Рішення № 90258616, 30.06.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/2809/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/2809/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними і скасування наказів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом, в якому із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив:

- Визнати протиправним та скасувати Наказ начальника ГУНП у Львівській області від 19.02.2020 за № 670 «Про призначення службового розслідування, створення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов`язків»;

- Визнати протиправним та скасувати Наказ начальника ГУНП у Львівській області від 06.03.2020 за № 913 «Про застосування дисциплінарного стягнення до начальника Новороздільського ВП Пустомитівського ВП ГУНП у Львівській області підполковника поліції ОСОБА_1.»;

- Визнати протиправним та скасувати Наказ начальника ГУНП у Львівській області № 107 о/с від 14.04.2020 «По особовому складу» про звільнення - ОСОБА_1 , начальника Новороздільського відділення поліції Пустомитівського відділу поліції ГУНУ у Львівській області, зі служби в поліції відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби);

- Поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді начальника Новороздільського відділення поліції Пустомитівського відділу поліції ГУНП у Львівській області;

- Стягнути з Головного управління Національної поліції України у Львівській області на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15.04.2020 по день ухвалення судового рішення з розрахунку 806,8 грн. за кожен робочий день.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.02.2020 року відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП.

Згідно Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

У наказі про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії визначаються голова та члени дисциплінарної комісії, зазначається підстава проведення службового розслідування, а також прізвище, ім`я, по батькові, посада поліцейського, стосовно якого воно проводитиметься (у разі якщо на час призначення службового розслідування це відомо).

Спірний наказ про призначення службового розслідування не тільки не містить зазначення підстави для проведення службового розслідування, а і не містить «прізвище, ім`я, по батькові, посада поліцейського, стосовно якого воно проводитиметься».

Службове розслідування не призначається в разі надходження до органу (підрозділу, закладу, установи) поліції чи закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських (далі - ЗВО), матеріалів про вчинення поліцейським адміністративного правопорушення, що складені в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення. У цьому разі рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приймається на підставі зазначених матеріалів.

Факт призначення службового розслідування, свідчить про наявність у ГУНП інформації щодо обставин складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно позивача.

Позивач вказує про відсутність у керівника ГУНП підстав для призначення службового розслідування - відповідач повинен був приймати своє рішення за наслідками розгляду судом справи про адміністративне правопорушення, а тому враховуючи, що наказ про призначення службового розслідування винесено всупереч вимогам діючого законодавства, то усі дії посадових осіб на виконання такого наказу є протиправними.

Факт складання протоколу про адмінправопорушення не є підставою для формування висновку доведеності такого факту. На момент видачі спірного наказу адміністративна справа стосовно позивача за ст. 130 КУпАП судом не була розглянута, що повністю позбавляло відповідача права стверджувати про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Ухвалою Пустомитівського районного суду від 30.03.2020 року (справа №450/716/20) провадження у вказаній справі закрито за відсутністю у діях позивача складу адміністративного правопорушення.

Спірні рішення не відповідають і вимогам ст.19 Дисциплінарного статуту, згідно якого, під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби (ч.3). Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби (ч.8).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові докази та пояснення, просив суд позов задоволити повністю.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Підставою для видання оскаржуваних наказів послужило повідомлення від поліцейських УПП у Львівській області про те, що 18 лютого 2020 року о 21:00, згідно отриманого орієнтування - «підозра щодо керування водієм автомобіля у стані алкогольного сп`яніння» зупинено автомобіль під керуванням начальника Новороздільського відділення поліції Пустомитівського ВИ ГУНП у Львівській області підполковника поліції ОСОБА_1 . Під час спілкування з водієм, у останнього виявлено явні ознаки алкогольного сп`яніння (нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови), у зв`язку з чим йому запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, за допомогою газоаналізатора «Драгер», чи у медичному закладі. На місці зупинки, працівниками УПП у Львівській області в присутності двох свідків підготовлено акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та виписано направлення у 8 МКЛ м. Львова на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, однак ОСОБА_1 від огляду у медичному закладі відмовився, за що відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім цього, при перевірці документів водія ОСОБА_1 не пред`явив реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за що стосовно позивача винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії.

