Рішення № 9025753, 22.03.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.10 Справа № 15/71/10

Суддя

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Комінко”, 69096, м. Запоріжжя, вул.. Бородинська, 20, кв. 122

до Товариства з обмеженою відповідальністю “ПродСервіс”, 84313, Донецька область, м. Краматорск, вул.. Паркова, 8/4

про стягнення 10 000,00 грн. основного боргу, 1 628,76 грн. пені, 238,35 грн. річних відсотків та 620 грн. втрат від інфляції грошових коштів

Суддя І.С. Горохов

Представники:

від позивача:Половий В.А. директор

від відповідача: не з’явився

Суть спору:

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Комінко” до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ПродСервіс” про стягнення 10 000,00 грн. основного боргу, 1 628,76 грн. пені, 238,35 грн. річних відсотків та 620 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Ухвалою господарського суду від 19.02.2010 порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 10.03.2010. Розгляд справи відкладався.

За згодою представника позивача в судовому засіданні 22.03.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги з наступних підстав: 06 квітня 2009 року ТОВ «Торговий дім Комінко»та ТОВ «ПродСервіс»укладено договір №06/04/09ком про постачання товару. Відповідно до умов договору позивач зобов’язався поставити на адресу відповідача товар, а відповідач в свою чергу зобов’язався прийняти товар та оплатити його вартість. Позивач зазначає, що взяті на себе зобов’язання за договором виконав належним чином, а відповідач в порушення умов договору зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару не здійснив, внаслідок чого за ним склалася заборгованість в сумі 10000,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1 628,76 грн. пені, 238,35 грн. річних відсотків та 620 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом не з’явився, правом надати відзив на позов не скористався. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином. Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб –учасників судового процесу. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу.

Згідно зі ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Вивчивши матеріали справи, суд встановив, що 06 квітня 2009 року ТОВ «Торговий дім Комінко»та ТОВ «ПродСервіс»укладено договір №06/04/09ком про постачання товару.

Відповідно до умов договору позивач зобов’язався поставити на адресу відповідача товар, а відповідач в свою чергу зобов’язався прийняти товар та оплатити його вартість.

Пунктом 8.2 договору визначено, що спори пов’язані з виконанням договору підлягають вирішенню у господарському суді Запорізької області.

Відповідно до п. 2.1 договору поставка продукції здійснюється на умовах DDP –м. Краматорськ відповідно Інкотермс 2000. Продавець надає покупцю рахунок, накладну та податкову накладну.

Відповідно до п. 3.1 договору покупець здійснює 100% оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на протязі п’яти банківських днів з моменту поставки.

Як свідчать вивчені матеріали позивачем на адресу відповідача поставлено товар на загальну суму 14230,32 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН –000075 від 06.04.2009р.. факт отримання відповідачем товару підтверджується довіреністю на отримання ТМЦ серії ЯОГ №708590 від 16.04.2009р..

Відповідачем в порушення умов договору здійснено часткову оплату вартості отриманого товару, внаслідок чого за ним склалася заборгованість в сумі 10000,00 грн.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 10000,00 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, вимоги про стягнення 620,00 грн. втрат від інфляції грошових коштів, нарахованих за період з 14.04.2009 р. по 31.12.2009 р. та 238,35 грн. річних відсотків, нарахованих за період з 14.04.2009р. по 20.01.2010р., суд вважає такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 604,20 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 231,78 грн. річних відсотків, внаслідок не вірності розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т. ч. неустойкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з п. п. 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний (якщо він встановлений).

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 1628,76 грн., нарахованої за період з 06.04.2009 року по 20.01.2010р. позивач обґрунтовує з посиланням на п. 6.1 договору, відповідно до якого у разі порушення зобов’язань за договором позивач зобов’язаний сплатити на користь відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Суд вважає вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 1105,48 грн. за період з 14.04.2009р. по 12.10.2009р..

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 Господарсько процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ПродСервіс” (84313, Донецька область, м. Краматорск, вул.. Паркова, 8/4, ЄДРПОУ32879338) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Комінко” (69096, м. Запоріжжя, вул.. Бородинська, 20, кв. 122, ЄДРПОУ 32987487) 10000,00 грн. основного боргу, 1105,48 грн. пені, 231,78 грн. річних відсотків, 604,20 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 345,10 грн. судових витрат. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Суддя І.С. Горохов

Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 25.03.2010р..