Рішення № 9026485, 15.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/1915.02.10 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Київгаз»

до Київського міського пологового будинку № 5

про стягнення 12163, 45 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Чорній М.С. –довіреність № Д-47/09 від 04.08.09р.;

від відповідача: Петренко Д.В. –довіреність б/н від 15.02.10р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Київгаз»звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Київського міського пологового будинку № 5 про стягнення 12163, 45 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором на поставку природного газу та надання послуг з його транспортування бюджетним споживачам № 231048 від 29.12.2008р. повністю не оплатив вартість поставленого товару, заборгувавши позивачу 12163, 45 грн.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 10266, 26 грн. - боргу, 180, 44 грн. –індексу інфляції, 89, 21 грн. –3 % річних, 1096, 21 грн. –пені, 531, 33 грн. –штрафу, а також понесені ним по справі судові витрати –121, 64 грн. –державного мита, 236, 00 грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 26.01.2010 р. було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 15.02.2010 р.

Представник позивача в судовому засіданні 15.02.2010р. підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.02.2010р. подав відзив на позов, в якому позовні вимоги визнав частково, вважаючи розрахунки позивача в частині стягнення пені невірними.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 15.02.2010 р. за згодою представника позивача та представника відповідача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29 грудня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір на поставку природного газу та надання послуг з його транспортування бюджетним споживачам № 231048 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п.1.1.) позивач зобов’язаний поставляти та передавати у власність відповідачу природний газ, а відповідач зобов’язався приймати товар та оплачувати його на умовах договору.

Кількість та вартість газу визначена п. 1.1. Договору.

Пунктом 3.15. Договору визначено, що підставою для проведення розрахунків є підписання сторонами акту приймання-передачі послуг на транспортування газу, в яких зазначаються обсяги газу, тарифи на транспортування та загальна сума до сплати.

Відповідно до п. 6.1. Договору остаточний розрахунок оплати вартості послуг здійснюється відповідачем протягом 5 календарних днів наступного місяця після надання послуг, виходячи з вартості фактично отриманих, але не сплачених послуг за звітний місяць.

На виконання умов Договору позивач протягом травня 2009 року –грудня 2009 року поставив відповідачу природний газ та надав послуги з його транспортування, що підтверджується наявними матеріалами справи.

Відповідач зобов’язання по Договору в повній мірі не виконав, не сплатив позивачу за поставлену продукцію, заборгувавши тим самим позивачу 10266, 26 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Тому, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 10266, 26 грн. слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, на підставі п. 7.3. Договору, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 1096, 21 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача згідно п. 7.3. Договору, яким передбачено, що за прострочення здійснення розрахунків понад 30 днів відповідач сплачує штраф у розмірі 7% неоплаченої суми, що за розрахунками позивача становить 531, 33 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало було виконано.

В пункті 7.3. Договору передбачено, що у разі неоплати або несвоєчасної оплати за надані послуги з транспортування природного газу у строки, зазначені у п. 6.1. Договору, відповідач сплачує пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує 7% штрафу від суми заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення штрафу в розмірі 531, 33 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок пені здійснений позивачем, господарський суд прийшов до висновку, що позивач невірно визначив її розмір, а тому згідно розрахунку суду до стягнення підлягає пеня в сумі 1 057,48 грн. за період з червня 2009 по січень 2010.

Позивач також просить стягнути з відповідача 180, 44 грн. –індекс інфляції та 89, 21 грн. –3% річних (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних витрат здійснено відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Київського міського пологового будинку № 5 (03037, м. Київ, просп. Червонозоряний, 2, код ЄДРПОУ 01993730) на користь Відкритого акціонерного товариства «Київ газ»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 4-б, код ЄДРПОУ 03346331) – 10266 (десять тисяч двісті шістдесят шість) грн. 26 коп. - боргу, 180 (сто вісімдесят) грн. 44 коп. –індексу інфляції, 89 (вісімдесят дев?ять) грн. 21 коп. –3 % річних, 1057 (одну тисячу п’ятдесят сім) грн. 48 коп. –пені, 531 (п’ятсот тридцять одну) грн. 33 коп. –штрафу, а також понесені ним по справі судові витрати –121 (сто двадцять одну) грн. 25 коп. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: 04.03.2010р.