Позивач через 3 год. 25 хв. після керування транспортним засобом та зупинки його патрульними поліцейськими особисто звернувся до Пустомитівської ЦРЛ з проханням провести йому огляд на стан алкогольного сп`яніння. За результатами огляду видано висновок від 18.02.2020 № 37, де в графі 14 зазначено - тверезий.

Разом з тим встановлено, що зазначений медичний огляд та видання висновку проведено з порушенням Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ.

Факт наявності чи спростування ознак алкогольного сп`яніння може бути підтверджено також і іншими доказами. Зокрема, на відеозаписі вбачається неадекватна поведінка позивача, намагання останнього уникнути огляду на стан сп`яніння, з метою затягування часу.

Така поведінка є неприпустимою для офіцера, представника керівного складу поліції. Відповідно до ч. 12 ст. 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, у разі притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, який мас дисциплінарне стягнення і вчинив дисциплінарний проступок, дисциплінарне стягнення, що застосовується, повинно бути суворішим, ніж попереднє. На момент звільнення позивач мав два діючі дисциплінарні стягнення.

30.01.2019 року територіальним управлінням ДБР розташованим у м. Львові, розпочато кримінальне провадження №62019140000000071 за ч.1 ст. 125 КК України щодо вчинення домашнього (фізичного) насильства позивачем відносно своєї дружини.

ОСОБА_1 , як керівник, будучи зобов`язаним контролювати дотримання підлеглими службової дисципліни, аналізувати її стан, проводити профілактичну роботу із зміцнення службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень, не вжив відповідних дієвих управлінських рішень для забезпечення належного стану службової дисципліни у підпорядкованому підрозділі.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Беручи до уваги систематичне порушення позивачем службової дисципліни, наявність у позивача діючих стягнень, а також виходячи з інтересів служби, керівництво ГУНП у Львівській області прийняло рішення притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з поліції.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечила, надала суду додаткові пояснення та докази, просила суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 27.04.2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі. Ухвалою судді від 30.06.2020 року відмовлено в залишенні позовної заяви без розгляду.

Судом встановлені наступні обставини:

19.02.2020 року наказом начальника ГУНП у Львівській області за № 670 «Про призначення службового розслідування, створення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов`язків» призначено службове розслідування відносно позивача та відсторонено позивача від виконання службових обов`язків на час розслідування.

06.03.2020 року наказом начальника ГУНП у Львівській області за № 913 «Про застосування дисциплінарного стягнення до начальника Новороздільського ВП Пустомитівського ВП ГУНП у Львівській області підполковника поліції ОСОБА_1.» до позивача застосовано дисциплінарне стягнення - звільнення із служби в поліції.

14.04.2020 року наказом начальника ГУНП у Львівській області № 107 о/с «По особовому складу», ОСОБА_1 , начальника Новороздільського відділення поліції Пустомитівського відділу поліції ГУНУ, звільнено зі служби в поліції «відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби). Підстава: наказ ГУНП від 06.03.2020 № 913)».

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірне звільнення протиправним та таким, що винесений без повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин.

Судом частково враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність спірних наказів з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію»:

1. Поліцейський зобов`язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

2. Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

3. Звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов`язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред`явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук.

4. Додаткові обов`язки, пов`язані з проходженням поліцейським служби в поліції, можуть бути покладені на нього виключно законом.

Згідно із ст. 19 цього ж Закону:

1. У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

2. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

3. Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

Згідно із ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію»:

1. Особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту:

«Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки».

2. Порядок складання Присяги працівника поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.

Службова дисципліна, відповідно до ст.1 Закону України «Про Дисциплінарний Статут ОВС» - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до положень ст. ст. 2, 5 Дисциплінарного статуту ОВС України, підставою для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку - невиконання чи неналежне виконання ним службової дисципліни.

