Рішення № 90264987, 05.06.2020, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/3326/19

№ 2/183/849/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2020 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д. І.,

секретаря судового засідання Пономаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа – Друга Синельниківська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,

в с т а н о в и в :

24 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа – Друга Синельниківська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

В обґрунтування позову з урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове нерухоме майно, а саме - квартира АДРЕСА_1 .

Іншим співвласником квартири був ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2013 року частки співвласників квартири визнані рівними, за ОСОБА_2 визнано право власності на належну їй 1/2 частини квартири та на 1/2 частини в порядку спадкування за законом після смерті сина - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

За життя, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 склала заповіт, яким все своє майно заповіла йому - ОСОБА_1 .

Позивач зазначив, що у встановлений законом строк він звернувся до Другої Синельниківської державної нотаріальної конториз заявою про прийняття спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , але державним нотаріусом постановою від 26 січня 2019 року за вих. № 02-31/187 відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно, яке належить померлій у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, які б підтвердили право власності за спадкодавцем ОСОБА_2 .

В подальшому рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2019 року за позивачем в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 було визнано право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 , на земельні ділянки площею 0,25 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та площею 0,1978 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , а також на земельну ділянку площею 7,31 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Дерезуватської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області.

В той же час, до спадкового майна також належить квартира АДРЕСА_3 .

Позивач ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вищезазначену квартиру, але постановою нотаріуса Другої Синельниківської державної нотаріальної контори від 05 жовтня 2019 року за вих. № 02-31/1932 йому було відмовлено, у зв`язку з відсутністю документів, які посвідчують право власності за спадкодавцем на спадкову квартиру.

В зв`язку з наведеним, в позовній заяві позивач ОСОБА_1 просив суд:

- визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з: 1-єї кімнати площею 21,6 кв.м, кухні площею 6,9 кв.м, ванної кімнати площею 3,5 кв.м, коридору площею 3,6 кв.м, вбудованої шафи площею 0,7 кв.м, балкону (тераси) площею 0,9 кв.м, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

Ухвалою суду від 28 травня 2019 року відкрите провадження у справі.

Ухвалою суду від 05 грудня 2019 року зобов`язано Новомосковську державну нотаріальну контору Дніпропетровської області надати належним чином засвідчену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 та Другу Синельниківську державну нотаріальну контору надати належним чином засвідчену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 06 лютого 2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд справи по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, згідно якої просив розглядати справу без його участі, позов підтримав в повному обсязі, просив задовольнити вимоги.

Представник відповідача Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області в судове засідання не з`явився, згідно заяви просив розглядати справу за його відсутності.

Представник третьої особи Другої Синельниківської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, згідно наданої до суду заяви просив розглядати справу без його участі.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи в судове засідання, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані учасниками письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 79 років померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 29 травня 2018 року складено відповідний актовий запис № 236, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 05 червня 2018року.

Після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина на належне їй майно, зокрема на квартиру АДРЕСА_1 .

За життя 24 травня 2018 року ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Гордієнко І.В., зареєстрований в реєстрі за № 1471, яким все майно, що належала їй на час смерті, заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Встановлено, що спадкова квартира належала ОСОБА_5 та її сину ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого 13 листопада 2006 року відповідно до розпорядження Меліоративної селищної ради від 13 листопада 2006 року, зареєстрованого в БТІ 22 листопада 2006 року, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 12601728 від 22 листопада 2006 року, реєстраційний номер 16835400.

У відповідності до технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_4 , яка складається з: 1-єї кімнати площею 21,6 кв.м, кухні площею 6,9 кв.м, ванної кімнати площею 3,5 кв.м, коридору площею 3,6 кв.м, вбудованої шафи площею 0,7 кв.м, балкону (тераси) площею 0,9 кв.м. Власниками зазначені ОСОБА_2 та її син ОСОБА_3 .

Зі спадкової справи, заведеної Другою Синельниківською державною нотаріальною конторою, після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що у встановлений законом строк позивач ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса з заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 на належне їй майно, проте державний нотаріус своєю постановою від 26 січня 2019 року за вих. № 02-31/187 відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, які б підтвердили право власності за спадкодавцем ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2019 року за позивачем в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 було визнано право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 , на земельні ділянки площею 0,25 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та площею 0,1978 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , а також на земельну ділянку площею 7,31 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Дерезуватської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області. Рішення суду набрало законної сили 19 квітня 2019 року.

Проте, як вбачається з матеріалів спадкової справи, постановою державного нотаріуса Другої Синельниківської державної нотаріальної контори від 05 жовтня 2019 року за вих.№ 02-31/1932 ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкову квартиру АДРЕСА_5 , з тих підстав, що відсутні документи, які посвідчують право власності за спадкодавцем на спадкову квартиру.

В той же час, як вже було встановлено спадкова квартира належала ОСОБА_5 та її сину ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності Серія ААБ НОМЕР_2 1025 від 13 листопада 2006 року.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер син ОСОБА_2 – ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 від 06 вересня 2012 року.

Після його смерті ОСОБА_2 прийняла спадщину на належну йому 1/2 частини спірної квартири на підставі рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2013 року, яким частки співвласників квартири визнані рівними, за ОСОБА_2 було визнано право власності на належну їй 1/2 частини квартири та на 1/2 частини в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Таким чином, померла ОСОБА_2 за час життя прийняла спадщину після смерті свого сина ОСОБА_3 , однак не встигла належним чином оформити своїх спадкових прав на належну їй квартиру.

Відповідно до положення статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За нормами ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

На підставі ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.

Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно зі ст.3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони, та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Крім того, згідно з частиною першою та частиною другою статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Обов`язок власників забезпечити державну реєстрацію прав власності на всі без винятку об`єкти нерухомості введений лише з 29.06.1998 року, тобто з набранням чинності Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, які перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 09.06.1998 року № 121.

Як роз`яснено у п.6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об`єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об`єкт нерухомого майна.

Спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до п. 4.18. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус виготовляє витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Згідно положень Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно роз`яснень, викладених в пункті 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Зважаючи на відмову нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину, іншого шляху окрім звернення до суду за захистом порушеного права у позивача немає та відповідно ст.16 ЦК України він обрав правильний спосіб захисту свого порушеного права.

За встановлених вище обставин, оскільки позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у встановлений законодавством строк звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, право власності спадкодавця доведено наведеними вище обставинами та доказами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, за позивачем належить визнати право власності на спадкову квартиру в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У відповідності до ст. 133 ЦПК України, 1. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. 2. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. 3. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі на професійну правничу допомогу.

На підставі ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

В той же час, враховуючи відсутність вини відповідача, суд приходить до висновку, що судові витрати повинні бути покладені на позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 6-10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-268, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа – Друга Синельниківська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з: 1-єї кімнати площею 21,6кв.м, кухні площею 6,9 кв.м, ванної кімнати площею 3,5кв.м, коридору площею 3,6кв.м, вбудованої шафи площею 0,7 кв.м, балкону (тераси) площею 0,9кв.м,в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судові витрати покласти на позивача ОСОБА_1 .

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 ;

- відповідач: Піщанська сільська рада Новомосковського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 04338836, місцезнаходження за адресою: 51283, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Піщанка, вул. Центральна, буд. 4;

- третя особа: Друга Синельниківська державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ 34701497, місцезнаходження за адресою: 52500, Дніпропетровська область, м. м. Синельникове, вул. Богми, буд. 1.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 05 червня 2020 року.

Суддя Д.І. Городецький