Рішення № 90258237, 07.07.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2020 року (о 09 год. 30 хв.)Справа № 280/3320/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС в Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить:

визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2019 №Ф-31632-50 на суму 34 665,46 грн., винесену відповідачем стосовно позивача;

визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування позивачу сум єдиного внеску, що обліковуються в інтегрованій картці платника в розмірі 37 419,64 грн.;

зобов`язати відповідача виключити з інтегрованої картки платника податків зазначений борг з єдиного внеску.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що фактично підприємницьку діяльність, починаючи з 2014 року, не здійснювала, і відповідно доходу від такої діяльності не отримувала, звіти до контролюючого органу з того часу не подавала, жодних бухгалтерських чи інших документів в позивача контролюючим органом не витребовувалось. Стверджує, що з корінця оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) не зазначено ані підстав, ані періоду нарахування суми заборгованості по сплаті єдиного внеску, а з самої ж відповіді вбачається, що нарахування боргу здійснено виключно на підставі облікових даних інтегрованих карток ІТС «Податковий блок», тобто на підставі інформаційної системи ГУ ДПС у Запорізькій області. Натомість, на думку позивача, обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону, нараховується єдиний внесок, тобто відомості з інтегрованої картки платника внеску не входять до переліку «інших документів», оскільки не підтверджують суми виплат (доходу). Стосовно неправомірності винесення відповідачем рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску №0056675007 від 10.05.2019 вказує, що цим рішенням до позивача застосовано штраф у розмірі 360,67 грн. та нараховано пеню в розмірі 207,11 грн. за період з 23.07.2013 по 11.02.2014, тобто в період, коли Законом не було передбачено обов`язку щодо сплати єдиного внеску у разі нездійснення платником підприємницької діяльності та у разі неотримання ним доходу від здійснення такої діяльності. Крім того, вважає, що формування 06.11.2019 спірної вимоги та рішення 10.05.2019 відбулось з порушенням відповідачем строку її винесення, визначеного п. 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449. Своєчасність формування вимог, рішень, податковим орган після настання для позивача строку сплати з єдиного внеску, не призвела б до нарощування боргу до таких розмірів та позивач могла б сплатити, або (у разі незгоди) оскаржити вимогу у встановлені законодавством строки. На підставі викладеного, просить скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2019 №Ф-31632-50 на суму 34 665,46 грн. як протиправну, а також визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування позивачу сум єдиного внеску, що обліковуються в інтегрованій картці платника в розмірі 37 419,64 грн. та зобов`язати відповідача виключити з інтегрованої картки платника податків зазначений борг з єдиного внеску.

Ухвалою судді від 26.05.2020 відкрито провадження у справи та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Перше судове засідання призначене на 23 червня 2020 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 11 червня 2020 року надав суду відзив (вх. №27165), відповідно до якого пояснює, що з 01.01.2013 по 30.06.2015 позивач використовувала спрощену систему оподаткування обліку та звітності, з липня 2015 року по дату припинення 10.04.2020 перебувала на загальній системі оподаткування. Вказує, що станом на 01.10.2013 рахувалась заборгованість у сумі 1 194,03 грн. та за період з 01.10.2013 по 31.01.2020 нараховано єдиного внеску на загальну суму 39 313,84 грн., при цьому, за цей період позивачем сплачено єдиного внеску на загальну суму 3 656,01 грн. Крім того, у зв`язку з несвоєчасною сплатою єдиного внеску за період з 23.07.2013 по 11.02.2014 до позивача 10.05.2019 застосовано штрафну санкцію та пеню на загальну суму 567,78 грн. згідно з рішенням №0056675007. Стверджує, що обчислення ЄСВ та формування вимоги про сплату боргу здійснюється не лише на підставі актів перевірки, але й на підставі облікових даних з інформаційної системи фіскального органу. Таким чином, вважає, що відповідно до вимог чинного законодавства та на підставі вищевказаних даних, відповідачем було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2019 №Ф-31632-50 на суму 34 665,46 грн., яка була надіслана поштою та 23.12.2019 повернута до управління з відміткою «За закінченням встановленого строку зберігання», а тому вважає оскаржуване рішення є законним та просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивачем направлено на адресу суду відповідь на відзив (вх. №29049 від 23.06.2020), у якій додатково зазначає, що з копії інтегрованої картки вбачається, що позивачем за період з 01.10.2013 по 31.10.2014 сплачено єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 15 067,56 грн., а не як зазначає відповідач у своєму відзиві 3 656,01 грн., тобто в період фактичного здійснення підприємницької діяльності позивач своєчасно та в повному обсязі сплачувала внески до бюджету. Вказує, що починаючи з вересня 2014 року фактично підприємницьку діяльність не здійснювала. Окрім того, положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у редакції яка діяла до 01.01.2017 передбачали саме право, а не обов`язок платника на визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання ним доходу у звітному періоді. Просить позовні вимоги задовольнити.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою-підприємцем 03.10.2005 за №2 103 000 0000 013741, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. За даними Реєстру видами економічної діяльності позивача є 47.82 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям.

