Рішення № 90233575, 01.07.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

01.07.2020р. справа №520/3069/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденка А.В., за участі секретаря - Стрєлка О.В., позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - Болотової Е.І., представника відповідача - Назаренко-Хамаєвої О.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом

ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції в Харківській області провизнання протиправним та скасування наказу, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, поліцейський), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про визнання протиправним та скасування наказу начальника Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції від 07.02.2020р. №5 в частині накладення суворої догани на інспектора взводу №1 роботи №4 батальйону №3 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Лейтенанта поліції Болотова Ігоря Миколайовича.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що дисциплінарне стягнення накладено безпідставно, за відсутності події вчинення дисциплінарного проступку.

Відповідач, Департамент патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції в Харківській області (далі за текстом - Управління, терорган Національної поліції), з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення зазначив, що подія скоєння дисциплінарного проступку мала місце. Наполягав, що обставини події проступку оцінені вірно, міра відповідальності обрана правильно, процедура накладення покарання дотримана, рішення про дисциплінарне стягнення прийнято повноваженою особою.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник з 06.08.2010р. проходить публічну службу в органах внутрішніх справ, з 07.11.2015р. продовжив публічну службу в Національній поліції України, у період 05.12.2018р.-29.07.2019р. обіймав посаду поліцейського взводу №1 роти №2 батальйону №2 Управління, котре є структурним підрозділом територіального органу Національної поліції із статусом юридичної особи публічного права - Департаменту патрульної поліції, у період 29.07.2019р.-02.12.2019р. обіймав посаду поліцейського взводу №1 роти №4 батальйону №3 Управління, у цей період мав спеціальне звання - старший сержант поліції, з 02.12.2019р. призначений на посаду інспектора взводу №1 роти №4 батальйону №3 Управління, згідно з наказом Національної поліції України від 28.12.2019р. №1595о/с отримав спеціальне звання - лейтенант поліції.

29.09.2019р. (тобто у вихідний день - неділю) заявник ніс службу у складі патрульного екіпажу Купол №4102 (далі за текстом - Екіпаж).

Усі перелічені вище обставини учасниками справи не заперечуються, підтверджуються приєднаними до справи копіями документів.

На виконання вимог ст.9 КАС України у цілях з`ясування об`єктивної істини у спорі суд витребував від Управління текст посадової інструкції заявника за штатною посадою поліцейського Управління патрульної служби в Харківській області Департаменту патрульної поліції.

З копії наданої посадової інструкції вбачається факт ознайомлення заявника із текстом названого документу 28.02.2019р.

Заперечення заявника з приводу дійсності цієї події не підтверджені ані належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, ані фактом подання заяви з приводу ймовірної (можливої) фальсифікації.

29.09.2019р. згідно з копією роздавальної відомості №453 від 29.09.2019р. заявником було отримано службовий планшет АХ 138 (далі за текстом - Планшет).

Доказів передачі Планшету у фізичне користування іншому поліцейському із складу Екіпажу матеріалів справи не містять, у тексті позову таких доводів заявником не викладено.

29.09.2019 р. від громадянина України ОСОБА_2 (адреса мешкання: АДРЕСА_1 ) до Екіпажу через диспетчера служби « 102» надходило два повідомлення про проведення ремонтних робіт у квартирах №50 та 56 за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: об 11:43 хв. (далі за текстом - Виклик №1) та о 13:34 хв. (далі за текстом - Виклик №2).

Ці обставини визнані заявником у ході розгляду справи.

Оскільки зміст згаданого повідомлення у сукупності з обставинами конкретної ситуації (порушення тиші за рахунок виконання будівельних робіт у вихідний день) містив формальні ознаки ймовірного вчинення невстановленими особами правопорушення, передбаченого ст.182 Кодексу України про адміністративні правопорушення, то поліцейськими зі складу Екіпажу було без жодних майбутніх зауважень з боку будь-яких осіб відпрацьовано Виклик №1.

З наведених вище міркувань суд вважає, що саме заявником до Планшету об 11:54год. 29.09.2019р. було внесено запис про прибуття за Викликом №1, а о 12:43 год. - запис про виконання завдання по відпрацюванню Виклику №1.

Доказів некоректного функціонування Планшету матеріали справи також не містять, таких доводів заявник у тексті позову не наводив.

Судом у ході засідання зі слів самого заявника було з`ясовано, що жодних рапортів про некоректну роботу Планшету 29.09.2019р. ніким не подавалось.

