Ухвала суду № 90231452, 02.07.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

02.07.2020 Справа №914/1493/20

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Чорної І.Б., розглянувши у судовому засіданні

заяву: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія інженерної взаємодії в авіації»

про: забезпечення позову

у справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія інженерної взаємодії в авіації»

до відповідача: Державного підприємства «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод»

про: визнання незаконними та скасування рішень,

Представники

позивача: Прилуцька Н. М.;

відповідача: Козак В. Г . ,

ВСТАНОВИВ:

22.06.2020р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія інженерної взаємодії в авіації» (надалі по тексту - «Заявник») до Державного підприємства «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» про визнання незаконними та скасування рішень.

Одночасно із позовною заявою, 22.06.2020р. до Господарського суду Львівської області Заявником подано заяву про забезпечення позову (надалі по тексту - «Заява»), яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№1589/20.

Відповідно до ч.1 ст.140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Проте, згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 140 ГПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Беручи до уваги зазначені в заяві (вх.№1589/20 від 22.06.2020р.) обставини, необхідні для з`ясування при вирішенні заяви про забезпечення позову, розглядаючи їх у співвідношенні з предметом позову, який подав позивач, та заявленими вимогами про вжиття заходів забезпечення позову, у зв`язку з необхідністю з`ясування прав та інтересів Заявника та інших учасників судового процесу, з метою повного та всебічного з`ясування обставин, наведених Заявником, як підставу вжиття заходів забезпечення позову, 24.06.2020р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зкорема, ухвалив: Заяву призначити до розгляду в судовому засіданні на 02.07.2020р.; викликати представників сторін у судове засідання.

02.07.2020р. відповідачем подано до суду письмові пояснення (в порядку ч.3 ст.140 ГПК України), які зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№21029/20.

Крім того, 02.07.2020р. на електронну адресу суду від Заявника надійшли письмові пояснення до заяви про забезпечення позову, які зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№21015/20.

У судове засідання 02.07.2020р. сторони забезпечили участь повноважних представників.

Розглянувши Заяву, суд зазначає наступне:

в обґрунтування поданої заяви Заявник зазначив, що 01.06.2020р. через електронну систему закупівель Prozorrо відбувся електронний аукціон із допорогової закупівлі Платформа гіроскопічна інерційна ПГИ-2 6Д2.564.001 виробу 705-6, код за ДК021:2015 - 35641000-9 (Структурні та механічні запасні частини для військового аерокосмічного обладнання) (Ідентифікатор закупівлі: 11А-2020-05-19-005731-С), замовником якого є відповідач. Для участі у зазначених електронних торгах було подано Тендерні пропозиції від позивача (надалі по тексту - ТОВ «КІВ АВІА») та від Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка». Відповідно до оголошених результатів проведеного аукціону за результатами оцінки поданих тендерних пропозицій позивач запропонував найменшу ціну. Однак, 04.06.2020р. замовником оприлюднено Рекомендацію щодо здійснення співпраці з контрагентом ТОВ «Компанія інженерної взаємодії в авіації», згідно із якою співпраця із вказаним Товариством не рекомендована. Рекомендація надана на підставі висновку ВЕтаІБ про результати перевірки постачальника від 03.06.2020р., у якому містяться відомості, які свідчать про можливість виникнення ризику фінансових, репутаційних та інших збитків в ході здійснення співпраці з вказаним контрагентом. Відповідно до Висновку про результати перевірки постачальника товарів, робіт та послуг (ТРП) ТОВ «КІВ АВІА» від 03.06.2020р., який також опубліковано 04.06.2020р., співпраця з ТОВ «КІВ АВІА» не можлива, оскільки вбачається, що співпраця відповідача із ТОВ «КІВ АВІА» містить іміджеві та репутаційні ризики, окрім цього, систематичні протермінування поставки товару та вірогідність арешту майна поставленого постачальником, містить фінансові ризики. У результаті, учасника аукціону - позивача дискваліфіковано. У подальшому через електронну систему закупівель Prozorro розміщено рішення відповідальної особи №13 від 12.06.2020р., відповідно до якого переможцем торгів визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» та прийнято рішення з обґрунтуванням: заключити договір з переможцем на підставі електронних торгів у системі Рrozorrо №5873376; висновок заступника директора підприємства з безпеки відповідача про результати перевірки постачальника ТРП - ТОВ «Промелектроніка» «співпраця можлива за умов 100% оплати після поставки ТРП»; рекомендація уповноваженої особи за реалізацію АКП відповідача «співпраця можлива за умов 100% оплати після поставки ТРП». Позивачем подано до суду позов у цій справі. Однак, є ризики, що до моменту прийняття рішення у такій справі, відповідач на підставі рішення №13 від 12.06.2020р. про визнання переможцем торгів ТОВ «Промелектроніка» укладе із останнім Договір поставки та, відповідно, рішення суду у цій справі неможливо буде виконати.