Згідно із ст. 1 Дисциплінарного статуту статут Національної поліції України:

1. Службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

2. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

3. Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського:

1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;

2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки;

3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;

4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;

5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;

6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;

7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини;

8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;

9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень;

10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів;

11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;

12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення;

13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;

14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

4. Поліцейський перебуває під захистом держави. Права поліцейського та порядок їх реалізації з урахуванням особливостей служби в поліції визначаються Конституцією та законами України.

5. Обмеження прав поліцейського не допускається, крім випадків, визначених законом.

Згідно із ст. 11 цього Статуту:

1. За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

2. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

3. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Згідно із ст. 12. цього Статуту:

1. Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Згідно із ст. 13 цього Статуту:

1. Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

2. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

3. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень:

1) зауваження;

2) догана;

3) сувора догана;

4) попередження про неповну службову відповідність;

5) пониження у спеціальному званні на один ступінь;

6) звільнення з посади;

7) звільнення із служби в поліції.

4. До курсантів (слухачів), які проходять навчання у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, крім видів дисциплінарних стягнень, визначених цією статтею, застосовується дисциплінарне стягнення у виді призначення поза чергою в наряд - до п`яти нарядів.

5. Застосування до поліцейського інших видів дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Статутом, забороняється.

Згідно із ст. 14 цього Статуту:

1. Службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

2. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

3. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

4. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

5. У разі надходження до органу поліції матеріалів про вчинення поліцейським адміністративного правопорушення, що складені в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення, службове розслідування не призначається, а рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приймається на підставі зазначених матеріалів.

6. Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

7. У разі вчинення поліцейським більше двох дисциплінарних порушень проводиться одне службове розслідування. Якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським вчинено інший дисциплінарний проступок, розпочинається нове службове розслідування.

8. У разі надходження скарги на рішення, дії чи бездіяльність поліцейського, щодо яких вже проводиться службове розслідування, така скарга долучається до матеріалів службового розслідування.

9. У разі надходження скарги на рішення, дії чи бездіяльність поліцейського, щодо яких є висновок дисциплінарної комісії, такі скарги не розглядаються, якщо не містять інформації, яка не була досліджена під час проведення службового розслідування. Про відмову у розгляді скарги заявник інформується у десятиденний строк.

10. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Згідно із Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

2. Службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про:

внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення;

повідомлення поліцейському про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення, якщо службове розслідування не було проведено на підставі абзацу другого цього пункту або якщо за його результатами не було встановлено дисциплінарного проступку;

надходження подання спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції або припису Національного агентства з питань запобігання корупції, в якому міститься вимога щодо проведення службового розслідування з метою виявлення причин та умов, за яких стало можливим учинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону України «Про запобігання корупції»;

ознаки дисциплінарного проступку, що призвів до загибелі або поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського під час виконання ним службових повноважень;

недотримання підстав та порядку застосування або використання вогнепальної зброї, спеціальних засобів або заходів фізичного впливу;

недотримання норм кримінального процесуального законодавства України під час проведення досудового розслідування;

втрату поліцейським службового посвідчення та спеціального нагрудного знака (жетона), табельної, добровільно зданої чи вилученої зброї або боєприпасів, нагородної зброї, якщо вона зберігалася в територіальному органі поліції чи його територіальному (відокремленому) підрозділі, а також закладі, установі Національної поліції України, що належать до її управління (далі - органі (підрозділ, заклад, установа) поліції), а також втрату спеціальних засобів поліцейським чи відсутність їх в органі (підрозділі, закладі, установі) поліції, матеріалів досудового розслідування, справ оперативного обліку та справ про адміністративні правопорушення, речових доказів, а також тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження;

розголошення конфіденційної, таємної, службової або іншої інформації, яка містить таємницю, що охороняється законом;

порушення законодавства України у сфері фінансово-господарської діяльності органів поліції, а також установ, які належать до сфери управління Національної поліції України, виявлені під час ревізій або перевірок, внутрішніх аудитів;

перебування поліцейського на роботі (службі) у стані алкогольного сп`яніння або стані, викликаному вживанням наркотичних чи інших одурманюючих засобів, або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

приховування від обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні та адміністративні правопорушення, які були відомі поліцейському, але не отримали реєстраційного номера або не були зафіксовані ним у встановленому законодавством України порядку.

