Рішення № 90259666, 07.07.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2020 року справа № 580/811/20

17 годин 27 хвилин м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді – Трофімової Л.В., за участі секретаря – Безпалого А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу № 580/811/20

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) [позивач – не прибув]

до прокуратури Черкаської області (бул. Шевченка, 286, м. Черкаси, Черкаська область, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 02911119) [представник відповідача Олійник І.А. – за довіреністю]

про зобов`язання вчинити дії, прийняв рішення.

06.03.2020 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до прокуратури Черкаської області, просить:

- визнати протиправною бездіяльність прокуратури Черкаської області щодо не надання рішень за заявами, спрямованими з ОГП 14.02.2020;

- зобов`язати прокуратуру Черкаської області надати обґрунтовану відповідь на заяви, що спрямовані з ОГП 14.02.2020;

- стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 28 грн.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 10.04.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання призначено на 28.04.2020. Протокольною ухвалою від 28.04.2020 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 18.05.2020. Протокольною ухвалою від 18.05.2020 закінчено підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 15.06.2020. Ухвалою від 15.06.2020, у зв`язку з неприбуттям позивача у судове засідання та необхідністю надання позивачу можливості виступу у дебатах судом оголошено перерву до 22.06.2020. Ухвалою від 22.06.2020 у зв`язку з неприбуттям позивача у судове засідання та необхідністю надання позивачу можливості виступу у дебатах судом оголошено перерву до 07.07.2020.

Відповідно до частини 3 розділу VI Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки, зокрема щодо подання відповіді на відзив, заперечення, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-III карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Постановою КМУ від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з 12.03.2020 до 03.04.2020 на усій території України встановлено карантин. 22.04.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 291 про продовження дії карантину до 11.05.2020. Постановою КМУ від 04.05.2020 № 343 продовжено карантин до 22.05.2020. Постановою КМУ від 21.05.2020 № 392 продовжено карантин до 22.06.2020. Постановою КМУ від 17.06.2020 продовжено карантин до 31.07.2020.

У обґрунтування позовних вимог зазначено, що з Офісу ГП за підписом заступника начальника відділу Ю.Зубовського позивачем отримано повідомлення, що звернення щодо можливого вчинення кримінального правопорушення, стану досудового розслідування, процесуального керівництва у кримінальних провадженнях та з інших питань направлено направлено до прокуратури області та зобов`язано провести перевірку доводів, викладених у зверненнях. Проте рішення не прийнято. Позивач зазначає, що відповідач зобов`язаний надати повну та вмотивовану відповідь з поновленням порушених прав позивача навіть згідно вимог КПКУ з роз`ясненням права на оскарження. У випадку виявлення порушень відповідач зобов`язаний розпочати дисциплінарне провадження. Позивач у судове засідання 07.07.2020 не прибув, причин неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином (а.с.168-169).

Відповідач позовні вимоги не визнав, 28.04.2020 подав відзив на позовну заяву (а.с.44-47) де зазначив, що з Генеральної прокуратури України супровідним листом від 14.02.2020 №09/1/3-р-2020 до прокуратури Черкаської області надійшли звернення ОСОБА_1 від 29.01.2020 та 30.01.2020 щодо можливого вчинення кримінального правопорушення, стану досудового розслідування, процесуального керівництва у кримінальних провадженнях та з інших питань. Зазначені звернення ОСОБА_1 розглянуто прокуратурою Черкаської області та 19.03.2020 за №04/2/2-87-02 заявнику надано повну відповідь, де роз`яснено, що відповідно до статті 45 Закону України «Про прокуратуру» право на звернення до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти. Під час розгляду звернень ОСОБА_1 прокуратура області та її посадові особи діяли відповідно до норм Конституції України, Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі – Закон № 393/96-ВР) та норм Кримінального процесуального кодексу України. Відповідач вважає, що у позові ОСОБА_1 не наведено підстав, що би вказували на необґрунтованість наданої відповіді від 19.03.2020, а тому позовні вимоги не належать задоволенню. Представник відповідача у судовому засіданні 07.07.2020 просила відмовити у задоволенні позову повністю.

12.05.2020 позивачем подано відповідь на відзив, у якому позивач просив задовольнити позов та зазначив, що кримінальні провадження за його заявами протиправно не відкривають, про що 30.01.2020 з наданням копій відповідей звернувся до ОГП. Також подано заяву від 29.01.2020, де зазначено про отримання ОСОБА_2 вказівки про вбивство позивача, не встановлено чому не зареєстровано першу заяву від 28.09.2019 до ЄРДР (а.с.64).

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Судом встановлено, що 29.01.2020 (вхідний 04.02.2020 № 23552-20 а.с.51-52) та 30.01.2020 (вхідний 04.02.2020 № 23543 а.с.49-50) позивач звернувся із заявами до Генерального прокурора України.

У заяві від 30.01.2020 (а.с.49) йдеться «про кримінальні злочини слідчих прокурорів під час проведення досудових розслідувань в к.п. від 24.11.12, 24.12.12, 28.12.12, 29.01.13, 15.03.13, 16.07.13, 21.01.14, 14.03.14, 20.09.18 та інших к.п.», де позивач просив: «не передаючи по інстанціях призначити розслідування по к.п.». До заяви було надано копії листів Уманської місцевої прокуратури від 30.01.2017 та Генеральної прокуратури України від 20.11.2017 (а.с.50).

У заяві від 29.01.2020 (а.с.51) йдеться «про кримінальні злочини та злочинні дії слідчих, керівника Христинівського відділу УМП Савченка В.В., який підтримує кримінал ОСОБА_3 В ОСОБА_4 та керівника Уманської місцевої прокуратури Р.І. Павленка», де позивач просив: «провести перевірку, відібрати пояснення та дослідити матеріали із зобов`язанням зареєструвати заяви до ЄРДР та відкрити кримінальне провадження за погрозу вбивством та підпалу, знищення майна. Порушити дисциплінарне покарання на винних осіб слідчих, прокурорів». До заяви було додано заяву ОСОБА_1 про кримінальний злочин від 30.09.2019 та талон-повідомлення єдиного обліку № 3461 (а.с.52).

Супровідним листом від 14.02.2020 №09/1/3-р-2020 з Офісу Генерального прокурора до прокуратури Черкаської області надійшли звернення ОСОБА_1 від 29.01.2020 та 30.01.2020 щодо можливого вчинення кримінального правопорушення, стану досудового розслідування, процесуального керівництва у кримінальних провадженнях та з інших питань. У листі зазначено, що перевірку доводів, викладених у зверненні, необхідно провести згідно з вимогами чинного законодавства. За наявності порушень вжити заходів реагування. Про результати у встановлений законом строк поінформувати заявника. Заявнику роз`яснено, що згідно вимог статтей 303-307 Кримінального процесуального кодексу України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються суддею місцевого суду (а.с.48).

19.03.2020 за № 04/2/2-87-02 позивачу надано прокуратурою Черкаської області відповідь, де повідомлено, що за двома заявами ОСОБА_1 від 25.08.2005 та 15.04.2008, що подано до прокуратури Христинівського району та Христинівського РВ УМВС України в Черкаській області, проведено перевірки відповідно до вимог статті 97 КПК України (у редакції 1960 року), за результатами яких прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальних справ, про що ОСОБА_1 поінформовано в установленому законом порядку. СВ Христинівського відділення поліції Уманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальних провадженнях № 12014250260000038 від 25.01.2014 за фактом таємного викрадення коліс з тракторного причепа за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 185 КК України, №12014250260000105 від 05.03.2014 за фактом шахрайства, пов`язаного із заволодінням майна СВК «Росішки», за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 190 КК України, №12012250260000009 від 25.11.2012 за фактом вчинення шахрайських дій керівником СВК «Росішки» за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 190 КК України, №12013250260000133 від 15.03.2014 за фактом підроблення акту знищення документів бухгалтерського обліку у СВК «Росішки» за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 358 КК України, №12012250260000084 від 25.12.2012 за фактом шахрайства та підробленням працівниками КП «ЧООБТІ» технічних паспортів за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 190, частиною 1 статті 358 КК України, №12012250260000091 від 28.12.2012 за фактом таємного викрадення двигуна з автомобіля «САЗ-3507» за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 185 КК України, №12018250260000434 від 20.09.2018 за фактом невиконання рішення суду за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 КК України, №12019250260000410 від 12.11.2019 за фактом таємного викрадення чужого майна за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 185 КК України, №12020250260000066 від 26.02.2020 за фактом пожежі в підсобному приміщенні, розташованого на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 194 КК України. Під час досудового розслідування зазначених кримінальних проваджень вжито заходів до їх активізації, зокрема прокурорами у кримінальних провадженнях надано письмові вказівки. На даний час досудове розслідування в указаних кримінальних провадженнях триває, за його результатами будуть прийняті законні та неупереджені процесуальні рішення. Про результати слідства зацікавлених осіб буде повідомлено органом досудового розслідування відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства. Також у листі від 19.03.2020 зазначено, що у провадженні цього ж органу досудового розслідування перебували кримінальні провадження №12013250260000051 від 29.01.2013 за фактом шахрайських дій з боку ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 190 КК України та №12013250260000498 від 16.07.2013 за фактом службового підроблення службовими особами СВК «Росішки» під час обрахунку за книгами обліку робочого часу та нарахування пенсій за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366 КК України. За результатами досудового розслідування слідчим на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України прийнято рішення про закриття кримінальних проваджень №12013250260000051 та №12013250260000498, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, про що ОСОБА_1 належним чином повідомлено. Ухвалами судів першої та апеляційної інстанцій рішення слідчого про закриття зазначених кримінальних проваджень залишено без змін. Слідчим відділом прокуратури області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №12014250260000128 від 14.03.2014 за заявою ОСОБА_1 щодо невиконання рішення суду працівниками поліції та прокуратури під час проведення додаткової перевірки за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 КК України та за результатами досудового розслідування слідчим на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України прийнято рішення про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, про що ОСОБА_1 належним чином повідомлено. Зазначене рішення слідчого Шпаком В.Г. оскаржено до судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалами яких у задоволенні вимог відмовлено. Копії звернень ОСОБА_1 у частині можливого вчинення кримінальних правопорушень та порушення слідчими кримінального процесуального законодавства під час здійснення досудового розслідування у кримінальних провадженнях, зазначених у зверненнях, скеровано у межах компетенції до Головного управління Національної поліції в Черкаській області для розгляду з вимогою повідомити заявника. Позивачу роз`яснено, що відповідно до статті 45 Закону України «Про прокуратуру» право на звернення до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти. Проінформовано, що рекомендований зразок дисциплінарної скарги розміщується на вебсайті Офісу Генерального прокурора.

