Рішення № 90248656, 30.06.2020, Краснопільський районний суд Сумської області

Рішення

Іменем України

30 червня 2020 року

Смт Краснопілля

Справа № 578/14/20

Провадження № 2/578/64/20

Краснопільський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Косар А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовною заявою ОСОБА_1 /далі також - позивач/

до ОСОБА_2 /далі також - відповідач/

про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,

Установив:

ОСОБА_1 03.01.2020 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_2 є батьком їхнього спільного сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якого рішенням Краснопільського районного суду Сумської області від 04 березня 2003 року зобов`язаний сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку /доходу/ щомісячно, але не менше ніж Ѕ неоподаткованого мінімуму доходів громадян, починаючи стягнення з 20.02.2003.

Вказувала, що відповідачем обов`язки по утриманню дитини належним чином не виконувались, унаслідок чого за період з січня 2003 року по грудень 2019 року утворилась заборгованість у сумі 32924,82 грн, що є підставою для нарахування неустойки (пені), яка відповідно до наданого розрахунку складає 32924,82 грн.

У зв`язку з наведеним, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі не більше 100 % заборгованості у сумі 32924,82 грн.

На судове засідання сторони не прибули, повідомлені належним чином, згідно поданих заяв просили справу розглянути у її відсутність. Позивач підтримує позовні вимоги; процесуальна позиція відповідача - невизнання позовних вимог в повному обсязі, обґрунтований відзив на позовну заяву не подано.

Ухвалою Краснопільського районного суду Сумської області від 12 лютого 2020 року дану цивільну справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

На виконання вимог вищевказаної ухвали, відповідачу судом надсилалася копія позовної заяви з копіями доданих документів та роз`яснено право подати в зазначений строк відзив на позовну заяву чи заперечення проти позовних вимог з посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються.

Заяв із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не надходило.

Відповідач 13.04.2020 /дата поштового відправлення/ направив на адресу суду клопотання, у якому визначив процесуальну позицію - невизнання позовних вимог в повному обсязі, обґрунтований відзив на позовну заяву не подано. Просив розглянути справу у відсутність його та представника.

Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з`явились, відповідно до статті 247 Цивільного процесуального кодексу України /далі також - ЦПК/ фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні ним правовідносини.

Сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 04 березня 2003 року з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку /доходу/ щомісячно, але не менше ніж Ѕ неоподаткованого мінімуму доходів громадян, починаючи стягнення з 20.02.2003 до досягнення сином повноліття.

Згідно довідки-розрахунку, виданої Білопільським районним ВДВС ГТУЮ у Сумській області, заборгованість за виконавчим листом № 2-84 від 04.03.2003 про стягнення аліментів, боржник ОСОБА_2 , складає станом на 01 грудня 2019 року 32924,82 грн.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Між сторонами виникли правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати дитину.

Відповідно до Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, він визначав охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет. Основні засади державної політики у цій сфері ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини та з метою забезпечення прав дитини на такі умови життя, які будуть достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку дитини.

Згідно з частиною другою статті 141 Сімейного кодексу України /далі також - СК/ розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Можна зробити висновок, що обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини і цей факт не звільняє від обов`язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.

Зазначений висновок підтверджується і наявністю відповідальності за ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків, як передбачено у частині четвертій статті 155 СК.

Крім того, відповідно до Закону України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.

У статті 179 СК зазначається, що аліменти призначені для утримання дитини, не можуть бути використані не за цільовим призначенням.

Статтею 180 СК встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК у редакції, чинній на час ухвалення рішення про стягнення аліментів).

У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Частиною першою статті 196 СК передбачено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Закріплений у даній статті захід відповідальності передбачає відповідальність за прострочення сплати аліментів, які зобов`язана особа повинна сплачувати за рішенням суду. Підставою для стягнення неустойки (пені) є винна поведінка платника аліментів.

З Розрахунку заборгованості вбачається, що аліменти відповідачем сплачуються з 2003 року, але останній сплачує аліменти періодично та не в повному обсязі, наявна їх заборгованість з 2003 року по грудень 2019 року у загальному розмірі 32924,82 грн, а саме:

- у 2003 році нараховано аліментів з березня по грудень - 611,88 грн, сплачено - 176,00 грн, борг 435,88 грн;

- у 2004 році нараховано аліментів з січня по грудень - 918,17 грн, сплачено - 85,00 грн, борг 1262,15;

- у 2005 році нараховано аліментів з січня по грудень - 1256,20 грн, сплачено - 545,50 грн, борг 1972,85;

