Постанова № 9026701, 05.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2010м.Київ№ 11/252

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтика Україна"

до                    Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

про                    визнання недійсними податкового повідомлення-рішення

Суддя Смирнова Ю.М.

                                                             Секретар с. з. Пунейко Л.М.

Представники:

Від позивача: Вишняк В.В. –представник

Від відповідача: Кривобок Ю.М. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва від 01.03.2005 № 0000092601/0.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акта перевірки про здійснення позивачем безоплатної передачі майна Відкритому акціонерному товариству "Пивоварна компанія "Балтика" є помилковими, тому підстав для визначення позивачу податкових зобов’язань з податку на додану вартість у відповідача не було.

Відповідач в запереченнях на позовну заяву та його представник в судовому засіданні проти позову заперечує. Зазначає, що перевіркою встановлено безоплатну передачу позивачем представництву Відкритого акціонерного товариства "Пивоварна компанія "Балтика" холодильних шаф без відображення цієї операції в податковому обліку, що призвело до заниження податку на додану вартість на 201614,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2005 провадження у справі № 11/252 було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 11/287, оскільки питання щодо правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат вартості придбаних товарів за операціями з придбання та відчуження холодильних шаф –вітрин, що досліджується в межах справи № 11/287, є необхідною умовою для встановлення правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаними операціями.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2010 провадження у справі поновлено.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких містяться у матеріалах справи, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва (далі - відповідач) проведено позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтика –Україна" (далі - позивач) по фінансово –господарській операції з придбання та відчуження холодильних шаф –вітрин в ІІ кв.2004р., за результатами якої складено акт від 01.03.2005 № 03/26-4/32849669 (далі –Акт перевірки).

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.03.2005 № 0000092601/0 (спірне рішення), яким згідно з п.3.1.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 302421,00 грн., в т.ч. 201614,00 грн. –основний платіж, 100807,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Також на підставі вищевказаного Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.03.2005 № 0000082601/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 327623,24 грн., в т.ч. 252017,88 грн. –основний платіж, 75605,36 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Актом перевірки встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кара–гоз" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Балтика –Україна" (покупець) укладено договір поставки № 1/04 від 26.05.2004 на придбання товару. Відповідно до наданих до перевірки документів, товар у кількості 223 шт. отримано представництвом Відкритого акціонерного товариства "Пивоварна компанія "Балтика" (акт прийому –передачі від 27.05.2004), а у кількості 62 шт. товар отримано Товариством з обмеженою відповідальністю "Балтика –Україна" (акт від 07.07.2004). Постачальником виписані податкові накладні, які внесені позивачем до книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) у серпні 2004р. на суми: - вартість без податку на додану вартість -1288342,50 грн., сума податку на додану вартість -257668,50 грн. Покупцем перераховано на рахунок постачальника грошові кошти за отриманий товар (холодильні шафи в кількості 285 шт.) - 1546011,00 грн., т.ч. податок на додану вартість -257668,50 грн. Згідно пояснень посадових осіб позивача, складських приміщень у позивача не було, транспортних витрат по передачі холодильних шаф позивач не ніс. Також до перевірки позивачем надано договір оренди від 21.06.2004 № 1, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Балтика –Україна" (орендодавець) передає Товариству з обмеженою відповідальністю "Пивний Дім" (орендар) в оренду обладнання для подальшої реалізації Відкритою акціонерною компанією "Пивоварна компанія "Балтика". Посадовими особами позивача надано пояснення, що холодильні шафи (вітрини) в експлуатацію не вводились, амортизація не нараховувалась, на складі за адресою: м. Київ, бульвар І. Лепсе, 24 холодильні шафи не обліковуються.

У зв’язку з цим в акті зроблено висновок, що представництвом Відкритого акціонерного товариства "Пивоварна компанія "Балтика" шафи у кількості 223 шт., безоплатно отримані у постачальника обладнання - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кара-Гоз", отже зазначені шафи безоплатно передані позивачем представництву Відкритого акціонерного товариства "Пивоварна компанія "Балтика". Позивачем отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Кара –Гоз" холодильні шафи у кількості 62 шт., а обліковуються 285 шт., та розрахунок проведений як за 285 шт. Позивач здійснив безоплатну передачу представництву Відкритого акціонерного товариства "Пивоварна компанія "Балтика" без відображення в податковому обліку операції з безоплатного надання товарів - 223 шт. холодильних шаф.

