Рішення № 90265343, 07.07.2020, Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 195/758/20

2/195/215/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

07.07.2020 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі: судді - Омео М.В.,

із секретарем - Мартиновою Н.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особи приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мажуга Владислав Юрійович,-

в с т а н о в и в:

25.05.2020 року позивач звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особи приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мажуга Владислав Юрійович.

Обґрунтовано позов тим, що 13.02.2020 року ОСОБА_2 , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу був вчинений виконавчий напис № 373 про стягнення з позивача заборгованості за кредитним договором на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СІТІ ФІНАНС" у загальній сумі 38 656,53 грн.

Позивач вважає, що надані до виконавчого напису документи не є належним чином оформленою випискою по банківському рахунку, а є по суті розрахунком заборгованості, крім цього стягувачем не була надіслана вимога про усунення порушень та не доведено факту відступлення права вимоги за кредитним договором.

У звязку з чим звернувся до суду та просить застосувати строк позовної давності, просить розглядати справу в порядку спрощенного позовного провадження за його відсутності та його представника.

Відповідно до ч. 2 ст. 279 ЦПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті у їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 13.02.2020 року ОСОБА_2 , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу був вчинений виконавчий напис № 373 про стягнення з позивача заборгованості за кредитним договором на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СІТІ ФІНАНС" у загальній сумі 38 656,53 грн.

Крім цього згідно матеріалів справи, нотаріус при вчиненні виконавчого напису, окрім інших сум, зазначив про стягненян пені та штрафів у сумі 22 322,69 грн. Останній платіж позивач здійснив 24.06.2016 року.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Так, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Як зазначалося вище, позивач з 24.06.2016 року не сплачує заборгованість по кредитному договору, саме тому стягувач пропустив строк позовної давності з вимогами про стягнення пені та штрафів. Тобто якщо б стягувач звернувся до суду, то йому було б відмовлено у задоволенні вимог про стягнення штрафів, саме тому вимога про стягнення пені та штрафу є оспорюваною.

Тим більше, що стягувач не наводить жодного розрахунку про обчислення штрафів та пені, що дає йому змогу самостійно обчислити суму пені та штрафу у довільному розмірі.

Згідно додатку до договору про відступлення права вимоги, що укладений між ПАТ Банк «Траст» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс», зазначено, про загальну суму переданої вимоги, що становила 15 833,84 грн., з яких 7 568,20 - залишок по тілу кредиту, 401,44 грн - залишок по відсотках, та 7 864,20 грн - залишок по комісії. Такі ж суми зазначені у оскаржуваному виконавчому написі, крім пені та штрафів.

Сума пені та штрафів у розмірі 22 322,69 грн за договором про відступлення права вимоги відповідачу ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» не передавалась. Суми пені та штрафів були нараховані ним довільно без урахування позовної давності та без урахування думки позивача.

Відповідно до пункту 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку документів в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Разом з цим, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з пунктом 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20 травня 2013 року «Про судове рішення в адміністративній справі», визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20 травня 2013 року «Про судове рішення в адміністративній справі», дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29 листопада 2001 року (аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі 910/13233/17 від 29 січня 2019 року).

Відтак, пунктом 1 зазначеного Переліку в редакції від 29 листопада 2001 року передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченої угоди;

б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином, досить чітко убачається та обставина, що грубо порушуючи вищеозначені положення норм матеріального права, нотаріусом вчинений виконавчий напис на кредитному договорі який нотаріально не посвідчувався.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за поданими стягувачем документами, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 Цивільного кодексу України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

При цьому, суд при вирішення спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису (аналогічна правова позиція знайшла своє відображення у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 753/787/17, від 19 вересня 2018 року у справі № 207/1587/16, від 07 листопада 2018 року у справі № 199/3452/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, від 14 серпня 2019 року у справі № 335/3462/16-ц та узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права сформульованому у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 84цс19)).

Таким чином, враховуючи те що, виконавчий напис вчинено з порушенням вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат», пункту 3.1 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а саме, на час вчинення спірного виконавчого напису був відсутній факт безспірності суми заборгованості за кредитним договором, вимогу про усунення порушень виконання зобов`язань позивач не отримував, а сам виконавчий напис вчинений щодо договору, який нотаріально не посвідчувався, позивач, вважає за доцільне звернутися до суду за захистом свого права, шляхом визнання виконавчого напису, що не підлягає виконанню.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (іпн. НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" (ЄДРПОУ 39508708) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особи приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мажуга Владислав Юрійович- задовольнити повністю.

Визнати виконавчий напис від 13.02.2020 року № 373 вчинений ОСОБА_2 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу щодо звернення стягнення на грошові кошти у сумі 38 656,53 гривень з ОСОБА_1 таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" на користь ОСОБА_1 840 грн. 80 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду через Томаківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Роз`яснити сторонам, що відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк на апеляційне оскарження, визначений ст. 354 ЦПК України, продовжується на строк дії такого карантину.

Суддя: М. В. Омеко