Рішення № 90230690, 30.06.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2020 р. м. Київ Справа № 911/538/20

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання О.О.Стаднік, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецбудкомплект”, Київська область, м. Обухів

до Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області, Київська область, м. Обухів

про визнання права власності

за участю представників:

від позивача: Р.М.Драчов

від відповідача: І.П.Бочечко

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Спецбудкомплект” (далі – позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою б/н від 27.02.2020 року (вх. №554/20 від 28.02.2020 року) до Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області (далі – відповідач) про визнання права власності.

Ухвалою суду від 31.03.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №911/538/20 без зазначення дати проведення судового засідання у зв`язку з необхідністю попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою КМУ “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19” від 11.03.2020 року №211 (зі змінами), з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, а також, листа Ради суддів України від 16.03.2020 року №9/рс-186/20 і рішення зборів суддів Господарського суду Київської області №11 від 17.03.2020 року “Про організацію розгляду судових справ на період дії карантину”, про що сторони були повідомлені відповідною ухвалою.

Ухвалою суду від 10.04.2020 року підготовче засідання призначено на 28.04.2020 року.

До суду від відповідача надійшов відзив на позов №973 від 23.04.2020 року (вх. №8065/20 від 27.04.2020 року), в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог та заява №974 від 23.04.2020 року (вх. №8072/20 від 27.04.2020 року) про відкладення підготовчого засідання.

Представник позивача у судовому засіданні 28.04.2020 року проти поданого клопотання відповідача не заперечував.

Ухвалою суду від 28.04.2020 року відкладено підготовче засідання на 19.05.2020 року.

До суду від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 08.05.2020 року (вх. №9055/20 від 12.05.2020 року).

До суду від відповідача надійшло клопотання №1068 від 15.05.2020 (вх. №9451/20 від 18.05.2020 року) про розгляд справи без участі представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 19.05.2020 року подав клопотання про продовження строку підготовчого провадження у справі №911/538/20 на тридцять днів.

Ухвалою суду від 19.05.2020 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/538/20 на тридцять днів та відкладено розгляд справи на 09.06.2020 року.

До суду від відповідача надійшли заперечення №1229 від 03.06.2020 (вх. №11176/20 від 05.06.2020 року).

До суду від позивача надійшла заява б/н від 02.06.2020 (вх. №11218/20 від 09.06.2020 року) про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 09.06.2020 року закрито підготовче провадження у справі №911/538/20 та призначено розгляд справи по суті на 30.06.2020 року.

Представник позивача у судовому засіданні 30.06.2020 року позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 30.06.2020 року проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях та просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 30.06.2020 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням дев`ятнадцятої сесії двадцять третього скликання Обухівської міської ради Київської області від 18 жовтня 2001 року №172-19-XXIII (міститься в матеріалах справи) вирішено передати у власність ТОВ «Спецбудкомплект» незавершене будівництво по вул. Київській м. Обухів для розміщення офісу підприємства та бізнес-центру м. Обухів із розстрочкою оплати вартості будівлі на 5 років.

Вказаним рішенням від 18 жовтня 2001 року №172-19-XXIII доручено Обухівському міському голові Мельнику В.О. укласти з ТОВ «Спецбудкомплект» договір передачі незавершеного будівництва по вул. Київській м. Обухів, передбачивши: оплату за незавершене будівництво шляхом грошових проплат та безоплатним проведенням позивачем ремонтно-будівельних робіт бюджетних установ Обухівської міської ради протягом п`яти років; виникнення права власності на незавершене будівництво у ТОВ «Спецбудкомплект» з дня повної оплати вартості будівлі.

17 жовтня 2002 року між Обухівською міською радою Київської області (за договором – продавець, міська рада) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецбудкомплект» (за договором – покупець, підприємство) укладено Договір купівлі-продажу незавершеного будівництва по вулиці Київській 146 м. Обухова (далі – Договір), згідно умов п. 1.1 якого, міська рада на виконання рішення Обухівської міської ради №172-19-ХХІІІ від 18.10.2001 року «Про передачу у власність ТОВ «Спецбудкомплект» незавершеного будівництва по вул. Київській, 146 м. Обухова» продає підприємству незавершене будівництво по вул. Київська, 146, м. Обухів вартістю 160000,00 грн. Вказана вартість встановлена за домовленістю сторін даного договору та зміні не підлягає.

