Ухвала суду № 90245136, 25.05.2020, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/16535/19

1-кс/569/2814/20

УХВАЛА

25 травня 2020 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в особі слідчого судді Сидорука Є.І., при секретарі судового засідання Григорчук В.М.,

з участю прокурора Козінської Ю.В., слідчого Мазура Ю.В., підозрюваної ОСОБА_1 , захисників-адвокатів – Ейсмонта І.Г., Шпонарського Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Рівненській області капітана поліції Мазура Ю.В., яке погоджене прокурором прокуратури Рівненської області Козінською Ю.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , підозрюваної у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 127 КК України, -

в с т а н о в и в:

Старший слідчий СУ ГУНП в Рівненській області капітан поліції Мазур Ю.В., звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області із клопотанням, яке погоджене прокурором прокуратури Рівненської області Козінською Ю.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_1 .

З клопотання вбачається, що СУ ГУ НП в Рівненській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12019180000000052 від 07.03.2019 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2, 3 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 2, 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 186 КК України.

В обґрунтування клопотання зазначено, що з грудня 2016 року, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_2 , виконуючи роль організатора в організованій злочинній групі, маючи єдиний злочинний умисел на незаконне швидке збагачення за рахунок осіб з різного роду залежностями (алкогольною, наркотичною, ігровою залежністю, тощо), спільно з особами, які були залучені в якості виконавців в організованій злочинній групі, а саме ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_1 , ОСОБА_25 та інших невстановлених досудовим слідством осіб, забезпечили діяльність громадської організації «Здорова Країна – Рівне, під приводом функціонування якої, за грошові кошти від родичів потерпілих осіб, за нібито проведення лікування від різного роду залежностей, хоча фактично такого лікування не проводилось, забезпечували діяльність так званих «Центрів реабілітації (Далі – «Центрів»)», не маючи жодних дозвільних документів на даний вид господарської діяльності.

Реалізуючи свій злочинний намір, з метою конспірування своїх справжніх намірів та для приховування своєї незаконної діяльності ОСОБА_2 13.01.2017 подавши необхідний пакет документів звернувся до Державного реєстратора в м. Рівне та Громадську організацію «Здорова Країна - Рівне» за унікальним ідентифікаційним номером 41081662 зареєстровано в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань та місцезнаходження юридичної особи вказано за адресою: с. Колоденка, вул. Яблунева, 23 Рівненського району Рівненської області.

Так реалізуючи єдиний злочинний умисел на швидке збагачення за рахунок осіб з різного роду залежностями, забезпечували силове викрадення потерпілих та в подальшому незаконно поміщали у спеціально пристосовані приміщення за адресами: АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 , де утримували там проти їх волі, під виглядом надання платних медичних послуг з лікування від різного виду залежностей, хоча фактично такого лікування не проводилось, за що отримувати щомісячну плату у розмірі від 5 до 12 тисяч гривень з однієї особи. Усвідомлюючи, що розмір прибутку залежить від тривалості перебування, утримували потерпілих у центрах закритого типу протягом максимально тривалого часу.

Для реалізації єдиного злочинного умислу на незаконне позбавлення волі осіб, забезпечили цілодобовий нагляд за потерпілими, облаштування приміщень «Центрів» металевими гратами на вікнах, блокування їх шляхом демонтажу віконних ручок, встановлення металевих решіток в місцях, якими можна було залишити вказані будівлі, тобто пристосували засоби для незаконного позбавлення волі людей, які не могли фізично залишити приміщення за власною волею, а для подолання таких спроб передбачалось впровадження системи відповідних примусових заходів та покарань. Для встановлення контролю за поведінкою потерпілих, їх залякування, застосовувалась система жорстких правил поведінки під час перебування в «Центрах» заснованих на відносинах субординації, підпорядкування, ізоляції від навколишнього світу, які забезпечуватимуться системою покарань, обмежень прав потерпілих, зокрема й тих, які мали ознаки катувань.

Крім того за потерпілими здійснювався цілодобовий нагляд, забезпечувалась реалізація встановлених правил поведінки, примусово застосовувались покарання, психологічне та фізичне насильство щодо осіб, які не бажали перебувати в «Центрах» та підпорядковуватись вигаданій системі так званого лікування від залежностей.

Зазначені покарання застосувались за будь-які порушення встановлених правил, зокрема дріб`язкові, принижуючи честь і гідність осіб, завдаючи їм моральних та фізичних страждань, а саме: примус до виконання принизливих дій перед іншими особами, які незаконно утримувались разом з потерпілими, зокрема у присіданні в кількості до 2000 разів, носінні важких предметів, забороною курцям курити, примушуванню до написання однієї фрази або речення декілька тисяч разів, примушування до вживання невідомих таблеток, які викликали сонливість або різке погіршення стану здоров`я, а відмова від виконання яких тягнула в свою чергу до покарань у вигляді обмеження сну, відповідальності декількох осіб за дії одного та нанесення тілесних ушкоджень.

З метою максимально тривалого перебування осіб в «Центрах» передбачалось позбавлення утримуваних осіб доступу до інформації про події суспільного життя, можливості спілкуватися з людьми поза «Центром», що мало викликати в них страх перед навколишнім світом та реалізувалось шляхом відсутності телебачення, радіо, газет, доступу до мережі «Інтернет», примусовому вилученні особистих речей, грошових коштів та, зокрема, будь яких засобів зв`язку, в тому числі мобільних телефонів.

Водночас розуміючи, що реалізація злочинного умислу не можлива без введення в оману членів сімї та близьких родичів потерпілих щодо умов перебування в «Центрах» та стану здоров`я утримуваних осіб було встановлено жорсткі обмеження побачень та телефонних розмов потерпілих з родичами та особистої присутності при таких розмовах чи побаченнях представників центрів.

Пошук осіб з залежностями здійснювався завдяки розміщенню інформації в мережі «Інтернет», а також з використанням соціальних мереж Facebook, Instagram та паперових оголошень розміщених в лікувальних закладах та інших публічних місцях.

Учасники організованої злочинної групи за задумом ОСОБА_2 мали неухильно дотримувалися правил поведінки як між собою, так і у взаємовідносинах з потерпілими особами, які забезпечувались системою покарань за невиконання вимог. Крім того, при поміщенні до «Центрів» проводився обшук осіб, вилучались їх особисті речі та будь-які засоби зв`язку, зокрема мобільні телефони. Для додержання конспірації та унеможливлення розкриття незаконної діяльності з боку правоохоронних органів для обміну інформацією в спілкуванні учасниками групи використувались умовності та наперед обумовлені фрази та вислови відомі лише учасникам групи, крім того, спілкування проводилось за допомогою додатків – месенджерів, які функціонують з використанням ресурсів «Інтернет».

Усвідомлючи вимоги законодавства щодо неможливості здійснення громадською організацією підприємницької діяльності, учасники групи документально оформлювали відносини з потерпілими у вигляді підписання розписок про надання благодійної допомоги у вигляді послуг з реабілітації та ресоціалізації. Крім того, задля уникнення притягнення до відповідальності учасники групи шляхом погроз в тому числі і заподіяння тілесних ушкоджень вимагали в залежних осіб, написання письмових розписок щодо добровільності поміщення їх до «Центрів» та подяки за проведене так зване лікування, однак дані розписки не можуть свідчити про усвідомлену згоду особи на їх написання так як написані під примусом.

Таким чином, учасники організованої ОСОБА_2 злочинної групи свідомо порушували вимоги статей 28, 29, 32, 43 Коституції України, згідно яких кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському, або такому, що принижує його гідність поводженню чи покаранню. Кожна людина має право на особисту недоторканість. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Окрім цього, учасники організованої ОСОБА_2 злочинної групи свідомо ігнорували вимоги статті 16 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів та зловживання ними», згідно яких , примусове лікування осіб, які визнані хворими на наркоманію, але ухиляються від добровільного лікування але продовжують після лікування вживати наркотичні засоби без призначення лікаря і відносно якої у зв`язку з їх небезпечною поведінкою до органів Національної поліції або прокуратури звернулися близькі родичі чи інші особи здійснюється за рішенням суду у спеціалізованих лікувальних закладах охорони здоров`я за рішенням суду. Підготовка матеріалів для направлення хворих на наркоманію на примусове лікування та передача цих матеріалів до суду здійснюються органами Націоналдьної поліції у порядку, визначеному нормативним актом Міністерства внутрішніх справ України, центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах охорони здоровя, обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу, Генеральної прокуратури України.

Так, ОСОБА_1 , виконуючи роль бухгалтера в м. Рівне, особисто та під час спілкування з використанням мобільного зв`язку, забезпечувала функціонування системи незаконного утримання людей,

-контролювала та розприділяла надходження грошових коштів від родичів потерпілих осіб для так званого лікування від залежностей між іншими співучасниками групи, про що повідомляла ОСОБА_2 ;

-надавала вказівки керівникам «Центрів» та іншим співучасникам групи стосовно розприділення грошових коштів між іншими «Центрами», контролювала виділення частини грошових коштів для забезпечення функціонування «Центрів» для закупівлі продуктів, інше;

-виконувала інші вказівки ОСОБА_2 .

Окрім того, за необхідності, учасники організованої злочинної групи взаємозмінювали один одного.

19.05.2020 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 127 КК України повідомлено ОСОБА_1 , як виконавця в складі організованої злочинної групи.

Підозра у вчиненні вказаних злочинів обґрунтовується зібраними під час досудового слідства доказами, а саме:

-результатами проведених НСРД – зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, візуальне спостереження, зокрема щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 ;

-даними отриманими в ході контролю за вчиненням злочину у формі спеціальних слідчих експериментів;

-показаннями допитаних у кримінальному провадженні потерпілих, а саме ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , та інших, які повідомили обставини при яких були позбавлені волі та незаконно всупереч їх волі утримувалися в так званих центрах реабілітації тривалий час в шкідливих для здоров`я умовах без можливості їх самовільно залишити;

-показаннями допитаних у кримінальному провадженні свідків ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , та інших, які повідомили обставини позбавлення волі та незаконного, всупереч їх волі, утримання їх близьких родичів в так званих центрах реабілітації тривалий час в шкідливих для здоров`я умовах без можливості їх самовільно залишити;

-протоколами проведених впізнань за фотознімками за участю потерпілих та свідків у кримінальному провадженні;

-результатами проведених тимчасових доступів до інформації, яка знаходилась в операторів мобільного зв`язку, стосовно зєднань фігурантів кримінального провадження між собою;

-результатами тимчасового доступу до речей та документів, стосовно проведених операцій за банківською карткою ОСОБА_3 ;

-даними отриманими в ході проведених обшуків від 19.05.2020 в місцях розташування так званих «реабілітаційних центрів» та за місцями проживання фігурантів кримінального правопорушення, в ході чого вилучено блокноти, чорнові записи, банківські картки, документи, договори, так звані листи подяки, печатки, автотранспортні засоби фігурантів, інше;

- іншими доказами, що знаходяться в матеріалах кримінального провадження у їх сукупності.

Метою застосування запобіжного заходу стосовно підозрюваної ОСОБА_1 у виді домашнього арешту є забезпечення виконання покладених на неї процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити і сховати будь-яку з речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення і перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Тому утримати ОСОБА_1 від здійснення перешкод кримінальному провадженню, ухилення від виконання процесуальних рішень може лише запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з забороною залишати житло цілодобово з застосуванням електронних засобів контролю.

Прокурор та слідчий у судовому засіданні клопотання підтримали за викладених в ньому обставин, і просили застосувати відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Підозрювана та її захисники в судовому засіданні заперечували щодо застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_1 та просили відмовити за його безпідставністю. У випадку застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, просять застосувати домашній арешт у певний період доби.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що СУ ГУ НП в Рівненській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12019180000000052 від 07.03.2019 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2, 3 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 2, 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 186 КК України.

19 травня 2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 127 КК України.

Слідчий, звертаючись з клопотанням про застосування щодо підозрюваної ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а прокурор при розгляді клопотання довели про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останньою кримінальних правопорушень, наявність достатніх даних, що існують ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною ОСОБА_1 злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 127 КК України, обґрунтовано підозрюється у вчиненні даних злочинів, тому з метою забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків та запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, чинити тиск на потерпілих, свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчий суддя вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти зазначеним ризикам, також наявні усі підстави для застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до якого, зокрема, відноситься: верховенство права.

Згідно ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Узагальнююче визначення «обґрунтованість підозри» у вчиненні кримінального правопорушення, доведення якої, як одного з трьох обов`язкових елементів, визначених КПК України для можливості взагалі обрання запобіжного заходу, покладено на прокурора, сформульовано у правових позиціях Європейського суду з прав людини.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року вказав, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. ЄСПЛ в даному рішенні наголошує, що вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою.

Крім того, як зазначено у матеріалі ВССУ від 11.07.2016р. «захист прав людини у кримінальному провадженні: доказування та докази», передумовою для подання клопотання стороною обвинувачення про застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри про те, що особа вчинила кримінальне правопорушення. Слідчий, прокурор зобов`язані з належним обґрунтуванням викласти обставини, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначив, що абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню, знищення, сховати або спотворити річ, яка має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, ризик незаконного впливу на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення є недостатньою для обґрунтування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини, у справі «Бойченко проти Молдови» №41088/05, рішення від 11 липня 2006 року – «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватись від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу».

Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого.

Застосування запобіжного заходу щодо підозрюваної відповідає вимогам ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 177, 178, 181 КПК України.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про те, що підстави і обставини, з яких суд задовольняє клопотання слідчого про застосування домашнього арешту у певний період доби, і він є достатньо обґрунтованим, оскільки ОСОБА_1 має постійне місце проживання, одружена, та має на своєму утриманні малолітню дитину, що свідчить про наявність міцних соціальних зв`язків.

Відповідно ч. 5 ст. 194 КПК України – для забезпечення явки підозрюваного до органу досудового розслідування та своєчасного проведення слідчих дій по кримінальному провадженню необхідно покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду, прокурора чи слідчого; заборонити залишати житло з 23 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв.; не відлучатись з населеного пункту у якому вона зареєстрована, проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 193, 194, 395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання задоволити частково.

Застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_3 запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби з 23 год. 00 хв до 06 год. 00 хв. строком на два місяці.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати на виконання СУ ГУНП в Рівненській області.

Покласти на підозрювану ОСОБА_1 наступні обовязки:

- прибувати за викликом до слідчого, прокурора та суду,

- не відлучатись із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає без дозволу слідчого;

- повідомляти слідчого про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Встановити строк дії ухвали та термін дії обов`язків, покладених судом, на два місяці.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Рівненського міського суду Є.І.Сидорук