Також позивач з 17.10.2005 перебував на обліку у відповідача (Вознесенівське управління у м. Запоріжжі) як платник єдиного внеску №08/11-11681. Так, з 01.01.2013 по 30.06.2015 позивач використовувала спрощену систему оподаткування обліку та звітності, обрана група 1, ставка 8 відсотків, а з липня 2015 року по дату припинення перебувала на загальній системі оподаткування, що саме позивачем не заперечено.

10.05.2019 Головним управлінням ДФС у Запорізькій області прийнято рішення №0056675007 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 360,67 грн. за період з 23.07.2013 по 11.02.2014 та нараховано пеню у розмірі 207,11 грн., усього 567,78 грн., яке 14.05.2019 направлена на адресу зареєстрованого місця проживання позивача: АДРЕСА_1 . Однак, як вбачається з копії поштового конверту, наданого відповідачем до матеріалів справи, кореспонденція повернулась без вручення адресату із відповідною відміткою відділення поштового зв`язку.

У подальшому, за даними облікової картки платника податків станом на 31 жовтня 2019 року за позивачем обліковувалась недоїмка із сплати єдиного внеску на суму 34 665,46 грн., у т.ч. недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 34 097,68 грн., штрафи у розмірі 360,67 грн., пеня у розмірі 207,11 грн., у зв`язку із чим 06 листопада 2019 року ГУ ДПС у Запорізькій області сформовано та направлено на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ф-31632-50 на вказану суму, яка направлена на адресу зареєстрованого місця проживання позивача: АДРЕСА_1 . Однак, як вбачається з копії поштового конверту, наданого відповідачем до матеріалів справи, кореспонденція повернулась без вручення адресату із відповідною відміткою відділення поштового зв`язку.

10.04.2020 державним реєстратором здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 № 2103006004013741 .

06.05.2020 на адвокатський запит надійшла відповідь ГУ ДПС у Запорізькій області від 04.05.2020 разом із копіями вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2019 №Ф-31632-50 та рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску №0056675007 від 10.05.2019.

Вважаючи прийняту відповідачем вимогу протиправною позивач звернувся до суду із даним позовом про її скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, врегульовані Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI).

Статтею 2 Закону №2464-VI визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників. Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п`ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку (абзаци 2 та 7 частина 1 статті 5 Закону № 2464-VI).

За приписами пункту 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону №2464-VІ, зокрема, абзацом 3 частини 8 зазначеної статті передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

За приписами частини 7 статті 9 Закону №2464, єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

За даними облікової картки платника податків станом на 01.01.2014 у позивача була відсутня заборгованість зі сплати єдиного внеску, та у подальшому позивачу донараховано єдиний внесок ФОП, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування:

- 20.01.2014 за 4 квартал 2013 року у сумі 1 218,67 грн.,

- 22.04.2014 за 1 квартал 2014 року у сумі 1 267,95 грн.,

- 21.07.2014 за 2 квартал 2014 року у сумі 1 267,95 грн.,

- 20.10.2014 за 3 квартал 2014 року у сумі 1 267,95 грн.,

- 20.01.2015 за 4 квартал 2014 року у сумі 1 267,95 грн.,

- 20.04.2015 за 1 квартал 2015 року у сумі 1 267,95 грн.,

- 20.07.2015 за 2 квартал 2015 року у сумі 1 267,95 грн.