Згідно п. 1.2. Договору, передача незавершеного будівництва здійснюється шляхом укладення акту-передачі, який складається не пізніше 7 днів з дня укладення Договору.

Міська рада повідомляє, що незавершене будівництво (об`єкт договору) є комунальною власністю міської ради, не знаходиться під заставою, під арештом, не перебуває у власності інших осіб; міська рада зобов`язується передати підприємству будівлю згідно п.п. 1.1, 1.2 даного Договору; зобов`язується передати підприємству технічну документацію на будівлю передбачену, п. 1.1. даного Договору; зобов`язується визначити підприємству межі землекористування під незавершене будівництво; визначає підприємству ремонтно-будівельні роботи на об`єктах, визначених міською радою (п. 2.1. Договору).

Підприємство зобов`язується проводити ремонтно-будівельні роботи на об`єктах, визначених міською радою (п. 2.2. Договору).

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. Договору, підприємство має право проводити в рахунок оплати за будівлю ремонтно-будівельні роботи бюджетних установ міської ради. При проведенні робіт згідно п. 3.2. даного Договору підприємство складає акт звірки вартості проведених робіт з міською радою. Сума, вказана в акті звірки, рахується як оплата за будівлю.

У пункті 5.1. Договору сторони погодили, що даний договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного його виконання.

Згідно п. 5.5. Договору, право власності на об`єкт незавершеного будівництва виникає у підприємства при проведенні всіх розрахунків, передбачених п.п. 3.1., 3.2., 3.3. даного Договору та оформленні необхідних документів.

Обухівським бюро технічної інвентаризації зареєстровано право власності ТОВ «Спецбудкомплект» на об`єкт незавершеного будівництва в м. Обухові по вул. Київській, 146 за реєстровим №400, що підтверджується Реєстраційним посвідченням на об`єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам від 23.12.2002 року (оригінал оглянуто у судовому засіданні, копія міститься в матеріалах справи).

На підставі рішення Обухівської міської ради №172-19-ХХІІІ від 18.10.2001 року та п. 1.2. Договору купівлі-продажу від 17.10.2002 року між Обухівською міською радою Київської області та ТОВ «Спецбудкомплект» 22.10.2002 року підписано Акт приймання-передачі незавершеного будівництва по вулиці Київській, 146 м. Обухів (міститься в матеріалах справи), за яким Обухівська міська рада Київської області передала, а позивач прийняв об`єкт незавершеного будівництва.

Як зазначає позивач, на виконання своїх зобов`язань за Договором купівлі-продажу, між Акціонерним товариством закритого типу «Будівельно-монтажне управління №2» (за договором - генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецбудкомплект» (за договором - підрядник) 25.10.2002 року укладено Договір підряду №1 на будівництво прибудови до школи №2 в м. Обухів (далі – Договір підряду), згідно умов п. 1 якого, сторони приймають на себе виконання обов`язків, передбачених договором та несуть майнову відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов`язків.

Згідно п.п. 3, 4 Договору, розрахунки за виконані роботи будуть проведені шляхом передачі у власність ТОВ «Спецбудкомплект» незавершеного будівництва по вулиці Київській, 146 м. Обухів вартістю 160000,00 грн. згідно рішення Обухівської міської ради №172-19-ХХІІІ від 18.10.2001 р. та Договору купівлі-продажу незавершеного будівництва по вул. Київській, 146 м. Обухів від 17.10.2002 року. Загальна вартість робіт за Договором згідно Договірної ціни складає 160000,00 грн., в тому числі ПДВ-20% - 26666,67 грн.

Кошторисна вартість згідно Кошторису до Договору підряду на будівництво прибудови до школи №2 м. Обухів станом на 25.10.2002 року складає 160000,00 грн. Договірною ціною, що складена станом на 25.10.2002 року, до Договору підряду визначено кошторис на будівництво прибудови школи №2 м. Обухів всього на суму 160000,00 грн. з переліком, об`ємами і вартістю будівництва такої прибудови.

Між Акціонерним товариством закритого типу «Будівельно-монтажне управління №2» та ТОВ «Спецбудкомплект» 29.11.2002 року складено та підписано Акт №1 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2002 року (форма №КБ-2в) та довідку про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2002 року (форма №КБ-3) (містяться в матеріалах справи).

