Рішення № 90250480, 30.06.2020, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/4607/19

Провадження № 2/645/217/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2020 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі :

головуючого судді - Шарка О.П

секретаря судових засідань - Христенко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові в цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про виключення записів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про держану реєстрацію іпотеки та про державну реєстрацію обтяжень

ВСТАНОВИВ

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до Департаменту реєстрації Харківської міської Ради , в якому, з урахуванням уточнень, просила скасувати записи про державну реєстрацію обтяження іпотеки та про державну реєстрацію обтяжень з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме просила : Cкасувати запис про державну реєстрацію іпотеки : номер запису про іпотеку 30106739 від 20.12.2006 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з нерухомого майна ОСОБА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна :1755828263101 та скасувати запис про державну реєстрацію обтяжень : номер запису про обтяження 30106676 від 20.12.2006 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з нерухомого майна ОСОБА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна :1755828263101. Замінено відповідача у справі на Департамент реєстрації та цифрового розвитку міської Ради ( код ЄДРПОУ 40214227, так як з 22 серпня 2019 року у відповідача по справі Департаменту реєстрації Харківської міської Ради змінено назву на Департамент реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що02 лютого 2019 року ОСОБА_1 , стало відомо, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, нежитлові приміщення першого 1-го поверху № 1,4-610.10а,11-:-14,14а в літ. «А-10», загальної площі 446,9 кв.м., номер об`єкта РПВН 13705382, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна :1755828263101, існують записи: в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, запис про державну реєстрацію іпотеки, номер запису про іпотеку: 30106739, дата державної реєстрації: 20.12.2006 року.

В відомостях про реєстрацію до 01.01.2013 року, Державний реєстр іпотек, реєстраційний номер іпотеки № 4257841 від 20.01.2006 року, реєстратор:Харківський міський нотаріальний округ.

Підставою для внесення запису є Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( з відкриттям розділу) індексний номер 45325266 від 01.02.2019 року приватний нотаріус Сергієнко Наталя Вікторівна. Також в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно існує запис про державну реєстрацію обтяжень, номер запису про обтяження :30106676, дата 20.12.2006.В відомостях про реєстрацію до 01.01.2013 року, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 4257841 від 20.12.2006 року, реєстратор: Харківський міський нотаріальний округ. Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( з відкриттям розділу) індексний номер 45325266 від 01.02.2019 року приватний нотаріус Сергієнко Наталя Вікторівна. Зобов`язання за кредитним договором нею виконано достроково, кошти повернуто в повному обсязі, але застовадержатель та іпотекодержатель ПАТ «КБ «Таврика» ліквідований, але не здійснив дії відносно виключення записів з Реєстру речових прав на нерухоме майно. Посилаючись на вказані обставини просила задовольнити позов.

У судовому засіданні представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала суду пояснення, аналогічні викладеним вище.

Представник першочергового відповідача Департаменту реєстрації Харківської міської Ради надав суду відзив на позову заяву, в якому зазначив, Департамент реєстрації Харківської міської ради, розглянувши

позовну заяву, не погоджується з нею, вважає її безпідставною та такою,

що пред`явлена до неналежного відповідача з огляду на наступне. Департамент реєстрації Харківської міської ради є самостійним

виконавчим органом Харківської міської ради, який з 01.04.2016 виконує

повноваження, зокрема, в сфері державної реєстрації речових прав на

нерухоме майно та їх обтяжень. Департамент реєстрації Харківської міської

ради є одним із суб`єктів державної реєстрації прав.В своїй діяльності Департамент реєстрації Харківської міської ради керується Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон), Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 іншими нормативно-правовими актами. Позивачем в своєму позові в якості відповідача зазначено Департамент реєстрації Харківської міської ради. Проте, враховуючи обставини, викладені в позові, Департамент реєстрації Харківської міської ради жодним чином не порушив прав, свобод чи законних інтересів позивача. 20.06.2019 до Департаменту реєстрації Харківської міської ради

надійшло звернення ОСОБА_1 (вх. № К-1-407/0/51-19 від 20.06.2019)

стосовно надання їй роз`яснень щодо виключення записів з Державного

реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію іпотеки та

про державну реєстрацію обтяжень. Зазначене звернення було розглянуто та

листом від 02.07.2019 за № 2783/0/50-19 Департаментом реєстрації

Харківської міської ради ОСОБА_1 роз`яснено порядок та підстави

припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно. Жодних заяв про

державну реєстрацію припинення обтяжень майна, зазначеного в позовній

заяві, у визначеному законодавством порядку до Департаменту реєстрації

Харківської міської ради як суб`єкта державної реєстрації прав від

ОСОБА_1 не надходило, відповідно жодних рішень з цього питання, які би

порушували права ОСОБА_1 , Департаментом не приймалось.

