгляду адміністративної справи. Лише було видано постанову, яка складалася одним працівником поліції, а підписувалася іншим.

Відповідно до ч. 4 статті 285 КУпАП у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.

У висновку Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України (далі - НКР) щодо застосування положень статті 258 КУпАП під час вирішення справ про оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених статтею 122 КУпАП (далі - Висновок) зазначено, що випадки розгляду справ про адміністративні правопорушення уповноваженими на те особами на місці вчинення правопорушення визначені статтею 258 КУпАП, в інших випадках справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем вчинення правопорушення, відповідно до статті 276 КУпАП.

При цьому варто звернути увагу на те, що словосполучення «на місці вчинення правопорушення», яке містяться у статті 258 КУпАП та словосполучення «за місцем вчинення правопорушення», вжитого у статті 276 КУпАП мають різний правовий зміст.

Зазначену проблему аналізував Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У пункті 2.4 мотивувальної частини цього рішення зазначено, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення «за місцем його вчинення», застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що словосполучення «за місцем його вчинення», яке міститься в положенні частини першої статті 276 Кодексу, визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

У згаданому Висновку НКР дійшла висновку: під час вирішення справ про оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених статтею 122 КУпАП, положення статті 258 КУпАП не застосовуються; винесення постанов у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 122 КУпАП, уповноваженими на те особами одразу після складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці вчинення правопорушення є неправомірним.

Такий висновок НКР ґрунтувався на тому, що положення статті 258 КУпАП не розповсюджувалися на статтю 122 КУпАП.

Окрім того, проаналізувавши п. 2.3 наведеного вище рішення Конституційного Суду України, суд дійшов висновку, що Конституційний Суд, говорячи про порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 КУпАП, мав на увазі виключно випадки застосування скороченого провадження у справах, на які не розповсюджуються вимоги статті 258 КУпАП.

Однак, вже після прийняття Конституційним Судом зазначеного рішення, норми КУпАП та, зокрема, статті 258 зазнали змін, в результаті чого на справи, які віднесено до компетенції Національної поліції розповсюджено вимоги ч. 4 статті 258 - постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься на місті вчинення правопорушення.

Таким чином, аналіз законодавчих норм, чинних на момент виникнення спірних правовідносин дає підстави для висновку, що працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення з порушення ПДР (стаття 122 КУпАП) на місці вчинення такого правопорушення.

Аналогічний правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 522/6111/16-а (№ К/9901/11751/18).

Тому посилання позивача в частині не згоди щодо складання оскаржуваної постанови за місцем вчинення правопорушення не заслуговують на увагу у зв`язку з вищенаведеним.

Так, встановлено, що відповідачем швидкість вимірювалася за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 ( серійний номер ТС000303 ).

Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29 серпня 2012 року № UА-МІ/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ197-12 ( а. с. 63 на зворотному листі ).

Чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію.

Крім того, така процедура як «сертифікація» взагалі не міститься в нормах чинного законодавства України.

Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку. Міжповірочний інтервал для TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05 квітня 2012 року N 437 і становить 1 рік.

Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року № 193.

Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/16807, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 23 жовтня 2019 року та, яке чинне до 23 жовтня 2020 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTІ 20/20 №ТС000303, є придатним до застосування ( а. с. 62 ).

Необхідно зазначити, що лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів «TruCam LTІ 20/20» № ТС000303 виробництва LaserTechnologyInc, США за результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам технічної документації на вимірювач.

Лазерний вимірювач швидкості TruCam LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.

Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється діапазон вимірювань швидкості від 2 км/год до 320 км/год. максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах: ±2 км/год в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год; ±1% в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год.

Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації ( а. с. 63 ).

Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.

Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.

Враховуючи викладене, впровадження додаткових заходів для забезпечення достовірності інформації про порушення правил дорожнього руху та проведення їх експертиз не є обов`язковим.

Будь-які належні і допустимі докази, які б спростовували правильність здійснених технічним засобом вимірювань швидкості, скаржником надано не було.

Тому, враховуючи неведене, суд відхиляє доводи позивача в частині того, що вимірюваний прилад TruCam не міг використовуватися працівником поліції.

Будь-які формальні порушення, допущені відповідачем під час складання оскаржуваної постанови жодним чином не можуть спростовувати порушення позивачем правил дорожнього руху шляхом перевищення швидкості руху в межах населеного пункту.

Також, не спростовує здійсненого позивачем адміністративного правопорушення, факт можливого ненадання йому під час розгляду справи про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, роз`яснень, передбачених положеннями статей КУпАП, оскільки дані недоліки не можуть бути підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та нівелювати встановлені працівниками поліції порушення Правил дорожнього руху.

