Рішення № 90258723, 07.07.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2020 р. № 400/1340/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянув за правилами спрощеного провадження в письмовому порядку адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон", пр. Героїв Сталінграду, 113/1,Миколаїв,54025

до відповідача:Чорноморської митниця, вул. Гоголя,13, м.Херсон,73003

про:визнання протиправним та скасування рішення від 18.03.2020р. № 508280/2020/000004/2,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповдальністю «Техноторг-Дон» (надалі-позивач або ТОВ «Техноторг-Дон») звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Чорноморської митниці Держмитслужби (надалі-відповідач), в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA508280/2020/000004/2 від 18.03.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що під час декларування митної вартості імпортованого товару визначив його вартість відповідно до ціни контракту. Всі необхідні документи були надані відповідачу. Відповідачем безпідставно застосовано другорядний метод - резервний метод визначення митної вартості товару. Не підтверджено належними доказами наявності в поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Позивач під час митного оформлення товару, відповідно до ч.2 ст. 53 МК України надав вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товару. Серед вичерпного переліку складових митної вартості оцінюваного товару зазначених у ч. 10 ст. 58 МК України, які не включалися у ціну товару у Позивача були лише витрати на транспортування оцінюваних товарів до митної території України, про ці витрати зазначено у довідках №61 від 11.03.2020 року про транспортні виплати. Відповідач в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів №UA508280/2020/000004/2 від 18.03.2020 року не врахував при визначенні митної вартості товарів, що числові значення складових митної вартості товарів, а саме відомості щодо: вартості перевезення оцінюваного товару до митного кордону України підтверджуються відповідними довідками перевізників, а оплата вартості товарів підтверджується платіжними дорученням в іноземній валюті №110 від 24.12.2019 року та №112 від 09.01.2020 року. Не врахування митним органом умов положень Контракту, умов поставки та товаро-супровідних документів призвело до збільшення митної вартості, що декларувалися на суму ввізного мита та суму ПДВ на загальну суму 216 548,73 грн., що порушує майнові інтереси позивача.

Відповідач надав відзив на позов, згідно якого за результатами дослідження документів наданих при митному оформленні та для виконання митної формальності, згенерованої АСАУР (автоматизована система аналізу та управління ризиками) за кодом 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товару» відповідачем було направлено електронні повідомлення у зв`язку з тим, що документи подані декларантом до митного органу не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, необхідних для перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного тексту судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши письмові докази, суд встановив таке.

25.10 2016 року між ТОВ «Техноторг-Дон» та ТОВ Xuzhou Armor Rubber LTD (надалі- Продавець) був укладений зовнішньоекономічний контракт №100/2016, відповідно до якого, з урахуванням Специфікацій №27 від 23.12.2019 року та №28 від 23.12.2019 року Продавцем здійснювалась поставка товару - шини пневматичні гумові з покришками або без на загальну суму 297404 доларів США, поставка товару здійснювалась згідно з ІНКОТЕРМС-2010.

Відповідно до умов контракту (п. 1.2) ціна товару визначається в Специфікаціях. Специфікаціями №27 та №28вартість товару визначена на загальну суму 297404 доларів США.

З метою розмитнення товару Позивачем було подано електронну митну декларацію №UA508280/2020/002631 від 18.03.2020 року щодо здійснення митного контролю та митного оформлення товару.

Митниця повідомила позивача про необхідність надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару:1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2)рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами визначеними договором (угодою, контрактом); 3)виписки з бухгалтерської документації стосовно операцій, пов`язаних з задекларованим товаром (оборотно-сальдова відомість по 28 рахунку «Товари», оборотно-сальдова відомість по 686 рахунку «Розрахунок з іншими кредиторами», оборотно-сальдова відомість по 312 рахунку «Поточні рахунки в іноземній валюті»); 4)каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товарів; 5)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Позивач надав митниці листом від 18.03.2020 року: комерційну пропозицію від 18.12.2020 року, інвойс (рахунок на оплату послуг із перевезення) №5609122144 від 11.03.2020 року, висновок експерта №120-0699 від 31.05.2019 року, цінову інформацію щодо відпускних цін від 18.03.2020 року, також повідомлено, що товар не страхувався, а тому надати страховий поліс не має можливості.