Беручи до уваги викладене вище, Заявник просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії, а саме: заборонити Державному підприємству «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» укладати Договір поставки з Товариством з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» щодо поставки Платформи гіроскопічна інерційна ПГИ-2 6Д2.564.001 виробу 705-6, код за ДК021:2015 - 35641000-9 (Структурні та механічні запасні частини для військового аерокосмічного обладнання).

Згідно зі ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997р., п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).

Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо не занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

У постанові від 25.02.2019р. у справі №914/1834/18 (текст якої розміщено за наступною веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/80108960) міститься наступна позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача; метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення; при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Разом з тим, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Водночас, згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018р. у справі №910/1040/18, у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову (позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в п.6.4 постанови від 25.02.2019р. у справі №908/685/18, п.14 постанови від 15.01.2019р. у справі №915/870/18).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Крім того, суд звертає увагу, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову, в тому числі поширення на спірну закпівлю положень Закону України «Про публічні закупівлі», не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.09.2019р. у справі №917/137/19.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю до вимог, для забезпечення яких він вживається. Оцінку такої відповідності здійснює господарський суд, зокрема, враховуючи співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена постанові від 05.09.2019р. у справі №911/527/19, тест якої розміщено за наступною веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/84039612).

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст.137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена постанові від 23.10.2019р. у справі №927/432/19, тест якої розміщено за наступною веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/85154492).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Отже, заборона відповідачу вчиняти певні дії щодо предмета спору та заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання, є одним із визначених законом способів забезпечення позову.

Сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до статей 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.79 ГПК України).

За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, дослідивши матеріали Заяви, судом встановлено, що 01.06.2020р. через електронну систему закупівель Prozorrо відбувся електронний аукціон із допорогової закупівлі Платформа гіроскопічна інерційна ПГИ-2 6Д2.564.001 виробу 705-6, код за ДК021:2015 - 35641000-9 (Структурні та механічні запасні частини для військового аерокосмічного обладнання) (Ідентифікатор закупівлі: 11А-2020-05-19-005731-С), замовником якого є відповідач.

Переможцем торгів визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» та прийнято рішення з обґрунтуванням: заключити договір з переможцем на підставі електронних торгів у системі Prozorro №5873376. При цьому, пропозицію Заявника відхилено на підставі складених за результатами перевірки Заявника висновків та рекомендацій, відповідно до яких, в ході здійснення співпраці із Заявником існує можливість виникнення ризиків та інших збитків.

Так, позовними вимогами у цій справі є визнання незаконними та скасування рішень відповідача, результатом яких, як зазначає позивач, стало обрання переможцем закупівлі іншої, ніж позивач, юридичної особи, при цьому, одним із наступних етапів вказаної закупівлі, є укладення відповідного договору між відповідачем та такою особою.

У поданій заяві Заявник наголошує на тому, що у разі укладення Договору на поставку з іншим учасником аукціону, відповідач втратить вигідну пропозицію та заплатить більшу ціну, що прямо суперечить інтересам як самого підприємства так і інтересам Держави; у разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони укладення Договору поставки між ДП «ЛДАРЗ» та ТОВ «Промелектроніка» настануть негативні наслідки; буде порушено збалансованість інтересів сторін оспорюваного договору, що в свою чергу призведе до негативних фінансових наслідків як позивачу так і відповідачу, який є державним підприємством та фінансується за рахунок Держави.

Звернення позивача до суду із Заявою обґрунтовано також тим, що у випадку укладення договору поставки в межах вищевказаної закупівлі до розгляду справи, рішення суду у цій справі неможливо буде виконати.

Надавши оцінку обгрутованості доводів Заявника, враховуючи те, що предметом позову у цій справі є визнання незаконними та скасування рішень відповідача, насмлідком прийняття яких стало відхилення пропозиції Заявника, і як результат - обрання переможцем аукціону іншої, аніж Заявник, юридичної особи, суд дійшов висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі шляхом заборонони відповідачу укладати договір поставки з Товариством з обмеженою відповідалльністю «Промелектроніка» щодо поставки Платформи гіроскопічна інерційна ПГИ-2 6Д2.564.001 виробу 705-6, код за ДК021:2015 - 35641000-9 (Структурні та механічні запасні частини для військового аерокосмічного обладнання), оскільки укладення відповідачем такого договору істотно ускладнить поновлення порушених прав або інтересів Заяника, як позивача у цій справі, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому, суд зазначає, що застосування обраного Заявником заходу забезпечення позову направлено на забезпечення дійсної ефективності судовго захисту та упередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів суб`єкта господарювання.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду від 21.02.2019р. у справі №904/3168/18.

Разом з тим, у разі встановлення судом відсутності підстав для задоволення позову, можливість укладення вищевказаного договору буде відновлено, у зв`язку з чим суд не вбачає істотного обмеження прав відповідача та третіх осіб внаслідок застосування зазначеного заходу забезпечення позову. Обраний Заявником вид забезпечення позову матиме наслідком збереження збалансованості інтересів сторін, а також, заінтересованих осіб.