При цьому, згідно з даними інтегрованої картки платника податків АІС «Податковий блок» 11.02.2014 позивачем сплачено єдиного соціального внеску у сумі 1 267,95 грн. Жодних доказів на підтвердження вчасної та у повному обсязі сплати платежі за єдиним соціальним внеском, як-то копій банківських квитанцій та/або платіжних доручень про сплату єдиного внеску за період з 2014 - 2020 роки позивач суду не надав, у зв`язку із чим не приймає доводи позивача, що за період з 01.10.2013 по 31.10.2014 ним сплачено єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 15 067,56 грн.

А тому суд зазначає, що в рамках заявленого позивачем адміністративного позову, судом надається оцінка лише фактичному відображенню в інтегрованій картці платника податку стану розрахунків з бюджетом по податковим зобов`язанням.

Законом України від 06.12.2016 № 1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України № 2464-VI, що діють з 01 січня 2017 року, зокрема, щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. (абзаци 1, 2 пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VІ).

Таким чином, фізичні особи-підприємці, сплачують єдиний соціальний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні.

Статтею 6 Закону №2464-VI визначено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Право на звільнення від сплати єдиного внеску мають фізичні особи-підприємці, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина 4 статті 4 Закону № 2464-VI).

Посилання позивача на те, що він не займається підприємницькою діяльністю, на думку суду, є безпідставними, оскільки в силу частини 12 статті 9 Закону №2464-VІ, єдиний соціальний внесок підлягає сплаті незалежно від здійснення підприємницької діяльності та фінансового стану платника. Крім того, жодних доказів припинення підприємницької діяльності у цей період суду позивач не надав.

Згідно частини 4 статті 5 Закону № 2464-VI обов`язки платників єдиного внеску виникають у фізичних осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичних осіб, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) - з дня їх державної реєстрації відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Разом з цим, суд зазначає, що обов`язок сплати фізичною особою-підприємцем, яка тимчасово не отримує прибуток, єдиного внеску може бути припиненим як наслідок припинення статусу фізичної особи-підприємця або ж подання до контролюючого органу заяви про перехід на загальну систему оподаткування, що призведе до сплати єдиного внеску у залежність від отриманих доходів.

Відповідно до частини 8 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755-IV (далі - Закон № 755-IV) фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Відповідно до частини 4 статті 18 Закон № 755-IV для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця подається один з таких документів: 1) заява про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням; 2) ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв`язку з її смертю, визнанням її безвісно відсутньою або оголошенням померлою.

Як встановлено судом із відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, запис про рішення позивача щодо припинення підприємницької діяльності до Реєстру внесений лише 10 квітня 2020 року за датою звернення позивача до державного реєстратора для проведення реєстраційної дії «Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням».

Таким чином, позивач вказаних дій, які б могли призвести до звільнення його від обов`язку сплачувати єдиний внесок, не вчинив.

В матеріалах справи відсутні також будь-які докази того, що позивач відноситься до категорії осіб, звільнених від сплати єдиного соціального внеску.

Отже, позивач є платником єдиного внеску, а відповідач вправі обчислювати суми єдиного внеску, не нараховані і не сплачені платником сум єдиного внеску, та зазначати це у вимозі про сплату боргу (недоїмки).

Відповідно до положень частин 1 - 4 статті 25 Закону № 2464 рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, врегульована Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 року № 469), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (далі - Інструкція № 449).

Відповідно до пункту 1 розділу VI Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Згідно з пунктом 2 розділу VI Інструкції № 449 у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Пунктом 3 розділу VI Інструкції №449 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції (до яких належать також і фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування), протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Згідно з пунктом 4 розділу VI Інструкції № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Крім того, суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що вимога про сплату єдиного соціального внеску приймається лише на підставі документальної перевірки, за результатами якої складається акт та приймається рішення, оскільки чинним законодавством надано право податковому органу нарахувати єдиний внесок з облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів без складання акту перевірки.

Стосовно розрахунку суми недоїмки судом встановлено наступне.

Законом України від 21.12.2016 №1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік», установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 року - 3 200,00 грн.

Частиною п`ятою статті 8 Закону №2464-VI для зазначеної категорії платників встановлена обов`язкова ставка єдиного внеску, що дорівнює 22% бази нарахування.

Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДФС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.

Враховуючи обов`язок нарахування єдиного внеску до сплати, навіть у разі відсутності доходу, фізичні особи-підприємці зобов`язані сплатити до 09.02.2018 за звітний 2017 рік, щонайменше 8 448,00 грн. (3 200,00*12*22%).

