Рішення № 90233129, 06.07.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2489/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Свиди Л.І.

при секретарі судового засідання - Донець В.Р.

за участю сторін:

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Мікуліної Т.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та бездіяльності відповідача, що полягають у невчасному опрацюванні та наданні подання Міністра юстиції до Кабінету Міністрів України через його Секретаріат про звільнення позивача, невчасному виконанні відповідачем розпорядження Кабінету Міністрів України про звільнення позивача з посади Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, не визначенні відповідачем у трудовій книжці позивача норми закону про працю, за якою його було звільнено з посади Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, не наданні позивачу письмового повідомлення про переміщення його трудової книжки після такого звільнення, у ненаданні відповідачем повної публічної інформації на запит про доступ до публічної інформації позивача від 03 лютого 2020 року №2-1/2020, зобов`язання відповідача надати вичерпну належну публічну інформацію на запит про доступ до публічної інформації позивача від 03 лютого 2020 року №2-1/2020, доповнити запис трудової книжки позивача стосовно його звільнення з посади Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, із визначенням конкретної норми Кодексу законів про працю України, а саме ч. 1 ст. 38 та п. 5 ч. 1 ст. 36 в їх сукупності як правової підстави звільнення позивача згідно Кодексу законів про працю України, виплатити позивачу середній заробіток на посаді Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини з часу неналежного заповнення трудової книжки до часу доповнення запису трудової книжки позивача стосовно його звільнення з посади Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України моральну шкоду, заподіяну позивачу через незаконну бездіяльність суб`єктів владних повноважень, а саме Міністерства юстиції України в розмірі 17000 грн.

За цією позовною заявою відкрито загальне позовне провадження у відповідності до ст. 12 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, позивачу - відповіді на відзив.

Позивач в судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. В позові, відповіді на відзив, поясненнях по справі позивач зазначає, що написав заяву про звільнення з посади Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини з 1 грудня 2015 року, а тому з цієї дати він припинив виконувати трудові обов`язки на цій посаді, не перебував на робочому місці, перебував на лікарняному та з 26 грудня 2015 року по 3 січня 2016 року перебував за межами України. При цьому, 29 грудня 2015 року позивач з мережі Інтернет дізнався про розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року про його звільнення. Після прибуття до України позивач дізнався про те, що його трудову книжку передано до Інституту законодавства Верховної Ради України в зв`язку із працевлаштуванням в цьому Інституті, звільнення відбулося 28 грудня 2015 року в зв`язку з переходом на іншу роботу.

В подальшому, позивач звертався з запитами на публічну інформацію до відповідача для з`ясування обставин звільнення, однак не отримував в повному обсязі інформацію, яку запитував.

Таким чином, позивач просить визнати протиправною бездіяльність в частині не надання інформації на запит від 03 лютого 2020 року №2-1/2020, зазначає, що відповідачем порушений порядок оформлення його трудової книжки в частині не зазначення конкретних статей Кодексу законів про працю України, за якими позивача звільнено, не видачі йому трудової книжки, тощо.

Крім того, позивач зазначив, що Міністерством юстиції України допущена протиправна бездіяльність, оскільки подання про звільнення позивача відправлене до Кабінету Міністрів України тільки 1 грудня 2015 року, при тому, що він просив з 1 грудня 2015 року його звільнити, а отримане відповідачем розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року про звільнення позивача виконане тільки 28 грудня 2015 року.

Враховуючи зазначені обставини, позивач просить зобов`язати відповідача надати інформацію на його запит, оформити належним чином трудову книжку, стягнути з відповідача середній заробіток до часу належного оформлення трудової книжки та моральну шкоду.