У позовній заяві, на думку відповідача, не обґрунтовано, у чому полягає протиправна бездіяльність прокуратури Черкаської області щодо ненадання рішень за заявами, направленими з ОГП 14.02.2020.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частини 1, 2 статті 55 Конституції України та статтей 2, 6 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджуване порушення було обґрунтованим.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі Delcourt проти Бельгії від 17.01.1970, № 2689/65, зазначив, що стаття 6 ЄКПЛ містить гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.

Позивачем, з позиції представника відповідача, у позовній заяві не зазначено, яке право позивача порушено відповідачем з огляду на критерії частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI (далі – Закон №2939-VI). Відповідно до статті 1 Закону №2939-VI публічна інформація – це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена у процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Законом №2939-VI (стаття 3) визначено гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації. Відповідно до статті 5 Закону №2939-VI одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію. Згідно із статтею 12 Закону №2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації – фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; розпорядники інформації – суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Рішення з приводу запиту на інформацію може прийматися одноособово його керівником чи іншою посадовою особою, яка є носієм організаційно-розпорядчих повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян в органах та установах, шляхом проведення регулярних перевірок, а також у зв`язку з необхідністю належного реагування на відомості про можливі порушення законодавства, що містяться у скаргах, зверненнях чи будь-яких інших джерелах. У межах реалізації зазначеної функції прокурор має право залучати відповідних спеціалістів.

Згідно з статтею 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Статтею 3 Закону № 393/96-ВР встановлено, що заява (клопотання) – звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Відповідно до статті 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, керівники та посадові особи підприємств, установ, зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги (стаття 18 Закону № 393/96-ВР). Статтею 19 Закону № 393/96-ВР передбачено, що органи державної влади зобов`язані, зокрема: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.

У відповіді від 19.03.2020 відповідачем не повідомлено про результати розгляду звернення у частині «провести перевірку, відібрати пояснення та дослідити матеріали з зобов`язанням зареєструвати заяви до ЄРДР та відкрити кримінальне провадження за погрозу вбивством», рішення із зазначеного питання не прийнято, інформацію з приводу повідомлення позивача про «погрозу вбивством» не надано. Також не повідомлено порядок оскарження рішень, прийнятих за результатом розгляду заяв позивача.

Відповідачем не надано повну, мотивовану та обґрунтовану відповідь на звернення позивача у частині «провести перевірку, відібрати пояснення та дослідити матеріали з зобов`язанням зареєструвати заяви до ЄРДР та відкрити кримінальне провадження за погрозу вбивством» та/або не зазначено про порядок повідомлення компетентного суб`єкта про ризики для життя позивача.

Суд зазначає, що звернення позивача від 29.01.2020 та від 30.01.2020 одночасно містять твердження про вчинення кримінальних злочинів та зміст звернень містить вимоги про здійснення розслідування та прийняття рішень на підставі КПК України.