За результатами контролю правильності визначення митної вартості вищевказаних партій товару відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, яким визначив митну вартість задекларованого позивачем товару за ціною 110033 доларів США, із застосуванням резервного методу, за ціною товару ввезеного на митну територію України згідно з митною декларацією від 18.03.2020 року № UA508280/2020/000004/2.

У зв`язку з відмовою відповідача прийняти вищезазначену митну декларацію, з метою розмитнення товарів, декларантом було подано до Митного органу нову митну декларацію № UA508280/2020/0002643 від 19.03.2020 року, у якій ціна ввезеного позивачем товару була визначена відповідно до прийнятого відповідачем рішення про визначення митної вартості та було сплачено усі обов`язкові платежі, на підставі яких Митним органом було здійснено митне оформлення товару та товар випущено у вільний обіг.

Проте, на думку позивача, відповідач відмовив у визнанні заявленої митної вартості ввезеного товару незаконно, необґрунтовано та безпідставно, в зв`язку з чим позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.. 49, 50 митного кодексу України (надалі- МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України,є вартість товарів, що використовуються для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів наведений в ч. 2 ст. 53 МК України.

Як визначено в ч.3 ст. 53 МК України, у разі, якщо документи, визначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товарів.

Разом з тим, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребовуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.03.2019 року по справі № 814/921/17.

Статтею 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів , які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.. 55 МК України.

Відповідно до ч.5 ст. 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст.. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у ч. 2 ст. 53 цього Кодексу) та неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно приписів ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості, виходив із того, що подані позивачем документи не містили всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Стаття 57 МК України встановлює, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною 2 ст. 58 МК України визначено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно з ч. 4 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 МК України).

Відповідно до положень ст. 60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Відповідачем не доведена неможливість визначення митної вартості товару за основним методом, а також не доведена заборона оформлення митної вартості товару за ціною нижчою, ніж ціна, по якій подібний товар завозився раніше іншими імпортерами.

Аналізуючи наведене в сукупності, суд приходить до висновку, що оскільки позивачем подано достатній пакет документів, передбачений ст. 53 МК України, на підтвердження кількісних та вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за основним методом, відсутні підстави для коригування митним органом митної вартості товару.

Суд звертає увагу на те, що контроль за правильністю обчислення декларантом митної вартості товару, який належить до виключної компетенції відповідача, полягає не в тому, щоб скоригувати митну вартість товару в бік збільшення, а визначити реальну ціну товару, що ввозиться на територію України.

За обставинами справи, митним органом не взята до уваги вартість товару за ціною контракту, яка може не відповідати рівню митної вартості на аналогічні та подібні товари. Митним органом не доведена неможливість визначення митної вартості товарів за основним методом.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Відповідачем не надано суду доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.

З наведеного слідує, що за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, застосування митним органом коригування митної вартості є передчасним.

Таким чином, відповідач не спростував контрактну ціну товару, а також не підтвердив об`єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору. Додаткових переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не надано, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

Згідно з ч. 3 ст. 318 МК України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи надання декларантом митному органу достовірних відомостей про визначення митної вартості за ціною угоди, які базувалися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддавалися обчисленню, суд вважає оскаржувані рішення відповідача протиправними, що є підставою для їх скасування.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" (пр. Героїв Сталінграду, 113/1, м.Миколаїв, 54025, код ЄДРПОУ 31764816) до Чорноморської митниці Держмитслужби (вул. Гоголя, 13, м. Херсон, 74003, код ЄДРПОУ 43335608) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від № UA508280/2020/000004/2 від 18.03.2020 року.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чорноморської митниці (вул. Гоголя,13, м.Херсон,73003 ЄДРЮОФОП 43335608) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" (пр. Героїв Сталінграду, 113/1, м.Миколаїв,54025 ЄДРЮОФОП 31764816) судові витрати в розмірі грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (SARS COV 2, COVID 19), строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії такого карантину.

Суддя О.М. Мельник