Рішення № 90258807, 08.07.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3805/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Сидорівського С.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріадна." (місцезнаходження: 65101, м. Одеса, вул. Космонавта Комарова, б. 12; код ЄДРПОУ 24526422) до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (місцезнаходження: 65009, м. Одеса, вул. Черняховського, буд. 6; код ЄДРПОУ 40199728) про визнання протиправною та скасування постанови № 017/20/58 від 30.03.2020р., -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріадна." до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, в якій позивач, з урахуванням об`єднання адміністративних справ № 420/3327/20 та № 420/3805/20 в одне провадження просить:

визнати протиправними та скасувати припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 16.03.2020 року та постанову № 017/20 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 30.03.2020 року;

визнати протиправною та скасувати постанову № 017/20/58 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 30.03.2020 року.

Ухвалою від 12.05.2020 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

25.05.2020 року (вх. № ЕП/7507/20) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву.

Ухвалою від 27.05.2020 року об`єднано адміністративні справи № 420/3327/20 та № 420/3805/20 в одне провадження для спільного розгляду та вирішення по суті.

09.06.2020 року (вх. № 21949/20) представником позивача до канцелярії суду подано відповідь на відзив.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 16.03.2020 року відбулась позапланова перевірка об`єкту нерухомого майна, в ході якої представникам відповідача були надані запитані документи. Також, 16.03.2020 року, не зважаючи на повідомлення представника позивача про необхідність додаткового часу на подання додатково запитаних документів, представниками відповідача було складено протокол про порушення у сфері містобудівної діяльності та оскаржувані рішення, які, на думку позивача, ґрунтуються на хибних висновках акту позапланової перевірки, у зв`язку з чим, останній звернувся до суду з даним позовом.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, в яких, в обґрунтування правової позиції, зокрема, зазначено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення винесена на підставі та за результатом всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності. За таких обставин, відповідач вважає доводи позивача безпідставними, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1. ч.1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріадна." Одеському окружному адміністративному суду.

Як вбачається з позовної заяви, ТОВ «Аріадна.» є власником нежитлових будівель та споруд, розташованих за адресою: провулок Аеропортівський, 3, будинок 1 , м. Одеса . Право власності на об`єкт нерухомого майна виникло в позивача 22.08.2003 року на підставі дублікату договору кпівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Єлісєєвою О.Ю. 18.08.2003 року, виданого замість втраченого договору кпівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського округу Задорожнюк В.К.

Так, 10.01.2020 року позивач звернувся до КП «Право» Одеської міської ради з заявою щодо резервування адреси земельної ділянки, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, з метою укладення договору оренди землі.

16.01.2020 року Юридичний департамент Одеської міської ради направив листа за вих. № 142вих Управлінню Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради з повідомленням, що Департаментом розглядається замовлення ТОВ «Аріадна.» на отримання послуги з ведення адресного реєстру м. Одеси щодо резервування земельної ділянки адреси, та виявлено розбіжності між даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та договором купівлі-продажу від 06.09.2002 року щодо площі об`єкту нерухомого майна та договором купівлі-продажу від 06.09.2002 року щодо площі об`єкту нерухомого майна, з проханням перевірити наявність та факт законності будівництва об`єктів нерухомості за наведеною адресою.

24.02.2020 року позивач отримав листа від відповідача з проханням надати доступ до об`єкту нерухомого майна та документи за зазначеним у листі переліком, з підстав проведення позапланової перевірки дотримання вимог містобудівного законодавства, яка проводиться на підставі листа Департаменту листа за вх. № 01-8/58 вх від 20.01.2020 р. (а.с. 13).

10.03.2020 року позивач отримав від відповідача за вих. № 01-8/58вх від 02.03.2020 року, яким було встановлено дату та час позапланової перевірки об`єкту нерухомого майна з вимогою надати документи за зазначеним у листі переліком (а.с. 15).

16.03.2020 року головними спеціалістами інспекційного відділу №2 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на підставі наказу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради № 01-13/38ДАБК від 10.02.2020 року проведено позапланову перевірку дотримання вимог містобудівного законодавства за адресою: м. Одеса, Малиновський район, пров Аєропортівський 3, буд. 1.

У акті зазначено, що позивач експлуатує самочинно реконструйовані нежилі будівлі та споруди за адресою: м. Одеса, пров. Аеропортівський, 3, буд. 1, не прийняті до експлуатації, чим порушено вимоги ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 12 Постанови Кабінету Міністрів № 461 від 13.04.2011 року (а.с. 17-35).

За результатами перевірки, відповідачем було складено протокол про порушення у сфері містобудівної діяльності від 16.03.2020 року та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил (а.с. 40-43).

Не погоджуючись із висновками, викладеними в акті від 16.03.2020 року, позивачем було надано відповідачу письмові заперечення, в яких останній зазначив про передчасність та помилковість висновку про порушення та надано копію технічного паспорту об`єкта нерухомого майна від 2014 року в спростування висновків відповідача (а.с. 44).