- у 2006 році нараховано аліментів з січня по грудень - 1614,16 грн, сплачено - 1650,00 грн, борг 1937 грн;

- у 2007 році нараховано аліментів з січня по грудень - 1976,07 грн, сплачено - 2140,00 грн, борг 1773,07 грн;

- у 2008 році нараховано аліментів з січня по грудень - 2808,07 грн, сплачено - 3150,00 грн, борг 1431,14 грн;

- у 2009 році нараховано аліментів з січня по грудень - 3077,62 грн, сплачено - 2700,00 грн, борг 1808,76 грн;

- у 2010 році нараховано аліментів з січня по грудень - 3332,40 грн, сплачено - 3358,50 грн, борг 1782,66 грн;

- у 2011 році нараховано аліментів з січня по грудень - 3523,20 грн, сплачено - 3600,00 грн, борг 1699,80 грн;

- у 2012 році нараховано аліментів з січня по грудень - 4033,80 грн, сплачено - 3300,00 грн, борг 2433,30 грн;

- у 2013 році нараховано аліментів з січня по грудень - 4378,80 грн, сплачено - 2100,00 грн, борг 4712,10 грн;

- у 2014 році нараховано аліментів з січня по грудень - 5973,12 грн, сплачено - 2700,00 грн, борг 7985,22 грн;

- у 2015 році нараховано аліментів з січня по грудень - 7257,60 грн, сплачено - 3600,00 грн, борг 11642,82 грн;

- у 2016 році нараховано аліментів з січня по грудень -6991,44 грн, сплачено - 3300,00 грн, борг 15334,26 грн;

- у 2017 році нараховано аліментів з січня по грудень - 11130,00 грн, сплачено - 3000,00 грн, борг 22864,26 грн;

- у 2018 році нараховано аліментів з січня по грудень - 14263,10 грн, сплачено - 2700,00 грн, борг 33127,36 грн;

- у 2019 році нараховано аліментів з січня по листопад - 18197,46 грн, сплачено - 18400,00 грн, борг 32924,82 грн.

Розмір заборгованості із сплати аліментів був обчислений державним виконавцем відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Суд погоджується з наведеним розрахунком, оскільки містить відомості про суму заборгованості по аліментам, період за який вона виникла. Сторона відповідача не скористалася своїм правом на оскарження зазначеного розрахунку.

Заявлена вимога є обґрунтованою, заявленою в межах положень чинного законодавства та підлягає задоволенню в повному обсязі.

При цьому, заявляючи вимогу про стягнення пені, позивач врахувала положення частини першої статті 196 СК, яка визначає, що пеня за прострочення сплати аліментів може бути стягнута в розмірі, що є не більше 100 відсотків заборгованості.

У статті 196 СК не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Поряд з цим, на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених статтею 197 СК умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.

Таким чином, під час розгляду справи суд повинен установити обставини, з якими закон пов`язує звільнення від відповідальності платника аліментів за їх прострочення або зменшення розміру неустойки.

Відповідно до правил статті 614 Цивільного кодексу України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідач відсутність своєї вини у несплаті аліментів не доводив.

Згідно до частини другої статті 89 ЦПК жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, виходячи з принципу верховенства права, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 100 відсотків заборгованості, що становить 32924,82 грн.

Питання про судові витрати суд вважає за необхідне вирішити в порядку передбаченому статтею 141 ЦПК відповідно до Закону України «Про судовий збір».

На підставі п. 3 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, тому згідно з приписами стст. 133,141 ЦПК з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в сумі 840 гривень 80 копійок.

Керуючись стст. 258, 259, 264, 265, 268, 272, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

Ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів задовольнити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 100 відсотків заборгованості у сумі 32924 /тридцять дві тисячі дев`ятсот двадцять чотири/ гривні 82 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір в сумі 840 гривень 80 копійок, який зараховується до Державного бюджету України ГУК у м.Києві /м.Київ/ 22030106, код одержувача за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП); рахунок одержувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106 (стягувачем є Державна судова адміністрація України, місце знаходження: вул. Липська, 18/5, м. Київ, 0106014, у графі «призначення платежу» вказати «*;101; 3059522650; Судовий збір, за позовом ОСОБА_1 . Краснопільський районний суд Сумської області».

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. п. 15.5 п. 1 Розділу ХШ «Перехідні положення» ЦПК до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк встановлення такого карантину.

Позивач: ОСОБА_1 зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактично проживає: АДРЕСА_3 .

Представник відповідача: адвокат Дорожинець Наталя Григорівна, місце знаходження: АДРЕСА_4

Повне рішення суду складено 06 липня 2020 року.

Суддя А.І. Косар