Окрім того, судом з пояснень заявника також було з`ясовано, що під час опрацювання Виклику №1 жодних конфліктних ситуацій між гр. ОСОБА_2 та поліцейськими зі складу Екіпажу не виникало, підстав для виникнення неприязних стосунків з будь-якої причини не було.

Результати внесених до Планшету даних про вжиті заходи показали, що подія вчинення правопорушення за Викликом №1 не підтвердилась. За відомостями Планшету Екіпажем за Викликом №1 були опитані саме власники квартири АДРЕСА_3 .

Роздруківкою відомостей Планшету підтверджено, що о 13:34 хв. Екіпажем було отримано Виклик №2 з приводу проведення ремонтних робіт за адресою: АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 .

Ця обставина визнана заявником у ході розгляду справи.

Відомості Планшету містять запис про прибуття Екіпажу за Викликом №2 о 14:15год. 29.09.2019р. за адресою: місто Харків, вул. Миру, б.110 і запис про відпрацювання Виклику №2 о 14:20 год.

Результати внесених до Планшету даних про вжиті заходи показали, що подія вчинення правопорушення за Викликом №2 не підтвердилась.

Водночас із цим, згідно з роздруківкою трекінгу пересування Екіпажу протягом проміжку часу 14:17 год.-14:35год. Екіпаж безперервно знаходився поблизу адреси: м. Харків, вул. Роганська, б.5 (а.с.73-75).

30.09.2019р. за відомостями гарячої лінії МВС України була зареєстрована усна скарга гр. ОСОБА_2 про те, що за Викликом №2 поліцейські не прибували (а.с.40).

30.09.2019р. за відомостями гарячої лінії Департаменту патрульної поліції була зареєстрована усна скарга гр. ОСОБА_2 про те, що за Викликом №2 поліцейські не прибували. (а.с.41).

30.09.2019 р. за відомостями гарячої лінії Національної поліції України була зареєстрована скарга гр. ОСОБА_2 про те, що за Викликом №2 поліцейські не прибували. (а.с.43).

Зважаючи на надані заявником у ході розгляду справи пояснення про відсутність конфліктів та непорозумінь між гр. ОСОБА_2 та поліцейськими із складу Екіпажу, суд не знаходить підстав для висновку про вчинення гр. ОСОБА_2 у даному конкретному випадку недостовірного повідомлення про неприбуття поліцейських за Викликом №2, перекручення чи спотворення об`єктивних даних про це, обмови поліцейських тощо.

Копією рапорту працівника старшого лейтенанта поліції Кизим А. від 23.10.2019р. підтверджені обставини надходження перелічених вище скарг до Управління (а.с. 46).

24.10.2019р. заявником було складено письмовий рапорт про відсутність виявлених правопорушень під час відпрацювання Виклику №1 та Виклику №2 (а.с.58).

У результаті вивчення перелічених вище скарг гр. ОСОБА_2 з приводу неприбуття поліцейських за Викликом №2 начальником Управління 14.11.2019 р. було видано наказ №266 про призначення службового розслідування тривалістю в один місяць.

Ознак існування неприязних стосунків між заявником та членами створеної згаданим наказом дисциплінарної комісії (далі за текстом - Дисциплінарна комісія) судом на виконання вимог ст.9 КАС України не виявлено, таких доказів заявником до суду не подано.

Доказів оскарження заявником названого наказу до суду або посадової (службової) особи поліції вищого рівня матеріали справи не містять.

28.11.2019р. відносно заявника була складена службова характеристика позитивного змісту (а.с.83).

02.12.2019р. заявник був призначений на посаду інспектора взводу №1 роти №4 батальйону №3 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції.

13.12.2019р. посадовою особою Управління було видано наказ №292 про продовження терміну службового розслідування на один місяць.

08.01.2020р. заявником у межах службового розслідування були надані письмові пояснення, котрі за змістом та суттю ідентичні раніше наданим поясненням у рапорті від 24.10.2019р.

При цьому, згідно з приєднаними до справи копіями пояснень 25.11.2019р. заявником з власної ініціативи поза межами виконання завдань служби, але у якості посадової особи поліції, були отримані пояснення від гр. ОСОБА_3 (мешканця квартири АДРЕСА_6 ) та гр. ОСОБА_4 (мешканки квартири АДРЕСА_7 ) (а.с.81, 81 зворот).