Позивач зазначає, що бездіяльність відповідача порушила його права на працевлаштування в період з 1 грудня по 28 грудня 2015 року в іншому закладі, тобто, порушила право позивача на вільний вибір професії, роду занять і роботи, право звільнитися за власним бажанням у встановлений законом строк, право на оплату праці, оскільки оплата праці в Інституті є вищою, бездіяльність відповідача призвела до пред`явлення позивачу підозри у вчиненні злочину, пов`язаного з роботою в період з 1 грудня по 28 грудня 2015 року.

Представник відповідача в судове засідання з`явився. З відзиву на позовну заяву, заперечень на відповідь на відзив вбачається, що відповідач позов не визнає, оскільки оскаржувані дії та бездіяльність відповідача не порушують прав позивача на проходження державної служби, не перешкоджають у здійсненні цього права, позивач не оскаржує остаточного рішення щодо його звільнення, а оскарження дій, які є передумовою остаточного рішення не породжує правових наслідків та не порушує прав позивача. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не наведено доказів і фактів, які б свідчили про дійсне порушення прав позивача, позивач не звертався до відповідача з заявами про виправлення помилок в трудовій книжці, відповідачем надана відповідь на інформаційних запит. Щодо стягнення середнього заробітку, відповідач звернув увагу, що трудова книжка була направлена до Інституту законодавства Верховної Ради України та позивач міг з нею знайомитися, а моральна шкода в розмірі 17000 грн. нічим не підтверджується.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, а також обставини якими обґрунтовуються позовні вимоги позивача та заперечення відповідача, суд вважає позов ОСОБА_1 частково обґрунтованим, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, на адресу Прем`єр-міністра України 10 листопада 2015 року подав заяву про звільнення його з цієї посади за власним бажанням з 24 листопада 2015 року, яку в подальшому відкликав, 11 жовтня 2015 року подав заяву про звільнення з цієї посади в зв`язку з переведенням до подальшої роботи в Інститут законодавства Верховної Ради України з 1 грудня 2015 року, 11 листопада 2015 року подав заяву про звільнення його з цієї посади за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України з 01.12.2015 року (Том ІІ, аркуші справи 105-108).

Крім того, Інститутом законодавства Верховної Ради України на адресу Кабінету Міністрів України направлений лист від 11.11.2015 року з проханням звільнення позивача за переведенням для подальшої роботи в Інституті, а 03.12.2015 року Міністерством юстиції України надано до Кабінету Міністрів України лист від 01.12.2015 року з проханням розглянути в установленому порядку питання про звільнення позивача з посади Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини у зв`язку з переходом на іншу роботу згідно поданої заяви (Том І, аркуші справи 47, 52).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1357-р від 16 грудня 2015 року ОСОБА_1 звільнено з посади Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини у зв`язку з переходом на іншу роботу (Том І, аркуш справи 53).

Наказом Міністерства юстиції України від 28.12.2015 року №4559/к оголошено розпорядження Кабінету Міністрів України №1357-р від 16 грудня 2015 року про звільнення ОСОБА_1 з посади Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини та позивач вважається звільненим з цієї посади 28 грудня 2015 року у зв`язку з переходом на іншу роботу з виплатою йому компенсації за невикористані відпустки (Том ІІ, аркуш справи 110).

В матеріалах справи наявна Книга обліку трудових книжок і вкладишів до них, відповідно до якої трудова книжка позивача заповнена та видана позивачу, підстава - наказ №4559/к від 28.12.2015 року (Том ІІ, аркуші справи 111-113).

Позивач зазначає, що Міністерство юстиції України допустило протиправні дії та бездіяльність, які полягають у невчасному опрацюванні та наданні подання до Кабінету Міністрів України про звільнення позивача, невчасному виконанні розпорядження Кабінету Міністрів України про звільнення позивача, не визначенні у трудовій книжці позивача норми закону про працю, за якою його було звільнено, а тому просить зобов`язати відповідача доповнити запис трудової книжки позивача стосовно його звільнення із визначенням конкретної норми Кодексу законів про працю України, виплатити середній заробіток з часу неналежного заповнення трудової книжки до часу доповнення запису трудової книжки позивача, а також стягнути моральну шкоду, заподіяну позивача через незаконну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Суд вважає такі вимоги позивача необґрунтованими та безпідставними, з огляду на наступне.

