Рішення № 9026145, 15.04.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2010 р. Справа № 17/33

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М. при секретарі судового засідання Нижник О.Г., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Підприємця ОСОБА_1, вул. АДРЕСА_1

до відповідача: Приватного підприємства "С.К. Україна", вул. Молодіжна, 50/68, м. Івано-Франківськ

про стягнення 35080 грн. 61 коп.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 - адвокат, довіреність №172 від 27.03.10

від відповідача: не з"явились.

встановив: заявлено позов про стягнення 35080 грн. 61 коп.

Згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Ціну позову вказує позивач. Ціна позову - це грошова сума в гривнях, яка відображає матеріально-правову вимогу позивача до відповідача. Але якщо вказана ціна не відповідає дійсній ціні стягуваного, то її встановлює суддя. Оскільки позивач, заявляючи позов, включив до суми позову витрати на правову допомогу, суд з урахуванням викладених обставини встановив дійсну ціну позову - 31880 грн. 61 коп., в тому числі 26083 грн. 50 коп. - основний борг, 469 грн. 50 коп. - втрати від інфляції, 104 грн. 86 коп. - 3% річних, 2614 грн. 40 коп. - пеня, 2608 грн. 35 коп. - штраф. Витрати на правову допомогу в сумі 3200 грн. помилково включені позивачем до ціни позову.

Представник позивача в судовому засіданні 15.04.10 р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судові засідання не з"явився, ухвали від 11.03.10 р. та 30.03.10 р. повернулась до суду з відміткою органів поштового зв"язку про те, що за зазначеною адресою відповідач не знаходиться.

Згідно відомостей про юридичну особу у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 14.04.10 р. місцезнаходженням Приватного підприємства "С.К. Україна" є вул. Молодіжна, 50/68, м. Івано-Франківськ.

Отже адреса відповідача на яку направлялись процесуальні документи суду є достовірною.

Відповідач не скористався наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду. Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України, без участі відповідачів, яких належно повідомлено про час і місце судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд встановив наступне.

21.05.09р. між сторонами у справі укладено договір поставки №1/21-05. Згідно вищевказаного договору позивач зобов"язувався здійснити поставку залізобетонних виробів відповідачу - Приватному підприємству "С.К. Україна", який в свою чергу зобов"язався належним чином та своєчасно здійснювати оплату отриманої продукції.

Поставку позивач здійснює на підставі замовлення (специфікації), які є невід"ємною частиною договору. Обсяг, асортимент і ціна поставки визначається сторонами згідно додатків, належно засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи.

У відповідності до п.6.1 та п.6.2 розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок позивача. Відповідач зобов"язаний здійснити розрахунок за поставлений товар згідно виставленого рахунку на протязі п"ятнадцяти банківських днів з дня одержання продукції.

На виконання умов договорупозивач здійснив поставку залізобетонних виробів на загальну суму 50083 грн. 50 коп., однак відповідач всупереч умовам договору провів часткову оплату за поставлений товар. Недоплаченою залишилася сума боргу в розмірі 26083 грн. 50 коп.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст.509 ЦК зобов"язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, зокрема, з правочинів.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобовязання. Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених Цивільним Кодексом, зокрема з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України Договір є обов"язковим для виконання сторонами. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов"язань, крім випадків передбачених законом.

Згідно з частинами 1-3 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, станом на 19.02.10 р. основний борг відповідача перед позивачем становить 26083 грн. 50 коп. та підтверджується матеріалами справи.

Відповідач не подав суду доказів сплати боргу, доводів позивача щодо наявності боргу в заявленій сумі не спростував, а отже вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 26083 грн. 50 коп. підлягають задоволенню.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір збитків, завданих інфляцією становить 469 грн. 50 коп., розмір 3% річних - 104 грн. 86 коп., вимоги про їх стягнення є обгрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частинами першою та другою статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 9.3 даного сторони передбачили відповідальність за порушення чи невиконання умов даного договору, а саме у разі несвоєчасної оплати послуг позивача відповідачу нараховується пеня у розмірі 0,2 % від загальної суми неоплаченої продукції, а також штраф у розмірі 10% від суми неоплаченої продукції.

Позивачем нараховано штраф за неналежне виконання договірних зобов"язань відповідачем у розмірі 2608 грн. 35 коп., які обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Вимога позивача про стягнення пені в розмірі 2614 грн. 40 коп. за період з 31.12.09 р. по 18.02.10 р. задоволенню не підлягає з наступних підстав. Початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. При цьому нарахування санкцій триває протягом 6 місяців, якщо інше не встановлено законом або договором (п,6 ст. 232 ГК України).

Вказаним вище Договором сторони не передбачили можливості нарахування пені строком понад 6 місяців, а тому нарахування позивачем пені в розмірі 2614 грн. 40 коп. за вказаний період, суперечить умовам договору та п.6 ст. 232 ГК України, а тому суд дійшов висновку, що вимоги в частині стягнення пені, нарахованої понад 6 місяців, не ґрунтуються на вказаних правових нормах та відповідно не підлягають до задоволення

Крім того, позивачем нарахована пеня на загальну суму боргу 2614 грн. 40 коп., без врахування того, що строк виконання зобов"язання по оплаті становить - 15 банківських днів з дня одержання продукції, отже строк оплати по кожній накладній інший. Позивачем також не застосовано обмеження розрахунку пені подвійною обліковою ставкою НБУ, передбачену чинним законодавством.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Частиною 3 ст. 48 ГПК України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Статтею 12 Закону України “Про адвокатуру” передбачено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом укладено угода про надання адвокатської допомоги від 22.01.10 р. Пунктом 4.2 договору надання адвокатської допомоги визначено вартість послуг в сумі 3200 грн. Вартість послуг з надання правової допомоги була сплачена позивачем у встановленому, що підтверджується квитанцією. Відповідно до пункту 10 Розяснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. №02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України - витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Отже, витрати послуг адвоката підлягають віднесенню до складу судових витрат, повязаних з розглядом даної справи, пропорційно задоволеним позовним вимогам, згідно ст.ст. 44,49, ГПК України.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідача 29266 грн.21 коп., в тому числі 26083 грн. 50 коп. - основний борг, 469 грн. 50 коп. - втрати від інфляції, 104 грн. 86 коп. - 3% річних, 2608 грн. 35 коп. - штраф. В задоволенні вимог про стягнення пені слід відмовити.

Судові витрати по сплаті державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрат на оплату послуг адвоката відповідно до вимог ч. 5 ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 47 ГПК України, п. 1 ч. 1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 N 7-93 "Про державне мито" слід повернути позивачу 32 грн. державного мита, сплаченого в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Керуючись ст.ст. 11, 20, 509, 526, 530, 543, 546,610, 629, 692, 712, Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, ст.ст. 44, 47, 48, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "С.К. Україна", вул. Молодіжна, 50/68, м. Івано-Франківськ (ідентифікаційний код 34623194) на користь Підприємця ОСОБА_1, вул. АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - 26083 грн. 50 коп. - основний борг, 469 грн. 50 коп. - індекс інфляції, 104 грн. 86 коп. - 3% річних, 2608 грн. 35 коп. - штраф, 2937 грн. 58 коп. - витрат на правову допомогу, 292 грн. 66 коп. витрат по сплаті державного мита, 216 грн. 64 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Повернути підприємцю ОСОБА_1, вул. АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з державного бюджету сплачене квитанцією № NОХС133865 від 22.02.10р. державне мито у розмірі 32 грн. (сплачене в більшому розмірі ніж передбачено чинним законодавством), про що видати довідку.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

рішення підписане 19.04.10

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______ 19.04.10.