Представник третьої особи - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про виключення записів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у судове засідання не з`явився, надав суду письмові пояснення на позовну заяву в яких зазначив, що основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. 20 грудня 2012 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №33 про запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство «БАНК «ТАВРИКА». Тимчасову адміністрацію запроваджено строком на 3 місяці з 21.12.2012 року по 20.03.2013 року. Відповідно до Постанови Національного банку України від 20.03.2013 року №97 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БАНК «ТАВРИКА» виконавчою дирекцією Фонду Гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.03.2013 року №17 про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ «БАНК «ТАВРИКА» та призначення уповноваженої особи. 28.11.2018 року було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис №10741110050000723 про проведення державної реєстрації припинення АТ «БАНК «ТАВРИКА», тому на виконання ч.2 ст. 52-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», наявні у володінні ПАТ «БАНК «ТАВРИКА» документи були передані Уповноваженою особою на ліквідацію ПАТ «БАНК «ТАВРИКА» Караченцевим А.Ю. до НБУ. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не вступав з ОСОБА_1 в жодні договірні відносини. Кредитний договір №76/06-ФЛ від 20.12.2016 року, який є предметом розгляду у даній справі, був укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «БАНК «ТАВРИКА» , а не Фондом, який не є стороною вказаного договору, заміна сторони у договорі з Банку на Фонд гарантування, також не відбулась. Таким чином, як зазначив представник третьої особи, особою, яка звертається до суду за зняттям заборони у зв`язку з припиненням іпотеки, може бути іпотекодавець за умови подання ним безспірних доказів виконання зобов`язання, однак, позивачем до суду не надано доказів повного виконання кредитного зобов`язання.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вказує у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобовязаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.

Статтею 16 ЦК встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Особа вільна у виборі способу способі захисту цивільних прав судом.

Разом з тим, передбачені ст. ст. 12 і 13 ЦПК України засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.

Суд, згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.

З огляду на вказані норми закону позивач, обравши певний спосіб захисту цивільного права перед судом, має довести, шляхом подання належних та допустимих доказів, що надані підприємствами - виробниками/виконавцями житлово-комунальних послуг відомості про заборгованість є неправомірними , які порушують, не визнають або оспорюють охоронювані законом його цивільні права.

Відповідач, зі свого боку, зобов`язаний довести обставини, посилаючись на які він заперечує проти позову.

Згідно позиції Верхового Суду України, що викладена у постанові Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2003 року «Про судове рішення у цивільній справі» вбачається, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи та інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Статтями 78, 81 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У ході судового розгляду встановлено, що між ОСОБА_1 та АБ «Таврика» 20.12.2006 року було укладено кредитний договір № 76/06-ФЛ від 20.12.2006 року строком до 20.12.2011 року, а також було укладено іпотечний договір на нежитлові приміщення першого 1-го поверху в літ. «А-10», загальної площі 252,4 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_1 на праві приватної власності. Зазначений іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Швидкіною О.О., та на підставі ст. 73 Закону України «Про нотаріат» накладена заборона відчуження зазначеної в договорі іпотеки нерухомості, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , строк дії договору іпотеки був встановлений до 20.12.2011 року.

На звернення ОСОБА_1 від 5.02.2019 року, щодо надання довідки про зняття обтяження на нерухоме майно та зняття обтяження з реєстру іпотек, яке знаходилось в забезпеченні зобов`язань за іпотечним кредитним договором перед ПАТ «КБ «Таврика» , Національний Банк України підтвердив листом від 19.02.2018 року № 20-0007/9386 що ліквідація банку завершена, а сам Банк ліквідованим, кредитна справа ОСОБА_1 на архівне зберігання не передавалась до НБУ.

28.11.2018 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про проведення державної реєстрації припинення ПАТ «КБ`Таврика» як юридичної особи, отже, ліквідація банку вважається завершеною, а сам банк ліквідованим. Таким чином, з-аастовадержатель та іпотекодержатель ПАТ «КБ «Таврика» ліквідований, але не здійснив дії відносно виключення записів з Реєстру речових прав на нерухоме майно, заборгованість у ОСОБА_1 за кредитним договором № 76/06-ФЛ від 20.12.2006 року .

