Рішення № 90257842, 08.07.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2020 р. Справа№200/5387/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код: 13486010; 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3) про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В:

У червні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач, ГУПФУ), в якому просить: - визнати протиправним і скасувати рішення від 28 листопада 2019 року № 6 про відмову в призначенні надбавки до пенсії за вислугу років непрацюючому пенсіонеру ОСОБА_1 на непрацездатного члена сім`ї ОСОБА_2 ; - зобов`язати здійснити нарахування та виплату з 19 листопада 2019 року надбавки до пенсії за вислугу років непрацюючому пенсіонеру Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, який має на своєму утриманні непрацездатного члена сім`ї ОСОБА_2 , що належить до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не більш як до досягнення ними 23 років, в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно статей 16, 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 посилається те що, рішення від 28 листопада 2019 року № 6 про відмову в призначенні надбавки до пенсії за вислугу років та непрацездатного члена сім`ї ОСОБА_2 вважає протиправним, і таким, що порушує соціальні гарантії, взяті на себе державою у відповідності до Конституції України та право власності позивача на пенсійні виплати в розумінні прецедентної практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідач надав відзив на адміністративний позов, яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що частиною 4 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено вичерпний перелік осіб, які вважаються непрацездатними членами сім`ї для цілей застосування п. «а» ч. 1 ст. 16 цього Закону, і цьому переліку відсутня така категорія осіб як студенти. Оскільки ОСОБА_2 досяг 18 років, він не може вважатися непрацездатним членом сім`ї позивача в розумінні наведеного припису.

Позивач надав відповідь на відзив на позовну заяву.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09.06.2020 суддею прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, витребувано у відповідача докази.

Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені сторонами обставини, дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що підтверджується копіями паспорту громадянина України НОМЕР_2 і довідки про присвоєння ідентифікаційного номера від 27.01.1999.

Також позивачем надана копія довідки від 02.11.2018 № 0000644268/1414022564 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Згідно з копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1, виданого 15.03.2016, позивач отримує пенсію за вислугу років.

З свідоцтва про народження НОМЕР_3 від 26.01.2001 випливає, що позивач є батьком ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який відповідно до довідкм Харківського національного економічного університету імені Семена Кузнеця є студентом 2 курсу денної форми навчання, строк навчання до 30.06.2022.

Позивач звернувся до УПФУ із заявою від 19.11.2019, якою просив призначити надбавку до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на утриманця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який навчається за денною формою навчання в закладі вищої освіти.

Рішенням ГУПФУ № 6 від 28.11.2019 відмовлено в задоволенні вказаної заяви, оскільки ОСОБА_2 досяг 18-річного віку ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У копії довідки ОСББ «Азов Хмельницьк,2» № 11 від 13.11.2019 зазначено, що позивач проживає одноособово за адресою: АДРЕСА_2 .

З довідки Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 15.11.2019 № 7368/02-16 випливає, що позивач отримує надбавку на дитину ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26.07.2019 у справі № 645/2174/19 задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн. НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , іпн. НОМЕР_4 , який продовжує навчання, аліменти на його утримання у розмірі 1/5 частки середньомісячного заробітку щомісяця, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову - 11 квітня 2019 року та досягнення ним двадцяти трьох років, за умови продовження ним навчання.

У вказаному рішенні зазначено, що з 1 вересня 2018 року позивач ОСОБА_2 є студентом 1 курсу першого рівня вищої освіти освітнього ступеня «Бакалавр» денної форми навчання за державним замовленням Фінансового факультету Харківського національного економічного університету імені Семена Кузнеця. У зв`язку з навчанням, згідно з Договором найму жилої площі в гуртожитку від 1 вересня 2018 року №7-169/2018 та довідки про склад cім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 7 лютого 2019 року №2320/76-07, наразі він мешкає окремо від матері у кімнаті 223 гуртожитку №7 «Академічний» ХНЕУ ім. С. Кузнеця за адресою: АДРЕСА_3 .

