Рішення № 90257771, 07.07.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2020 р. Справа№200/5462/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Бабаш Г.П.,

при секретарі – Оголь В.К.

за участю

представника позивача – Цеваліхіної Я.І. (довіреність від 08.01.2019 року №17/05)

представника відповідача – Вірченко Ю.М. (Витяг з державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального судового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (ЄДРПОУ: 00210602, 84306, Донецька область, м. Краматорськ) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ: 00015622, 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13) про визнання протиправною та скасування постанови від 16.12.2019 року про стягнення виконавчого збору у сумі 2494741,72 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби про визнання протиправною та скасування постанови.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 26 грудня 2019 року на адресу ПАТ «Енергомашспецсталь» надійшла постанова старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кудрановського Ю.В. від 16.12.2019 року про відкриття виконавчого провадження № 60893848 про стягнення з ПАТ «Енергомашспецсталь» на користь держави виконавчого збору в розмірі 2494741,72 грн. згідно виконавчого документа № 53276693 від 07.05.2018 року. Проте постанова про стягнення виконавчого збору була скасована державним виконавцем 21.05.2018 року.

Позивач вважає, що державний виконавець не мав стягувати виконавчий збір, оскільки він стягується з розрахунку до фактично стягнутої суми. Натомість позивач виконав рішення суду добровільно, і фактичного стягнення державним виконавцем з боржника присуджених рішенням суду сум не відбулось.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.06.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального судового провадження та призначено судове засідання у справі на 23.06.2020 року. Також даною ухвалою позивачу поновлено строк звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 23.06.2020 року розгляд справи відкладено на 07.07.2020 року та задоволено клопотання представника відповідача про розгляд справи в режимі відеоконференції.

Представник позивача в судовому засіданні позовну заяву підтримав та просив задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечував з підстав наведених у відзиві, просив відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ «Енергомашспецсталь», мотивуючи це тим, що відповідач діяв відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь», код ЄДРПОУ 00210602, зареєстровано у якості юридичної особи 20 листопада 2011 року (Номер запису: 1 270 120 0000 000317).

24.01.2018 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кудрановським Ю.В. відкрито виконавче провадження ВП 53276693 про примусове стягнення заборгованості з боржника ПАТ «Енергомашспецсталь» на користь ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі».

В межах цього виконавчого провадження 07.05.2018 року державним виконавцем було винесено постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 2494741,72 грн.

Ухвалою Господарського суду Донецького області від 30.01.2017 року було відстрочено виконання рішення господарського суду Донецької області від 06.09.2016 року по справі № 905/78/16 строком на 1 рік до 30.01.2018 року.

Постановою державного виконавця від 20.02.2017 року зупинено вчинення виконавчих дій у ВП № 53276693.

В період з 20.02.2017 року по 29.11.2017 року під час дії відстрочки на виконання рішення Господарського суду Донецької області від 06.09.2016 року по справі № 905/78/16, ПАТ «Енергомашспецсталь» самостійно сплатило суму боргу у розмірі 24947417,23 грн., що не заперечується сторонами по справі та підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

07.05.2018 року відповідачем прийнято постанову про поновлення вчинення виконавчих дій. Зокрема в даній постанові вказано, що до державного виконавця надійшов лист боржника про виконання рішення суду.

Також 07.05.2018 року прийнята постанова про стягнення з ПАТ «Енергомашспецсталь» виконавчого збору в сумі 2494741,72 грн.

21.05.2018 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кудрановським Ю.В. була винесена Постанова про скасування процесуального документу, а саме скасовано Постанову про стягнення виконавчого збору від 08.05.2018 року при примусовому виконанні наказу № 905/78/16 виданого 06.12.2016 року господарським судом Донецької області.

Також 21.05.2018 року виконавче провадження № 53276693 було закінчено у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду.

26.12.2019 року на адресу ПАТ «Енергомашспецсталь» надійшла постанова старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кудрановського Ю.В. від 16.12.2019 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 60893848 щодо стягнення з ПАТ «Енергомашспецсталь» на користь держави виконавчого збору в розмірі 2494741,72 грн., згідно виконавчого документа № 53276693 від 07.05.2018 року.

Отже, спірним питанням по даній справі є прийняття постанови старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 16.12.2019 року ВП № 60893848 відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору у сумі 2494741,72 грн.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон України «Про виконавче провадження») виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Приписами ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Згідно частини 2 цієї статті виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом (Закон в редакції на час відкриття та закінчення виконавчого провадження).