3. Службове розслідування не призначається в разі надходження до органу (підрозділу, закладу, установи) поліції чи закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських (далі - ЗВО), матеріалів про вчинення поліцейським адміністративного правопорушення, що складені в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення. У цьому разі рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приймається на підставі зазначених матеріалів.

4. У наказі про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії визначаються голова та члени дисциплінарної комісії, зазначається підстава проведення службового розслідування, а також прізвище, ім`я, по батькові, посада поліцейського, стосовно якого воно проводитиметься (у разі якщо на час призначення службового розслідування це відомо).

Судом встановлено, що 19.02.2020 року наказом начальника ГУНП у Львівській області за № 670 «Про призначення службового розслідування, створення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов`язків» призначено службове розслідування відносно позивача та відсторонено позивача від виконання службових обов`язків на час розслідування.

Суд погоджується із аргументи позивача щодо протиправності цього ж наказу, однак на думку суду вказаний наказ не підлягає скасуванню, оскільки службове розслідування фактично проведено, тобто наказ вичерпав свою дію шляхом його виконання.

В цій частині суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.

З цих же підстав позовні вимоги про визнання протиправним та скасування спірного наказу про призначення службового розслідування, створення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов`язків, задоволенню не підлягає.

Судом враховуються аргументи позивача про визнання протиправними та скасування:

- Наказу начальника ГУНП у Львівській області від 06.03.2020 за № 913 «Про застосування дисциплінарного стягнення до начальника Новороздільського ВП Пустомитівського ВП ГУНП у Львівській області підполковника поліції ОСОБА_1.»;

- Наказу начальника ГУНП у Львівській області № 107 о/с від 14.04.2020 «По особовому складу» про звільнення - ОСОБА_1 , начальника Новороздільського відділення поліції Пустомитівського відділу поліції ГУНП у Львівській області, зі служби в поліції відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби);

оскільки в згаданому наказі про застосування дисциплінарного стягнення зазначено:

« 18 лютого 2020 року о 21:00 працівниками УПП у - Львівській області зупинено автомобіль марки «VOLKSWAGEN PASSAT», н.з. НОМЕР_2 , під керуванням начальника Новороздільського відділення поліції Пустомитівського ВП ГУНП підполковника поліції ОСОБА_1. Під час спілкування з водієм, у останнього виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому порядку на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Драгер» чи у медичному закладі, однак ОСОБА_1 відмовився, за що відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім цього, при перевірці документів водія, ОСОБА_1 не пред`явив реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушив п. 2.4а ПДР України, за що стосовно нього винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Проведеним службовим розслідуванням установлено, що 18.02.2020 підполковник поліції ОСОБА_1 , як працівник поліції, будучи зобов`язаним відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», неухильно дотримуватись положень Конституції України, законів України та нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського, а також вимог п. 5 розділу І та п. 1 ч. 3 розділу V Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, щодо обов`язку поліцейського за будь-яких обставин, як у робочий, так і в неробочий час, дотримуватись основоположних принципів, які закріплені у вищевказаних законодавчих актах України, зокрема: верховенства права, законності, відкритості та прозорості, справедливості; та рівності; бути прикладом дотримання Конституції та законів України, інших нормативно - правових актів, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, професійно-етичних вимог, основних принципів професійної діяльності та правил поведінки поліцейських, керуючись хибним почуттям власної безкарності, керуючи автомобілем з ознаками алкогольного сп`яніння, на порушення вимог п. 2.5 ПДР України від проходження огляду в установленому порядку на місці зупинки та у медичному закладі за направленням поліцейського, відмовився. При цьому, ОСОБА_1 , діючи неправдиво та неадекватно своїм поступкам, говорив неодноразово, що «не відмовляється", хоча будучи попередженим про наслідки, маючи для цього достатньо часу, фактично такого огляду уникав та жодних дій для його проходження на вимогу поліцейських не вчиняв і не реагуючи на зауваження свідків та поліцейських, продовжував «запевняти, що від огляду не відмовляється». А після складання відносно нього адміністративних матеріалів, всупереч Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижають увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ від 09.11.2015 № 1452/735 та ст. 266 КУпАП через більше ніж 2 год. (3,5 год) відмовившись від отримання відповідного направлення, без присутності поліцейського, з метою уникнення відповідальності, пройшов медичний огляд у Пустомитівській ЦРЛ.