В подальшому, між Обухівським міським головою Мельником В.О., начальником РВО Обухівської РДА, начальником РВУ ЖКГ, начальником ОРКП ВКБ, Акціонерним товариством закритого типу «Будівельно-монтажне управління №2» та ТОВ «Спецбудкомплект» 01.12.2005 року підписано Акт звірки взаємних розрахунків про виконані будівельно-монтажні роботи та фінансування будівництва прибудови до школи №2 м. Обухів (містяться в матеріалах справи).

Також, між Обухівським міським головою Мельником В.О., начальником РВО Обухівської РДА, начальником РВУ ЖКГ, начальником ОРКП ВКБ, Акціонерним товариством закритого типу «Будівельно-монтажне управління №2» та ТОВ «Спецбудкомплект» 01.08.2006 року підписано Акт звірки взаємних розрахунків про виконані будівельно-монтажні роботи та фінансування будівництва прибудови до школи №2 в м. Обухові (міститься в матеріалах справи).

Згідно Технічного паспорту на громадський будинок, складеного станом на 17.01.2019 року, незакінчене будівництво нежитлової будівлі (офіс підприємства та бізнес центр) по вулиці Київській, 146 м. Обухів становить 56% готовності, загальна площа становить 947,8 кв.м. (міститься в матеріалах справи).

Позивач 05.12.2018 року звернувся до відповідача із заявою про присвоєння поштової адреси об`єкту незавершеного будівництва в м. Обухові по вул. Київській, 146, який придбано на підставі Договору купівлі-продажу від 17.10.2002 року (міститься в матеріалах справи).

Відповідач листом №2959 від 12.12.2018 року (міститься в матеріалах справи) повідомив позивача про відмову у присвоєнні поштової адреси об`єкту незавершеного будівництва, обґрунтовуючи таку відмову тим, що об`єкт незавершеного будівництва знаходиться на обліку у Виконавчому комітеті Обухівської міської ради як власність територіальної громади міста Обухова та сіл міської ради з січня 2000 року, у відповідача не виявлено документів, що свідчать про передачу об`єкта незавершеного будівництва у власність ТОВ «Спецбудкомплект». Тому, ТОВ «Спецбудкомплект», який не є власником об`єкта незавершеного будівництва, не може звертатися з клопотанням про присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомості, який належить територіальній громаді міста Обухова та сіл міської ради.

Позивач зазначає, що він прийняв спірний об`єкт незавершеного будівництва за Актом приймання передачі на підставі укладеної цивільно-правової угоди, здійснив розрахунки за придбаний об`єкт та провів державну реєстрацію права власності на незавершене будівництво, тому, позивач вважає, що він набув право власності на спірний об`єкт незавершеного будівництва по вулиці Київській, 146 м. Обухова в порядку та на підставі законодавства, що діяло на момент придбання спірного об`єкту незавершеного будівництва.

Оскільки, відповідачем прийнято рішення щодо відмови у присвоєнні спірному об`єкту незавершеного будівництва поштової адреси, а також, повідомлено, що вказаний об`єкт обліковується як власність територіальної громади міста Обухова та сіл міської ради, зазначене, на думку позивача, свідчить про невизнання його права власності, у зв`язку із чим останній звернувся до суду з позовом про визнання права власності.

Заперечуючи проти позову, відповідач у своєму відзиві зазначає, що спірний об`єкт незавершеного будівництва перебуває на балансі Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області з 2001 року та був переданий як об`єкт соціальної сфери у комунальну власність Обухівської міської ради Трипільським біохімічним заводом разом з іншими об`єктами соціальної сфери – багатоквартирними будинками згідно Закону України «Про приватизацію державних підприємств» (в редакції від 19.02.1997 року). Однак, акти приймання-передачі багатоквартирних житлових будинків по вул. Київській та об`єкту незавершеного будівництва не збереглися. Відділом фінансово-господарського забезпечення Виконавчого комітету Обухівської міської ради ведеться первинний облік всіх об`єктів нерухомого майна, які перебувають на даний час у власності Обухівської міської об`єднаної територіальної громади та ведуться первинні картки бухгалтерського обліку. Так, спірний об`єкт незавершеного будівництва відображається на балансі органу місцевого самоврядування а звітність стовно нього подається до органів державної казначейської служби, що підтверджується копіями карток та балансу станом на 01.01.2018 р., 01.01.2019 р., 01.01.2020 р. (додані до відзиву). Відповідач вважає, що рішення Обухівської міської ради №172-19-ХХІІІ від 18.10.2001 року та Договір купівлі-продажу від 17.10.2002 року не відповідають вимогам чинного на момент їх прийняття/укладення законодавства та порушують інтереси держави. Зокрема, при прийнятті рішення Обухівської міської ради №172-19-ХХІІІ від 18.10.2001 року та укладенні Договору купівлі-продажу від 17.10.2002 року сторонами не було дотримано вимог Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» в частині способу приватизації, підготовки до приватизації, форми розрахунків за придбаний об`єкт. На думку відповідача, Договір купівлі-продажу від 17.10.2002 року не відповідає вимогам ст. 655 ЦК України та є нікчемним.

Судом оглянуто оригінали документів, доданих до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частина 1 ст. 316 Цивільного кодексу України зазначає, що право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності становлять три складові: право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Володіння майном - це юридично закріплена можливість фактично мати майно, впливати на нього в будь-який момент, здійснювати щодо такого майна свою волю.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема визнання права.

Згідно ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів.

Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто, метою подання такого позову є усунення невизначеності у суб`єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб`єктивного права особою. Такі позови можуть подаватися щодо визнання права власності чи інших речових прав на певне майно.

Відповідачем у позові про визнання права власності є будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.

Частиною 3 ст. 5 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Правовідносини щодо виникнення у позивача права власності на майно виникли у 2002 році, тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року, тому до спірних правовідносин застосовуються норми Цивільного кодексу Української РСР, який діяв на час виникнення правовідносин, а також Закону України «Про власність» від 07.02.1991 р. №697-ХІІ.

Згідно ч. 1 ст. 4 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції чинній на момент укладення Договору), цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов`язки.

Статтею 128 Цивільного кодексу Української РСР встановлено, що право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 1 ст. 224 Цивільного кодексу Української РСР, за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 47 Цивільного кодексу Української РСР визначено, що нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 227 Цивільного кодексу Української РСР, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин.

Продаж майна провадиться за цінами, що встановлюються за погодженням сторін, якщо інше не передбачено законодавчими актами (ст. 228 Цивільного кодексу Української РСР).

Статтею 20 Закону України «Про власність» визначено, що суб`єктами права колективної власності є трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об`єднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об`єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами.

Об`єктами права власності господарського товариства, що є юридичною особою, є грошові та майнові внески його членів, а також майно, набуте внаслідок господарської діяльності, та інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом (ч. 1 ст. 26 Закону України «Про власність»).

В матеріалах справи наявна архівна довідка Комунального підприємства Київської обласної ради «Західне бюро технічної інвентаризації» №237 від 04.05.2020 року, згідно якої повідомляється, що станом на 29.12.2012 року за адресою: Київська область, м. Обухів, вул. Київська, буд. №146 зареєстровано право колективної власності на цілий об`єкт незавершеного будівництва за ТОВ «Спецбудкомплект» згідно Договору купівлі-продажу, посвідченого двома юридичними особами: Обухівською міською радою та ТОВ «Спецбудкомплект» від 12.10.2002 року. Запис внесено в реєстрову книгу №2, реєстровий №400.

Судом встановлено, що позивачем повністю виконано умови Договору купівлі-продажу, здійснено будівництво прибудови до школи, про що складено відповідні акти за підписом відповідача, що свідчить про проведення розрахунків за придбане майно, ТОВ «Спецбудкомплект» фактично володіє та користується об`єктом нерухомості, Договір купівлі-продажу не визнавався недійсним, на підставі ст. ст. 128,153 ЦК УРСР і ст. 49 Закону України «Про власність» ним було набуте право власності на спірний об`єкт нерухомості і воно перебуває у його правомірному володінні та користуванні.

Щодо тверджень відповідача про те, що вартість об`єкта незавершеного будівництва визначено з порушенням вимог законодавства, а Договір купівлі-продажу не відповідає вимогам ст. 655 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.

Згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Таким чином, враховуючи загальновизнаний принцип дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, положення Договору має відповідати вимогам тих нормативно-правових актів, які діяли на дату укладення цього договору. За вказаних обставин, посилання відповідача на порушення при укладенні Договору купівлі-продажу від 17.10.2002 року вимог ст. 655 Цивільного кодексу України є необґрунтованими.