Позивач в позові зазначає, що невчасне опрацювання та надання подання до Кабінету Міністрів України про звільнення позивача, невчасне виконання розпорядження Кабінету Міністрів України про звільнення позивача, не визначення у трудовій книжці позивача норми закону про працю, за якою його було звільнено призвело до порушення його трудових прав, зокрема, ст. 43 Конституції України, ст. 2, 5-1, 36, 38 КЗпП України, ч. 2 ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки позивача було примушено в період з 01.12.2015 року по 28.12.2015 року до праці на посаді, яку він не бажав обіймати та попросив його звільнити з 01.12.2015 року, фактично порушено його право на вільний вибір виду діяльності, професії, роду занять, праці, право на отримання вищої заробітної плати в Інституті законодавства Верховної Ради України, тощо. Крім того, позивач зазначив, що такі обставини мали наслідком пред`явлення йому підозри у вчиненні злочину, пов`язаного з роботою в період з 01.12.2015 року по 28.12.2015 року.

Разом з цим, суд звертає увагу, що відповідно до положень ст. 36, 38 КЗпП України підставою припинення трудового договору є, в тому числі, переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію.

Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою.

Слід зазначити, що положення ст. 24 КЗпП України передбачають, що особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

З аналізу зазначених положень законодавства вбачається, що обов`язковою умовою переведення працівника в іншу установу є погодження цього питання установами та запрошення особи на роботу в іншу установу.

З матеріалів справи вбачається, що тільки 11.11.2015 року Інститутом законодавства Верховної Ради України на адресу Кабінету Міністрів України направлений лист з проханням звільнення позивача за переведенням для подальшої роботи в Інституті.

При цьому, позивач подав заяву про його переведення до іншої установи, не заперечував щодо такого переведення та тільки з дати отримання листа з проханням перевести його до Інституту у відповідача виникло право на вчинення таких дій.

Крім того, суд звертає увагу, що протягом жовтня-листопада 2015 року позивачем неодноразово надавалися заяви про звільнення з різних підстав до Кабінету Міністрів України, що не давало можливості відповідачу визначити з якої підстави позивач має бути звільнений.

Слід зазначити, що позивач не оскаржує ані наказ про своє звільнення, ані розпорядження Кабінету Міністрів України про звільнення, що свідчить про згоду позивача на звільнення саме в в`язку з переведенням до Інституту законодавства Верховної Ради України, а тому, в даному випадку, суд не вбачає порушень відповідачем вимог саме ст. 36, 38 КЗпП України в частині безпідставності звільнення позивача за його заявою після спливу двох тижнів.

Міністерством юстиції України 1 грудня 2015 року направлено та Кабінетом Міністрів України отримано лист з проханням розглянути в установленому порядку питання про звільнення позивача з посади Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини у зв`язку з переходом на іншу роботу згідно поданої заяви та подальше винесення розпорядження Кабінетом Міністрів України тільки 16 грудня 2015 року не залежало від відповідача по справі. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що розпорядження Кабінету Міністрів України №1357-р від 16 грудня 2015 року надійшло до Міністерства юстиції України 28.12.2015 року (вх. №15524-0-4-15) та в той же день Міністерством юстиції України виданий наказ від 28.12.2015 року №4559/к, яким позивач вважається звільненим з посади Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини з 28 грудня 2015 року у зв`язку з переходом на іншу роботу.

Суд звертає увагу, що жодною нормою законодавства не визначена процедура розгляду заяви про звільнення позивача з посади Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини та строків направлення матеріалів до Кабінету Міністрів України в такому випадку, а також винесення наказу на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України, будь-яких норм законодавства, які б в даному випадку порушив відповідач, позивач не навів, а щодо норм КЗпП України суд зазначив вище, що ці норми відповідачем не порушені.

