Ухвала суду № 90233842, 30.06.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

30 червня 2020 року Справа № 2340/4771/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рідзеля О.А.,

за участю: секретаря судового засідання Беспалого А.В.

представника позивача - Коханія О.В. (за ордером),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Хімагроекспорт” про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат щодо сплати судового збору та витрат на правничу допомогу адвоката в адміністративній справі №2340/4771/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Хімагроекспорт” до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24.04.2020 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми “НП” від 08.06.2018 №0005751408 про застосування штрафу у розмірі 50 % на суму 342548,50 грн за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Хімагроекспорт” судові витрати зі сплати судового збору у сумі 5 138 (п`ять тисяч сто тридцять вісім) грн 22 коп.; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

25.05.2020 до суду від товариства з обмеженою відповідальністю “Хімагроекспорт” надійшла заява про ухвалення додаткового рішення суду про розподіл судових витрат щодо сплати судового збору та витрат на правничу допомогу адвоката в адміністративній справі №2340/4771/18.

Заява мотивована тим, що позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8500,00 грн., про що до часу прийняття рішення подав відповідну заяву. Крім того зазначає, що витрати зі сплати судового збору під час оскарження рішення суду у апеляційній та касаційній інстанціях на загальну суму 17985,12 грн. йому не відшкодовані. Отже, просив їх повернути.

03.06.2020 відповідач подав суду відзив на Заяву, в якому просив відмовити у її задоволенні. Зазначає, що розмір гонорару адвоката Коханія О.В. не відповідає критерію реальності адвокатських витрат, розмір вартості години роботи є завищеним. Також зазначив, що представник позивача не заявляв клопотання про неможливість надання доказів понесених судових витрат до часу вирішення спору.

30.06.2020 представник позивача подав суду відповідь на вказаний відзив з аналогічними заяві про ухвалення додаткового рішення доводами.

Розглянувши подану заяву та оцінивши доводи, суд дійшов висновку відмовити у її задоволенні, з огляду на таке.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Наведене свідчить, що в цій частині статті закріплене право адміністративного суду ухвалити додаткове судове рішення за наявності підстав, передбачених у законі.

Суд встановив, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду у цій справі від 24.04.2020 задоволено частково позов товариства з обмеженою відповідальністю “Хімагроекспорт”. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми “НП” від 08.06.2018 №0005751408 про застосування штрафу у розмірі 50 % на суму 342548,50 грн за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Хімагроекспорт” судові витрати зі сплати судового збору у сумі 5138,22 грн.

Суд врахував, що 17.01.2020 позивач подав суду клопотання, в якому просив врахувати, що поніс витрати на професійну правничу допомогу. До цього клопотання додав копію довіреності на представника позивача - адвоката Коханія О.В., його свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та додаткову угоду до договору від 22.12.2019 №41 про надання правової допомоги.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На обґрунтування суми витрат на правничу допомогу позивачем до заяви про ухвалення додаткового рішення надані договір про надання правової допомоги №41 від 22.12.2019, додаткова угода від 03.01.2020, рахунок фактура від 10.04.2020 №АК-0000014 на суму 8500,00 грн, прибутковий касовий ордер від 13.04.2020 №3 на вказану суму, акт наданих послуг від 13.04.2020 на суму 8500,00 грн. відповідно до якого надані послуги складання заяв із процесуальних документів та участь у судовому засіданні.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд врахував, що Заява про ухвалення додаткового рішення не містить обґрунтувань наявності поважних причин не подання доказів їх понесення протягом встановлених строків для вирішення цієї категорії справи.

Водночас згідно з ч.3 ст.143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Суд врахував, що вищевказані докази понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу складені до часу прийняття судом рішення за наслідками вирішення спору і до матеріалів справи не надано обґрунтувань і доказів поважності причин не надання доказів сплати послуг на адвоката до часу прийняття рішення.

Також суд врахував. що відповідно до п.3.3. додаткової угоди до договору №41 від 22.12.2019 акт приймання-передачі послуг підписується протягом 3-х днів після прийняття рішення судом першої інстанції. Однак, відповідний акт складений та підписаний 13.04.2020, тобто до часу прийняття судом рішення (24.04.2020), що не відповідає вимогам угоди.

Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Оцінюючи можливість повернення позивачу витрат на професійну правничу допомогу, суд врахував ч.1 ст.139 КАС України, відповідно до якої при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать у т.ч. витрати на професійну правничу допомогу.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом з тим, суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними, а їх розмір обґрунтованим.

Згідно з висновком Верхового Суду у постанові від 29.04.2020 у справі №0240/2505/18-а, які обов`язкові для врахування судом відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, перевірка таких доказів та встановлення відповідних обставин, зокрема факту оплати позивачем послуг адвоката та їх обсягу (з чого конкретно складався гонорар адвоката) є основоположним для вирішення питання щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Оцінюючи роботу адвоката суд також врахував, що представник позивача підписав та подав суду лише письмові пояснення на 2 арк. від 03.02.2020 та клопотання про заміну сторони від 03.02.2020. 27.02.2020 подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Отже, дії адвоката не були направлені на ефективний юридичний супровід позивача.

Врахувавши вищевказане, розмір вказаних у розрахунку витрат на адвоката, не є обґрунтованим і пропорційним предмету спору та явно завищений.

Суд також врахував правову позицію Верховного Суду у постанові від 01.10.2018 у справі №569/17904/17 згідно з якою розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Суд звернув увагу, що відповідно до акту наданих послуг від 13.04.2020 адвокатом надані послуги складання заяв із процесуальних документів та участь у судовому засіданні.

Однак, не зазначено конкретно які саме заяви із процесуальних документів складені адвокатом, витрачений на їх складення час, так само і час, витрачений адвокатом у судових засіданнях.

Врахувавши вищевказане у сукупності, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу не підлягають поверненню позивачу.

Щодо відшкодування за рахунок відповідача судових витрат зі сплати судового збору у судах апеляційної та касаційної інстанції на загальну суму 17985,12 грн., суд врахував таке.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст.322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається з: вступної частини із зазначенням: дати і місця її прийняття, номера справи; найменування суду апеляційної інстанції, прізвищ та ініціалів суддів і секретаря судового засідання; імен (найменувань) сторін і особи, яка подала скаргу; найменування суду першої інстанції, рішення якого оскаржується, дати ухвалення рішення, прізвища судді (суддів); часу і місця його ухвалення, дати складання повного тексту рішення; описової частини із зазначенням: короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції; короткого змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу; узагальненого викладу позиції інших учасників справи; мотивувальної частини із зазначенням: встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи та (або) інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду; висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції; резолютивної частини із зазначенням: висновку суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги і позовних вимог; нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції; строку і порядку набрання постановою законної сили та її оскарження; встановленого судом строку для подання суб`єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

На підставі ст.356 КАС України постанова суду касаційної інстанції складається з: вступної частини із зазначенням: дати і місця її прийняття; найменування адміністративного суду, прізвищ та ініціалів суддів і секретаря судового засідання; найменування (ім`я) учасників справи і найменування (ім`я) особи, яка подала касаційну скаргу; найменування суду першої та (або) апеляційної інстанції, судове рішення якого оскаржується, номера справи, дати ухвалення судового рішення, прізвища та ініціалів судді (суддів); описової частини із зазначенням: короткого змісту позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій; короткого змісту вимог касаційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала касаційну скаргу; узагальненого викладу позиції інших учасників справи; мотивувальної частини із зазначенням: мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу; доводів, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та (або) апеляційної інстанції; висновків за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд; дій, що їх повинні виконати суд першої та (або) апеляційної інстанції у разі скасування судового рішення і передачі справи на новий розгляд; резолютивної частини із зазначенням: висновку суду касаційної інстанції по суті вимог касаційної скарги і позовних вимог; нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції; повороту виконання у разі скасування рішень судів за наявності відповідної заяви та підстав; встановленого судом строку для подання суб`єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

З аналізу наведених норм суд дійшов висновку, що питання розподілу судових витрат, понесених під час розгляду справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій має бути вирішене під час прийняття рішення саме цими судами. Норми КАС України не передбачають обов`язку суду першої інстанції вирішувати питання повернення судового збору за наслідками розгляду справи судами вищих інстанцій

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що відповідна заява позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.132-142, 252, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю “Хімагроекспорт” про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат щодо сплати судового збору та витрат на правничу допомогу адвоката в адміністративній справі №2340/4771/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Хімагроекспорт” до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, однак може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складено 06.07.2020.

Суддя О.А. Рідзель