Крім цього, на вимогу поліцейського, який здійснив зупинку керованого ним автомобіля, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не пред`явив, чим порушив п. 2.4а ПДР України.

Також, на порушення ч. 1 п. 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, ОСОБА_1 під час оформлення відносно нього адміністративних матеріалів, на зауваження поліцейських та свідків щодо невідповідності слів ОСОБА_1 з його вчинками про відмову від огляду не реагував, а у подальшому при опитуванні свідків перешкоджав поліцейським виконувати свої обов`язки.

Такими своїми діями ОСОБА_1 вчинив грубе порушення службової дисципліни та скоїв вчинок, що дискредитує та підриває авторитет поліції.

Разом з тим, на порушення вимог ч. 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 № 893, ОСОБА_1 надаючи письмове пояснення повідомив неправдиві відомості щодо часу залишення Новороздільського ВП, які були спростовані зібраними матеріалами.

Дані порушення стали можливими унаслідок особистої недисциплінованості підполковника поліції ОСОБА_1 та повного ігнорування ним вимог наказів та доручень МВС, НПУ та ГУНП у Львівській області, щодо дотримання поліцейськими службової дисципліни.

На підставі викладеного,

НАКАЗУЮ:

1. За грубе порушення службової дисципліни, зокрема вимог основних обов`язків поліцейського, передбачених ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п.п. 2.4а, 2.5 ПДР України, п. 5 розділу І та п. і ч. 3 розділу V Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, ч. 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 № 893 та ч. 1, п 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, на підставі п. 7 ст. 13 Дисциплінарного статуту НПУ, до начальника Новороздільського ВП Пустомитівського ВП ГУНП підполковника поліції ОСОБА_1 (0078186) застосувати дисциплінарне стягнення - звільнення із служби в поліції.

2. Відповідальним за ознайомлення з наказом особи, до якої застосовується дисциплінарне стягнення, визначити начальника СКЗ Пустомитівського ВП ГУНП у Львівській області майора поліції Конина І.Ф.

3. Контроль за виконанням даного наказу покласти на начальника УКЗ ГУНП у Львівській області підполковника поліції Жданова В.С.

4. Наказ оголосити особовому складу органів та підрозділів Головного управління».

Згідно із ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В матеріалах справи є постанова від 30 березня 2020 року Пустомитівського районного суду Львівської області про закриття провадження в адміністративній справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення в діях останнього. Вказана постанова набрала законної сили.

По вказаній справі судом встановлено, що:

«Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255цього Кодексу.

Відповідно до «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушенні у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015 р. (далі Інструкція), огляд на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу в присутності двох свідків відповідно до чинного законодавства. Результати огляду зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. У разі проведення огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я висновок про його результати долучається до протоколу про адміністративне правопорушення (у разі підтвердження стану сп`яніння). У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Згідно «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (далі Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. №1103 (в редакції від 07.11.2015 р.), водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Лікар, що проводив у закладі охорони здоров`я огляд водія транспортного засобу, складає за його результатами висновок за формою, яка затверджується МОЗ. Висновок складається в трьох примірниках: по одному - для поліцейського та водія транспортного засобу, а третій залишається в закладі охорони здоров`я. Висновок може бути оскаржений водієм транспортного засобу у встановленому законодавством порядку.

Статтею 266КУпАП визначено, що огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Огляд осібна стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

В силу «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", яка затверджена спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 р. за №1452/735 України і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 р. за №1413/27858 (далі Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров`я). Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння), видається на підставі акта медичного огляду. Усі записи в акті медичного огляду та висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повинні бути розбірливими. Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров`я. Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.