Таким чином, суд не вбачає будь-якої бездіяльності в частині невчасного опрацювання та надання подання Міністра юстиції до Кабінету Міністрів України через його Секретаріат про звільнення ОСОБА_1 , а також невчасного виконання Міністерством юстиції України розпорядження Кабінету Міністрів України про звільнення ОСОБА_1 з посади Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини.

Крім того, суд погоджується з твердженнями відповідача про те, що оскарження дій або бездіяльності, які є передумовою прийняття рішення без оскарження остаточного рішення та його скасування не породжує для позивача будь-яких наслідків та такі дії або бездіяльність не порушують права позивача (постанова Верховного Суду від 13.03.2019 року по справі №712/7385/17), при цьому позивач не оскаржує саме його звільнення, в тому числі, щодо підстав, за яких його було звільнено, а також дати звільнення.

Твердження позивача про те, що звільнення його не з дати, про яку він просив в заяві, призвело до пред`явлення йому підозри у вчиненні злочину, пов`язаного з роботою в період з 1 грудня по 28 грудня 2015 року, є не обґрунтованими, оскільки ці обставини мають досліджуватися в межах кримінального провадження та не стосуються адміністративного судочинства.

Щодо позовних вимог позивача в частині не визначенні Міністерством юстиції України у трудовій книжці позивача норми закону про працю, за якою його було звільнено з посади Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, не наданні позивачу письмового повідомлення про переміщення його трудової книжки після такого звільнення, зобов`язання Міністерства юстиції України доповнити запис трудової книжки позивача стосовно його звільнення з посади Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, із визначенням конкретної норми Кодексу законів про працю України, виплатити позивачу середній заробіток на посаді Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини з часу неналежного заповнення трудової книжки до часу доповнення запису трудової книжки, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до положень п. 2.26-2.28, 2.3, 2.4 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110, записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.

У разі переведення з одного підприємства на інше за погодженням між керівниками підприємств у графі 3 записується посилання на погодження: "Звільнений у зв`язку з переведенням на роботу в таке-то підприємство, п.5 ст.36 КЗпП України".

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, тощо, вносяться власником або уповноваженим ним

органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Позивач зазначає, що оскільки трудова книжка не містила норми закону про працю, за якою його було звільнено з посади Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, йому не надано письмового повідомлення про переміщення його трудової книжки після такого звільнення, він просить доповнити запис у трудовій книжці та виплатити йому середній заробіток на посаді Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини з часу неналежного заповнення трудової книжки до часу доповнення запису трудової книжки.

Дійсно, з наданої до суду копії трудової книжки вбачається, що в ній зроблений запис №15 від 28.12.2015 року «Звільнений з займаної посади у зв`язку з переходом на іншу роботу» з посиланням на Розпорядження КМУ та Наказ Міністерства юстиції України, однак, слід зазначити, що з цього запису можливо встановити підставу для звільнення позивача, зокрема, п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, а не ст. 38 цього Кодексу, сама підстава звільнення відповідачем зазначена.

Крім того, суд звертає увагу, що запис в трудову книжку внесений у точній відповідності з Розпорядженням КМУ та наказом Міністерства юстиції України, які не містять статті КЗпП України та фактично підстава звільнення у відповідності до п. 2.27 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» відповідачем зазначена «Звільнений з займаної посади у зв`язку з переходом на іншу роботу».

В даному випадку, суд не вбачає будь-які порушення прав позивача не внесенням в трудову книжку статті КЗпП України, будь-яких наслідків для позивача з підстав відсутності такої статті в трудовій книжці, при тому, що підстава звільнення в ній зазначена.

