Рішення № 90230591, 24.06.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.06.2020Справа № 910/17643/19

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Свириденко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Приватного сільськогосподарського підприємства "Полісся"

вул. Братів Драгунів, буд. 25, с. Долинське, Сосницький район,

Чернігівська область, 16154

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротехлогістик"

проспект Лісовий, буд. 20, кв. 34, м. Київ, 02166

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача

Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль"

про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення 2 306 368,21 грн.

За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Приватне сільськогосподарське підприємство "Полісся" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротехлогістик" (далі - відповідач) про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення 2 306 368,21 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Євротехлогістик" не виконало в повному обсязі своїх зобов`язань із поставки товару за Договором №1104 НО від 10.04.2019, а отже Приватне сільськогосподарське підприємство "Полісся" звертається до суду із вимогою про повернення суми оплати товару та розірвання вказаного Договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи №910/17643/19 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 15.01.2020.

15.01.2020 представником відповідача під час судового засідання подано відзив на позовну заяву, в котрому проти задоволення позовних вимог заперечує.

05.02.2020 позивачем подані додаткові документи по справі та клопотання про витребування оригіналів доказів по справі.

Протокольною ухвалою суду від 05.02.2020 розгляд справи відкладено до 19.02.2020.

05.02.2020 від Приватного сільськогосподарського підприємства "Полісся" надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2020 судом відмовлено у задоволенні заяви Приватного сільськогосподарського підприємства "Полісся" про забезпечення позову.

12.02.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшла заява Приватного сільськогосподарського підприємства "Полісся" про відвід судді Лиськова М.О. від розгляду справи №910/17643/19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2020 суддею Босим В.П. в задоволенні заяви Приватного сільськогосподарського підприємства "Полісся" про відвід судді Лиськова М.О. від розгляду справи №910/17643/19 відмовлено.

19.02.2020 року судове засідання з розгляду справи не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Лиськова М.О. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 вирішено продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання призначено на 04.03.2020.

Протокольною ухвалою суду від 04.03.2020 суд на місці ухвалив закрити підготовче засідання та призначити справу до судового розгляду по суті на 25.03.2020.

25.03.2020 року судове засідання з розгляду справи не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Лиськова М.О. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2020 судове засідання у справі призначено на 13.05.2020.

В судове засідання, призначене на 13.05.2020 з`явилися представники позивача. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, однак подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи. Суд залишає без розгляду клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Суд ухвалив з власної ініціативи відкласти розгляд справи по суті на 17.06.2020.

В судове засідання з розгляду справи по суті, призначене на 17.06.2020 з`явились представники позивача та відповідача, представник від третьої особи в судове засідання не з`явився. Після закінчення вступного слова учасників справи, судом оголошено про відкладення розгляду справи на 24.06.2020.

В судове засідання, призначене на 24.06.2020 з`явились представники сторін. Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд про їх задоволення. Представник відповідача заперечив щодо задоволення позову та просив суд відмовити в його задоволенні.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 24.06.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

10.04.2019 між Приватним сільськогосподарським підприємством «Полісся» (надалі - ПСП Полісся») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євротехлогістик» (надалі - ТОВ «Євротехлогістик») укладеного договір купівлі продажу № 1104 НО (надалі -Договір).

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору ТОВ «Євротехлогістик» взяло на себе зобов`язання передати у власність (поставити) ПСП «Полісся» пересувний бетонозмішувач з самозавантаженням для змішування бетоно-розчину, що був у використанні, марки Dieci F7000 Remixer, серійний номер D6490398, 2017 року випуску (надалі - «Бетонозмішувач» та/або «Устаткування»). Колісна формула: 4x4, об`єм міксера 5 м3 - 1 шт. Конструкція бетонозмішувача складається з шасі та робочого обладнання, спеціально підігнані один до одного, що в сукупності утворюють єдиний механічний агрегат.

Згідно з п. 1.2. Договору, найменування, кількість, ціна і технічні характеристики Устаткування визначаються у Специфікації №1 до цього Договору (Додаток №1), що узгоджена та підписана Сторонами і становить у такому вигляді невід`ємну частину Договору.

Пунктом 3.1. Договору, вартість (ціна) Устаткування становить 2 018 275 грн. 00 коп. На дату укладання Договору ціна у перерахунку на євро з урахуванням ПДВ становить 66500 євро згідно з безготівковим курсом продажу ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», що склався на дату підписання Договору, а саме 3035 гривень за 100 євро.