01.04.2020 року позивач отримав листа від відповідача із постановою № 017/20 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 30.03.2020 року, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 2 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у розмірі 75672,00 грн. (а.с. 45-49) та згодом, 15.04.2020 року позивач отримав від відповідача постанову № 017/20/58 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 30.03.2020 року, яка є ідентичною постанові № 017/20 (а.с. 106-110).

Надаючи правову оцінку спірним публічно-правовим відносинам, суд керується такими нормативно-правовими актами.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України в даній справі суд застосовує положення Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 за №3038-VІ (надалі, також - Закон №3038-VІ), Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" від 14.10.1994 №208/94-ВР (надалі, також - Закон №208/94-ВР), Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 (надалі, також - Порядок №553) а також іншими законами та підзаконними нормативно-правовими актами, у відповідних редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Перевіряючи дії відповідача щодо наявності підстав та правомірності проведення перевірки, суд виходить із таких підстав та мотивів.

Відповідно до абзацу п`ятого частини першої статті 4 Закону України від 17.02.2011 №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» об`єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 за №3038-VІ, а саме статтею 41 визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 6 Закону №3038-VІ встановлено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Відповідно до приписів частини третьої статті 6 Закону №3038-VІ до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать: 1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; 2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Пунктом 1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №294 від 09.07.2014 визначено, що Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику з державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Пунктом 7 вказаного Положення передбачено, що Держархбудінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо через апарат та свої територіальні органи.

Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 "Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю".

Відповідно до пунктів 5-6 Порядку №553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Пунктом 7 цього ж Порядку встановлено, що позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Однією з підстав для проведення позапланової перевірки є, зокрема, звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Абзацом 11 цього ж пункту Порядку №553 передбачено, що під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язана пред`явити службове посвідчення та надати копію направлення для проведення позапланової перевірки.

Разом з цим, згідно з частинами 1 та 2 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

Водночас, згідно Положення з Положенням про Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, затвердженим Рішенням Одеської міської ради № 3043-VII від 21.03.2018 року, основними завданнями Управління є здійснення на території м. Одеси відповідно до закону державного архітектурно-будівельного контролю, виконання дозвільних та реєстраційних функцій у сфері містобудівної діяльності.

Відповідно до п. 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою КМУ № 553 від 23.05.2011 року, позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Крім того, абзацом 11 пункту 7 Порядку №553 та частинами 1 та 2 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" встановлено вичерпний перелік документів, що підлягають пред`явленню посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю. До таких документів законодавцем віднесено посвідчення та копію направлення для проведення позапланової перевірки.

Повноваження посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки визначені частиною третьою статті 41 Закону №3038-VI, положення якої також кореспондуються з пунктом 11 Порядку № 533, зокрема, передбачено право складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт; забороняти за вмотивованим письмовим рішенням експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію; здійснювати фіксування процесу проведення перевірки з використанням фото, аудіо- та відеотехніки.

Відповідно до пунктів 16, 17, 21 Порядку №533 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис).

Як встановлено під час розгляду справи, відповідачем під час проведення перевірки зроблений висновок про порушення позивачем частини восьмої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пункту 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461, а саме: експлуатацію самочинно реконструйованих нежилих будівель та споруд не прийнятих до експлуатації.

При цьому, як зазначив позивач, 21.08.2014 року було виготовлено новий технічний паспорт об`єкту нерухомого майна по даним матеріалів інвентаризації бюро технічної інвентаризації та поточної інвентаризації (а.с. 50-91).

Так, в 2019 році при самостійних перемірах площ об`єкту нерухомого майна було виявлено неточності, на підставі чого було замовлено проведення технічної інвентаризації об`єкту нерухомого майна. При обмірах усіх приміщень будівель, споруд об`єкту нерухомого майна було виявлено неточності та уточнено лінійні розміри та площі існуючих приміщень. За результатами роботи, позивачу було видано ТОВ «Пром-Строй ЛТД» довідку за вих. № 144314 від 06.09.2019 року, якою повідомлено, що при проведенні технічної інвентаризації було виявлено технічні помилки, а саме при попередній інвентаризації не були враховані підсобні приміщення, а також площа змінена у зв`язку з уточненням лінійних розмірів та площ існуючих приміщень, що не належить до самочинного будівництва та не є реконструкцією, та видано новий технічний паспорт від 06.09.2019 року (а.с. 92).

17.09.2019 року позивачем отримано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т.В. (а.с. 93).

Разом з тим, суд приймає до уваги доводи позивача, що усі приміщення будівель об`єкту нерухомого майна, які існують сьогодні, були наявні і на час проведення попередньої технічної інвентаризації, у зв`язку з чим, зміна загальної площі об`єкту нерухомого майна виявлена саме при усуненні помилок, допущених при проведенні попередніх технічних інвентаризацій за рахунок уточнення лінійних розмірів та площі існуючих приміщень, врахування підсобних приміщень.

Згідно з абзацом першим підпункту 8 пункту 11 Порядку №553 посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час проведення перевірки мають право одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, а відповідно до абзацу другого пункту 12 Порядку №553, зобов`язані у повному обсязі, об`єктивно та неупереджено здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль у межах повноважень, передбачених законодавством.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачем не надано належних доказів на підтвердження здійснення позивачем робіт з реконструкції нежилих будівель та споруд.

