Рішення № 90258972, 08.07.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/3318/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

24 червня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" про визнання протиправною та скасування постанови від 06.04.2020 про відкриття виконавчого провадження №61741981.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що згідно з приписами чинного законодавства приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи виключно за місцем проживання (перебування) боржника-фізичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Водночас, позивач зареєстрований та постійно проживає в с. Стасі, Диканського району Полтавської області, жодного майна у м. Києві не має, а тому, у відповідача були відсутні законні підстави для прийняття до виконання виконавчого документа та винесення оскаржуваного рішення.

Ухвалою суду від 30.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 08.07.2020.

У відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду електронною поштою, приватний виконавець стверджував про відповідність дій приватного виконавця вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Крім того, зазначив про пропуск позивачем десятиденного строку звернення до суду з цим позовом

Позивач до суду з`явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Приватний виконавець та третя особа в судове засідання не з`явилися, будучи належно повідомленими про дату, час та місце його проведення.

Відповідно до приписів частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Враховуючи положення частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішив розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що 05.03.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Богомоловою Дар`єю Ігорівною вчинено виконавчий напис №995 про звернення стягнення з ОСОБА_1 , що є боржником за кредитним договором №94183501000 від 29.11.2017 на загальну суму 25276,63 грн.

06.04.2020 стягувач - ТОВ «Вердикт Капітал» звернувся до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича із заявою вих.№13711681 від 17.03.2020 про примусове виконання виконавчого напису №995, вчиненого 05.03.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Богомоловою Дар`єю Ігорівною, в якій було зазначено, що місцем реєстрації боржника є: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

В якості додатків до вказаної заяви стягувач зазначив квитанцію про сплату авансового внеску, оригінал виконавчого напису №995 від 05.03.2020, копію довіреності представника стягувача.

На підставі вказаної заяви, відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.04.2020 ВП №61741981 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 05.03.2020 №995, яку було направлено боржнику за адресою: АДРЕСА_2 .

Вважаючи постанову про відкриття виконавчого провадження №61741981 від 06.04.2020 протиправною, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих написів нотаріусів.

Вимоги до виконавчого документа визначені статтею 4 Закону.

При цьому, відповідно до пункту 10 частини 4 вказаної статті виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Частиною 1 статті 5 Закону встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Місце виконання рішення згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за №512/5, визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

За змістом статті 26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії паспорта позивача, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 з 16.01.2008.

При цьому, як вбачається зі змісту Анкети-заяви на надання споживчого кредиту та договору про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № НОМЕР_1 , що заповнені і підписані ОСОБА_1 29.11.2017, останнім зазначена адреса постійної реєстрації: АДРЕСА_3 . Також адреса зазначена і в графі «Адреса фактичного місця проживання».

Таким чином, зміст документів, доданих до заяви про примусове виконання рішення, зокрема копії Анкети-заяви на надання споживчого кредиту та договору про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку НОМЕР_1 від 29.11.2017, не містять будь-яких даних щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 у місті Києві, чи про його фактичне проживання (перебування) у місті Києві, чи місцезнаходження його майна у місті Києві.

Разом з тим, спірна постанова про відкриття виконавчого провадження від 06.04.2020 ВП №61741981 прийнята приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клименко Р.В.

За приписами пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Пунктами 6.1, 6.2 статті 6 вказаного Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам, представництвам юридичних осіб в Україні, інвестиційним фондам та компаніям з управління активами, що діють від імені таких інвестиційних фондів, фізичним особам).

На період підготовки та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні банки мають право до 30 листопада 2012 року відкривати поточні рахунки УЄФА.

Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.

Згідно з пунктами 7.1, 7.1.4, 7.1.5 статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки.

Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками.

Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.

Суд вважає, що у даному випадку місцезнаходженням майна є не місце розташування самого банку, де відкритий рахунок, а самі банківські рахунки чи електронні гаманці, на яких обліковуються кошти та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою відповідних платіжних інструментів, однак такі рахунки або електронні гаманці не є майном у розумінні положень статті 190 ЦК України, оскільки вони не є окремими речами чи їх сукупністю, а фактично вони є засобом обліку руху грошових коштів та призначені для виконання клієнтами платіжних систем певних операцій.

