Рішення № 90259649, 25.06.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2020 року справа № 580/720/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді - Руденко А.В.,

за участю:

секретаря – Сачинської В.С.,

представника відповідача – Форостовського В.О. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А4167 про зобов`язання виплатити індексацію грошового забезпечення грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 без зміни для обчислення місяця підвищення (базового місяця) у січні 2016 року,-

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до військової частини А4167, в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018;

- зобов`язати нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 по 01.03.2018 без зміни для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) у січні 2016 року.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, зазначив, що з 18.12.2019 був звільнений з військової служби у відставку. Під час звільнення з ним не були проведені розрахунки у повному обсязі, а саме: не виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 у зв`язку з відсутністю бюджетного фінансування. Відповідно до ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003. Отже індексація є частиною заробітної плати. Позивач звернувся до відповідача із заявою від 03.01.2020 про виплату індексації грошового забезпечення, враховуючи базовий місяць січень 2008 року, так як до березня 2018 останнє зростання посадового окладу було у січні 2008 року, однак відповідач відмовив у виплаті, пославшись на ту обставину, що виплата індексації здійснюється за рішенням суду. Позивач вважає відмову у виплаті грошової індексації протиправною.

26.03.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти позову заперечив та зазначив, що відповідно до ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та п. 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. Проте у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у Міністерства оборони України не було. Окрім цього механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовців за попередні періоди немає.

Відповідно до ст. 51 Бюджетного кодексу України керівники здійснюють видатки на грошове забезпечення лише в межах фонду грошового забезпечення. Проте за інформацією, наданою представниками Департаменту фінансів Міноборони, у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України з січня 2016 року по лютий 2018 року у Міністерства оборони України не було.

Відповідно до норм, які діяли до 01.12.2013 року, базовий місяць змінюється у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів. Місяць, у якому відбулось підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів за цей місяць не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Тому базовий місяць січень 2008 року не застосовується.

Ухвалою судді від 02.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, ухвалено розпочати розгляд справи з 01.04.2020 без виклику учасників справи.

Ухвалою суду від 30.03.2020 у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи з викликом сторін відмовлено.

Ухвалою суду від 30.03.2020 у задоволенні клопотання відповідача про сплату позивачем судового збору відмовлено.

Ухвалою суду від 01.04.2020 позивачу встановлено строк для надання додаткових доказів щодо складових грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018. Позивач ухвалу суду не виконав.

Ухвалою суду від 16.06.2020 призначено судовий розгляд справи за участю сторін на 25.06.2020 о 14 год 00 хв та витребувані у відповідача додаткові докази, які надані відповідачем 25.06.2020.

У судове засідання позивач не з`явився.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно п. 2 . 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які визнані поважними.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 127 Кодексу адміністративного судочинства України часом вручення повістки вважається день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місцем проживання чи перебування особи, що зареєстровані в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судова повістка про призначення судового засідання на 25.06.2020 направлена за зареєстрованою адресою позивача, вказаною у позовній заяві, однак повернута до суду 24.06.2020 за закінченням терміну зберігання. Отже позивач повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Враховуючи, що позивач повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд розглядає справу у його відсутність.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Згідно довідки військової частини А4167 позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині А4167 з 13.04.2004 по 18.12.2019 та згідно з наказом командира військової частини А4167 від 18.12.2018 №242 був звільнений з військової служби у відставку на підставі п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»

Згідно з наказом командира військової частини А4167 від 18.12.2018 №242 позивачу виплачена індексація грошового забезпечення по 18.12.2019 (останній базовий місяць – березень 2018 року).

Згідно з довідкою про нараховані та виплачені види грошового забезпечення від 25.06.2020 №1229 індексація заробітної плати за період з січня 2016 року по лютий 2018 2018 року позивачу не виплачувалась.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 03.01.2020, якою просив нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з1 грудня 2015 року по 1 березня 2018 року враховуючи базовий місяць січень 2008 року.

Відповідач листом від 03.02.2020 №233 повідомив позивача, що з січня 2016 індексація грошового забезпечення не проводилась, так як за рішенням Міністерства Оборони України нарахування індексації грошового забезпечення було зупинено та відсутнє фінансування на даний вид виплат.

Надаючи правову оцінку встановленим фактичним обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Законом України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282) визначено правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Статтею 2 Закону №1282- ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до ст. 4 Закону № 1282 - ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Згідно з п. 1-1 Порядку № 1078 (у редакції, яка діяла на час виникнення та існування спірних відносин) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. N 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно з п. 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення. Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Згідно з п. 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 11 цього Порядку.

09.12.2015 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», згідно з пунктом 3 якої міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року. Для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 р. відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Постанова Кабінету Міністрів України 09.12.2015 №1013 є чинною і підлягає обов`язковому застосуванню.

Отже базовим місяцем для подальшої індексації заробітної плати є січень 2016 року, тому індексація грошового забезпечення позивача повинна була нараховуватись та виплачуватись починаючи з базового місяця – січня 2016 року, в місяці перевищення порогу індексації 103 відсотки.

Як вбачається з довідника «Коефіцієнти (суми) індексації заробітної плати у 2016 році» (Всеукраїнська мережа ЛІГА:ЗАКОН, www.ligazakon.ua) поріг індексації заробітної плати із базовим місяцем січень 2016 року 103 відсотки перевищено у червні 2016 року і коефіцієнт індексації склав 4,1 відсотка, у зв`язку з чим грошове забезпечення позивача підлягало індексації.

Судом встановлено, що відповідач за період з червня 2016 по 01.03.2018 індексацію грошового забезпечення позивача не здійснював, тому його бездіяльність є протиправною.

Посилання відповідача на відсутність фінансування є необгрунтованим з таких міркувань

Згідно ч. 2, 6 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-Х11 підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України; проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Отже, вказаними приписами не передбачено скасування індексації грошового забезпечення у разі відсутності бюджетних призначень на її виплату.

Відповідно до п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції, про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 Рішення).

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Суд також зазначає, що вищезазначеним спростовуються доводи позивача про визначення базовим місяцем для проведення індексації грошового забезпечення січня 2008 року.

Враховуючи зазначене, відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачеві індексацію грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 по 1 березня 2018 року, починаючи з червня 2016 року, тому позовні вимоги в цій частині є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині визначення базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення січня 2018 року, то вони є необгрунтованими і задоволенню не підлягають.

Позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви, тому розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А4167 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 1 березня 2018 року.

Зобов`язати військову частину А4167 (вул. Зарічна, буд. 32, м. Сміла, Черкаська обл., 20701, код ЄДРПОУ 08252600) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 1 березня 2018 року.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня закінчення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України у зв`язку з епідемією коронавірусу.

Повний текст рішення виготовлений 30 червня 2020 року.

Головуючий суддя А.В. Руденко