Рішення № 90230691, 03.07.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2020 р. Справа № 911/1131/20

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Горбасенка П.В. за участі секретаря судового засідання Куракси Ю.І., розглянувши у місті Києві у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”

до Комунального підприємства “Борщагівка”

про стягнення 148 510, 48 грн

За участю представників:

від позивача: не з`явилися;

від відповідача: не з`явилися.

Обставини справи:

04.05.2020 до канцелярії Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі – позивач) до Комунального підприємства "Борщагівка" (далі – відповідач) про стягнення 148 510,48 грн заборгованості, з яких: 110 933,21 грн пені, 26 431,66 грн інфляційних втрат та 11 145,61 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу № 1372/16-ТЕ-17 від 21.12.2015.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2020 позовну заяву передано до розгляду головуючому судді Горбасенку П.В.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання.

27.05.2020 до канцелярії господарського суду Київської області від відповідача надійшло заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження б/н та б/д (вх. № 10343/20), згідно якого останній керуючись ч. 4 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України заперечив проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, у зв`язку з тим, що відповідач виконав зобов`язання згідно предмету позову у повному обсязі, а отже справа не може розглядатись у порядку спрощеного провадження, оскільки на момент подання позову до суду відсутня заборгованість перед позивачем і потрібно досліджувати докази. Крім того, відповідач подав суду заперечення проти позовних вимог, згідно якого останній заперечив проти задоволення позову у повному обсязі з підстав необґрунтованості, заявив позовну давність до позовних вимог та просив суд зменшити штрафні санкції. Дане заперечення проти позову прийнято судом.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.05.2020 здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 911/1131/20 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.06.2020.

03.06.2020 до канцелярії Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив № 14/4-3740-20 від 02.06.2020 (вх. № 10999/20 від 03.06.2020), згідно якої останній підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд відмовити у задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій у повному обсязі. Дана відповідь на відзив прийнята судом.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.06.2020 закрито підготовче провадження у справі № 911/1131/20, призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 03.07.2020.

У судове засідання 03.07.2020 представники сторін не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

21.12.2015 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Постачальник) та Комунальним підприємством «Борщагівка» (Споживач) укладено договір постачання природного газу № 1372/16-ТЕ-17, за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність споживачу у 2016 році природний газ (надалі – газ), а споживач – прийняти та оплатити цей газ, на умовах договору.

Згідно п. 3.4. договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.

Відповідно до п. 5.4. договору загальна сума вартості природного газу за договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п. 12. договору договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації природного газу з 01.01.2016 до 31.03.2016, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

31.12.2015, 29.01.2016, 31.03.2016 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Постачальник) та Комунальним підприємством «Борщагівка» (Споживач) укладено додаткові угоди № 1, № 2, № 3 до договору постачання природного газу № 1372/16-ТЕ-17 від 21.12.2015, згідно яких сторони домовились викласти пункт 6.1 договору в наступній редакції: « 6.1. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.».

Суд встановив, що позивачем, на виконання п. 1.1. договору постачання природного газу № 1372/16-ТЕ-17 від 21.12.2015 за період з січня 2016 року по квітень 2016 року поставлено, а відповідачем прийнято від позивача природний газ на загальну суму 620 696,23 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2016, 29.02.2016, 31.03.2016 та 30.04.2016, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідач свої зобов`язання за договором виконав неналежним чином, сплативши 21.10.2016 позивачу 620 696,23 грн з простроченням строку, встановленого п. 6.1. договору, що підтверджується випискою по операціях підприємств, наданою НАК «Нафтогаз України», платіжним дорученням № 3 від 20.10.2016 (з відміткою про оплату 21.10.2016) та листом КП «Борщагівка» № 205 від 25.10.2016, копії яких наявні в матеріалах справи, внаслідок чого на момент ухвалення судового рішення борг відповідача перед позивачем за поставлений згідно договору постачання природного газу № 1372/16-ТЕ-17 від 21.12.2015 природний газ відсутній.

Предметом позову є вимоги про стягнення 110 933,21 грн пені, 26 431,66 грн інфляційних втрат та 11 145,61 грн 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що позивачем, на виконання п. 1.1. договору постачання природного газу № 1372/16-ТЕ-17 від 21.12.2015 за період з січня 2016 року по квітень 2016 року поставлено, а відповідачем прийнято від позивача природний газ на загальну суму 620 696,23 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2016, 29.02.2016, 31.03.2016 та 30.04.2016, копії яких наявні в матеріалах справи; відповідач свої зобов`язання за договором виконав неналежним чином, сплативши 21.10.2016 позивачу 620 696,23 грн з простроченням строку, встановленого п. 6.1. договору, що підтверджується випискою по операціях підприємств, наданою НАК «Нафтогаз України», платіжним дорученням № 3 від 20.10.2016 (з відміткою про оплату 21.10.2016) та листом КП «Борщагівка» № 205 від 25.10.2016, копії яких наявні в матеріалах справи, внаслідок чого на момент ухвалення судового рішення борг відповідача перед позивачем за поставлений згідно договору постачання природного газу № 1372/16-ТЕ-17 від 21.12.2015 природний газ відсутній.

У зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором постачання природного газу № 1372/16-ТЕ-17 від 21.12.2015, позивачем нарахована пеня в сумі 110 933,21 грн пені, з яких: 49 744,43 грн за період з 16.02.2016 по 15.08.2016 за зобов`язаннями січня 2016 року, 32 838,94 грн за період з 15.03.2016 по 14.09.2016 за зобов`язаннями лютого 2016 року, 26 527,35 грн за період з 26.04.2016 по 20.10.2016 за зобов`язаннями березня 2016 року, 1 822,49 грн за період з 26.05.2016 по 20.10.2016 за зобов`язаннями квітня 2016 року.

Також у зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором постачання природного газу № 1372/16-ТЕ-17 від 21.12.2015 позивачем нараховано 26 431,66 грн інфляційних втрат, з яких: 15 405,68 грн за період з 01.03.2016 по 30.09.2016 за зобов`язаннями січня 2016 року, 8 737,82 грн за період з 01.04.2016 по 30.09.2016 за зобов`язаннями лютого 2016 року, 2 121,71 грн за період з 01.05.2016 по 30.09.2016 за зобов`язаннями березня 2016 року, 166,45 грн за період з 01.06.2016 по 30.09.2016 за зобов`язаннями квітня 2016 року.

Крім того, у зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором постачання природного газу № 1372/16-ТЕ-17 від 21.12.2015, позивачем нараховано 11 441,21 грн 3 % річних, з яких: 5 321,33 грн за період з 16.02.2016 по 20.10.2016 за зобов`язаннями січня 2016 року, 3 257,74 грн за період з 15.03.2016 по 20.10.2016 за зобов`язаннями лютого 2016 року, 2 396,90 грн за період з 26.04.2016 по 20.10.2016 за зобов`язаннями березня 2016 року, 169,64 грн за період з 26.05.2016 по 20.10.2016 за зобов`язаннями квітня 2016 року.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 8.2. договору сторонами погоджено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

30.11.2016 набув чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016, яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до статті 1 вказаного вище Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону є: кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання (крім бюджетний організацій та установ).

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною першою статті 3 цього Закону унормовано, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 р. № 93 затверджено "Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром", яким визначені дані реєстру про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 1 січня 2016 року заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 1 липня 2016 року.

Водночас, факт включення чи невключення відповідача до даного реєстру не входить до предмета доказування у даній справі, оскільки не впливає на вирішення даного спору з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є нормою прямої дії; цією нормою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у сфері теплопостачання як у спосіб не нарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань. При цьому застосування приписів частини 3 статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 22.03.2018 у справі № 914/123/17 та у постанові від 03.04.2018 у справі № 904/11325/16.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається із матеріалів справи, заявлені до стягнення з відповідача пеня, інфляційні втрати та 3% річних були нараховані позивачем на заборгованість відповідача за зобов`язаннями січня 2016 року, лютого 2016 року, березня 2016 року та квітня 2016 року.

Суд встановив, що відповідач заборгованість за зобов`язаннями січня 2016 року, лютого 2016 року, березня 2016 року та квітня 2016 року погасив до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії", сплативши 21.10.2016 620 696,23 грн боргу за договором постачання природного газу № 1372/16-ТЕ-17 від 21.12.2015, що підтверджується платіжним дорученням № 3 від 20.10.2016 (з відміткою про оплату 21.10.2016) та листом КП «Борщагівка» № 205 від 25.10.2016.

Таким чином, суд вважає, що позивачем неправомірно нараховано відповідачу пеню, інфляційні втрати та 3 % річних за зобов`язаннями січня 2016 року, лютого 2016 року, березня 2016 року та квітня 2016 року, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 110 933,21 грн пені, 26 431,66 грн інфляційних втрат та 11 145,61 грн 3 % річних.

Клопотання відповідача про застосування позовної давності та зменшення штрафних санкцій не підлягають задоволенню судом, з огляду на відмову суду у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються судом на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 237-239, 240 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6; ідентифікаційний код 20077720) до Комунального підприємства "Борщагівка" (08130, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вул. Шкільна, буд. 19; ідентифікаційний код 32393133) про стягнення 148 510,48 грн відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Видати наказ після набрання рішення суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд Київської області до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено: 07.07.2020.

Суддя П.В.Горбасенко