Відповідно до п. 3.1. Договору, вартість (ціна) є попередньою і може змінюватися Постачальником у випадку зміни курсу гривні до євро (безготівковий курс продажу), що зафіксований на момент оплати за даними ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» згідно з сайтом.

Сторони домовились про те, що в такому випадку вартість товару перераховуюється і така зміна ціни не передбачає внесення змін до даного Договору, але передбачає підписання Сторонами нової Специфікації на партію продукції (п. 3.2. Договору).

Відповідно до п. 3.3. Договору оплата за Устаткування здійснюється Покупцем у національній валюті України - гривні, у безготівковій формі по реквізитах, вказаних в Розділі 9 даного Договору за курсом та умовах, що вказана в п. 3.2. Договору, відповідно до рахунку, що надається Постачальником.

З матеріалів справи судом встановлено, що 14 травня 2019 року Сторонами підписано Специфікацію №2, в якій вартість (ціна) Устаткування була визначена у розмірі 1 983 362 грн. 50 коп. в тому числі ПДВ 330 560 грн. 42 коп.

Пунктом 3.5. Договору встановлено, що оплата здійснюється частинами.

Відповідно до п. 3.5.1. Договору, в термін 1 (один) банківський день з дати підписання Договору Покупець сплачує Постачальнику 30% від загальної вартості (ціни) Устаткування платежем в гривні (еквівалент євро) відповідно до умов даного Договору та рахунку, що надається Постачальником.

10 квітня 2019 року ТОВ «Євротехлогістик» виставило рахунок №40 на оплату вартості (ціни) Устаткування у розмірі 605 482 грн. 50 коп. у тому числі ПДВ 100 913 грн. 75 коп. В той же день ПСП «Полісся» сплачено даний рахунок, що підтверджується платіжним дорученням №555 від 10.04.2019 та банківською випискою від 27.11.2019.

Згідно з положеннями п. 3.5.2. Договору друга частина (залишок вартості) - 70% від загальної вартості (ціни) Устаткування сплачується Покупцем платежем в гривні (еквівалент євро) за рахунок кредитних коштів, наданих АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» протягом 15 робочих днів з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі Устаткування, надання АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» реєстраційних документів на Устаткування (у випадку, якщо Устаткування підлягає реєстрації) відповідно до умов даного Договору та рахунку, що надається Постачальником.

24 травня 2019 року ТОВ «Євротехлогістик» виставило рахунок №57 на оплату вартості (ціни) Устаткування у розмірі 1 387 190 грн. 00 коп. у тому числі ПДВ 231 198 грн. 33 коп. В той же день ПП «Полісся» за рахунок залучених кредитних коштів сплачено даний рахунок, що підтверджується платіжним дорученням №660 від 24.05.2019 та банківською випискою.

За твердженням позивача, проти котрого не заперечував відповідач, Всього ПСП «Полісся» сплачено загальну вартість (ціну) Устаткування у розмірі 1 992 672,50 грн.

Звертаючись до суду із позовом, позивач вказує, що ПСП «Полісся» свої зобов`язання по оплаті вартості Устаткування виконало у відповідності до умов Договору та в повному обсязі.

Однак, за твердженням позивача, Продавець в подальшому свої зобов`язання в частині поставки та передачі в розпорядження Покупця товару, визначеного Договором, не виконав, проте Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог вважає, що виконав свої зобов`язання по Договору в повному обсязі.

Таким чином, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ПСП «Полісся» вказує на наступні обставини, що за твердженням останнього є підставою для задоволення позовних вимог: ТОВ «Євротехлогістик» порушено умови Договору щодо надання Устаткування, визначені Договором, в розпорядження Покупцю; зміст та порядок підписання Акту приймання - передачі Устаткування за якістю від 14.05.2019 не відповідають умовам Договору; ТОВ «Євротехлогістик» порушено умови Договору щодо поставки Покупцю Устаткування, яке б відповідало комплектності та технічним характеристикам, зазначених у Специфікаціях та Договорі.

Вирішуючи спір по суті суд виходить із наступного.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Укладений сторонами договір є договором купівлі-продажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи (платіжне доручення №555 від 10.04.2019 та №660 від 24.05.2019) підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача суму вартості товару у розмірі 1 992 672,50 грн. на підставі Договору.

В свою чергу, судом встановлено, що наявним актом приймання-передачі устаткування від 14.05.2020 до Договору купівлі-продажу №1104 від 10.04.2019 підтверджується факт передачі постачальником та прийняття покупцем за якістю устаткування відповідно до умов Договору, а саме: пересувний бетонозмішувач з самозавантаженням для змішування бетоно-розчину, що був у використанні, марки Dieci F7000 Remixer, серійний номер D6490398, 2017 року випуску. Вказаний акт підписаний постачальником та покупцем, а також скріплений печатками сторін без будь-яких зауважень та заперечень, зокрема, сторонами підтверджено належний стан обладнання в момент передачі та придатність його до експлуатації. Факт підписання вказаного акту обома сторонами не заперечувався.

Також суду зауважує, що із змісту вказаного акту судом встановлено, що акт приймання-передачі устаткування від 14.05.2020 підписаний сторонами у м. Києві. Таким чином, твердження позивача стосовно того, що зміст та порядок підписання Акту приймання - передачі Устаткування за якістю від 14.05.2019 не відповідають умовам Договору суд вважає юридично неспроможними, оскільки акт приймання виконаних робіт був підписаний сторонами без зауважень.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов`язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

За таких обставин, господарським судом встановлено, що відповідачем було належним чином виконано свій обов`язок з передачі Приватному сільськогосподарському підприємству "Полісся" бетонозмішувача згідно акту приймання-передачі, а позивачем, в свою чергу, прийнято вказане устаткування без будь-яких зауважень щодо його комплектації та характеристик.

Звертаючись до суду з позовом ПСП «Полісся» заявляє вимогу про розірвання договору купівлі-продажу №1104 НО від 10.04.2019 із підстав істотного, за твердженням позивача, порушення відповідачем умов вказаного договору.

Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів урегульовано главою 53 ЦК України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів визначено главою 20 ГК України.

За змістом статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Зокрема, як встановлено судом, укладений між сторонами спірний правочин, який є договором купівлі-продажу, правова природа якого як двостороннього та оплатного зумовлює наявність взаємних обов`язків у кожної із сторін договору. При цьому, пунктом 8.3. Договору сторони визначили, що цей Договір може бути розірваний за згодою сторін, оформленій у встановленому чинним законодавством України порядку.

Відповідно до статті 188 Господарського процесуального кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Статтею 654 Цивільного Кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Ця норма узгоджується з приписами частини 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, згідно якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, приписи ст. 651 Цивільного кодексу України пов`язують можливість розірвання договору у зв`язку з порушенням стороною його умов лише у разі, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення договору визначається за об`єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того на, що особа розраховувала при укладенні договору.

Виходячи зі змісту вищенаведених правових норм, підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання виконавцем його зобов`язань, передбачених законом або Договором.

Зокрема, оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом, та визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою терміну «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладанні договору, а також терміну «шкода», який слід тлумачити з урахуванням ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, наразі істотний негативний вплив на інтереси потерпілої сторони визначається виходячи з розміру завданої порушенням шкоди, який не дозволяє цій стороні отримати очікуване при укладенні договору.

Отже, необхідно встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та/або упущеної вигоди, а її розмір не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона могла отримати. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватись з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Тобто, за висновками суду чинним законодавством передбачене право сторони за договором на звернення до суду з вимогою розірвати такий договір у разі невиконання зобов`язань однієї зі сторін, якщо вбачається істотне порушення його умов.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/22259/17, від 14.08.2018 у справі № 910/22454/17, від 28.08.2018 у справі № 910/20932/17 від 02.10.2018 у справі № 910/21033/17 від 16.10.2018 у справі № 910/3568/18, від 19.02.2019 у справі №910/4427/18.

Оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13.

Як встановлено судом, в якості підстав для розірвання спірного Договору позивач вказує, на істотне порушення ТОВ «Євротехлогістик» умови Договору щодо передавання Устаткування в розпорядження Покупцю та щодо поставки Покупцю Устаткування, яке б відповідало комплектності та технічним характеристикам, зазначених у Специфікаціях та Договорі.

Проте, судом за матеріалами справи не встановлено та позивачем не доведено наявність факту порушення відповідачем як постачальником умов спірного Договору, наявність якого виходячи з системною аналізу ст. 651 Цивільного кодексу України може бути підставою для розірвання спірного правочину в судовому порядку. Виходячи із викладеного вище та приймаючи до уваги той факт, що суд не знаходить підстав для розірвання спірного договору, вимоги позивача про стягнення з продавця сплачених за товар коштів та стягнення пені задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні ст. 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити Приватному сільськогосподарському підприємству "Полісся" в задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на позивача .

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Приватного сільськогосподарського підприємства "Полісся" відмовити повністю".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 07.07.2020

Суддя М.О. Лиськов