В Акті зазначено, що за вказаними операціями в порушення п.п. 3.1.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" позивач занизив суму податкових зобов’язань з податку на додану вартість за травень 2004 року на загальну суму 201614,00 грн., а також занизив валовий дохід за перше півріччя 2004 року на 1008071,51 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Балтика Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 01.03.2005 №0000082601/0, який ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2005 у справі № 11/287 залишений без розгляду. Вказана ухвала є чинною та не оскаржувалась.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Балтика Україна" повторно звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення від 01.03.2005 №0000082601/0, за результатами розгляду якого Господарським судом міста Києва прийнята постанова від 11.12.2007 у справі № 49/106-А про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2009 постанову Господарського суду міста Києва від 11.12.2007 у справі № 49/106-А скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтика Україна" про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення –рішення від 01.03.2005 № 0000082601/0 відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.10.2009 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2009 скасовано та залишено в силі постанову Господарського суду міста Києва від 11.12.2007.

Відповідно до ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Господарський суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом під час розгляду справи № 49/106-А, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Балтика –Україна" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кара –гоз" (постачальник) укладено договір поставки № 1/04 від 26.05.2004, відповідно до умов якого постачальник зобов’язується поставити, а покупець зобов’язаний прийняти та оплатити товар, указаний в додатку № 1 до договору.

Відповідно до додатку № 1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Кара –гоз" зобов’язується поставити холодильні шафи у кількості 285 шт. за ціною 5424,60 грн. за одиницю на загальну суму 1546011,00 грн.

На виконання вказаного договору та згідно актів прийому–передачі від 27.05.2004 та від 07.07.2004 Товариство з обмеженою відповідальністю "Кара-гоз" передало позивачу холодильні шафи у кількості 285 шт. Товариство з обмеженою відповідальністю "Кара –гоз" виписало видаткові та податкові накладні Товариству з обмеженою відповідальністю "Балтика-Україна", копії яких є в матеріалах справи. Від позивача згідно акту від 27.05.2004 отримано товар директором представництва Відкритого акціонерного товариства "Пивоварна компанія "Балтика" за умовами договору доручення № 7 від 25.05.2007.

Вартість отриманого товару позивачем оплачена, що також не заперечується відповідачем.

За умовами договору доручення № 7 від 25.05.2007 представництво Відкритого акціонерного товариства "Пивоварна компанія "Балтика" (повірений) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Балтика –Україна" (довіритель) довіритель доручив, а повірений прийняв на себе обов’язок укладати від імені довірителя договори оренди обладнання (в т.ч. холодильних шаф та обладнання). Згідно із довіреністю від 25.05.2004 позивач уповноважив голову представництва Відкритого акціонерного товариства "Пивоварна компанія "Балтика" на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтика –Україна" у всіх відносинах з юридичними та фізичними особами, у т.ч. передавати товарно-матеріальні цінності, основні фонди, обладнання, від її імені іншим особам, укладати договори, здійснювати інші дії.

Згідно із заявкою-дорученням №1 до зазначеного договору доручення позивач уповноважив повіреного отримати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Кара-Гоз" холодильні шафи в кількості 223 шт., передати зазначені шафи Товариству з обмеженою відповідальністю "Пивний дім".

Згідно зі звітами повіреного № 1 від 27.05.2004, та №2 від 28.05.2004 повірений отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Кара-Гоз" холодильні шафи в кількості 223 шт., передав зазначені шафи Товариству з обмеженою відповідальністю "Пивний дім" для наступного укладання договору оренди.

21.06.2004 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Балтика –Україна" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пивний Дім" (орендар) укладено договір оренди № 1, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в тимчасове користування обладнання відповідно до специфікації № 1 для подальшої реалізації продукції Відкритого акціонерного товариства "Пивоварна компанія "Балтика". Додатком до договору є специфікація №2, згідно із якою передається в оренду обладнання - 285 холодильних шаф.

Згідно із актами приймання-передачі від 28.05.2004, та від 11.06 2004 Відкрите акціонерне товариство "ПК "Балтика" передало Товариству з обмеженою відповідальністю "Пивний дім" шафи холодильні в кількості 223 штук, та, відповідно 62 штуки, марки CMV 1000S з логотипом "Балтика".

Згідно із актом звіряння обладнання, переданого в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Пивний дім", отримано від позивача 285 шт. холодильних шаф станом на 14.03.2005.

В підтвердження виконання вказаного договору в матеріалах справи наявний акт від 28.05.2005 прийому –передачі обладнання по договору оренди № 1 від 21.06.2004, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Пивний Дім" повертає Товариству з обмеженою відповідальністю "Балтика Україна" холодильні шафи у кількості 285 шт.