Відповідно до частини 1 статті 303 Кримінального процесуального кодексу України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: 1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування; 2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження; 3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником; 4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження; 5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою; 6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом; 7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником; 8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником; 91) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником; 10) повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником; 11) відмова слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.

Частиною 1 статті 128 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно з частиною 3 статті 128 Кримінального процесуального кодексу України цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права. Прокурор, який пред`являє цивільний позов у кримінальному провадженні, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді, передбачених частиною 4 статті 25 Закону України «Про прокуратуру». Для представництва інтересів громадянина в суді прокурор також повинен надати документи, що підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина, а також письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення ним представництва.

Відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 303 Кримінального процесуального кодексу України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Згідно з частиною 1 статті 306 Кримінального процесуального кодексу України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318 - 380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.

Про зміст частини 1 статті 306 Кримінального процесуального кодексу України також повідомлялись позивачу листом Офісу Генерального прокурора від 14.02.2020 (а.с.48).

Конституційний Суд України в Рішенні від 23.05.2001 № 6-рп/2001 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четвертого, п`ятого статті 248-3 Цивільного процесуального кодексу України та за конституційними зверненнями громадян ОСОБА_6 і ОСОБА_7 щодо офіційного тлумачення положення абзацу четвертого статті 248-3 Цивільного процесуального кодексу України зазначив, що кримінальне судочинство – це врегульований нормами КПК порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу – підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватися у порядку, встановленому КПК, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості та не належить до управлінської сфери.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі № 21-1666а15 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №826/13340/15.

Враховуючи зазначене, оскарження дій (бездіяльності) прокуратури вчинених під час здійснення кримінальних проваджень, внесення відомостей до ЄРДР, можуть бути оскаржені у порядку, встановленому КПК, натомість оцінка дій та бездіяльності щодо розгляду звернень позивача у порядку Закону № 393/96-ВР належить до юрисдикції адміністративних судів.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, що слідує із здійснення суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Статтею 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до пункту 59 Висновку Консультативної ради європейських суддів (далі – КРЕС) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи з питання «Правосуддя та суспільство» зазначено, що юридичні поняття та норми можуть бути вичерпно пояснені цитуванням законодавства або судових рішень. ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України, № 4909/04, п.58 зазначив, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 ЄКПЛ зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Ruiz Torija проти Іспанії від 09.12.1994, № 303-A, пункт 29).

Здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа зазначає у позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновленню порушеного права позивача.

Відповідно до статті 7 Закону № 393/96-ВР звернення, оформлені належним чинним і подані у встановленому порядку, належать обов`язковому прийняттю та розгляду; якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення; у разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Судом встановлено, що у заяві позивача від 29.01.2020 (а.с.51) йдеться про погрозу вбивством, проте матеріали справи не містять відомостей про повернення громадянину з відповідними роз`ясненнями його листів у разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення, а тому позивач мав правомірні очікування отримати обґрунтовану відповідь із роз`ясненням щодо подальших дій за обставин реального ризику для життя.

ЄСПЛ у справі Olewnik-Ciepliсska and Olewnik проти Польщі, № 20147/15 зазначив, що органам влади було відомо або мало бути відомо про існування реального ризику для життя особи. У рішенні зазначено, що національні органи влади не реагували з належним рівнем відданості (обачності).

У рішенні ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі Kraska проти Швейцарії зазначено: аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті. Суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Інформація про розгляд звернення скерована відповідачем 19.03.2020 №04/2/2-1280 вих 20 до поліції, проте у листі не зазначено про ризики для життя особи та/або про зворотній зв`язок у вжитті заходів реагування щодо звернень та переживань ОСОБА_8 .

Судом встановлено, що у відповіді прокуратури від 19.03.2020 № 04/2/2-87-02 (а.с. 53-55) зазначено про кримінальні провадження від 25.01.2014 №12014250260000038, 05.03.2014 №12014250260000105, 25.11.2012 №12012250260000009, 15.03.2014 №12013250260000133, 25.12.2012 №12012250260000084, 28.12.2012 №12012250260000091, 20.09.2018 №12018250260000434, 12.11.2019 №12019250260000410, 26.02.2020 №12020250260000066, 29.01.2013 №12013250260000051, 16.07.2013 №12013250260000498, 14.03.2014 №12014250260000128 (всього 12 кримінальних проваджень) та про направлення до Головного управління Національної поліції в Черкаській області для розгляду звернень позивача у частині можливого вчинення кримінальних правопорушень та порушення слідчими кримінального процесуального законодавства під час здійснення досудового розслідування у кримінальних провадженнях, зазначених у зверненнях з дописом-вимогою повідомити про результати розгляду заявника без зацікавленості у результатах розгляду з огляду на цінність верховенства права і захист прав людини.

Судом встановлено, що у відповіді поліції (а.с.159), скерованій на адресу позивача йдеться про кримінальні провадження №12012250260000091, №12012250260000084, №12012250260000009, №12012250260000051, №12012250260000498, №12012250260000128, №12012250260000038, № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 (всього 9 кримінальних проваджень) та з інших питань, проте такі питання не окреслені, не виокремлені, кримінальні провадження відрізняються за кількістю.

У заяві позивача від 30.01.2020 (а.с.49) зазначено «про кримінальні злочини слідчих прокурорів під час проведення досудових розслідувань в к.п. від 24.11.12, 24.12.12, 28.12.12, 29.01.13, 15.03.13 (у відповіді відповідача йдеться про провадження від 15.03.2014 №12013250260000133), 16.07.13, 21.01.14 (у відповіді відповідача йдеться про провадження від 25.01.2014 №12014250260000038), 14.03.14, 20.09.18 та інших к.п.», де ОСОБА_9 . ОСОБА_10 Шпак просив: «не передаючи по інстанціях призначити розслідування по к.п.». До заяви було надано копії листів Уманської місцевої прокуратури від 30.01.2017 та Генеральної прокуратури України від 20.11.2017 (а.с.50).

Законом № 393/96-ВР передбачено, що органи державної влади в межах своїх повноважень зобов`язані: організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують.

Судом встановлено, що у відповіді прокуратури не йдеться про помилковість та/або розбіжність в інформації позивача у датах відкриття кримінальних проваджень, що не свідчить про вжиття заходів до усунення причин багаторазових звернень позивача та усунення причин для подальших звернень.

Суд зазначає, що у рішенні Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) від 20.01.2012 у справі Rysovskyy проти України у рішенні від 20.10.2011 (заява №29979/04) зазначено про особливу важливість принципу «належного урядування», що передбачає в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. На них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, що посилять прозорість і ясність дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

У частині вимог щодо розгляду звернення позивача від 30.01.2020 належить відмовити, позаяк оскарження дій/бездіяльності у кримінальному провадженні здійснюється у порядку, встановленому КПК, а у частині, що стосується розгляду звернення у порядку Закону № 393/96-ВР відповідачем надано обґрунтовану відповідь у листі від 19.03.2020 № 04/2/2-87-02.

У частині вимог щодо розгляду звернення позивача від 29.01.2020 щодо ненадання відповіді про стан проваджень щодо викрадення майна і підпалу належить відмовити, позаяк у частині, що стосується розгляду звернення у порядку Закону № 393/96-ВР відповідачем надано обґрунтовану відповідь у листі від 19.03.2020 № 04/2/2-87-02.

Згідно з частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем – прокуратурою Черкаської області допущено протиправну бездіяльність, не надано повну, мотивовану і обґрунтовану відповідь у листі від 19.03.2020 № 04/2/2-87-02 у контексті Закону № 393/96-ВР на заяви-звернення позивача, що надійшли з Офісу Генерального прокурора України з супровідним листом від 14.02.2020 у частині не розгляду та не повідомлення про результати розгляду заяви позивача від 29.01.2020 у частині «провести перевірку, відібрати пояснення та дослідити матеріали з зобов`язанням зареєструвати заяви до ЄРДР та відкрити кримінальне провадження за погрозу вбивством» у зв`язку з чим суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та зобов`язання відповідача надати обґрунтовану відповідь на заяву від 29.01.2020, що спрямована з ОГП 14.02.2020

Враховуючи, що позивача було звільнено від сплати судового збору ухвалою від 10.04.2020, а доказів понесення судових витрат у сумі 28 грн позивачем не надано, то відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність прокуратури Черкаської області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 29.01.2020 у частині «провести перевірку, відібрати пояснення та дослідити матеріали із зобов`язанням зареєструвати заяви до ЄРДР та відкрити кримінальне провадження за погрозу вбивством».

Зобов`язати прокуратуру Черкаської області надати обґрунтовану відповідь на заяву ОСОБА_1 від 29.01.2020 щодо реагування на погрозу вбивством.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень та з урахуванням пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ];

відповідач: прокуратура Черкаської області [бул. Шевченка, 286, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 02911119].

Повне судове рішення складено 07.07.2020.

Суддя Л.В. Трофімова