Крім того, обраний Заяником захід забезпечення позову спрямовний на зменшення ризику порушення прав Заявника, пов`язного із укладенням між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідалльністю «Промелектроніка» вищенаведеного договору поставки. Невжиття заявленого заходу забезпечення позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки Заявник не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, оскільки відповідний договір, укладення якого є одним із етапів закупівлі, та поставка товару за таким іншою особою може відбутися до моменту набрання чинності рішенням у цій справі.

Водночас, даний захід забезпечення позову є співмірними з заявленими позивачем вимогами, оскільки такий тимчасово унеможливить вчинення дій щодо проведення наступних етапів спірної закупівлі, наявність чи відсутність у відповідача прав щодо відхилення пропозиції Заявника у якій підлягає дослідженню у цій справі.

Крім того, вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.

Обраний позивачем спосіб забезпечення позову не зупиняє діяльності відповідача, та не порушує прав третіх осіб, а спрямований на їх захист, є співмірним із заявленими позивачем вимогами, спрямований на запобігання ймовірним порушенням прав позивача, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін та не суперечить ст.137 ГПК України.

Судом враховано, що згідно з ч.12 ст.137 ГПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Водночас, відсутні підстави стверджувати, що спірна закупівля, замовником якої є відповідач, проводилась від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру. Зокрема, згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником відповідача є Державний концерн «Укроборонпром». Згідно статуту відповідача, ДП «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» є державним комерційним підприємством, заснованим на державній власності, та передане в управління ДК «Укроборонпром». Підприємство утворено з метою одержання прибутку шляхом здійснення господарської діяльності. Предметом діяльності Підприємства є виробництво кінцевої продукції, а саме: капітальний ремонт військової техніки за державним замовленням, за укладеними в належному порядку договорами для інших вітчизняних та зарубіжних замовників, задоволення потреб у товарах народного споживання, продукції цивільного призначення, надання послуг та інша діяльність, яка не суперечить законодавству України і передбачена цим статутом.

Згідно відповіді Державного концерну «Укроборонпром» на скаргу позивача, підприємства, що є в сфері управління ДК «Укроборонпром» не є замовниками в розумінні Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки здійснюють діяльність на промисловій та комерційній основі, та не відповідають переліченим в ч. 9 ст. 2 вказаного Закону ознакам. В той самий час підприємства, що є в сфері управління ДК «Укроборонпром», ініціативно використовують допорогові закупівлі на Прозорро задля досягнення максимальної прозорості, ефективності та конкурентності.

Більше того, у письмових поясненнях (вх.№21029/20) сам відповідач констатує, що відповідна закупівля не є публічною закупівленю, що проводилася від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Таким чином, на вимоги, заявлені у заяві про вжиття заходів забезпечення позову у цій справі, не поширюються імперативні приписи ч.12 ст.137 ГПК України.

Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Суд зазначає, що між вказаними заходами забезпечення позову і предметом позову наявний зв`язок, оскільки укладення договору про закупівлю є одним із етапів закупівлі. Окрім того, Заявником доведено обставини щодо йомвірності ітстутоного ускладенення чи унеможливлення ефективно захистити або поновити інтереси Заявнка, за захистом яких він звернувся, без вжиття такого заходу.

Беручи до уваги викладене вище, наявні підстави для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія інженерної взаємодії в авіації» про забезпечення позову (вх.№1589/20 від 22.06.2020р.).

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для забезпечення позову не спростовує.

Керуючись ст. ст. 136, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія інженерної взаємодії в авіації» про забезпечення позову (вх.№1589/20 від 22.06.2020р.) задовольнити повністю.

2. Вжити заходів до забезпечення позову, а саме:

- заборонити Державному підприємству «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» (місцезнаходження: 79040, Львівська обл., місто Львів, вул. Авіаційна, будинок 3; ідентифікаційний код: 07684556) укладати договір поставки з Товариством з обмеженою відповідалльністю «Промелектроніка» (місцезнаходження: 69002, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вулиця Грязнова, будинок 4-А; ідентифікаційний код: 24510970) щодо поставки Платформи гіроскопічна інерційна ПГИ-2 6Д2.564.001 виробу 705-6, код за ДК021:2015 - 35641000-9 (Структурні та механічні запасні частини для військового аерокосмічного обладнання) до набрання рішенням суду у цій справі законної сили.

Стягувачем за цією ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія інженерної взаємодії в авіації» (місцезнаходження: 04116, м.Київ, Шевченківський район, вулиця Богдана Гаврилишина, будинок 11, квартира 39; ідентифікаційний код: 34484981).

Боржником за цією ухвалою є: Державне підприємство «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» (місцезнаходження: місцезнаходження: 79040, Львівська обл., місто Львів, вул. Авіаційна, будинок 3; ідентифікаційний код: 07684556).

Ця ухвала Господарського суду Львівської області є виконавчим документом в розумінні п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» та дійсна для пред`явлення до виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання нею законної сили, а саме - до 03.07.2023р.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» ГПК України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст ухвали складено та підписано 07.07.2020р.

Суддя М.Р. Король