Оскільки ці громадяни були непричетні до подій за Викликом №2 (котрий стосувався повідомлення про виконання будівельних робіт у квартирах №50 та 56), пояснення, отримані заявником із порушенням закону безвідносно до виконання завдань служби (а виключно з метою отримання додаткових доказів правомірності власної поведінки під час несення служби 29.09.2019р., що законом не передбачено), стосуються здебільшого параметрів загальної характеристики особи гр. ОСОБА_2 , то суд не знаходить підстав для кваліфікації цих документів у якості належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів відносно обставин спірних правовідносин.

Цим документам відповідач, Управління, не надав жодної оцінки під час проведення службового розслідування, але з огляду на наведені вище міркування, суд доходить до переконання, що у даному конкретному випадку це не спричинило настання жодних негативних юридичних наслідків.

Результати проведеного службового розслідування оформлені висновком Дисциплінарної комісії від 10.01.2020р. (а.с.85-95) (далі за текстом - Висновок).

У тексті Висновку Дисциплінарною комісією викладені судження про неприбуття Екіпажу 29.09.2019р. за викликом гр. ОСОБА_2 .

Суд відзначає наявність неповноти цього Висновку у вигляді не конкретизації діянь Екіпажу у контексті Виклику №1 та Виклику №2, що між тим, з огляду на установлені обставини саме даного спору, не спричиняє виникнення жодного впливу на суть подальшого вирішення питання з приводу дисциплінарного покарання заявника.

Тому суд вважає, що саме діяння усього Екіпажу з приводу неприбуття за Викликом №2 і було кваліфіковано Дисциплінарною комісією у якості дисциплінарного проступку, а саме: порушення вимог п.п.2 п.2.1 розділу ІІ, п.п.1 п.3.1 розділу ІІІ, п.п.10 п.3.1 розділу ІІІ посадової інструкції поліцейського патрульної поліції (затверджена наказом Департаменту патрульної поліції від 22.11.2018р. №5217; далі за текстом - Посадова інструкція №5217), п.5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018р. №1026; далі за текстом - Інструкція №1026), п.1 ч.1 ст.18, п.2 ч.1 ст.18, п.5 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», п.2 ч.3 ст.1, п.4 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України (затверджений законом України від 15.03.2018р. №2337-VIII; далі за текстом - Дисциплінарний статут).

Висновок містить пропозицію Дисциплінарної комісії з приводу застосування до заявника дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани.

07.02.2020р. начальником Управління з посиланням на Висновок було видано наказ №5 про накладення на заявника дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани.

Як з`ясовано судом, юридичною підставою для видання згаданого наказу суб`єктом владних повноважень обрані положення ст.ст.11-14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, а фактичною підставою послугувало судження про вчинення дисциплінарного проступку у вигляді неприбуття Екіпажу (до складу якого входив і заявник) 29.09.2019р. за Викликом №2.

Не погодившись із правомірністю накладеного дисциплінарного покарання, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Правовідносини з приводу проходження публічної служби в поліції унормовані, насамперед, приписами Закону України «Про Національну поліцію», а також Дисциплінарного статуту.

Прогалини у нормативному регулюванні цих відносин можуть усуватись нормами Закону України «Про державну службу», Кодексу законів про працю, Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про відпустки» тощо, але виключно в частині, котра не суперечить самій природі та суті служби у поліції.

Частиною 1 ст.2 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Як указано у ст.6 названого закону поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст.12 Закону України "Про Національну поліцію" поліція забезпечує безперервне та цілодобове виконання своїх завдань. Кожен має право в будь-який час звернутися за допомогою до поліції або поліцейського. Поліція не має права відмовити в розгляді або відкласти розгляд звернень стосовно забезпечення прав і свобод людини, юридичних осіб, інтересів суспільства та держави від протиправних посягань з посиланням на вихідний, святковий чи неробочий день або закінчення робочого дня.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов`язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського (п.1 ч.1 ст.18); професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва (п.2 ч.1 ст.18); поважати і не порушувати прав і свобод людини (п.3 ч.1 ст.18).

У силу дії спеціальної норми права - ч.2 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

Під час розгляду справи судом з`ясовано, що заявник має вищу юридичну освіту.