Нормами ст.267 КУпАП передбачено, що огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.

Однак, працівниками поліції порушено вимоги Наказу МВС України №1395 від 07.11.2015 р. «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. №1103 (в редакції від 07.11.2015 р.), «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», яка затверджена спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 р. за №1452/735 України і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 р. за №1413/27858, а також норми КУпАП.

Вказані порушення полягають в тому, що протокол серії ДПР18 №405788 від 18.02.2020 р. в частині порушення водієм ОСОБА_1 пункту 2.9 Правил дорожнього руху України складено лише на припущеннях та без будь-яких належних доказів.

Пункт 2.9 Правил дорожнього руху України передбачає певні заборони водію щодо керування транспортними засобами, в тому числі керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вказаний пункт 2.9 Правил дорожнього руху України передбачає підпункти, зокрема а, б, в, г, ґ, д, е, які є відмінними один від одного та передбачають різні обставини заборони керування водієм транспортними засобами

Доказів керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом з порушенням підпунктів а, б, в, г, ґ, д, е пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, в тому числі у стані алкогольного сп`яніння, працівниками поліції не надано.

Таким чином, працівниками поліції не вірно кваліфіковано дії водія ОСОБА_1 за п.2.9 Правил дорожнього руху України.

Окрім наведеного, в матеріалах адміністративної справи відсутнє належним чином сформоване направлення на огляд ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, яке не підписане службовими особами та свідчить про те, що працівники поліції у встановленому законом порядку не направляли такого для проходження огляду на стан сп`яніння, однак склали акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, дата в якому відсутня, що знову ж свідчить про порушення службовими особами вимоги вказаних Наказу, Порядку, Інструкції та норм КУпАП.

Крім цього, Наказом МВС України №1026 від 18.12.2018 р. «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» визначено, що під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Всупереч ст.ст.32, 35 Закону України «Про національну поліцію», ст.16 Закону України «Про дорожній рух», Наказу МВС України №1026 від 18.12.2018 р. «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» працівники поліції не долучають до матеріалів адміністративної справи відеозапис безперервної відеозйомки.

В матеріалах адміністративної справи наявні письмові пояснення свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 від 18.02.2020 р. на друкованих бланках УПП у Львівській області, які не відповідаю вимогам чинного законодавства, оскільки текст таких завчасно сформований до описаної вище події.

Покликання працівників поліції на місце події, а саме автодорогу М 10-01 Західний об`їзд м. Львова, є некоректним, оскільки на території Пустомитівського району Львівської області відсутня вказана територія, а наявна лише автодорога Західний обхід м.Львова.

З наведених підстав, протокол серії ДПР18 №405788 від 18.02.2020 р., відеозапис СД-диску в частині вимог п.2.9 Правил дорожнього руху України та ч.1 ст.130 КУпАП, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, письмові пояснення свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 від 18.02.2020 р., направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, рапорт працівників поліції без дати його складення, копія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП 18 № 446231 від 18.02.2020 р. є недопустимими доказами, здобутими всупереч вимог чинного законодавства з істотними порушеннями, а тому не приймаються до уваги.

Інших доказів, які б свідчили про вчинення особою ОСОБА_1 порушень вимог п.2.9 Правил дорожнього руху України та адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, правоохоронними органами не надано.

Отже, мотиви поданого заперечення особою ОСОБА_1 частково знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи судом.

Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість. Звинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом».

Таким чином, обставини зазначені у наказі начальника ГУНП у Львівській області від 06.03.2020 року за № 913 «Про застосування дисциплінарного стягнення до начальника Новороздільського ВП Пустомитівського ВП ГУНП у Львівській області підполковника поліції ОСОБА_1.» не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами у даній справі та повністю спростовуються вищевказаними висновками суду.

Відповідно вищевказаний наказ та наказ начальника ГУНП у Львівській області № 107 о/с від 14.04.2020 «По особовому складу» про звільнення - ОСОБА_1 , начальника Новороздільського відділення поліції Пустомитівського відділу поліції ГУНУ у Львівській області, зі служби в поліції відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд зазначає, що наказ начальника ГУНП у Львівській області № 107 о/с від 14.04.2020 «По особовому складу» про звільнення - ОСОБА_1 , винесений вже після встановлення вищевказаних обставин Пустомитівським районним судом Львівської області.