Таким чином, Представництвом Відкритого акціонерного товариства "Пивоварна компанія "Балтика" отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Кара-Гоз" 223 холодильних шафи від імені позивача на виконання умов договору доручення, та договору постачання №1/04 від 26.05.2004, для подальшого передання в оренду зазначеного обладнання Товариству з обмеженою відповідальністю "Пивний дім". Холодильні шафи передані в оренду саме за дорученням позивача.

29.06.2005 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Балтика Україна" (продавець) та Відкритим акціонерним товариством "Пивоварна компанія "Балтика" (покупець) укладено договір № 25-П купівлі –продажу товару, згідно додатку до договору.

Відповідно до специфікації до договору, предметом договору є, зокрема, холодильні шафи у кількості 285 шт.

Виконання договору підтверджується актами № 1 від 14.09.2005, № 3, № 4 від 19.12.2005 прийому –передачі обладнання по договору № 25-П.

З урахуванням цих обставин, суд, вирішуючи спір у справі №49/106-А, встановив, що висновки Акта перевірки щодо безоплатної передачі позивачем холодильних шаф у кількості 223 шт. на користь Відкритого акціонерного товариства "Пивоварна компанія "Балтика" не відповідають дійсним обставинам справи, у зв’язку з чим визнано необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств” донарахування позивачу податкових зобов’язань по податку на прибуток.

Оскільки при вирішення спору у справі № 11/252 беруть участь ті самі сторони, що й при вирішенні спору у справі № 49/106-А, то обставини, встановлені під час розгляду справи № 49/106-А, не доказуються знову при вирішення справи № 11/252.

Згідно із п.п.1.23, 1.31. ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 (в редакції, що діяла на час здійснення спірних господарських операцій) безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це: товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод. Продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Згідно із п.4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону) тощо.

Пунктом 4.1.6 ст. 4 цього Закону встановлено, що до валових доходів включаються доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Висновки Акта перевірки щодо кваліфікації господарських операцій позивача з Відкритим акціонерним товариством "Пивоварна компанія "Балтика" як безоплатної передачі товарів та, у зв’язку з цим, заниження валового доходу, спростовані під час розгляду справи № 49/106-А.

Що стосується заниження позивачем суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість за травень 2004 року у розмірі 201614,00 грн., то суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 3.1.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168-97-ВР об'єктом оподаткування є, зокрема операції платників податку з: продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

Продажем товарів відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" є, в тому числі, і операції з безоплатного надання товарів.

Продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість (п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ).

Згідно з п.п. 7.3.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Таким чином, податкові зобов’язання з податку на додану вартість у платника податку виникають, зокрема у зв’язку з продажем (безоплатною передачею) товарів.

Проте, суд не може погодитись з висновками відповідача, викладеними в Акті перевірки стосовно наявності у позивача податкових зобов’язань з податку на додану вартість у травні 2004 року у зв’язку з передачею холодильних шаф у кількості 223 шт. Відкритому акціонерному товариству "Пивоварна компанія "Балтика", оскільки під час розгляду справи № 49/106-А було встановлено, що холодильні шафи у кількості 223 шт. були передані останнім від імені позивача в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Пивний Дім", тобто така операція не є продажем товарів у розумінні норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість".

Враховуючи викладене, висновки Акту перевірки щодо заниження позивачем суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у травні 2004 року в розмірі 201214,00 грн., є помилковими. Підстав для донарахування відповідачу податкових зобов’язань з податку на додану вартість за вищевказаними господарськими операціями у відповідача не було.

Оскільки судом встановлено незаконність донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість, то й відсутні підстави для застосування штрафних санкцій.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про незаконність рішення, дій або бездіяльності суб‘єкта владних повноважень обов‘язок по доведенню правомірності свого рішення, дій або бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти задоволення адміністративного позову.

Відповідач не подав суду допустимих доказів на підтвердження правомірності спірного податкового повідомлення - рішення.

За таких обставин, позов визнається судом обґрунтованими та таким, що підлягає задоволенню. Спірне податкове повідомлення –рішення відповідача від 01.03.2005 №0000092601/0 підлягає визнанню недійсним.

Згідно з пп. 2 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. “б” п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, тобто –3, 40 грн.

У звязку з задоволенням позову відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у розмірі 3,40 грн. судового збору підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 71, 72, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 01.03.2005 № 0000092601/0.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ”Балтика - Україна” (02098 м. Київ, вул. Червонопрапорна, 94/96) 3,40 грн. судового збору.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

СуддяЮ.М.Смирнова Дата підписання постанови: 25.03.2010