Ця обставина у поєднанні з достатньо тривалим строком служби заявника в органах правопорядку (що безумовно спричиняє набуття практичного досвіду) взагалі унеможливлює будь-яке інше тлумачення змісту наведених норм закону, інакше ніж існування у поліцейського обов`язку реагувати на будь-який виклик людини.

Означений обов`язок поліцейського запроваджений законом і має виконуватись поліцейським незалежно від змісту посадової інструкції та безвідносно до факту доведення змісту посадової інструкції до відома конкретного поліцейського.

Отже, викладені у позові доводи заявника про те, що Виклик №2 не вимагав реагування, позаяк не містив ознак скоєння протиправного діяння (бо проведення ремонтних робіт не є порушенням закону) слід визнати юридично неспроможними.

До того ж суд зважає, що на ідентичний за змістом Виклик №1 Екіпаж здійснив належне реагування у прямо протилежній формі.

Як передбачено ч.1 ст.64 Закону України «Про Національну поліцію», особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки».

Таким чином, інститут Присяги поліцейського вже сам по собі забезпечує дотримання публічним службовцем закону як у повсякденній службовій, так і позаслужбовій діяльності.

При цьому, у кореспонденції з ч.2 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію" інститут присяги поліцейського забезпечує необхідність виконання завдань поліції незалежно від дії будь-яких факторів, адже жодних виключень із загального правила законом не передбачено.

Окремо суд зважає, що відповідно до п.5 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події.

Отже, закон прямо покладає на поліцейського обов`язок з реагування як на кримінальні правопорушення або адміністративні правопорушення, так і на події.

Відтак, доводи заявника про протилежне підлягають відхиленню як безпідставні.

Тому, суд вважає, що подані гр. ОСОБА_2 скарги та відомості про переміщення (рух) Екіпажу підтверджують обставину неприбуття Екіпажу за Викликом №2.

За визначенням ч.1 ст.1 Статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

У силу ч.3 ст.1 Статуту до змісту службової дисципліни також віднесено такі обов`язки поліцейського як: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції, у розумінні ч.1 ст.12 Статуту визнається дисциплінарним проступком.

З метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків ч.2 ст.14 Статуту передбачено проведення службового розслідування, під яким відповідно до ч.1 ст.14 цього ж статуту розуміється діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

У спірних правовідносинах службове розслідування було призначено та проведено.

Недоліків в організації службового розслідування, а також нездоланних та непереборних дефектів у результатах службового розслідування судом під час вирішення спору не виявлено.

Ознак порушення прав та інтересів заявника у ході службового розслідування матеріали справи не містять.

Викладене у Висновку судження Дисциплінарної комісії про вчинення заявником порушення вимог п.1 ч.1 ст.18, п.2 ч.1 ст.18, п.5 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" суд вважає юридично правильним та фактично підтвердженим.

Порушень у кваліфікації Дисциплінарною комісією діяння, скоєного заявником 29.09.2019р. у складі Екіпажу за Викликом №2, суд не знаходить.

Посилання Дисциплінарної комісії у даному конкретному випадку на приписи п.1 ч.1 ст.18, п.2 ч.1 ст.18, п.5 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" суд вважає вірними і достатніми в аспекті вчинення поліцейським дисциплінарного проступку.

Тому положення посадової інструкції, Інструкції №1026 та Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України (затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16.02.2018р. №111; далі за текстом - Інструкція №111) об`єктивно не здатні вплинути на правильність суджень з даного приводу, позаяк, по-перше, є актами права нижчої юридичної сили, а по-друге, не створюють нових правил поведінки поліцейських порівняно із п.1 ч.1 ст.18, п.2 ч.1 ст.18, п.5 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію".

Продовжуючи розгляд справи, суд відмічає, що за правилами ч.3 ст.13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

У силу ч.3 ст.19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Таким чином, усі юридичні фактори, котрі мають юридичне значення для вирішення питання про дисциплінарне покарання поліцейського повинні бути викладені дисциплінарною комісією у висновку службового розслідування.

Окрім того, відповідно до ч.8 ст.19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Звідси слідує, що у процедурі дисциплінарного провадження відносно поліцейських законодавець наділив свободою адміністративного розсуду одразу двох учасників, а саме: дисциплінарну комісію та керівника, дискреція кожного з яких є вільною, самостійною і незалежною один від одного (тобто межі дискреції цих суб`єктів дисциплінарного провадження не перетинаються, а вчинені адміністративні волевиявлення не мають безумовно імперативного характеру).

