Рішення № 9025596, 19.04.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.04.10р.Справа № 17/142-09 За позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" м. Дніпропетровськ

до Відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 259 927 грн. 93 коп.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: Русанова В.В., довір. № 36 від 01.01.10р.;

Коробка І.П., довір. № 118 від 01.01.10р.;

від відповідача: Бондаренко С.Ф., довір. № 8462/12 від 30.10.09р.

Суть спору:

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" (надалі –позивач) звернулося до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (надалі –відповідач) суму 259 927 грн. 93 коп. плати за користування вагонами згідно відомостей ф. ГУ-46 № 20029112, № 23029113, № 10029098, № 17029110, № 28029122, № 10029098, № 17029110, № 23029113, № 11039133 по яких донораховано плату за користування вагонами по відомостях №№ 15049037, 30049066, 30049068, 26049058, 26049057, 15049036, 15049035, 26039142, 15049034, 28049065, 28049064 та збір за зберігання вантажів по відомості № 26039022.

Позивач наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечує повністю. У відзиві на позов та доповненнях до нього вказує на те, що вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, оскільки в даній справі відсутні самостійні вимоги щодо предмету спору, а розрахунки загальної суми даного позову є фактично уточненням позовних вимог по справах № 17/124-09, № 17/125-09, № 17/126-09, № 17/141-09, № 5/335-09, № 5/336-09 які знаходяться на розгляді у господарському суді Дніпропетровської області. Також зазначає, що позивач документально не довів факт затримки вагонів на коліях станції призначення саме з вини підприємства відповідача

Ухвалою господарського суду від 03.09.09р. строк вирішення спору за клопотанням сторін продовжено до 01.02.10р.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 17.12.09р. по 02.02.10р., згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 02.02.10р. строк вирішення спору за клопотанням сторін продовжено до 01.05.10р.

В порядку ст. 85 ГПК України, за згодою представників позивача та відповідача, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

22.12.2006 року між позивачем (залізницею) та відповідачем (вантажовласником) було укладено договір про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № ПР/ДН-2-061555/НЮп-198 (далі –Договір перевезень), згідно умовами якого залізниця надає вантажовласнику послуги, пов’язані з перевезенням вантажів.

Водночас, сторони по справі мають договірні відносини відповідно укладеному 12.04.07р. договору № ПР/М-07-2/14-НЮдч про експлуатацію залізничної під’їзної колії ВАТ "Північний ГЗК" (далі –Договір експлуатації), згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів залізничним транспортом України, і на умовах цієї угоди експлуатується під’їзна колія, яка належить відповідачу (власник колії), що примикає до станції Терни та ст. Рядова Придніпровської залізниці (п. 1 Договору експлуатації).

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог вказує на те, що в березні-квітні 2009 року станцією Терни Придніпровської залізниці була донарахована ВАТ "Північний ГЗК" плата за користування вагонами та збір за зберігання вантажів на загальну суму 259 927 грн. 93 коп., з урахуванням ПДВ, які були затримані на підходах до ст. Терни через виникнення скупченості вагонів на ст. Терни з причини не забирання відповідачем (вантажовласником/власником колії) на власні під’їзні колії вантажів та порожніх вагонів, пред’явлених залізницею.

При цьому, судом встановлено, що загальний час затримки вагонів на підходах до станції призначення зафіксовано у лютому 2009 року актами загальної форми ГУ-23а, а саме:

-          № 38 від 03.02.09р.;

-          № 60, № 48, № 63 від 14.02.09р.;

-          № 40, № 39, № 38 від 05.02.09р.;

-          № 2 від 17.02.09р.;

-          № 41, № 42 від 18.02.09р.;

-          № 34, № 35, № 36 № 37 від 02.02.09р.;

-          № 33, № 32 від 01.02.09р;

-          № 48 від 21.02.09р.

Згідно зазначених вище актів і донараховувалась залізницею спірна плата за користування вагонами.

Проведений судом аналіз документів долучених до позову відображає, що позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на акти (докази), на яких ґрунтуються вимоги по справам № 17/124-09, № 17/125-09, № 17/126-09, № 17/141-09, № 5/335-09, № 5/336-09, з яких акти форми ГУ-23а:

-          № 34 від 02.02.09р. №№ 38, 39 від 05.02.09р. у справі № 17/141-09;

-          № 33 від 01.02.09р., № 48 від 21.02.09р. у справі № 17/126-09;

-          № 41 від 18.02.09р., № 38 від 03.02.09р., № 60 від 14.02.09р. у справі № 17/125-09;

-          № 40 від 05.02.09р., №№ 35, 36, 37 від 02.02.09р., № 32 від 01.02.09р. у справі № 5/336-09;

-          № 2 від 17.02.09р., № 62 від 02.02.09р., № 42 від 18.02.09р. у справі № 5/335-09;

-          № 40 від 14.02.09р. у справі № 17/124-09.

Вивчивши матеріали справ господарський суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду від 21.01.10р. (підписано 26.01.10р.) у справі № 5/336-09, яке набрало законної сили, в заявлених залізницею позовних вимогах відмовлено повністю, так як додані до актів ГУ-23а накази про затримку вагонів не підписані повноважною особою, тому ані накази ані акти про затримку не мають доказової сили.

Рішенням господарського суду від 01.10.09р. у справі № 5/335-09, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського господарського суду від 03.12.09р., тобто набрало законної сили, у заявлених залізницею позовних вимогах відмовлено повністю, внаслідок порушення останнім п. 5 Правил користування вагонами і контейнерами під час складання відомостей плати користування вагонами, а також додані накази не підписані повноважною особою, що насамперед вказує на те, що акти загальної форми не мають доказової сили.

Щодо актів ф. ГУ-23а, які були вказані вище по справах №№ 17/124-09, 17/125-09, 17/126-09 та 17/141-09 Державному підприємству "Придніпровська залізниця" відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю, з тих же вищенаведених підстав. Зазначені рішення господарського суду Дніпропетровської області набрали законної сили та позивачем не оскаржувались.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Окрім того, згідно п. 5.13 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України за № 04-5/225 від 29.09.08р. загальний час, за який вантажовласником вноситься плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з причин, які залежать від вантажовласника, та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника.

Таким чином, вказані акти ф. ГУ-23а на які посилається позивач, як на підставу для донарахування плати за спірними відомостями не можуть бути в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України належними доказами затримки спірних вагонів, саме з вини відповідача.

Тобто, позивач документально не довів вину відповідача в затримці спірних вагонів, внаслідок їх скупченості, а додані до справи акти загальної форми не можуть бути належними докази для настання матеріальної відповідальності у відповідача.

За умовами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Викладені обставини свідчать про необхідність відмови в позові.

Судові витрати у справі покладаються на позивача, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4, 32-34, 43-45, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, –

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано –12.04.10р.