Щодо тверджень позивача про не направлення позивачу повідомлення про переміщення його трудової книжки після звільнення та виплатити йому середнього заробітку на посаді Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини з часу неналежного заповнення трудової книжки до часу доповнення запису трудової книжки, суд звертає увагу, що в матеріалах справи міститься витяг з Книги обліку трудових книжок та вкладишів до них, в якому міститься підпис позивача про отримання трудової книжки, твердження позивача про перебування його за кордоном з 26.12.2015 року по 03.01.2016 року не спростовують проставляння позивачем підпису в Книзі обліку трудових книжок та про її отримання після прибуття до України, позивач просить виплатити йому середній заробіток до часу вірного заповнення трудової книжки, однак, в даному випадку, не зазначення статті не свідчить про вимушений прогул позивача, а крім того, позивач звільнений з підстав переходу до Інституту законодавства Верховної Ради України та, в даному випадку, вимушеного прогулу у позивача не має.

Таким чином, суд не вбачає протиправної бездіяльності та дій відповідача в цій частині, а тому відсутні підстави для зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Щодо ненадання Міністерством юстиції України повної публічної інформації на запит про доступ до публічної інформації ОСОБА_1 від 03 лютого 2020 року №2-1/2020 та зобов`язання Міністерства юстиції України надати вичерпну належну публічну інформацію на запит про доступ до публічної інформації ОСОБА_1 від 03 лютого 2020 року №2-1/2020, суд звертає увагу на наступне.

Позивачем 01.02.2020 року направлено на адресу відповідача запит на інформацію №2-1/2020 (отриманий відповідачем 03.02.2020 року), в якому він просив Міністерство юстиції України надати наступну інформацію: яка конкретно службова особа (службові особи), із зазначенням посади, прізвища, ім`я, по-батькові, яка (які) не є Урядовим Уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини, призначеним Кабінетом Міністрів України, виконувала (ли) обов`язки Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини з 01 червня по 31 грудня 2015 року, із вказівкою - в які конкретно дати такі конкретні службові особи (особа) виконували ці обов`язки; скільки вихідних документів за підписом ОСОБА_1 , як Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини спрямовано до Європейського суду з прав людини, державних органів, підприємств, установ та організацій, починаючи з 2 грудня 2015 року включно; в який день та в якій спосіб ОСОБА_1 було подано заяву про звільнення з посади Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, за якою ОСОБА_1 було звільнено з цієї посади; яка посадова особа Міністерства юстиції України та у який конкретно день (дні) здійснила заповнення та видачу трудової книжки ОСОБА_1 за умов його звільнення з посади Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, здійснила ознайомлення ОСОБА_1 із наказом про його звільнення; чи було здійснено видачу трудової книжки ОСОБА_1 та його ознайомлення з відповідним наказом у день його звільнення чи в інший день, чи було це здійснене особисто ОСОБА_1 чи в інший спосіб.

На зазначений запит відповідачем на адресу позивача була направлена відповідь, в якій зазначено, що у разі відсутності Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини його обов`язки виконує керівник Секретаріату Урядового уповноваженого, на посаді якого з 20.08.2014 року перебуває ОСОБА_2 , або його заступники, зазначено що з червня по грудень 2015 року обов`язки позивача виконував ОСОБА_2 . Крім того, в відповіді на запит зазначено, що надати інформацію щодо вихідних документів за підписом ОСОБА_1 , як Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини спрямованих до Європейського суду з прав людини, державних органів, підприємств, установ та організацій, починаючи з 2 грудня 2015 року включно не надається можливим за відсутності графи підписанта у журналах вихідної кореспонденції. Щодо звільнення позивача, відповідачем надано копії заяв позивача про звільнення, зазначено про звільнення його за розпорядженням КМУ №1357-р від 16.12.2015 року та наказом №4559/к від 28.12.2015 року, а також зазначено про неможливість надання інформації стосовно посадової особи відповідача, яка заповнила та видала трудову книжку позивачу.

Відповідно до положень ст. 1, 10, 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов`язані, зокрема,надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом.

Відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені.

Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Суд звертає увагу, що відповідачем на запит позивача щодо того, яка конкретно службова особа (службові особи), із зазначенням посади, прізвища, ім`я, по-батькові, яка (які) не є Урядовим Уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини, призначеним Кабінетом Міністрів України, виконувала (ли) обов`язки Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини з 01 червня по 31 грудня 2015 року, із вказівкою - в які конкретно дати такі конкретні службові особи (особа) виконували ці обов`язки не надано відповіді в повному обсязі, оскільки не надано такої інформації за весь період, про який питав позивач, зокрема, по 31 грудня 2015 року.

Крім того, відповідачем не було надано відповідь на запит позивача стосовно того, в який день та спосіб позивачем подана заява про звільнення, за якою позивача звільнено з посади з наданням її засвідченої копії, оскільки відповідач надав всі наявні заяви, які надходили від позивача щодо його звільнення без зазначення яка заява фактично розглянута та за якою його звільнено.

Також відповідачем не надано інформацію на запит позивача стосовно того, яка посадова особа Міністерства юстиції України та у який конкретно день (дні) здійснила заповнення та видачу трудової книжки ОСОБА_1 за умов його звільнення з посади Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, здійснила ознайомлення ОСОБА_1 із наказом про його звільнення; чи було здійснено видачу трудової книжки ОСОБА_1 та його ознайомлення з відповідним наказом у день його звільнення чи в інший день, чи було це здійснене особисто ОСОБА_1 чи в інший спосіб.

Посилання відповідача на неможливість надання такої інформації суд не приймає до уваги, оскільки в відповіді на запит не зазначено що перешкоджало надати таку інформацію та в Книзі обліку трудових книжок, а також трудовій книжці містяться підписи посадових осіб, які вчиняли такі дії.

Будь-яких доводів відповідача щодо неможливості надання такої інформації, її конфіденційності, тощо в відповіді на запит не зазначено.

Щодо запиту на інформацію стосовно вихідних документів за підписом ОСОБА_1 , як Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини спрямованих до Європейського суду з прав людини, державних органів, підприємств, установ та організацій, починаючи з 2 грудня 2015 року включно, в цій частині суд погоджується з правомірністю ненадання такої інформації, оскільки така інформація не підпадає під визначення публічної інформації, вона не відображена та не задокументована будь-якими засобами на будь-яких носіях, вона є фактично аналізом документообігу відповідача та для її надання фактично потрібно проведення аналізу та створення такої інформації, при цьому, відповідач не зобов`язаний володіти такою інформацією.

