Рішення № 90265692, 15.06.2020, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/7165/17

2/296/1170/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" червня 2020 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира у складі :

головуючого судді Маслак В.П.,

при секретарі судових засідань Рабчинській Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017р. ПАТ «Страхова компанія «Уніка» звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на її користь кошти в сумі 50000,00грн. та витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позову, ПАТ «Страхова компанія «Уніка» вказує, що 30.04.2015р. між позивачем та відповідачем було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений полісом №АІ/8158608. Договір було укладено відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відносно автомобіля «АUDІ» д.р.н. НОМЕР_1 . Так, 05.08.2015р. об 11:00 в м.Житомирі по вул.Шевченка сталося ДТП за участю автомобіля «GEELY», яким керував водій ОСОБА_2 та автомобіля «АUDІ», яким керував ОСОБА_1 . Згідно довідки ДАІ №69900676 дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення відповідачем п.11.4. ПДР України, окрім того на момент ДТП відповідач перебував у стані алкогольного сп`яніння. Згідно постанов Корольовського районного суду м.Житомира від 26.11.2015р. у справі №296/10755/15 та від 24.11.2015р. у справі №296/10757/15 ДТП сталося внаслідок порушення відповідачем ПДР України. Внаслідок ДТП власнику автомобіля «GEELY» було завдано майнової шкоди. На підставі заяви на виплату страхового відшкодування власника автомобіля «GEELY», страхового акту №00173839 від 28.12.2015р. та на підставі вимог законодавства позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в сумі 50000,00грн. Посилаючись на п. «а» ст. 38.1.1. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та на те, що відповідач в момент скоєння ДТП перебував у стані алкогольного сп`яніння позивач просить позовні вимоги задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився.

В клопотанні від 11.06.2020р. представник позивача ОСОБА_3 просила розгляд справи здійснювати у відсутність представника страхової компанії. Позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Відповідач та його представник в засідання суду не з`явились. В заяві від 12.06.2020р. представник відповідача ОСОБА_4 просив розгляд справи здійснювати у його відсутність та у відсутність відповідача. Позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні.

Суд дослідив матеріали в межах заявлених позовних вимог та встановив наступне.

Як свідчать матеріли справи, 30 квітня 2015 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений полісом № НОМЕР_2 ; забезпечений транспортний засіб автомобіль AUDI (д.р.н. НОМЕР_1 ) (а.с. 6).

З`ясуванням матеріалів справи, судом встановлено, що 05 серпня 2015 року об 11 годині 00 хвилин в м.Житомирі по вул. Шевченка сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля GEELY (д.р.н. НОМЕР_3 ) під керуванням ОСОБА_5 та забезпеченого автомобіля AUDI (д.р.н. НОМЕР_1 ) під керуванням ОСОБА_1 , що вбачається з довідки № НОМЕР_4 про дорожньо-транспортну пригоду ВДАІ Житомирського МВ УМВС в Житомирській області (а.с. 7-8).

На підставі заяви на виплату матеріального збитку власника автомобіля «GEELY» д.р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_2 (а.с.11), страхового акту №00173839 від 28.12.2015р. (а.с.40) та на підставі вимог законодавства позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в сумі 50000,00грн., що підтверджується платіжним дорученям №045228 від 29.12.2015р. (а.с.41).

Вирішуючи питання щодо задоволення позовних вимог ПАТ «Страхова компанія «Уніка» про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно п. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1.07.2004 року № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Правовий аналіз зазначеної норми закону дає підстави для висновку, що у страховика виникає право на звернення до суду з позовом в порядку регресу до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу за наявності таких умов: 1) страховик виплатив страхове відшкодування потерпілій особі; 2) водій є винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди; 3) винна особа керувала транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Разом з тим, за змістом ст. 63 Конституції України в Україні діє презумпція невинуватості.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що презумпцію невинуватості буде порушено, якщо судове рішення або заява посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального злочину, відображає думку про її вину до того, як вона буде доведена відповідно до закону. Достатньо мати навіть за відсутності будь-якого формального висновку певні підстави припускати, що суд або посадова особа вважає обвинуваченого винним. Питання про те, чи порушує заява посадової особи державного органу принцип презумпції невинуватості, необхідно визначати в контексті конкретних обставин, за яких оспорювану заяву було зроблено (пункт 42 рішення від 21 вересня 2006 року в справі «Грабчук проти України» (заява №8599/02); пункт 48 рішення від 12 січня 2012 року в справі «Довженко проти України» (заява №36650/03)).

Згідно ст. 221, ч. 1 ст. 280, ч. 1 ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 124 КупАП.

Отже, вина особи у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів чи іншого майна (ст. 124 КУпАП) може бути встановлена постановою суду, яка набрала законної сили.

В обґрунтування вимог про стягнення шкоди в порядку регресу позивач посилається на те, що ДТП сталося внаслідок порушення відповідачем ПДР України, що підтверджується постановами Корольовського районного суду м.Житомира від 12.11.2015р. у справі №296/10757/15-п, від 26.11.2015р. у справі №296/10755/15-п.

Як вбачається з долученої до матеріалів справи постанови Корольовського районного суду м.Житомира від 12.11.2015р. у справі №296/10757/15-п справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КПАП України закрито в зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності (а.с.156).

Відповідно до постанови Корольовського районного суду м.Житомира від 26.11.2015р. у справі №296/10755/15-п відповідача визнано винним у вчиненні адміністратвиного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, провадження у справі закрито, в зв`язку із закінченням строків притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності (а.с.158).

Згідно положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року № 154/2094/16-ц у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

За змістом ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

При вирішенні спору по суті слід враховувати правові висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц (провадження № 61-31395сво18), які є обов`язковими під час розгляду подібних справ.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у згаданій постанові зазначила, що при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.

Матеріали справи не містять рішення суду постановленого згідно КУпАП про визнання відповідача винним у вчиненні адміністративного правопрушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин керування транспортним засобом в стані алкогольного сп"яніння 05.08.2015р.

Зважаючи на наведені правові висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, враховуючи, що до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП відповідач не притягався, відсутні правові підстави, передбачені п. 38.1.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу, як з особи, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ :

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. П. Маслак