У тексті Висновку Дисциплінарною комісією достатньою мірою викладені судження з приводу ставлення заявника до служби у спосіб відтворення змісту службової характеристики.

Розглядаючи справу, суд бере до уваги, що повноваження керівників поліції з приводу накладення дисциплінарних покарань розмежовані приписами ст.20 Дисциплінарного статуту, згідно з якою керівник Національної поліції України уповноважений застосовувати дисциплінарні стягнення, передбачені цим Статутом, до всіх поліцейських (ч.3 ст.20); інші керівники застосовують дисциплінарні стягнення в межах повноважень, визначених керівником Національної поліції України (ч.4 ст.20).

Наказом Національної поліції України від 06.11.2015р. №73 (у редакції наказу від 31.10.2016р. №1114) було затверджене Положення про Департамент патрульної поліції.

Пунктом 20 розділу V згаданого Положення керівник Національної поліції України делегував керівнику Департаменту патрульної поліції Національної поліції України право на вирішення питання стосовно притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейських Департаменту.

У подальшому начальник Департаменту видав наказ №4621 від 11.10.2018р., яким делегував начальникам управлінь патрульної поліції в областях Департаменту право застосування за результатами службових розслідувань дисциплінарні стягнення у вигляді зауваження, догани, суворої догани.

Оскарженим наказом до заявника був застосований захід дисциплінарного покарання у вигляді суворої догани.

З огляду на відсутність доказів втрати чинності переліченими наказами, суд доходить до переконання про те, що дисциплінарне стягнення було накладено повноважною особою поліції - начальником Управління.

Тому підсумково суд вважає, що Дисциплінарна комісія у даному конкретному випадку обставини діяння поліцейського з`ясувала повно, оцінила вірно, вчинене поліцейським діяння кваліфікувала правильно, норму закону визначила неналежну, зміст норми права витлумачила відповідно до її дійсної суті, а, відтак, забезпечила дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (засадничих гарантій притягнення особи до відповідальності не порушила).

Так, Дисциплінарною комісією були взяті до уваги усі суттєві поза розумним сумнівом аспекти, котрі здатні вплинути на міру відповідальності особи, а саме: негативний досвід громадянина України від неприбуття поліцейського за викликом та втрата довіри до належності функціонування поліції у цілому.

Наслідки цього проступку є явними та очевидними і не підлягають окремому викладенню у тексті Висновку.

Як установлено судом, владний суб`єкт - начальник Управління - у спірних правовідносинах діяв виключно на реалізацію суджень Висновку Дисциплінарної комісії.

Порушень, недоліків або дефектів у реалізації цим суб`єктом владних повноважень управлінських функцій контролю за дисципліною у сфері поліцейської діяльності судом не виявлено.

Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України і обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта ч.2 ст.77 КАС України.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи змістом належних норм права та приєднаними до справи доказами, суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб`єктом були подані докази відповідності закону оскарженого рішення (діяння), а обсяг використаних доказів та обрані мотиви дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу оскарженого рішення, адже неприбуття поліцейського за викликом громадянина України явно та очевидно утворює склад дисциплінарного проступку навіть за рахунок порушення лише вимог п.1 ч.1 ст.18, п.2 ч.1 ст.18, п.5 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" безвідносно до будь-яких інших норм права.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) обов`язковою умовою визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб`єкт у спірних правовідносинах забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк обставини події з`ясував повно, діяння поліцейського кваліфікував правильно, норму закону визначив вірно, зміст приписів цієї норми витлумачив без помилок (перекручень), взяв до уваги усі суттєві поза розумним сумнівом фактори, наслідки вчиненого поліцейським діяння (неприбуття за викликом) як утрата довіри з боку суспільства до функціонування поліції не спотворив, міру юридичної відповідальності обрав без явного та очевидно нерозумного перевищення меж свободи адміністративного розсуду.

Отже, у спірних правовідносинах вчинене владним суб`єктом волевиявлення з приводу реалізації адміністративної функції не спричинило безпідставного настання негативних наслідків для заявника, що є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у позові.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Тому, суд відхиляє як юридично неспроможний довід заявника про те, що призначення поліцейського на нову посаду унеможливлює накладення дисциплінарного стягнення за діяння, вчинене під час перебування на попередній посаді.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); виготовлено у повному обсязі у порядку ч.3 ст.243 КАС України 6 липня 2020 року.

Суддя Сліденко А.В.