Інші обставини зазначені в спірних наказах відповідачем не підтвердженні жодними належними та допустимими доказами.

Також суд зазначає про наявну у справі копію постанови про закриття кримінального провадження від 03.04.2020 року, якою кримінальне провадження №62019140000000071 за ч.1 ст. 125 КК України щодо вчинення позивачем домашнього (фізичного) насильства відносно своєї дружини, у зв`язку із відсутністю в діях позивача кримінального правопорушення.

На переконання суду, відповідачем не доведено правомірність та підставність спірних наказів у відповідності до вимог, встановлених ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності свого рішення.

Відтак суд вважає обґрунтованою вимогу позивача про поновлення його на посаді начальника Новороздільського відділення поліції Пустомитівського відділу поліції ГУНУ у Львівській області.

Також судом враховуються позовні вимоги в частині стягнення з Головного управління Національної поліції України у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15.04.2020 по день ухвалення судового рішення з наступних підстав:

Виплата грошового забезпечення поліцейському за час вимушеного прогулу регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі Постанова № 988).

Пунктом 2 Постанови № 988 встановлено, що виплата грошового забезпечення поліцейському за час вимушеного прогулу та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.

Наказом МВС України від 06 квітня 2016 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 29 квітня 2016 року № 669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі Порядок № 260).

Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 квітня 2016 року № 260, встановлено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення поліцейському за час вимушеного прогулу є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Пунктом 9 розділу І Порядку встановлено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Зі змісту Порядку, який є спеціальним для вирішення даних спірних правовідносин встановлено, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.

Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 липня 2018 року, справа №805/1110/17-а адміністративне провадження №К/9901/22563/18.

Загальна тривалість вимушеного прогулу позивача за період з 15.04.2020 року по 30.06.2020 року включно склала 50 робочих днів. Відповідно до довідки про доходи від 04.05.2020 року, середньоденне грошове забезпечення позивача складало 826,06 грн = (17347,82 грн (грудень 2019 року) + 17346,55 грн (січень 2020 року) / 42 робочі дні.

Відтак, сума грошового забезпечення позивача за час вимушеного прогулу складала 41302,82 грн (50 робочих днів * 826,06 грн).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову про стягнення на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 41302,82 грн.

При розгляді даної справи із врахуванням змісту на підстав позову суд враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява N 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява N 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

З цих же підстав по суті спору в цілому судом не враховуються аргументи відповідача.

Відповідно позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (79005, м. Львів, пл. Григоренка, 3) про визнання протиправними і скасування наказів, - задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати Наказ начальника ГУНП у Львівській області від 06.03.2020 року № 913 «Про застосування дисциплінарного стягнення до начальника Новороздільського ВП Пустомитівського ВП ГУНП у Львівській області підполковника поліції ОСОБА_1.».

Визнати протиправним та скасувати Наказ начальника ГУНП у Львівській області №107 о/с від 14.04.2020 року «По особовому складу» про звільнення - ОСОБА_1 , начальника Новороздільського відділення поліції Пустомитівського відділу поліції ГУНП у Львівській області, зі служби в поліції відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» за пунктом 6 частини 1 ст. 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).

Поновити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на службі в поліції на посаді начальника Новороздільського відділення поліції Пустомитівського відділу поліції ГУНП у Львівській області з 15.04.2020 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області (ЄДРПОУ 40108833, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15.04.2020 року по 30.06.2020 року в сумі 41302,82 грн.

Постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Новороздільського відділення поліції Пустомитівського відділу поліції ГУНП у Львівській області з 15.04.2020 року та стягнення середнього заробітку за один місяць підлягає негайному виконанню.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області (ЄДРПОУ 40108833, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) в сумі 1681,60 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Рішення складено у повному обсязі 06.07.2020 року.

Суддя Гавдик З.В.