Рішення № 9026100, 08.04.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.10 Справа № 17/56/10

Суддя

за позовною заявою: приватного підприємства “Мак Строй”, 69009, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 25

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Монолітбуд”, 71500, Запорізька область, м. Кам’янка-Дніпровська, вул. Усачова, 152

про стягнення 71 500, 46 грн.

суддя Корсун В.Л.

          У засіданні приймали участь представники:

від позивача: Ткач Д.М., довіреність від 01.02.10 б/н

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

14.01.10 до господарського суду Запорізької області звернулось приватне підприємство “Мак Строй” (надалі ПП “Мак Строй”) з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю “Монолітбуд” (далі ТОВ “Монолітбуд) про стягнення з відповідача 71 500, 46 грн., яка складається з: 69 638,51 грн. основного боргу за отриманий товар згідно накладних, 1 069,51 грн. - інфляції та 792,44 грн. - 3% річних.

Ухвалою від 14.01.10 судом порушено провадження у справі № 17/56/10, судове засідання призначено на 15.02.10. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об’єктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалою від 15.02.10 розгляд справи у зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача судом відкладено на 11.03.10.

Ухвалою від 11.03.10 в. о. голови господарського суду Запорізької області продовжено строк вирішення спору у справі № 17/56/10 на один місяць.

Ухвалами суду від 11.03.10, від 24.03.10 розгляд справи у зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача судом відкладено відповідно на 24.03.10, на 08.04.10.

За заявою представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У судовому засіданні 08.04.10, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач заявлені вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. В обґрунтування позовних вимог посилається на видаткові накладні згідно яких відповідачу передано товар на загальну суму 113 638,51 грн. За отриманий товар відповідач розрахувався частково в сумі 44 000,00 грн. Зобов’язання щодо оплати відповідачем товару були встановлені в гарантійних листах відповідача. Однак, свої зобов’язання щодо оплати отриманого товару відповідач у повному обсязі не виконав. Враховуючи зазначене, позивач просить суд, на підставі ст. ст. 11, 205, 509, 526, 530, 615, 625 Цивільного кодексу України, позов задовольнити.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання жодного разу не з’явився, правом надати відзив на позов не скористався. Про дату, час та місце судового засідання відповідача судом повідомлено належним чином.

Згідно із п. 26.4.7-1 Роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.02 № 04-5/609 “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб - відповідачів - учасників судового процесу.

Всі процесуальні документи надсилались судом на адресу відповідача, вказаній у позовній заяві (71500, Запорізька область, м. Кам’янка-Дніпровська, вул. Усачова, 152), що відповідає адресі, яка зазначена у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ № 297152 та 297153 станом на 18.02.10.

Згідно із ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (ЦК України), цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ст. 205 ЦК України).

Із змісту ст. 207 ЦК України вбачається, що правочин у простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв’язку.

Заявляючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач посилається на накладні та довіреності, які видані уповноваженій особі відповідача, відповідно до яких відповідачу поставлено товар на загальну суму 113 638,51 грн. (копії зазначених документів містяться у матеріалах справи).

Надані до суду документи в сукупності свідчать про наявність між сторонами угоди (правочину), який за своєю правовою природою є угодою купівлі - продажу.

У відповідності з нормами ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу продавець зобов’язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.

Із змісту цієї статті вбачається, що істотними умовами договору купівлі - продажу є предмет і ціна. Законодавством не передбачено обов’язковість письмової форми договору купівлі-продажу.

Як вбачається з наданих суду документів, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов’язки. Обов’язки позивача виразились у поставці товару, а обов’язки відповідача - в оплаті отриманого товару.

З матеріалів справи слідує, що на підставі гарантованих листів за накладними позивач здійснив відповідачу поставку товару на загальну суму 113 638,51 грн.

Про прийняття ТОВ “Монолітбуд” запропонованих умов купівлі - продажу свідчать накладні та довіреності відповідача.

Виходячи з цього, у відповідача виник обов’язок оплатити отриманий ним товар.

Отже, суд приходить до висновку, що між сторонами відбулась угода купівлі - продажу в виду досягнення сторонами згоди по всіх істотних умовах, необхідних для зазначених угод.

Згідно із ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

У відповідності з п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать, що згідно рахунку № 260073314 відповідач 01.06.09 перерахував позивачу грошові кошти в сумі 44 000,00 грн.

Таким чином, на момент розгляду справи в суді ТОВ “Монолітбуд” має перед позивачем заборгованість за поставлений товар у розмірі 69 638,51 грн.

Відповідач не надав суду доказів виконання прийнятих на себе зобов’язань, внаслідок чого суд знаходить позовні вимоги про стягнення 69 638,51 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Факт прострочення платежу матеріалами справи доведений.

Враховуючи розрахунок позивача розмір 3 % річних за період з 19.06.09 по 07.12.09 становить 792,44 грн., інфляційні витрати - 1 069,51 грн. за період з 19.06.09 по 07.12.09. Вимоги в цій частині є доведеними та задовольняються судом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі - 715,00 грн. державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-5, 22, 49, 69, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Монолітбуд” (71500, Запорізька область, м. Кам’янка-Дніпровська, вул. Усачова, 152, код ЄДРПОУ 32010355, р/р 26005301191035 в АК ПІБ м. Енергодар, МФО 313098) на користь приватного підприємства “Мак Строй” (69009, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 25, код ЄДРПОУ 32505454, р/р 26000310054301 в філії АБ “Південний” м. Запоріжжя, МФО 313753) - 69 638 (шістдесят дев’ять тисяч шістсот тридцять вісім) грн. 51 коп. основного боргу, 792 (сімсот дев’яносто дві) грн. 44 коп. - 3% річних, 1 069 (одну тисячу шістдесят дев’ять) грн. 51 коп. інфляції, 715 (сімсот п’ятнадцять) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

           Суддя В.Л. Корсун

Рішення суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 15.04.2010