Щодо моральної шкоди, суд звертає увагу, що позовні вимоги позивача стосовно визнання протиправними дій та бездіяльності відповідача в частині невчасного опрацювання та надання подання про звільнення позивача, невчасного виконання відповідачем розпорядження Кабінету Міністрів України, не визначення відповідачем у трудовій книжці позивача норм закону про працю, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, судом визнані безпідставними та такими, що не порушують права позивача, а позовні вимоги щодо запиту на надання інформації суд визнав частково безпідставними, при цьому в частині позовних вимог, які підлягають задоволенню суд вважає не доведеними та безпідставними вимоги щодо стягнення моральної шкоди, оскільки спричинення такої шкоду позивачу не наданням повної відповіді на запит не доведено.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими в частині ненадання повної інформації на запит від 03 лютого 2020 року №2-1/2020, а в іншій частині позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що судом задоволено одну позовну вимогу немайнового характеру ОСОБА_1 та похідну вимогу від неї, у відповідності до ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір у розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню з Міністерства юстиції України за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 139, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00015622) про визнання протиправними дій та бездіяльності Міністерства юстиції України, що полягають у невчасному опрацюванні та наданні подання Міністра юстиції до Кабінету Міністрів України через його Секретаріат про звільнення ОСОБА_1 , невчасному виконанні Міністерством юстиції України розпорядження Кабінету Міністрів України про звільнення ОСОБА_1 з посади Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, не визначенні Міністерством юстиції України у трудовій книжці ОСОБА_1 норми закону про працю, за якою його було звільнено з посади Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, не наданні ОСОБА_1 письмового повідомлення про переміщення його трудової книжки після такого звільнення, у ненаданні Міністерством юстиції України повної публічної інформації на запит про доступ до публічної інформації ОСОБА_1 від 03 лютого 2020 року №2-1/2020, зобов`язання Міністерства юстиції України надати вичерпну належну публічну інформацію на запит про доступ до публічної інформації ОСОБА_1 від 03 лютого 2020 року №2-1/2020, доповнити запис трудової книжки ОСОБА_1 стосовно його звільнення з посади Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, із визначенням конкретної норми Кодексу законів про працю України, а саме ч.1 ст. 38 та п. 5 ч. 1 його ст. 36 в їх сукупності як правової підстави звільнення ОСОБА_1 згідно Кодексу законів про працю України, виплатити ОСОБА_1 середній заробіток на посаді Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини з часу неналежного заповнення трудової книжки до часу доповнення запису трудової книжки ОСОБА_1 стосовно його звільнення з посади Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України моральну шкоду, заподіяну ОСОБА_1 через незаконну бездіяльність суб`єктів владних повноважень, а саме Міністерства юстиції України в розмірі 17000 грн. - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо не надання ОСОБА_1 повної публічної інформації на запит про доступ до публічної інформації від 03 лютого 2020 року №2-1/2020, а саме: яка конкретно службова особа (службові особи), із зазначенням посади, прізвища, ім`я, по-батькові, яка (які) не є Урядовим Уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини, призначеним Кабінетом Міністрів України, виконувала (ли) обов`язки Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини з 01 червня по 31 грудня 2015 року, із вказівкою - в які конкретно дати такі конкретні службові особи (особа) виконували ці обов`язки; в який день та в якій спосіб ОСОБА_1 було подано заяву про звільнення з посади Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, за якою ОСОБА_1 було звільнено з цієї посади; яка посадова особа Міністерства юстиції України та у який конкретно день (дні) здійснила заповнення та видачу трудової книжки ОСОБА_1 за умов його звільнення з посади Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, здійснила ознайомлення ОСОБА_1 із наказом про його звільнення; чи було здійснено видачу трудової книжки ОСОБА_1 та його ознайомлення з відповідним наказом у день його звільнення чи в інший день, чи було це здійснене особисто ОСОБА_1 чи в інший спосіб.

Зобов`язати Міністерство юстиції України надати ОСОБА_1 повну публічну інформацію на запит про доступ до публічної інформації від 03 лютого 2020 року №2-1/2020, а саме: яка конкретно службова особа (службові особи), із зазначенням посади, прізвища, ім`я, по-батькові, яка (які) не є Урядовим Уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини, призначеним Кабінетом Міністрів України, виконувала (ли) обов`язки Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини з 01 червня по 31 грудня 2015 року, із вказівкою - в які конкретно дати такі конкретні службові особи (особа) виконували ці обов`язки; в який день та в якій спосіб ОСОБА_1 було подано заяву про звільнення з посади Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, за якою ОСОБА_1 було звільнено з цієї посади; яка посадова особа Міністерства юстиції України та у який конкретно день (дні) здійснила заповнення та видачу трудової книжки ОСОБА_1 за умов його звільнення з посади Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, здійснила ознайомлення ОСОБА_1 із наказом про його звільнення; чи було здійснено видачу трудової книжки ОСОБА_1 та його ознайомлення з відповідним наказом у день його звільнення чи в інший день, чи було це здійснене особисто ОСОБА_1 чи в інший спосіб.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00015622) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений та підписаний 06.07.2020 року.

Суддя Л.І. Свида

.