Рішення № 9025875, 01.04.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.10 Справа № 18/66/10

Суддя

позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Альянс” (69037, м. Запоріжжя, вул. Героїв Сталінграду, 9/3)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Завод будівельних теплоізоляційних матеріалів” (69084, м. Запоріжжя, вул. Миколи Краснова, буд. 10)

про стягнення 182557,33 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Ференц О.Є. довіреність б/н від 23.03.2010 р.;

від відповідача: Сілецький Ю.І. довіреність № 01/09 від 01.09.2009 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 01.03.2010 року звернувся позивач –товариство з обмеженою відповідальністю “Євро Альянс” з позовною заявою до відповідача –товариства з обмеженою відповідальністю “Завод будівельних теплоізоляційних матеріалів” про стягнення 182557,33 грн., а саме: 110000 грн. основного боргу, 24046,30 грн. пені, 41610,60 грн. втрат від інфляції та 6900,43 грн. 3 % річних, на підставі договору № 265-1 від 20.07.2006 р., ст. 526, 530, 610, 612, 623, 625 ЦК України та ст.ст. 193, 198 ГК України.

Ухвалою суду від 04.03.2010 року порушено провадження у справі № 18/66/10, судове засідання призначено на 24.03.2010 р. У судовому засіданні 24.03.2010 р. було оголошено перерву до 01.04.2010 р.

У судовому засіданні 01.04.2010 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача надав заперечення, де визнав суму основного боргу, заперечив проти нарахованих позивачем штрафних санкцій.

Розгляд справи був закінчений 01.04.2010 р., за згодою представників сторін, судом було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.06.2006 р. товариство з обмеженою відповідальністю “Завод будівельних теплоізоляційних матеріалів” (надалі замовник, відповідач) та товариство з обмеженою відповідальністю “Євро-Альянс” (надалі підрядник, позивач) уклали договір № 265-1 (надалі договір підряду).

Відповідно до п. 1.1. договору підряду визначено, що підрядник зобов’язується виконати електромонтажні роботи у цеху по виготовленню піноскла і дільниці підготування шихти Заводу будівельних теплоізоляційних матеріалів. Відповідач зобов’язується забезпечити фінансування виконаних робіт. Загальна сума договору складає 230 962,80 гр. Договірна вартість є твердою та є невід’ємною частиною договору (п. 2.1.). Сторони у договорі визначили (п. 3.1.), що відповідач здійснює щомісячно проміжні платежі позивачу за виконані роботи на підставі акту виконаних робіт (КБ-2В та КБ-3), підписаного уповноваженими представниками сторін. Акт виконаних робіт складається згідно із Державними будівельними нормами України ДБН Д.1.1-1-2000 ПК АВК-3, та надається позивачем уповноваженому представнику відповідача не пізніше 25 числа звітного місяця. Оплата виконаних робіт здійснюється відповідачем протягом 3 банківських днів після підписання акту виконаних робіт. Згідно умов договору (п. 4.1.2.), відповідач зобов’язаний оплатити виконані підрядні роботи.

Позивач виконав підрядні роботи на загальну суму 111 997,20 грн., що підтверджується актом № 01 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2007 р. та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2007 р., які є підписаними сторонами 04.12.2007 р.

Відповідач взяті на себе зобов’язання за договором № 265-1 від 20.07.2006 р. не виконав належним чином, підрядні роботи, виконані позивачем на загальну суму 111997,20 грн., прийняв, але лише частково їх оплатив (відповідачем сплачено позивачу 1997,20 грн.), що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 23.03.2010 р. на загальну суму 110 000 грн.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 110 000 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Аналогічний припис міститься в ст. 526 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Оскільки відповідач не виконав своїх зобов’язань за договором належним чином та не оплатив виконані позивачем підрядні роботи, то вимога позивача про стягнення з відповідача 110 000 грн. основного боргу, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 6900,43 грн. за період часу з 01.01.2008 р. по 18.02.2010 р. та 41610,60 грн. втрат від інфляції за період часу з 01.01.2008 р. по 18.02.2010 р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних –є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в Інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Надані позивачем розрахунки 3% річних у сумі 6900,43 грн. за період часу з 01.01.2008 р. по 18.02.2010 р. та 41610,60 грн. втрат від інфляції за період часу з 01.01.2008 р. по 18.02.2010 р. суд вважає не вірними, але вимоги про стягнення цих сум із відповідача такими, що підлягають задоволенню, оскільки, не дивлячись на допущені помилки у розрахунках, суми втрат від інфляції та 3 % річних, які заявлені до стягнення, є меншими, ніж підлягають сплаті при їх вірному розрахунку.