Статтею 190 Цивільного кодексу України передбачено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки /статті 179 цього ж Кодексу/.

Пунктами 3.1, 3.2 ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 №2346-ІІІ (зі змінами) встановлено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Грошові знаки випускаються у формі банкнот і монет, що мають зазначену на них номінальну вартість.

Поняття «картковий рахунок» було передбачено Постановою НБУ від 19.10.2005 «Про затвердження Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням» №137, яке втратило чинність на підставі Постанови НБУ від 30.04.2010 №223.

При цьому жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що «картковий рахунок» є майном в розумінні статті 190 ЦК України. Так само, не передбачено й визначення місцезнаходження «карткового рахунку» за місцем знаходження будь-якого банку.

У матеріалах справи міститься договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку НОМЕР_1 від 29.11.2017, згідно якого повернення кредиту, плати за кредит, інших платежів здійснюється у відповідності з Правилами (Договірними умовами) споживчого кредитування позичальників АТ "УкрСиббанк" на рахунок НОМЕР_2 в АТ "УкрСиббанк".

Слід зазначити, що ні заява стягувача про примусове виконання рішення, ні матеріали виконавчого провадження жодним чином не підтверджують фізичну наявність грошових коштів боржника на рахунку НОМЕР_2, відкритому в ПАТ "УкрСиббанк", а відповідачем при прийнятті виконавчого документа до виконання це перевірено не було.

До того ж, фактичне місцезнаходження банку чи стягувача ТОВ "Вердикт-Капітал" не може вважатись місцезнаходженням майна боржника, оскільки, по-перше: відсутні докази перебування належних боржнику коштів у відділені банку саме у місті Києві; по-друге: самі банківські рахунки чи електронні гаманці, на яких обліковуються кошти та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою відповідних платіжних інструментів не є майном у розумінні положень ст.190 Цивільного кодексу України, оскільки вони не є окремими речами чи їх сукупністю, а фактично є засобом обліку руху грошових коштів та призначені для виконання клієнтами платіжних систем певних операцій.

За викладених обставин, відповідачем під час прийняття виконавчого документу до виконання та відкриття виконавчого провадження порушено правила територіальної діяльності

Таким чином, відповідачем не додержано вимоги статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" та без достатніх на те правових підстав відкрито виконавче провадження не за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи або знаходження її майна, а в іншому виконавчому окрузі.

Такі дії приватного виконавця порушують права та обов`язки боржника у виконавчому провадженні, оскільки особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов висновку, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження не відповідає критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, у зв`язку з чим, вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.04.2020, винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клименком Р.В. у виконавчому провадженні №61741981.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як визначено частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач у ході судового розгляду справи не надав належних та допустимих доказів, що у своїй сукупності свідчили б про наявність визначених законом підстав для відкриття виконавчого провадження №61741981.

Відхиляючи доводи відповідача про порушення позивачем десятиденного строку звернення до суду з цим позовом, суд виходить з такого.

Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За змістом пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу позовну заяву у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що спірну постанову про відкриття виконавчого провадження № 61741981 від 06.04.2020 відповідачем направлено ОСОБА_1 07.04.2020 на адресу: АДРЕСА_2 .

Однак, як зазначалося вище, позивач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 з 16.01.2008.

Постанову про відкриття виконавчого провадження № 61741981 від 06.04.2020 ОСОБА_1 отримав 12.06.2020.

Таким чином, строк звернення до суду з цим позовом позивачем дотримано. Доказів протилежного відповідачем не надано.

Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.

У зв`язку зі звільненням позивача від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича (вул. Поправки Юрія, 6, оф. 31, м. Київ 94, 02094), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" (вул. Кудрявський узвіз, 2, кв. 8, м. Київ, 04053) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича про відкриття виконавчого провадження від 06 квітня 2020 року ВП№61741981.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва