Постанова № 9024206, 09.04.2010, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2010 р. Справа № 2-а-11190/08/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Василенко Г.Ю.,

при секретарі: Шарко Н.А.,

За участю представників:

позивача - Протас О.П.,

відповідача - Малини С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом підприємства Білозерської виправної колонії Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Херсонський області № 105 до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області про зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Підприємство Білозерської виправної колонії Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Херсонській області №105 (далі по тексту Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області (далі по тексту Відповідач або ДПІ) про зобов’язання списати заборгованість по сплаті штрафних санкцій на загальну суму 29953 грн. 78 коп.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, суду пояснив, що відповідно до п.п. «в» п.п.18.2.1, п.18.2 ст.18 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181-ІІІ (далі по тексту Закон №2181-ІІІ) підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий борг, а також штрафні санкції. При цьому, під терміном «безнадійний» у межах закону слід розуміти податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк позовної давності встановлений цим Законом. 23.10.2008 року позивач звернувся до ДПІ про списання безнадійного боргу з податкових платежів та штрафних санкцій, який було нараховано за результатами планової перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2003 року по 30.09.2004 року. Відповідачем у списанні боргу було відмовлено. Вважає, що відповідач при відмові у списанні боргу діяв неправомірно, не врахував положення ст.250 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року №436-ІV (далі по тексту ГК України) відповідно до яких адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, у зв’язку з чим просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, так як вважає, що штрафні санкції, які нараховані позивачу відповідно до акту ДПІ не є податковим боргом, і на них не розповсюджується дія ст.18 Закону №2181-ІІІ, у зв’язку з чим просив суд у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Так, у лютому 2005 року ДПІ проведена перевірка позивача, за наслідками якої складено акт «Про результати планової перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства підприємства Білозерської виправної колонії №105, код 08681005 за період з 01.01.2003 р. по 30.09.2004 р.» №29/23-109 від 18.02.2005 року. Відповідно до зазначеного акту позивач порушив вимоги чинної на час перевірки постанови Національного банку України від 19.02.2001 року №72 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті України», а саме перевищив встановлені строки використання виданої під звіт готівки в сумі 14178 грн. 94 коп., у зв’язку з чим до нього застосовано фінансову санкцію в сумі 3544 грн. 73 коп.; та витратив готівку з виручки на виплати, пов’язані з оплатою праці в сумі 26409 грн. 04 коп., у зв’язку з чим до нього застосовано фінансову санкцію в сумі 26409 грн. 04 коп., а всього застосовано фінансових санкцій на загальну суму 29953 грн. 78 коп.

Відповідно до п.п.18.2.1 п.18.2 ст.18 Закону №2181-ІІІ підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції. Під терміном "безнадійний" слід розуміти податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений цим Законом.

Податковим боргом відповідно до Закону №2181-ІІІ є податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

Згідно з п.1.5 ст.1 Закону №2181-ІІІ штрафна санкція (штраф) це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами. Відповідно до п.17.1 ст.17 Закону №2181-ІІІ штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах встановлених цим Законом.

Тобто у розумінні Закону №2181-ІІІ штрафною санкцією є плата за порушення виключно правил оподаткування, яка накладена відповідно до вимог цього Закону і саме ця штрафна санкція, яка включається до складу податкового боргу, підлягає списанню відповідно до приписів ст.18 зазначеного Закону.

На позивача ДПІ накладені штрафні санкції відповідно до указу Президента України від 12.06.1995 року №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (далі по тексту Указ №436/95) за вчинення порушень не пов’язаних з порушенням правил оподаткування.

Правова природа штрафних санкцій, які накладені на позивача ДПІ регламентована главою 27 ГК України, а саме в ст.ст.238,239,241 ГК України.

Так, відповідно до ч.1 ст.238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Тобто, штрафні санкції, які застосовані до позивача є адміністративно-господарськими санкціями і на них дія спеціальних законів з питань оподаткування, зокрема Закону №2181-ІІІ, не розповсюджується.

Дослідженням законності застосування ДПІ штрафних санкцій до позивача на загальну суму 29953 грн. 78 коп. встановлено, що вони застосовані у строки встановленні ГК України та відповідно до положень Указу №436/95.

Крім цього, відповідно до ч.3 ст.2,ст.9 КАС України суб’єкти владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій чи бездіяльності повинні керуватися принципом законності, відповідно до якого рішення мають бути прийнятті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Повноваження ДПІ регулюються ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року, №509-ХІІ (далі по тексту Закон №509-ХІІ).

Аналізом зазначеної статті Закону №509-ХІІ встановлено, що до повноважень ДПІ право на списання боргу по сплаті адміністративно-господарських санкцій за порушення правил здійснення господарської діяльності не входить.

Отже ДПІ немає повноважень на списання позивачу боргу по сплаті штрафних санкцій, накладених на нього за порушення вимог постанови Національного банку України від 19.02.2001 року №72 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті України».

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивач по справі не довів неправомірність дій відповідача, вимоги викладені у позові не обґрунтував. Натомість відповідач довів правомірність своїх дії.

Таким чином, аналізуючи матеріали адміністративної справи у своїй сукупності слід прийти до висновку, що позов підприємства Білозерської виправної колонії Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Херсонській області №105 до державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

В задоволенні позовних вимог Підприємства Білозерської виправної колонії Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Херсонській області № 105 до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області про зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 14 квітня 2010 р.

Суддя Василенко Г.Ю.