Рішення № 9026597, 19.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/61719.03.10 За позовомЗакритого акціонерного товариства "В.М." до Державного управління справами

простягнення 221 198,95 грн. Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачаТарасов А.Г. –представник

від відповідачаБанах О.Л. –представник ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "В.М." про стягнення з Державного управління справами заборгованості у розмірі 221 198,95 грн., у тому числі: 209846,40 грн. основного боргу, 3582,49 грн. втрат від інфляції, 1759,26 грн. 3% річних, 6010,80 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між сторонами Договору постачання від 22.10.2008 відповідач не в повному обсязі оплатив поставлений йому товар.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що не розрахувався з позивачем за поставлений товар через обставини непереборної сили –зменшення бюджетного фінансування. У зв’язку з відсутністю у відповідача вини, останній вважає необґрунтованим застосування штрафних санкцій. Також відповідач зазначає про необхідність зменшення штрафних санкцій з огляду на його правовий статус –бюджетна неприбуткова організація.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд

В С Т А Н О В И В:

22.08.2008 між Державним управлінням справами (замовник) та Закритим акціонерним товариством "В.М." (постачальник) було укладено Договір № 280 про постачання елементів комп’ютерної техніки для забезпечення функціонування робочих станцій Секретаріату Президента України (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору замовник доручає, а постачальник зобов’язується поставити і передати у власність за окремими замовленнями протягом 2008 року елементи комп’ютерної техніки для забезпечення функціонування робочих станцій Секретаріату Президента України (далі - товар), згідно зі специфікацією. Замовник зобов’язується прийняти і оплатити товар на умовах, передбачених цим Договором.

Додатковою угодою № 1/447 від 31.12.2008 сторонами було внесено зміни до Договору зв’язку з уточненням обсягів закупівлі.

Відповідно до п. 3.6 Договору передача партії товару замовнику здійснюється на підставі накладних, що є невід’ємними частинами даного Договору.

Усі розрахунки проводяться у безготівковій формі за платіжним дорученням (п. 2.2 Договору).

Згідно з п. 2.3 Договору оплата за поставлений товар здійснюється замовником за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до п. 2.4 Договору оплата за товар здійснюється замовником протягом 245 календарних днів з дня здачі-приймання товару.

Оплата вартості товару (партії товару) здійснюється на підставі виставленого рахунку-фактури та/або накладної на товар (партію товару) (п. 2.5 Договору).

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 572226,00 грн., зокрема: за накладною № ННУ00000969 від 18.11.2008 - на суму 173 064,00 грн., за накладною № ННУ00000977 від 20.11.2008 - на суму 84 295,20 грн., за накладною № ННУ00001058 від 11.12.2008 - на суму 207 490,80 грн., за накладною № ННУ00001133 від 25.12.2008 - на суму 107376,00 грн.

Отримання відповідачем товару, зазначеного у видаткових накладних, підтверджується підписом його представника на зазначених видаткових накладних та довіреностями на отримання товару, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Видатковою накладною № 1 від 19.10.2009 відповідач повернув позивачу частину товару загальною вартістю 19 520,40 грн.

Відповідач розрахувався за поставлений товар частково так, зокрема, згідно банківської виписки від 09.12.2008 відповідач перерахував на рахунок позивача 84295,20 грн., згідно банківської виписки від 11.12.2008 відповідач перерахував 173064,00 грн., згідно банківської виписки від 30.03.2009 відповідач перерахував 45122,00 грн., згідно банківської виписки від 10.04.2009 відповідач перерахував 24278,00 грн., згідно банківської виписки від 31.07.2009 відповідач перерахував 16100,00 грн., згідно банківської виписки від 02.03.2010 відповідач перерахував 1800,00 грн.

Решта товару на 208 046,40 грн., отриманого від позивача, відповідачем неоплачена.

Позивач звертався до відповідача з листами № 70/20-07 від 17.02.2009 та № 325/02-07 від 03.09.2007, в яких просив підписати акти звірки взаєморозрахунків та повідомити про кінцеві терміни розрахунків за Договором від 22.10.2008.

Вказані листи залишені відповідачем без відповіді.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач свої зобов’язання щодо оплати отриманого товару у встановлений Договором строк у сумі 208 046,40 грн. не виконав.

Посилання відповідача на наявність обставин непереборної сили - зменшення бюджетного фінансування судом не приймається, зважаючи на наступне.

Відповідно до п. 7.1 Договору жодна сторона не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких своїх зобов'язань за цим Договором, якщо таке невиконання буде наслідком обставин непереборної сили, таких як повінь, пожежа, землетрус, та інші стихійні лиха, війна або військові дії, а також рішення та акти органів влади, які мають обов'язкову дію у відношенні хоча б однієї з сторін, що виникають після підписання Договору.

Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2009 рік" від 03.02.2009 № 908, на який посилається відповідач, як на обставину непереборної сили, набрав чинності 20.02.2009.

Згідно з п. 7.3 Договору сторона, яка зазнала обставин непереборної сили, повинна негайно повідомити про це другу сторону.

Відповідачем не надано та матеріали справи не містять доказів на підтвердження повідомлення відповідачем позивача про настання для відповідача обставин непереборної сили.

Зважаючи на те, що про безпосередній вплив вказаних обставин на виконання ним своїх зобов’язань відповідач зазначив лише у ході розгляду даної справи, такі дії відповідача розцінюються як ухилення Державним управлінням справами від виконання прийнятого на себе зобов'язання за Договором № 280 від 22.10.2008.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, у разі коли невиконання договірного обов'язку сталось через недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Ці положення повністю кореспондуються з положеннями частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Посилання відповідача за позовом на відсутність бюджетного фінансування, не звільняє останнього від виконання зобов’язань щодо оплати поставленого та прийнятого товару, тому судом не приймається.

З огляду на викладене, обставини, на які посилається відповідач не визнаються судом форс-мажорними, оскільки не є таким, що звільняють останнього від виконання своїх зобов’язань за Договором.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 208046,40 грн. підлягають задоволенню.

В частині вимог позивача про стягнення з відповідача 1800,00 грн. основної суми боргу провадження у справі підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказана сума погашена відповідачем 24.02.2010, що підтверджується наявною в справі випискою по рахунку від 02.03.2010.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 6010,80грн., 3% річних у розмірі 1759,26 грн. та інфляційних втрат у розмірі 3582,49 грн.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень п. 6.3 Договору у разі несвоєчасної оплати за отриманий товар замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми боргу за кожний день прострочення.

Враховуючи, що у строки, передбачені договором, зобов’язання щодо повної оплати отриманого товару відповідачем не виконані, а також той факт, що відповідальність відповідача у вигляді пені передбачена договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за Договором встановлено судом і по суті відповідачем не спростовано, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних ті інфляційних втрат також підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Щодо посилання відповідача на необхідність зменшення розміру штрафних санкцій, то враховуючи ступінь виконання відповідачем зобов’язання щодо оплати отриманого товару та розмір заявлених позивачем до стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат, суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно частини другої п. 5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995 “Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів” якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати, пов'язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки провадження у справі за даним позовом порушено 30.12.2009, а сума заборгованості у розмірі 1800,00 грн. перерахована відповідачем на рахунок позивача 24.02.2010, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у повному розмірі.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного управління справами (01220, м. Київ, вул. Банкова, 11, ідентифікаційний код 00037256, р/р 35211040000039 у Державному казначействі України, МФО 820172, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Закритого акціонерного товариства "В.М." (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 4/6, ідентифікаційний код 24095427, р/р 260000122101 в ПАТ "Комерційний банк "Партнер-Банк" м. Київ, МФО 339339) основний борг у розмірі 208046 (двісті вісім тисяч сорок шість) грн. 40коп., пеню у розмірі 6010 (шість тисяч десять) грн. 80 коп., 3% річних у розмірі 1759 (одна тисяча сімсот п’ятдесят дев’ять) грн. 26 коп., інфляційні втрати у розмірі 3582 (три тисячі п’ятсот вісімдесят дві) грн. 49 коп., державне мито у розмірі 2211 (дві тисячі двісті одинадцять) грн. 99 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Провадження у справі в частині стягнення з Державного управління справами на користь Закритого акціонерного товариства "В.М." 1 800,00 грн. основної суми заборгованості припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржено в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                     Ю.М. Смирнова