За таких обставин, суд приходить до висновку про неправомірність висновків відповідача про порушення Підприємством з іноземними інвестиціями «Амік Україна» вимог частини восьмої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пункту 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461.

Щодо строку притягнення позивача до відповідальності, суд зазначає наступне.

Відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (суб`єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності встановлює Закон України 14.10.1994 року № 208/94-ВР "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" від (надалі - Закон №208/94-ВР).

Відповідно до абзацу четвертого пункту 4 частини другої статті 2 Закону №208/94-ВР (із змінами та доповненнями) суб`єкти містобудування, які є замовниками будівництва об`єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за правопорушення, у вигляді експлуатації або використання об`єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об`єкта до експлуатації чи в акті готовності об`єкта до експлуатації, вчинені щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із значними наслідками (СС3), - у розмірі дев`ятисот прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

У відповідності до пункту 6 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 року № 244 (із змінами та доповненнями, далі - Порядок № 244), штраф за правопорушення може бути накладено на суб`єкта містобудування протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення.

Днем виявлення правопорушення є день складення акта перевірки відповідного суб`єкта містобудування.

При цьому, за підпунктами 1-3 пункту 8 Порядку № 244 провадження у справі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності не може бути розпочате, а розпочате провадження підлягає закриттю в разі: відсутності події і складу правопорушення у сфері містобудівної діяльності; втрати чинності відповідним положенням Закону, яке передбачає відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності; закінчення на момент розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності строків, передбачених Законом.

Також, згідно з пунктом 11 статті 2 Закону №208-94/ВР (в редакції, яка діяла на час винесення оскаржуваних рішень) штраф може бути накладено на суб`єктів містобудування протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніш як через три роки з дня його вчинення.

В контексті хронології правового регулювання спірних відносин у постанові №К/800/145/17 від 21.06.2017 року колегія суддів Вищого адміністративного суду України з посиланням на правовий висновок у постанові Верховного Суду України від 04.03.2014 року у справі №21-433а13 зазначила, що поняття "експлуатація не прийнятого в експлуатацію об`єкта" не може тлумачитись як триваюче правопорушення. Змістом цього правопорушення є невиконання обов`язку із введення в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта містобудування до початку його експлуатації. Суспільна небезпека такого правопорушення насамперед полягає не в недотриманні встановленого правопорядку, а в небезпеці, яка може мати місце в результаті відсутності контролю за безпечністю побудованого об`єкта містобудування з початку його використання.

Таким чином, логічним висновком має бути судження про те, що обов`язок введення об`єктів будівництва в експлуатацію, відповідальність за експлуатацію об`єктів, не введених в експлуатацію, можуть стосуватися лише тих суб`єктів, які після закінчення будівництва та початку використання, маючи відповідний обов`язок, не ввели об`єкти містобудування в експлуатацію, за що встановлена відповідна відповідальність.

Разом з тим суд приймає до уваги доводи позивача, що притягнення до відповідальності за експлуатацію об`єктів будівництва не прийнятих в експлуатацію можливе лише за протиправну діяльність, що мала місце після 29.01.2012 (дата набрання чинності змін до Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності»).

Проте, під час розгляду даної справи відповідачем не вказано дати виникнення у позивача обов`язку по введенню в експлуатацію об`єкта будівництва та дати, з якої, на думку суб"єкта владних повноважень, розпочато експлуатацію об`єкта будівництва не прийнятого в експлуатацію.

Враховуючи визначені законодавством строки для притягнення особи до відповідальності, відповідно факт порушення позивачем вимог законодавства повинен мати місце не пізніше 09.07.2015.

Проте, під час розгляду справи обставин щодо здійснення позивачем реконструкції нежилих будівель та споруд не встановлено, а наявність усіх приміщень будівель об`єкту нерухомого майна на час проведення перевірки підтверджується даними технічної інвентаризації від 21.08.2014 року.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 16.03.2020 року та постанови № 017/20 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 30.03.2020 року; визнання протиправною та скасування постанови № 017/20/58 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 30.03.2020 року.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак, з урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, враховуючи, що відповідачем не надано спростовуючих доказів та аргументів на підтвердження власної правової позиції, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати субєкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради судовий збір у розмірі 4204,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріадна.» (місцезнаходження: 65101, м. Одеса, вул. Космонавта Комарова, б. 12; код ЄДРПОУ 24526422) до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (місцезнаходження: 65009, м. Одеса, вул. Черняховського, буд. 6; код ЄДРПОУ 40199728) про визнання протиправною та скасування постанови № 017/20/58 від 30.03.2020р. - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 16.03.2020 року та постанову № 017/20 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 30.03.2020 року.

Визнати протиправною та скасувати постанову № 017/20/58 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 30.03.2020 року.

Стягнути з Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 40199728) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріадна.» (код ЄДРПОУ 24526422) судові витрати у розмірі 4204,00 грн. (чотири тисячі двісті сотири грн. 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Повний текст рішення складено та підписано 08.07.2020р.

Суддя О.М. Тарасишина

.