Відповідно до ст. 40 та 42 Закону передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема ч. 3ст. 40 Закону встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 37 цього Закону, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 4 ст. 42 Закону на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Відповідно до п. 1-3 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження» розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми.

Тобто, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

Разом з тим, відповідно до п. 22 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені першою частиною статті 40 Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу чи поверненні виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначається підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягнутої суми, якщо за виконавчим документом проводилось стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Аналіз наведених норм Закону України № 1404-VІІІ дає підстави вважати, що обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Підтвердження саме такого трактування стягнення виконавчого збору міститься в «Інструкції з організації примусового виконання рішень», відповідно до п. 20 розділу ІІІ якої, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону. При закінчення виконавчого провадження, повернені виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Отже, як судом було вже зазначено, та не є спірним питанням, позивач в період з 20.02.2017 року по 29.11.2017 року (під час зупинення виконавчого провадження № 53276693) виконав у добровільному порядку рішення Господарського суду Донецької області від 06.09.2106 року № 905/78/16.

В зв`язку з тим, що фактичного стягнення державним виконавцем з боржника на користь стягувача присуджених за наказом сум не відбулось відповідно до ст. 27 Закону України № 1404-VIII, правові підстави для прийняття постанови від 16.12.2019 року ВП № 60893848 про стягнення виконавчого збору відсутні.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 15.02.2018 року у справі № 910/1587/13 дійшов висновку, що відповідно до ст. 27 Закону України № 1404-VIII та розділу IV Інструкції з організації примусового виконання рішень, виконавчий збір стягується на підставі постанови, яка виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника сум або закінчення виконавчого провадження відповідно до ст. 39 Закону України № 1404-VIII, у розмірі 10 відсотків суми, що фактичного стягнута, повернута боржнику.

Тобто, суд касаційної інстанції у вказаній справі фактично погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій фактичного стягнення з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документів сум, виконавчий збір обраховується лише від фактичного стягнутих сум.

Верховний Суд у складі колегії Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18.04.2018 року у справі № 761/11524/15-ц, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції ч.ч. 1, 2 ст. 27, ч. 3 ст. 40 Закону України № 1404-VIII, дійшов до аналогічного висновку, що законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми.

Отже, відповідачем не надано доказів на підтвердження здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з ПАТ «Енергомашспецсталь» заборгованості в рамках виконавчого провадження № 53276693.

Іншою підставою, що свідчить про протиправність постанови від 16.12.2019 року є її прийняття на підставі виконавчого документу, який був скасований.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження в Автоматизованій системі виконавчого провадження, постанова про стягнення виконавчого збору була скасована 21.05.2018 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кудрановським Ю.В.

В судовому засіданні представник відповідача наполягав на тому, що державний виконавець не мав повноважень скасовувати цю постанову, а лише міг вносити зміни, оскільки скасування постанов належіть до повноважень начальника виконавчої служби. Крім того представник зазначає, що даною постановою скасовано постанову про стягнення виконавчого збору від 08.05.2018 року.

Стосовно дати постанови суд зазначає, що Автоматизованій системі по виконавчому провадженню № 53276693 міститься лише одна постанова, в тексті якої датою її прийняття визначено 07.05.2018 року, проте в переліку постанов її датою визначено 08.05.2018 року. Крім того дана постанова зверху самого тексту має відмітку «скасована».

Отже мова йде про одну постанову і у суду не має обґрунтованих сумнівів щодо того, що постанова про стягнення виконавчого збору була скасована.

Щодо відсутності повноважень державного виконавця на скасування постанови про стягнення виконавчого збору, суд зазначає, що в межах даної справи правомірність постанови від 21.05.2018 року не є предметом судового дослідження, відомостей щодо її скасування ні матеріали даної справи, ні матеріали виконавчого провадження в Автоматизованій системі не містять. Відтак суд виходить з того, що вона є діючою, постанова про стягнення виконавчого збору від 07.05.2018 року є такою, що скасована 21.05.2018 року.

На підставі викладеного, суд вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню постанову від 16.12.2019 року ВП № 60893848 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору 2494741,72 грн., як таку що прийнята на підставі скасованого виконавчого документа.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2102 грн.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 16.12.2019 року ВП № 60893848 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору 2494741,72 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) на користь публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (місцезнаходження: 84306, Донецька область, м. Краматорськ, код ЄДРПОУ 00210602) судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Строк оскарження підлягає застосуванню з урахуванням приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID – 2019)» від 30.03.2020 року №540.

Суддя Г.П. Бабаш