Крім того, з прийняттям Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» внесені зміни до Закону №2464-VI, що діють з 01.01.2018, зокрема, щодо строків сплати зобов`язань фізичними особами-підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування.

Так, з 01 січня 2018 року всі фізичні особи-підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), крім звільненої статтею 4 Закону №2464-VI категорії страхувальників, зобов`язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац 3 частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI).

Законом України від 07.12.2017 №2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік», установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2018 - 3 723,00 грн.

Відповідно, щоквартальний платіж складає 2 457,18 грн. (3 723,00*3*22%), поквартально:

До 19.04.2018 - за 1 квартал 2018 року - 2 457,18 грн.

До 19.07.2018 - за 2 квартал 2018 року - 2 457,18 грн.

До 19.10.2018 - за 3 квартал 2018 року - 2 457,18 грн.

До 21.01.2019 - за 4 квартал 2018 року - 2 457,18 грн.

Крім того, Законом України від 23.11.2018 №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік», установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2019 року - 4 173,00 грн.

Відповідно, щоквартальний платіж складає 2 754,18 грн. (4 173,00*3*22%), поквартально:

До 19.04.2019 - за 1 квартал 2019 року - 2 754,18 грн.

До 19.07.2019 - за 2 квартал 2019 року - 2 754,18 грн.

До 19.10.2019 - за 3 квартал 2019 року - 2 754,18 грн.

Як свідчать матеріали справи спірна вимога винесена позивачу на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів станом на 31 жовтня 2019 року обліковувалась недоїмка із сплати єдиного внеску на суму 34 665,46 грн., у т.ч. недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 34 097,68 грн., штрафи у розмірі 360,67 грн., пеня у розмірі 207,11 грн.

Під час ухвалення рішення судом враховано також, що до складу боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, визначеного оскаржуваною вимогою, увійшла сума штрафної санкції та пені у розмірі 567,78 грн, яка нарахована позивачу на підставі рішення №0056675007 від 10.05.2019. До матеріалів справи не надано доказів оскарження вказаного рішення, також позивачем не заявлено позовних вимог про визнання даного рішення протиправним та його скасування, отже, відповідно до норм Закону №2464-V сума боргу (недоїмки) у розмірі 567,78 грн на момент винесення оскаржуваної вимоги набула статусу узгодженої, докази іншого відсутні.

Суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що вимога про сплату єдиного соціального внеску приймається лише на підставі документальної перевірки, за результатами якої складається акт та приймається рішення, або звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), оскільки чинним законодавством надано право податковому органу нарахувати єдиний внесок з облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів без складання акту перевірки.

Як підтверджується матеріалами адміністративної справи, оскаржені вимоги про сплату боргу (недоїмки) сформовані на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів (відповідно до вимог статті 25 Закону № 2464-VI).

Суд не приймає посилання позивача на невірний розрахунок відповідачем суду недоїмки, зазначений у оскаржуваній вимозі, оскільки жодних контррозрахунків позивачем суду не надано та не наведено.

З матеріалів справи встановлено та позивачем не спростовано, що заборгованість за позивачем обліковувалась ще у 2014 році і з того часу жодного разу не переривалась. Позивачем не надано докази погашення як основної частини заборгованості, так і жодних доказів самостійної сплати за цей період нарахованих штрафних санкцій та пені.

Доводи ж позивача про те, що відповідачем не дотримано строків направлення вимоги не є підставою для її скасування, оскільки вимога про сплату єдиного внеску констатує наявність заборгованості та необхідність її сплати, а формування чи направлення вимоги з порушенням визначеного строку ніяким чином не зменшує та не скасовує недоїмку зі сплати єдиного внеску, яка була нарахована правомірно, та не звільняє позивача від обов`язку сплати ЄСВ, адже за приписами статті 25 Закону №2464-VI строк давності щодо нарахування та стягнення сум недоїмки не застосовується.

При цьому, наявність у позивача боргу по сплаті єдиного соціального внеску повністю підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, карткою особового рахунку платника - фізичної особи-підприємця та відповідним розрахунком єдиного соціального внеску.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, суд дійшов висновку, що оскільки позивач не виконав обов`язок зі сплати єдиного податку, відтак, ГУ ДПС у Запорізькій області правомірно сформувало та надіслало позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2019 №Ф-31632-50 на суму 34 665,46 грн..

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення з дня складення повного тексту рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя І.В. Батрак