Суд також враховує, що згідно листа Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області №1040 від 07.05.2020 року (наявний в матеріалах справи), наданого у відповідь на лист позивача від 06.05.2020 року визначено, що балансова вартість спірного об`єкту незавершеного будівництва складає 160000,00 грн.

Судом критично оцінюються твердження відповідача стосовно того, що спірний об`єкт незавершеного будівництва було передано у комунальну власність Обухівської міської ради Трипільським біохімічним заводом разом з іншими об`єктами соціальної сфери – багатоквартирними житловими будинками по вулиці Київській, 146, 148, 150 та іншими, оскільки, належних та допустимих доказів у відповідності до ст.ст.76-77 ГПК України суду не надано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного майна», в редакції Закону України від 19.02.1997 р. №89/97-ВР, приватизація державного майна (далі - приватизація) - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Згідно ст. 11 Закону України «Про приватизацію державного майна», порядок приватизації державного майна передбачає: опублікування списку об`єктів, які підлягають приватизації, у виданнях державних органів приватизації, місцевій пресі; прийняття рішення про приватизацію об`єкта на підставі поданої заяви або виходячи із завдань Державної програми приватизації та створення комісії з приватизації; опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об`єкта; проведення аудиторської перевірки фінансової звітності підприємства, що приватизується (за винятком об`єктів малої приватизації); затвердження плану приватизації або плану розміщення акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації, та їх реалізацію.

Частиною 2 ст. 24 Закону України «Про приватизацію державного майна» встановлено, що за рішенням державного органу приватизації об`єкти соціально-побутового призначення в разі відмови трудових колективів підприємств, що приватизуються, від приватизації цих об`єктів можуть передаватися місцевим радам згідно з законодавством. У разі неможливості утримання за рахунок коштів місцевого бюджету об`єктів соціально-побутового призначення, створених за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) підприємства, що приватизується, зазначені об`єкти можуть безоплатно передаватися господарському товариству, створеному працівниками підприємства відповідно до статті 8 цього Закону, до складу якого ввійшло не менш як 50 відсотків працівників підприємства, за умови їх цільового використання та належного утримання і без права продажу.

Відповідачем до матеріалів справи не надано належних доказів щодо приватизації спірного об`єкту незавершеного будівництва, відмови від його приватизації та наступної передачі у комунальну власність відповідачем. Так, за відсутності рішення про включення спірного об`єкту незавершеного будівництва до переліку об`єктів, що підлягають малій приватизації, Обухівська міська рада діяла в межах своїх повноважень щодо розпорядження об`єктом незавершеного будівництва.

Натомість, в матеріалах справи наявний лист Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області від 26.05.2020 року №1148 та додаток до нього – лист архівного відділу Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області від 25.05.2020 року №06-05/49, з якого вбачається, що в архівному відділі відсутні запитувані документи: рішення Обухівської міської ради та правочини (договір, акти приймання-передачі тощо) щодо передачі Обухівській міській раді до комунальної власності об`єкту незавершеного будівництва по вул. Київській, 146 м. Обухів та технічна документація на об`єкт незавершеного будівництва по вул. Київській, 146 м. Обухів на момент передачі Обухівській міській раді до комунальної власності.

Стосовно посилань відповідача, що Договір купівлі-продажу від 17.10.2002 року порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України цей Кодекс набирає чинності з 01 січня 2004 р.

Згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ст. 49 ЦК УРСР, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін — в разі виконання угоди обома сторонами — в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; по-друге, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, необхідно виходити зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також, значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок (щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо) сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Однак, відповідачем не доведено та не надано належних та допустимих доказів, які свідчать про нікчемність спірного правочину.

Статтею 7-1 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» від 03.03.1998 р. №147/98-ВР визначено, що правочин, наслідком якого стало відчуження у приватну власність або нецільове використання об`єктів, зазначених в абзацах п`ятому - дванадцятому частини першої статті 7 цього Закону, є нікчемним.

Вказаний Закон доповнено статтею 7-1 згідно із Законом №4712-VI від 17.05.2012, тобто після укладення Договору.