Крім того, позивач просив суд стягнути із відповідача 24 046,30 грн. пені за період з 18.02.2009 р. по 18.08.2009 р.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. (ч. 1 ст. 551, п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Так, у п. 9.2. договору, встановлено, що в разі затримки розрахунків за виконані роботи, відповідач сплачує позивачу, за кожен день прострочки, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Наданий позивачем розрахунок пені та вказаний період її стягнення невірний, а вимога позивача про стягнення із відповідача 24046,30 грн. є такою, що не підлягає задоволенню, оскільки: згідно зі статтею 223 Господарського Кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом. Статтею 258 ЦК України встановлені спеціальні строки позовної давності в один рік в частині стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського Кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Таким чином, стаття 232 Господарського Кодексу України передбачає, за який період може бути нарахована пеня, а стаття 258 ЦК України передбачає, що з позовом про стягнення цей неустойки (штрафу, пені) можливо звернутися в суд протягом року.

Як з’ясовано судом, акт приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2007 р., з боку відповідача підписаний 04.12.2007 р., згідно умов договору, відповідач мав здійснити оплату виконаних підрядних робіт протягом трьох банківських днів після підписання акту виконаних підрядних робіт, тобто до 07.12.2007 р. сплатити, а вже з 10.12.2007 р. (включно) у відповідача почалося прострочення виконання грошового зобов’язання. З огляду на вище зазначене вбачається, що позивач мав право просити суд стягнути із відповідача пеню починаючи з 10.12.2007 р. по 10.06.2008 р., і звернутися із такою вимогою до суду до 10 червня 2009 р., а згідно штампу вхідної кореспонденції канцелярії господарського суду Запорізької області, ТОВ “Євро Альянс” з вернулося до суду 01.03.2010 р.

Таким чином, у задоволенні позову, в частині стягнення 24 046,30 грн. пені за період часу з 18.02.2009 р. по 12.08.2009 р., суд відмовляє в задоволенні позову, у зв’язку з невірним визначенням строку нарахування пені, запізненням із зверненням до суду та, відповідно, необґрунтованістю нарахування 24 046,30 грн. пені.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково…Згідно зі ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Заперечення відповідача були прийняті судом до уваги та дослідженні. Відносно заперечень щодо строків розрахунків та нарахування санкцій, судом розрахунки були перевірені, частково позиція відповідача відповідала нормам матеріального права та була врахована при вирішення спору.

Судові витрати, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторони, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Завод будівельних теплоізоляційних матеріалів” (69084, м. Запоріжжя, вул. Миколи Краснова, буд. 10, код ЄДРПОУ 33011391, р/р 2600231291214 Банк ОФ АКБ “Національний кредит”, МФО 313775) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Альянс” (69037, м. Запоріжжя, вул. Героїв Сталінграду, 9/3, код ЄДРПОУ 30557260, р/р 2600830013446 Банк ЗОФ АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 313010) 110 000 (сто десять тисяч) грн. основного боргу, 41610 (сорок одну тисячу шістсот десять) грн. 60 коп. втрат від інфляції, 6 900 (шість тисяч дев’ятсот) грн. 43 коп. 3 % річних, 1 585 (одну тисячу п’ятсот вісімдесят п’ять) грн. 11 коп. державного мита та 204 (двісті чотири) грн. 91 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          В іншій частині позову –відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису. Рішення оформлено і підписано, згідно з вимогами ст. 84 ГПК України, 07.04.2010 р.