Рішення № 90231099, 06.07.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2020 року ЛуцькСправа № 140/5974/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у закладі вищої освіти,

ВСТАНОВИВ:

Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (далі - позивач) звернулась з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення на користь Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного витрат, пов`язаних з його утриманням у зазначеному закладі вищої освіти у розмірі 63 462,34 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що відповідач з 15.08.2019 був зарахований на перший курс навчання до Національної академії, з 27.08.2019 його також зараховано до списків особового складу Академії та на всі види забезпечення; між Міністерством оборони України та солдатом ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу. Контрактом обумовлено обов`язок ОСОБА_1 відшкодувати витрати, пов`язані із його утриманням у закладі, в якому він проходить військову службу (навчання) для проходження військової служби на посадах сержантського (старшинського) складу, у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах сержантського (старшинського) складу після закінчення цього навчального закладу.

14.02.2020 солдат ОСОБА_1 подав рапорт про відрахування його з числа курсантів Національної академії через небажання продовжувати навчання. Наказом начальника Академії від 04.03.2020 № 18-КС (по особовому складу) із солдатом ОСОБА_1 достроково розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України, відраховано із числа курсантів, а наказом від 04.03.2020 № 59 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу Національної академії та всіх видів забезпечення, зобов`язано відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням в навчальному закладі, у сумі 74 803,54 грн., які останній зобов`язувався сплатити в касу або на рахунок Академії до 04.04.2020.

Такий обов`язок у відповідача існує згідно з частиною десятою статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Порядком відшкодування курсантами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964.

Проте ОСОБА_1 сплатив лише 11 341,20 грн., а решта витрат - 63 462,34 грн. у добровільному порядку ним не відшкодована, що стало підставою для звернення позивача до суду із цим позовом.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 07.05.2020 прийнято позову заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Правом подання відзиву на позов ОСОБА_1 не скористався.

Суд зазначає, що поштова кореспонденція на адресу відповідача, який є фізичною особою, - направлена за тією адресою, яка в установленому процесуальним законодавством порядку (статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України) була підтверджена інформацією про реєстрацію місця проживання відповідача - фізичної особи ОСОБА_1 , отриманою судом від Управління Державної міграційної служби України у Волинській області 07.05.2020 на відповідний запит від 07.05.2020 (а. с. 26-27).

Відповідач відзив на позов не подав, хоча копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у адміністративній справі була надіслана відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою місця реєстрації, проте поштове відправлення повернулося 14.05.2020 на адресу суду із відміткою відділення поштового зв`язку «неправильно зазначена або відсутня адреса», тобто зазначена копія ухвали не була вручена відповідачу з незалежних від суду причин. Відтак, в силу вимог частини 6 статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України слід вважати, що копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у адміністративній справі вручена відповідачу належним чином.

Згідно із частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що наказом начальника Національної академії від 15.08.2019 № 63-КС (по особовому складу) абітурієнта ОСОБА_1 було зараховано на перший курс навчання до Військового коледжу сержантського складу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (а. с. 12). З 27.08.2019 солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу Національної академії та на всі види забезпечення, що підтверджується наказом начальника Національної академії від 27.08.2018 № 224 (по стройовій частині) (а. с. 13).

З матеріалів справи також слідує, що 27.08.2019 між Міністерством оборони України в особі начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та солдатом ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти (а. с. 14). Згідно з пунктом 1 вказаного контракту відповідач зобов`язувався, зокрема, відшкодовувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані із її утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмову від подальшого проходження військової служби на посадах сержантського (старшинського) складу після закінчення цього навчального закладу.

14.02.2020 солдат ОСОБА_1 подав рапорт про відрахування його з числа курсантів Військового коледжу сержантського складу Національної академії у зв`язку із відмовою від подальшого проходження військової служби на посадах сержантського складу після закінчення військового навчального закладу (а. с. 15). Крім того, у даному рапорті відповідач зазначив про свою обізнаність із обов`язком відшкодувати витрати, пов`язані із утриманням у навчальному закладі, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2006 року №946 "Про затвердження порядку відшкодування курсантами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах" та зобов`язувався їх відшкодувати протягом місяця з дня відрахування.

Наказом начальника Національної академії від 04.03.2020 № 108-КС (по особовому складу) із солдатом ОСОБА_1 , курсантом навчального курсу Військового коледжу сержантського складу, розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу через небажання продовжувати навчання, відраховано його з числа курсантів першого курсу у зв`язку із розірванням контракту, увільнено від займаних посад (а. с. 16). Також наказом начальника Національної академії від 04.03.2020 № 59 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу Національної академії та всіх видів забезпечення з 04.03.2020, а з котлового - зі сніданку 05.03.2020; зобов`язано відшкодувати витрати, пов`язані з її утриманням в Національній академії за період з 27.08.2019 по 04.03.2020 в сумі 74 803,54 грн. (а. с. 17). Того ж дня ОСОБА_1 під підпис було ознайомлено із довідкою-розрахунком № 29 про відшкодування витрат, пов`язаних з її утриманням в Національній академії, у сумі 74 803,54 грн. У розписці до довідки-розрахунку ОСОБА_1 вказав, що з розрахунком згідний та зобов`язується оплатити суму в касу або на рахунок Національної академії до 04.04.2020 (а. с. 18).