Аналогічний правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 753/4366/17.

Згідно зі статтею 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання Правил дорожнього руху.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана позивачем постанова містить посилання на застосування працівником поліції, відповідачем по справі, вимірювача швидкості «Trucam ТС000303», а також містить інформацію про фіксацію правопорушення.

Отже, у відповідності до вимог частини 3 статті 283 КУпАП у постанові по справі про адміністративне правопорушення зазначено відомості про прилад вимірювання швидкості, яким зафіксоване перевищення швидкості.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постановах від 31.01.2019 року справа № 464/2309/17, від 24.01.2019 року справа № 592/5576/17, від 24.01.2019 року справа № 428/2769/17 та від 19 лютого 2020 року справа №524/1284/17, адміністративне провадження №К/9901/15713/18.

Враховуючи вищенаведене, суд не погоджується із зазначеними доводами скаржника в частині неправомірного складання постанови за місцем вчинення адмінстративного правопорушення та стосовно вимірювального приладу TruCam, про що судом наведене вище.

Стосовно посилань позивача, що з боку відповідача було вчинено порушення при складанні оскаржуваної постанови, які виразилися в тому, що останнього було позбавлено права скористуватися правовою допомогою, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно ст. 271 КУпАП у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України. Повноваження адвоката на участь у розгляді справи посвідчуються ордером, що його видає адвокатське об`єднання, або відповідною довіреністю на ведення справи.

Встановлено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, позивач ОСОБА_3 виявив бажання скористатись правовою допомогою, про що надав відповідачу відповідне письмове клопотання.

З наданого відповідачем запису, який був оглянутий в судовому засіданні вбачається, що позивач дійсно мав в руках листи бумаги.

Позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні наполягав, що дійсно в руках тримав клопотання про надання йому можливості скористуватися правовою допомогою, яке було проігноровано з боку відповідача.

Оглянутий в судовому засіданні запис, наданий відповідачем, останній не містить його повної фіксації, тобто відсутій його початок ( зупинення автомобіля, представлення поліцейським, роз`яснення причини зупинки, тощо ).

У кожному разі працівник поліції зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у статтях КУпАП.

Отже, з боку відповідача в порушення вимог статті 77 КАС України не надано суду жодного належного доказу, що таке клопотання позивача було розглянуто.

Оскільки, інспектором не вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що такими діями інспектор порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, тому і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Зазначений правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 8 лютого 2020 року справа №524/9827/16-а, адміністративне провадження №К/9901/20742/18.

Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, а також повідомляється про час та місце розгляду адміністративної справи.

Крім того, знайшли своє підтвердження і доводи позивача в частині того, що з боку відповідача не було повідомлено позивача про початок розгляду адміністративної справи, не було роз`яснено прав та обов`язків, а також те, що оскаржувана постанова складалася одним поліцейським, а підписувалася та видавалася іншим, що підтверджує наданий відповідача до відзиву відеозапис, оглянутий в судовому засіданні.

До того ж, з наданого відповідачем та оглянутого судом відеозапису вбачається, що розгляд адміністративної справи відповідачем вчинено формально без дотримання вимог закону.

За таких обставин, з урахуванням вищезазначених недоліків з боку відповідача при розгляді адміністративної справи та складанні оскаржуваної постанови, оскаржувана постанова суб`єкта владних повноважень не може бути залишена без змін, а позовна заява без задоволення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що рішення суб`єкта владних повноважень при складанні оскаржуваної постанови повинно бути скасовано, а справу закрито.

Щодо вимог позивача в частині зобов`язання відповідача видалити з відповідної бази даних запис про здійснення ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП України, то це не є способом захисту прав, а за своєю суттю є способом виконання рішення, тому позовні вимоги в цій частині є такими, що не підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 288 КУпАП, то підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. 19,68 Конституції України, ст. 2, 5, 6-10, 20 77, 90, 122, 139, 159, 205, 229, 241-246, 255, 268, 286, 295 КАС України, ст. ст. 7, 9, 247, 251, 252, 288, 289, 293 КУпАП, Законом України «Про Національну поліцію», суд, -

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_3 до управління патрульної поліції у Вінницькій області інспектора ОР сержанта поліції Гнідунець Дмитра Вікторовича про скасування постанови, - задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАК № 2271819 від 20.03.2020 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 , - закрити.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених ст. 286 КАС України можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_3 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_2, фактичне проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_6 , паспорт серії НОМЕР_7 );

Відповідач: Управління патрульної поліції у Вінницькій області інспектор ОР сержант поліції Гнідунець Дмитро Вікторович ( адреса місцезнаходження: 21000, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Ботанічна, буд. 23 ).

Повний текст судового рішення складено 08 липня 2020 року.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов