Рішення № 90259651, 07.07.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2020 року справа № 580/1724/20

11 годин 22 хвилини м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді – Трофімової Л.В., за участі секретаря – Безпалого А.В., розглянувши у письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 580/1724/20

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) [позивач – не прибув]

до військової частини А 1880 (вул. Декабристів, 40, м. Васильків, Київська область, 08606, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 07806456) [представник відповідача – не прибув]

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, прийняв рішення.

18.05.2020 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини А 1880, просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А1880 щодо не проведення остаточного розрахунку під час звільнення ОСОБА_1 з військової служби, а саме не включення щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого нараховано одноразову грошову допомогу під час звільнення з військової служби;

- зобов`язати військову частину А1880 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 26 повних календарних років з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, із урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги.

Ухвалою від 20.05.2020 відкрито спрощене провадження у справі, призначено судове засідання на 16.06.2020. Ухвалою від 16.06.2020 відкладено розгляд справи до 23.06.2020.

Ухвалою від 23.06.2020 відкладено розгляд справи до 07.07.2020.

Позовні вимоги мотивовано тим, що під час звільнення позивача з військової служби відповідачем до розрахунку суми одноразової грошової допомоги під час звільнення безпідставно не включено щомісячну додаткову грошову винагороду, що виплачувалася позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України (також –КМУ) від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій». Позивач звернувся до військової частини А1880 із заявою про здійснення належного перерахунку, проте такого перерахунку відповідач не здійснив. ОСОБА_1 вважає, що така бездіяльність відповідача обмежує його законні права та майнові інтереси, а тому звернувся із адміністративним позовом до суду. Позивач у судове засідання не прибув, 23.06.2020 (а.с.33) та 06.07.2020 (а.с.39) звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності (а.с.39).

Відповідач позов не визнав, 09.06.2020 подав до суду відзив на позов, відповідно до якого зазначив, що у відносинах щодо виплати компенсації грошового забезпечення позивачу військова частина А 1880 діяла у спосіб та у межах визначених законодавством. Ухвалою від 16.06.2020 відповідача повідомлялось, що обставини і обґрунтування поданого відзиву від 09.06.2020 не стосуються предмету спору, проте станом на 07.07.2020 (дату розгляду справи) відповідачем не подано відзиву щодо предмету спору у справі №580/1724/20, витребувані ухвалою від 16.06.2020 документи не подано. Відповідач свого представника у судове засідання не направив, причин неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, що має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Конституцією України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, протягом розумного строку.

Позивач проходив військову службу у Збройних Силах України на посаді старшого офіцера відділення з виховної роботи ВЧ А1880.

Під час проходження військової служби позивач отримував у складі грошового забезпечення щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60 % (а.с.47).

Наказом командира військової частини А1880 від 07.02.2014 № 30 майора ОСОБА_1 , звільненого наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 25.01.2014 № 30 у зв`язку із закінченням строку контракту, визнано таким, що справи і посаду здав. З 07.02.2014 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Вислуга років у Збройних Силах становить календарних 26 років 06 місяців (а.с.7).

Позивач вважаючи, що повного розрахунку не отримав, 02.04.2020 звернувся до відповідача із заявою, у якій просив здійснити новий розрахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, які він отримував під час проходження військової служби та виплатити недораховану суму (а.с.8).

Відповідач не здійснив позивачу новий розрахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні та не повідомив про результати розгляду звернення.

Вважаючи зазначені дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі – Закон № 2232).

Відповідно до частини 4 статті 2 Закону №2232 порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно статті 40 Закону №2232 гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.

Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі – Закон № 2011-XII).

Частиною 1 статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення належить індексації відповідно до закону. Частиною 4 статті 9 Закону №2011-XII обумовлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 №1294 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з частиною 2 статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Постановою КМУ від 13.03.2013 №161 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889» для військовослужбовців, зокрема Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 пункту 1 цієї постанови, та військовослужбовців строкової військової служби) був запроваджений новий вид забезпечення - щомісячна додаткова грошова винагорода у таких розмірах: з 01.04.2013 - у розмірі, що не перевищує 20 % місячного грошового забезпечення; з 01.09.2013 - у розмірі, що не перевищує 40 % місячного грошового забезпечення; з 01.01.2014 - у розмірі, що не перевищує 60 % місячного грошового забезпечення.

Право на одноразову допомогу при звільненні позивач набув відповідно до статті 15 Закону № 2011-ХІІ, що не заперечується відповідачем та підтверджується відомостями у наказі від 07.02.2014 № 30: «виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку із звільненням відповідно до постанови КМУ від 17.07.1992 № 393 за 26 календарних років».

Відповідно до пункту 10 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей, затвердженого постановою КМУ від 14.07.1992 № 393 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби які звільняються із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Спірним питанням є складові грошового забезпечення військовослужбовців при обрахунку розміру виплат одноразової грошової допомоги під час звільнення у розмірі 50% місячного грошового забезпечення.

Судом встановлено, що позивач отримував щомісячну винагороду з січня 2014 року у розмірі 60 % місячного грошового забезпечення.

Зазначена щомісячна додаткова грошова винагорода була встановлена рішенням Уряду України, виплачувалася позивачу щомісячно з дня запровадження до дня звільнення його з військової служби, тобто мала постійний (систематичний) характер.

Додаткову грошову винагороду до складу грошового забезпечення, з якого обчислено одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби позивачу, не включено.

Позиція відповідача щодо відмови у включенні зазначених виплат до складу грошового забезпечення позивача, з якого йому обчислено одноразову грошову допомогу при звільненні, не надано. Відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Частиною 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

Під час визначення розміру грошового забезпечення застосуванню належить саме Закон №2011-ХІІ, а не підзаконні акти, що звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.

Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. Приймаючи постанову від 06.02.2019 у справі №522/2738/17, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. До складу грошового забезпечення військовослужбовців входять складові: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення. До грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункові величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних або тих, що виплачуються раз на місяць. Позаяк останні 24 місяці перед звільненням на підставі Постанови №889 додаткова грошова винагорода нараховувалася і виплачувалася позивачеві щомісячно, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.

На виконання Постанови №889 наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 №595 затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.11.2010 за №1194/18489; з наступними змінами; далі - Інструкція №595), положення застосовуються з 01.10.2010.

Відповідач щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі, передбаченому Постановою №889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби позивачу, не включив.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Верховний Суд у справі № 802/955/17-а, № 822/112/18 зазначив, що відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховано одноразову грошову допомогу під час звільнення, щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60 %, що передбачено Постановою № 889.

Оцінюючи бездіяльність відповідача щодо не включення щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого нараховано одноразову грошову допомогу під час звільнення з військової служби за критеріями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є протиправною, суд дійшов висновку, що відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, встановлений законами України, а тому позовні вимоги про зобов`язання військової частини А1880 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , одноразову грошову допомогу під час звільнення у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 26 повних календарних років з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, із урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги, належить задовольнити.

Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, що належать відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи, що позов особи, звільненої від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» задоволено повністю, а доказів понесення інших судових витрат позивачем не надано, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вирішення питання розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-245, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А1880 щодо не проведення остаточного розрахунку під час звільнення ОСОБА_1 з військової служби, а саме не включення щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.0.2010 №889, до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби.

Зобов`язати військову частину А1880 (вул. Декабристів, 40, м. Васильків, Київська область, 08606, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 07806456) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 26 повних календарних років з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.0.2010 №889, із урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням пункту 3 розділу Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ];

відповідач: військова частина А 1880 [ АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 07806456].

Повне судове рішення складено 07.07.2020.

Суддя Л.В. Трофімова