Ухвала суду № 90231190, 02.07.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

02 липня 2020 року Справа№160/7809/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О.В.,

за участю:

секретаря с/з Максименко Е.М.,

третьої особи ОСОБА_1

представника третьої особи Лісового Д.О.

розглянувши у підготовчому засіданні у місті Дніпрі заяву про самовідвід судді Врони О.В. в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Криворізької міської ради у Дніпропетровській області, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_1 про визнання протиправним та нечинним рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі – ФОП ОСОБА_2 , позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Криворізької міської ради у Дніпропетровській області (далі – відповідач), в якій просить визнати протиправним та нечинним рішення Криворізької міської ради у Дніпропетровській області за № 3728 від 24 червня 2015 року «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу» з моменту його прийняття.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2019 року суддею Врона О.В. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2019 року залучено до участі в справі ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2019 року позовну заяву залишено без розгляду.

Не погодившись з ухвалою суду від 07.11.2019 року, позивач та третя особа подали апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.03.2020 року апеляційні скарги на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2019 року задоволено, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2019 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Після апеляційного провадження справу повернуто до Дніпропетровського окружного адміністративного суду та передано на розгляд судді Врона О.В.

09.06.2020 року від фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до суду надійшла заява про відвід судді Врона О.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.07.2020 року у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про відвід судді Врона О.В. у справі №160/7809/19 було відмовлено.

02.07.2020 року суддею Дніпропетровського окружного адміністративного суду Врона О.В. подано заяву про самовідвід, в обґрунтування якої зазначено, що у заяві про відвід судді позивач зазначала, що в неї виникли сумніви у компетентності та упередженості судді.

Беручи до уваги те, що позивач має сумніви у неупередженості, доброчесності та компетентності судді, з метою уникнення у майбутньому сумнівів з боку позивача неупередженості та об`єктивності головуючого судді під час розгляду справи №160/7809/19 та виключення будь-яких сумнівів щодо дотримання судом принципів законності під час розгляду цієї справи, суддя Врона О.В. вважає за необхідне заявити самовідвід.

Суд при вирішенні питання про наявність підстав для самовідводу судді виходить з наступного.

Відповідно до ст. ст. 1, 17 Кодексу суддівської етики, затвердженого V з`їздом суддів України 24.10.2002 р., суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя повинен уникати взаємовідносин, які можуть вплинути на незалежність та неупередженість судді.

За змістом Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об`єктивності суду є право відводу (самовідводу).

Підстави для відводу (самовідводу) судді наведені у статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Частиною 1 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Згідно з ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

У відповідності до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 року у справі "Білуха проти України" та рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1998 року у справі "Ветштайн проти Швейцарії" зазначено, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

У світлі прецедентної практики Європейського Суду з прав людини об`єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішнiй вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об`єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім. При зовнішній демонстрації судом незалежності та безсторонності можуть виникнути щодо цього сумніви. Тому важливою є та довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні викликати у громадськості (див.: Hauschildt v. Denmark judgment of 24 May 1989, Series A, No. 154, p. 48).

Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» («Wettstein v. Switzerland») та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» («Castillo Algar v. Spain»), від 28.10.1998р., п. 45).

Щодо безсторонності Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб`єктивно вільним від упередженості в результаті розгляду справи, по-друге, бути об`єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності.

Статтею 2 Закону України 23.02.2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також «ЄСПЛ») є обов`язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також - «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Аналіз наведених правових норм та норм Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що підставою для відводу (самовідводу) не обов`язково має бути доведений факт необ`єктивності чи заінтересованості судді, а зазначеними нормами також унеможливлюється участь судді у розгляді справи коли в учасника справи могли б виникнути сумніви в неупередженості судді (суддів).

Оскільки позивачем за даним позовом заявлено клопотання про відвід судді, суд вважає, що заява про самовідвід є обґрунтованою, з огляду на те, що зазначені обставини в клопотанні про відвід судді можуть викликати у позивача несприйняття, неспокій, невпевненість у неупередженості судді, враховуючи аналіз Конвенції про захист прав і основних свобод людини, практики Європейського суду з прав людини, приписи ст. ст. 36, 39, 40 Кодексу адміністративного судочинства України та з метою забезпечення неупередженості при розгляді справи №160/7809/19 та виключення будь-яких сумнівів щодо дотримання судом принципів законності, неупередженості та об`єктивності за результатами розгляду цієї справи, суд вважає, що подана заява судді про самовідвід є вмотивованою та підлягає задоволенню.

Частиною 2 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі задоволення відводу (самовідводу) одному із суддів або всьому складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суддів, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 29, 36, 39, 46, 242-244, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву про самовідвід головуючого судді Врони О.В. у справі №160/7809/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Криворізької міської ради у Дніпропетровській області, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_1 про визнання протиправним та нечинним рішення – задовольнити.

Справу передати для здійснення розподілу між суддями в порядку, встановленому ч.1 ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та не оскаржується. Заперечення на ухвалу може включаться до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали складений 07.07.2020 року.

Суддя О.В. Врона