Судом також встановлено, 11.03.2020 ОСОБА_1 добровільно відшкодував витрати, пов`язані із його утриманням, у сумі 11 341,20 грн., що підтверджується довідкою Національної академії від 13.04.2020 № 20 (а. с. 20). З даної довідки також слідує, що станом на 13.04.2020 за відповідачем рахується заборгованість у сумі 63 462,34 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 19 квітня 2019 року у справі №705/1664/17, згідно з яким спори щодо проходження публічної служби від моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Положеннями статті 13 Закону України від 06 грудня 1991 року №1934-XII "Про Збройні Сили України" визначено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України. Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.

Як визначено пунктами 1.5, 1.7 Положення про вищі військові навчальні заклади, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 27 травня 2015 року №240, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 червня 2015 року за № 706/27151, до вищих військових навчальних закладів належать: військові університети, військові академії, військові інститути, військові коледжі. Вищі військові навчальні заклади входять до структури Збройних Сил України, які перебувають у підпорядкуванні Міністерства оборони України.

Згідно з частиною шостою статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII) одним із видів військової служби є військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону №2232-XII підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад`юнктів і докторантів. Підготовка громадян України, прийнятих на військову службу за контрактом, може здійснюватися у вищих військових навчальних закладах, навчальних частинах (центрах), військових частинах шляхом навчання на спеціальних курсах підготовки. Порядок та умови направлення, проходження військової служби громадянами України під час такої підготовки визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно з частиною четвертою статті 25 цього Закону громадяни України, які в установленому порядку зараховані до вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів для здобуття певних освітніх та освітньо-кваліфікаційних рівнів і не мають звань офіцерського складу, вважаються курсантами, а ті, що мають такі звання, - слухачами.

Пунктом 3 частини першої, частини другої статті 24 Закону №2232-XII визначено, що початком проходження військової служби вважається день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

З громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення навчання укладається між громадянином та державою, від імені якої виступає уповноважений орган військового управління Збройних Сил України або іншого військового формування, для потреб якого він проходить підготовку, на строк, передбачений абзацами третім і шостим частини другої статті 23 цього Закону (частина п`ята статті 25 Закону №2232-XII).

Таким чином, навчаючись у вищому військовому навчальному закладі Міноборони, особа проходить військову службу, що в розумінні пункту 17 частини першої статті 4 КАС України є публічною службою.

Частиною десятою статті 25 Закону №2232-XII обумовлено, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року №964 (далі - Порядок №964). Цей Порядок визначає механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу (далі - вищі навчальні заклади) відповідно до пунктів "е", "є", "ж", "и", "і" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі (далі - витрати).

Пунктами 3, 4, 8 Порядку №964 визначено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних із: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів. Сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до кошторису Міноборони.

На виконання пункту 3 Порядку №964 спільним наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року №419/831/240/605/537/219/534 затверджено Порядок розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 липня 2007 року за №863/14130), яким врегульовано механізм відшкодування курсантами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, у тому числі у разі дострокового розірвання контракту про проходження військової служби (навчання) через небажання продовжувати навчання.

Відповідно до пункту 2.3 Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, у разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки-розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу вищого навчального закладу. Період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу вищого навчального закладу.

Судом установлено, що згідно із довідкою-розрахунком Національної академії від 04.03.2020 № 29 витрати на утримання відповідача у сумі 74 803,54 грн. за період з 27.08.2019 по 04.03.2020 становлять: витрати у формі грошового забезпечення - 74 803,54 грн. (а. с. 18). Відповідно до довідки позивача від 13.04.2020 № 635 ОСОБА_1 не відшкодовано витрати у сумі 63 462,34 грн. (а. с. 20).

При вирішенні даного спору суд також звертає увагу, що курсанти, які навчаються у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного перебувають на повному державному забезпечені. Кошти, які витрачаються на їх навчання є державними (бюджетними).

Частинами першою, другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позивачем доведена правомірність та обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, натомість відповідач, з ініціативи якого було достроково розірвано контракт, добровільно не відшкодувала документально підтверджені витрати, пов`язані з її утриманням в Національній академії у сумі 63 462,34 грн. Відповідач не надав суду жодного доказу на спростування позиції позивача, викладеної в позові, та доказів добровільної сплати зазначеної суми боргу на момент розгляду справи.

Отже, позов належить задовольнити повністю та стягнути з ОСОБА_1 на користь Національної академії витрати, пов`язані з її утриманням у вищому навчальному закладі, у сумі 63 462,34 грн.

Керуючись статтями 72-77, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (79012, Львівська область, місто Львів, вулиця Героїв Майдану, 32, ідентифікаційний код юридичної особи 08410370) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у закладі вищої освіти задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, у сумі 63 462 (шістдесят три тисячі чотириста шістдесят дві) гривні 34 копійки.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255, 295 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням п.3 розділу VI «Прикінцевих положень» КАС України.

Суддя Ф. А. Волдінер