Ухвала суду № 90234167, 03.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

03 липня 2020 року м. Київ № 640/14761/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Аблов Є.В., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали

за позовомОСОБА_1 доМіністерства юстиції Українипровизнання дій протиправними

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач, Мін`юст), в якому просить:

1) визнати незаконним підписання 28 грудня 2018 року рішення Господарського суду міста Києва по справі №905/1486/18 суддею Господарського суду міста Києва Борисенко Іриною Іванівною, яка у цей час перебувала у відпустці та не здійснювала правосуддя;

2) визнати протиправними дії судді Господарського суду міста Києва Борисенко Ірини Іванівни, яка підписуючи 28 грудня 2018 року рішення по справі №905/1486/18, порушила присягу на вірність Українському народові та справедливий суд;

3) визнати сфальшованим факт перебування судді Господарського суду міста Києва Борисенко Іриною Іванівною з повноваженнями судді, який 28 грудня 2018 року здійснював правосуддя ніби то на посаді судді, та підписав рішення по справі №905/1486/18, за межами суду, як суддя.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач звернувся з даним позовом зазначивши, що підписання 28 грудня 2018 року суддею Господарського суду міста Києва Борисенко І.І. рішення у справі №905/1486/18 у період її відпустки з 26 грудня 2018 року по 04 січня 2019 року порушує права ОСОБА_1 , як відповідача у зазначеній господарській справі, на доступ до правосуддя та на справедливий суд, передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, судом встановлено наступне.

Частиною другою статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 вказаної Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення у справі «Peretyaka And. Ukraine» від 21 грудня 2010 року, заяви №17160/06 та №35548/06, §33).

У відповідності до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється.

Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними означеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, а також встановленням у законі особливостей відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю суду.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Вказане положення передбачено також статтею 14 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якої учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.

Таким чином, статтею 254 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно з положенням пункту 4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З аналізу зазначених положень вбачається, що незгода ОСОБА_1 з окремими процесуальними аспектами прийняття Господарським судом міста Києва рішення від 28 грудня 2018 року у справі №905/1486/18 має наслідком подання останнім апеляційної скарги на відповідне рішення до суду апеляційної інстанції як акт реалізації права на апеляційний перегляд справи, передбаченого пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України.

Разом з тим, юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначено Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 1 - 3 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

У відповідності пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно - правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Суд наголошує, що зазначений позивачем у позовній заяві відповідач - Міністерство юстиції України, у контексті спірних правовідносин, не вважаються суб`єктами владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не здійснюють публічно - владних управлінських функцій по відношенню до позивача, отже оскарження дій останніх шляхом звернення з позовною заявою до адміністративного суду не відповідає завданню адміністративного судочинства та способу захисту порушених прав.

Окрім того, суд зазначає, що частиною другою 2 пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року №8 «Про незалежність судової влади» передбачено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь - який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

В силу частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №757/43355/16-ц суд дійшов висновку, що закони України не передбачають можливість розгляду у суді позовних вимог про визнання незаконними дій/бездіяльності іншого суду після отримання останнім позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, оскільки такі дії/бездіяльність є пов`язаними з розглядом судової справи навіть після його завершення. Велика Палата Верховного Суду переконана, що вирішення у суді спору за такою позовною вимогою буде втручанням у здійснення правосуддя іншим судом. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

У результаті розгляду справи №757/43355/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок, що позовні вимоги про визнання незаконними пов`язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду) не можуть розглядатися за правилами будь - якого судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Беручи до уваги предмет спору, суб`єктний склад та відповідні правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду, суд прийшов до висновку, що дана справа не підлягає розгляду як за правилами адміністративного судочинства, так і за правилами будь-якого з інших видів судочинства.

Оскільки розгляд цього спору перебуває поза межами не лише юрисдикції адміністративних судів, а й не належить до юрисдикції жодного іншого суду, підстави для роз`яснення позивачеві до суду якої юрисдикції належить його вирішення відсутні.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах викладено у низці постанов Великої Палати Верховного Суду, зокрема від 19 січня 2018 року у справі № 9901/376/18, від 10 травня 2018 року по справі № П/9901/385/18, від 17 жовтня 2018 року у справі № 9901/591/18 та від 29 травня 2019 року по справі № 9901/284/19.

Згідно з частиною п`ятою статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Керуючись статтями 170, 171, 240, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними.

2. Роз`яснити позивачу, про те, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

3. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження у справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами не пізніше наступного дня після її постановлення.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини четвертої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржена.

Згідно частини першої статті 295 та частини першої статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII.

Суддя Є.В. Аблов

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )

Відповідач: Міністерство юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, адреса: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13)