Рішення № 9026416, 20.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 43/44420.01.10 За позовом відкритого акціонерного товариства „Фармак”

до                    приватного підприємства „Віват-Плюс”

про                     розірвання договору та стягнення 145 955, 66 грн.

Суддя Пасько М.В.

Представники:

від позивача Самсоненко І.В. - предст. за дов.,

від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до приватного підприємства „Віват-Плюс” про розірвання договору №199 від 29.10.2007р. та стягнення 145 955, 66 грн. попередньої оплати за товар.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.11.2009 порушено провадження у справі № 43/444, розгляд справи призначено на 02.12.2009.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі, не виконав, у судове засідання представник Відповідача не з’явився.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

У зв’язку з нез’явленням в судове засідання представника Відповідача, невиконанням ним вимог ухвали суду та необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено на 20.01.10.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, представник Відповідача в судове засідання призначене на 20.01.10 не з’явився.

Судом у відповідності до ст. 81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками процесу документи, заслухавши пояснення представника Позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між відкритим акціонерним товариством „Фармак” (далі –Позивач) та приватним підприємством „Віват-Плюс” (далі –Відповідач) було укладено Договір № 199, відповідно до умов якого Відповідач зобов’язувався здійснювати поставку Товару, а Позивач приймати та оплачувати його.

Згідно Додатку до Договору № 4 від 15.05.08, який є невід’ємною частиною Договору, Відповідач зобов’язався передати у власність Позивача Товар загальною вартістю 145955, 66 грн., а Позивач оплатити його шляхом попередньої оплати.

На виконання умов Договору, Позивач здійснив попередню оплату товару у розмірі 145955, 66 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням № ПпИс008644 від 28.05.08, копія якого додані до позовної заяви.

Згідно п. 3.1 Договору Відповідач зобов’язувався здійснити поставку Товару в строк до 30.06.08.

Відповідач свої зобов’язання належним чином не виконав, оплачений товар не поставив.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимог, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

На виконання вимог ст. 530 ЦК України, Позивач 10.03.09 звернувся до Відповідача з листом № 17/54 в якому вимагав повернення суми попередньої оплати, на яку не поставлено товар.

Відповіді на претензію не надійшло, товар Відповідач не поставив.

Відповідно до уточненого розрахунку Позивача, заборгованість Відповідача складає: 145955, 66 грн. основного боргу.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно приписів ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а обставини, що відповідно до законодавства можуть бути підтверджені певними засобами доказування не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу.

Відповідно до ст.225 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов’язання.

Оскільки, відповідно до ст.ст.11, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись своєчасно та належним чином, а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України) позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Матеріалами справи підтверджується, що своїх зобов’язань за Договором Відповідач належним чином не виконав, поставку оплаченого Товару не здійснив.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов’язання.

Згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, за таких обставин суд вважає вимогу Позивача про розірвання Договору № 199 від 29.10.2007 обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги те, що спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Розірвати Договір № 199 від 29.10.2007, укладений між відкритим акціонерним товариством „Фармак” (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 63, код ЄДРПОУ 00481198) та приватним підприємством „Віват-Плюс” (юр. адреса: 03680, м. Київ, пр-кт Перемоги, 53; фактична адреса: 02121, м. Київ, вул. Дніпродзержинська, 10, код ЄДРПОУ 32303150).

Стягнути з приватного підприємства „Віват-Плюс” (юр. адреса: 03680, м. Київ, пр-кт Перемоги, 53; фактична адреса: 02121, м. Київ, вул. Дніпродзержинська, 10, код ЄДРПОУ 32303150, з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь товариства відкритого акціонерного товариства „Фармак” (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 63, код ЄДРПОУ 00481198) 145 955 (сто сорок п’ять тисяч дев’ятсот п’ятдесят п’ять) гривень 66 коп. основного боргу, 1 544 (одну тисячу п’ятсот сорок чотири) гривні 56 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) гривень 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України.

Суддя           М.В.Пасько

Дата підписання рішення ______