Відповідно до абзаців 5 – 12 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» з державної у комунальну власність передаються безоплатно, зокрема, такі об`єкти: навчальні заклади, заклади культури (крім кінотеатрів), фізичної культури та спорту, охорони здоров`я (крім санаторіїв, профілакторіїв, будинків відпочинку та аптек), соціального забезпечення, дитячі оздоровчі табори, у тому числі ті, будівництво яких не завершено; нерухоме майно для розміщення органів місцевого самоврядування (у разі відсутності власних приміщень), розвитку мережі закладів, зазначених в абзаці п`ятому цієї частини; цілісні майнові комплекси підприємств теплопостачання, теплоелектроцентралі, котельні з тепловими мережами, які виробляють теплову енергію для споживачів послуг житлово-комунальної сфери, бюджетних установ та організацій; об`єкти інженерної інфраструктури водопровідно-каналізаційного та газового господарства (включаючи мережі, споруди, устаткування), пов`язані з постачанням споживачам води, газу, відведенням і очищенням стічних вод, а також об`єкти благоустрою населених пунктів; військові містечка (майнові комплекси), інше нерухоме та окреме індивідуально визначене (рухоме) військове майно (крім усіх видів озброєння, бойової техніки та боєприпасів), яке вивільняється в процесі реформування Збройних Сил України і не планується до використання у Збройних Силах України та не включено до відповідного переліку військового майна, яке підлягає відчуженню (крім житлових будинків та гуртожитків, безоплатна передача яких здійснюється відповідно до абзацу другого частини першої цієї статті); цілісні майнові комплекси підприємств та об`єкти міського і приміського транспорту, дорожнього господарства, спеціалізовані підприємства з установлення та експлуатації технічних засобів організації дорожнього руху разом з майном, яке вони обслуговують, а також акції (частки, паї) господарських товариств, утворених на базі їх майна (у разі, якщо щодо них не було прийнято рішення про закріплення їх у державній власності); аеропорти цивільної та колишні аеропорти військової авіації, які не мають можливості самостійно забезпечувати свою сертифікаційну придатність, за поданням центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту і Міністерства оборони України; водогосподарські та гідротехнічні споруди, інженерна інфраструктура меліоративних систем та її окремі об`єкти (крім інженерної інфраструктури загальнодержавних меліоративних систем та її окремих об`єктів).

Згідно з преамбулою Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності», цей Закон визначає основні засади передачі об`єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об`єктів права комунальної власності у державну власність безоплатно або шляхом обміну.

В матеріалах справи відсутні та відповідачем не надано відповідні докази того, що об`єкт незавершеного будівництва був об`єктом права державної власності та його безоплатно передано у комунальну власність або шляхом обміну, що свідчить про безпідставність вказаних тверджень.

Враховуючи, що позивач набув права власності на спірний об`єкт незавершеного будівництва по вулиці Київській, 146 м. Обухова у порядку, що діяв на час придбання спірного об`єкту незавершеного будівництва, а відповідачем обліковується об`єкт незавершеного будівництва як власність територіальної громади міста Обухова та сіл міської ради, зазначене свідчить про невизнання права власності позивача на спірний об`єкт, при цьому відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», підставою для реєстрації права власності є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Позивачем заявлено вимогу про визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, що узгоджується із нормами ст.ст. 16, 331 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 Цивільного кодексу України).

У суду відсутні відомості щодо наявності підстав вважати право власності позивача на зазначене майно набутим неправомірно.

З урахуванням викладеного, право власності на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: Київська область, м. Обухів, вул. Київська, 146 позивачем набуто правомірно, відповідно, вимога позивача про визнання права власності є такою, що підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 – 240 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудкомплект» (08700, Київська область, м. Обухів, вул. Богдана Хмельницького, буд. 12, код 31583395) до Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області (08700, Київська область, м. Обухів, вул. Київська, буд. 10, код ЄДРПОУ 04362680) про визнання права власності задовольнити повністю.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецбудкомплект» (08700, Київська область, м. Обухів, вул. Богдана Хмельницького, буд. 12, код 31583395) право власності на об`єкт незавершеного будівництва, що знаходиться на адресою Київська область, м. Обухів, вул. Київська, 146, придбаний згідно Договору купівлі-продажу незавершеного будівництва від 17.10.2002 року та зареєстрований Обухівським бюро технічної інвентаризації за №400.

3.Стягнути з Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області (08700, Київська область, м. Обухів, вул. Київська, буд. 10, код ЄДРПОУ 04362680) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудкомплект» (08700, Київська область, м. Обухів, вул. Богдана Хмельницького, буд. 12, код 31583395) 18628 (вісімнадцять тисяч шістсот двадцять вісім) грн. 10 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 07.07.2020 року.

Суддя Д.Г. Заєць