Спірні правовідносини виникли з приводу наявності у позивача права на надбавку до пенсії у зв`язку з перебуванням на його утриманні (зобов`язання зі сплати аліментів) особи, яка досягла 18 років і продовжує навчатися на денній формі у вищому навчальному закладі.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень п. «а» ч. 1 ст. 16 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII) передбачено, що до пенсії за вислугу років, що призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом (у тому числі до обчисленої в мінімальному розмірі), нараховується: надбавка непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім`ї, що належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника (стаття 30), - на кожного непрацездатного члена сім`ї в розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому надбавка нараховується тільки на тих членів сім`ї, які не одержують пенсійні виплати із солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомогу на дітей одиноким матерям. За наявності права одночасно на пенсію, зазначені види допомоги і надбавку на непрацездатного члена сім`ї до пенсії за вислугу років за вибором пенсіонера може бути призначено пенсію, державну соціальну допомогу або нараховано на цього члена сім`ї надбавку. За наявності в сім`ї двох або більше пенсіонерів кожний непрацездатний член сім`ї, який перебуває на їх спільному утриманні, враховується для нарахування надбавки тільки одному з пенсіонерів за їх вибором;

Отже, надбавка непрацюючим пенсіонерам призначається на кожного непрацездатного члена сім`ї, що перебуває на їх утриманні і належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника (стаття 30)

Частиною 4 ст. 30 Закону № 2262-XII визначено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються: а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків; б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" або є особами з інвалідністю; в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", або якщо вони є особами з інвалідністю. Відповідне зниження пенсійного віку жінкам, установлене абзацом першим цього пункту, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року; г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати; д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.

Суд зазначає, що ч. 4 ст. 30 Закону № 2262-XII визначає виключний перелік осіб, які можуть вважатися непрацездатними членами сім`ї у розумінні, зокрема, п. «а» ч. 1 ст. 16 Закону № 2262-XII.

Інші приписи ст. 30 вказаного Закону, зокрема ч. 6 цієї статті, визначають право на пенсію в разі втрати годувальника, але не розширюють встановлений перелік непрацездатних членів сім`ї.

Спірні правовідносини не мають відношення до пенсії в разі втрати годувальника.

Приписи Закону № 2262-XII не містять підстав для можливості віднесення до непрацездатних осіб повнолітніх вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів, стажистів, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (за відсутності інших ознак).

Також безпідставним є посилання позивача на приписи Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зокрема приписи ч. 2 ст. 36 цього Закону, оскільки він спеціальним Законом № 2262-XII урегульовані спірні правовідносини, зокрема, визначений вичерпний перелік осіб, які вважаються непрацездатними членами сім`ї при застосуванні п. «а» ч. 1 ст. 16 Закону № 2262-ХІІ.

Наведені приписи є чіткими і передбачуваними, а тому посилання позивача на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) є безпідставним.

Крім того, Верховний Суд України в постанові від 30 червня 2015 року № 21-706а15 вказав, що зазначені у частині шостій статті 30 Закону № 2262-ХІІ особи, що мають право на пенсію в разі втрати годувальника, які досягли повноліття, в тому числі і студенти, до непрацездатних членів сім`ї не відносяться, а тому непрацюючому пенсіонеру на них не може нараховуватися передбачена у пункті «а» частини першої статті 16 цього Закону надбавка до пенсії.

В ухвалі Конституційного Суду України від 11.11.2014 (№ 94-у/2014) у справі № 2-83/2014 зазначено, що «у частині четвертій статті 30 Закону встановлено перелік членів сім`ї, які вважаються непрацездатними і на утримання яких, відповідно до пункту "а" частини першої статті 16 Закону, може нараховуватися надбавка до пенсії непрацюючим пенсіонерам, а у частині шостій статті 30 Закону передбачено право на отримання пенсії в разі втрати годувальника безпосередньо утриманцями, зокрема студентами до закінчення навчальних закладів, але не довше, ніж до досягнення ними 23-річного віку. Вказані норми Закону стосуються різних питань правового регулювання: в одному випадку - нарахування надбавки до пенсії, а в іншому - отримання пенсії в разі втрати годувальника.»

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач не має право на встановлену п. «а» ч. 1 ст. 16 Закону № 2262-ХІІ надбавку на повнолітнього ОСОБА_2 , оскільки останній в розумінні наведених приписів законодавства не вважається непрацездатним членом сім`ї.

Відтак, оскаржуване рішення ГУПФУ є правомірним і підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 255, 263, 295, 371, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код: 13486010; 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3) про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Повне рішення суду складене 8 липня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя К.О. Куденков