За змістом ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Згідно з ч. 1ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч. 1ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ч. 1ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч.1ст. 319 ЦК України).

Відповідно дост. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ст. 3 ЦПК України).

но з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписамистатей 3,17Закону України«Про іпотеку»іпотека маєпохідний характервід основногозобов`язання іє дійсноюдо припиненняосновного зобов`язанняабо дозакінчення строкудії іпотечногодоговору. Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Частиною дев`ятою статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що державна реєстрація припинення іпотеки, обтяження проводиться на підставі заяви обтяжувача, яку він зобов`язаний подати протягом п`яти робочих днів з дня припинення іпотеки, обтяження самостійно або на письмову вимогу боржника чи іншої особи, права якої порушено через наявність таких реєстраційних записів.

Статтею 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено: 3. Ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з моменту внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Стаття 91. Цивільна правоздатність юридичної особи

4. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Особливості припинення банку як юридичної особи встановлюються законом.

Згідно ст.77 Закону України «Про банки та банківську діяльність» визначено наслідки для відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Національний банк України вносить запис до Державного реєстру банків про ліквідацію банку на підставі отриманого від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення про затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатор

Статтею 609 ЦК України визначені підстави припинення зобов`язання ліквідацією юридичної особи: зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Питання зняття заборони та вилучення записів з відповідних реєстрів щодо предмету іпотеки повинно вирішуватись на підставі Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». За змістом статті 16 цього Закону державна реєстрація припинення іпотеки, обтяження проводиться на підставі, в тому числі, письмової вимоги боржника чи іншої особи, права якої порушено через наявність таких реєстраційних записів. При цьому заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не приймається у разі відсутності документа, що підтверджує оплату послуг.

З припиненням іпотеки фактично припиняється обтяження нерухомого майна іпотекою, адже всі правові підстави для його утримання під обтяженням відсутні. Державна реєстрація іпотеки всіх інших об`єктів нерухомості, відмінних від зазначених у другому реченні ст. 4 Закону України «Про іпотеки», здійснюється в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень особою, на яку відповідно до законодавства покладені функції щодо державної реєстрації обтяжень нерухомого майна іпотекою, на підставі повідомлення іпотекодержателя, але так як Іпотекодержатель АБ «ТАВРИКА» - ліквідований, та у Позивача відсутній інший спосіб захисту свого порушеного права на володіння та розпорядження майном, як тільки звернення до цивільного суду з метою скасування записів у Державного реєстратора за рішенням суду.

Як встановлено судом, АБ «ТАВРИКА» , як обтяжувач з заявою, в передбачений законом строк, про припинення обтяження нерухомого майна іпотекою та забороною до відповідача не звертався.

Зважаючи на вищезазначене, припинення юридичної особи є підставою для скасування заборон на відчуження нерухомого майна та підставою для скасування державної реєстрації іпотеки та заборони від 20.12.2006 року.

Вимоги ОСОБА_1 про скасування записівз Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію іпотеки за № 30106739 від 20.12.2006 року та виключення запису з державного реєстру обтяжень № 30106676 від 20.12.2006 року з нерухомого майна є взаємопов`язаними та такими, що випливають одна з одної та ґрунтуються на ліквідації Банку, який не здійснив належних дій щодо виключення записів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною першою статі 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини; якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою, згідно з ч.8. ст.30 ЦПК Вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій розглядаються судом, визначеним за правилами підсудності щодо розгляду спору, похідними від якого є такі вимоги.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд та у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 13 названого Кодексу).

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання (ст. 13). Підставою для захисту є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у зв`язку з чим позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 2, 11, 13, 15, 71, 76, 196 - 200, 259, 260 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про виключення записів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про держану реєстрацію іпотеки та про державну реєстрацію обтяжень - задовольнити.

1.Cкасувати запис про державну реєстрацію іпотеки : номер запису про іпотеку 30106739 від 20.12.2006 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з нерухомого майна ОСОБА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна :1755828263101.

2.Скасувати запис про державну реєстрацію обтяжень : номер запису про обтяження 30106676 від 20.12.2006 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з нерухомого майна ОСОБА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна :1755828263101.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Надруковано в нарадчій кімнаті.

Повний тексті рішення виготовлено 7 липня 2020 року.

Головуючий-суддя: