Рішення № 90230543, 07.07.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.07.2020Справа № 910/5364/20

Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи

справу № 910/5364/20

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС"

про повернення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 3 926,95 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" про повернення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 3 926,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2020 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов`язав відповідача подати відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від про відкриття провадження у справі та призначення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін отримав 30.04.2020, що підтверджується інформацією з офіційного веб-сайту Укрпошта за номером відправлення №0105473369067.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Від позивача не надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також не отримано від відповідача відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

ТДВ СК «Альфа-Гарант» 25.05.2017 було сплачено ПАТ СК «АХА Страхування» страхове відшкодування в порядку суброгації в розмірі 9 450,28 грн, що підтверджується платіжним дорученням № ID-94232 від 25.05.2017.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" про стягнення 12 118,62 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 у справі №910/6977/17, яке набрало законної сили, в задоволенні позовних вимог про стягнення 5 595,29 грн відмовлено. Припинено провадження у справі в частині стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" суми боргу у розмірі 6 523,33 грн на підставі п.1-1. ч.1 ст. 80 ГПК України.

У вищевказаному рішенні судом було встановлено, що 13.12.2016 по вул. Єсеніна, 1 в м. Харкові ОСОБА_1 , керуючи автомобілем "Chevrolet Aveo", реєстраційний номер НОМЕР_1 , не вибрала безпечної швидкості руху та не дотрималася дистанції, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем "TOYOTA", реєстраційний номер НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження вказаних транспортних засобів.

Згідно постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.01.2017 у справі №638/20793/16-п дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм автомобіля "Chevrolet Aveo", реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 вимог п. 12.1 та п. 3.1. ПДР України, тобто скоїла правопорушення за яке передбачена відповідальність ст. 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.01.2017 у справі № 638/20793/16-п ОСОБА_1 за здійснення вказаного ДТП було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 320,00 грн.

25.01.2016 між ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено Договір № тп11546а6х (надалі - Договір страхування), зі строком дії з 30.01.2016 по 29.01.2017, відповідно до умов якого позивач прийняв на себе обов`язок по страхуванню автомобіля "TOYOTA Corolla", реєстраційний номер НОМЕР_3 (надалі також - застрахований автомобіль).

ДТП, яка сталася 13.12.2016 відповідно до норм чинного законодавства, була визначена страховим випадком.

Відповідно до ремонтної калькуляції, складеної 17.12.2016, вартість відновлювального ремонту автомобіля "TOYOTA Corolla", реєстраційний номер НОМЕР_3 становить 14 628,62 грн.

На підставі заяви про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу відповідно до рахунку № 4330 від 17.12.2016, ПрАТ "СК "АХА Страхування" було здійснено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № АХА2182691 від 21.12.2016 транспортного засобу "TOYOTA Corolla", реєстраційний номер НОМЕР_3 , та встановлена сума страхового відшкодування у загальному розмірі 13 118,62 грн.

ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" повідомило суду, що він свої зобов`язання перед страхувальником за договором страхування наземного транспорту виконав належним чином, перерахувавши на рахунок ОСОБА_2 (страхове відшкодування згідно акту № АХА 2182691, ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_4 рах № 4330 від 17.12.2016) 13 118,62 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 292 від 22.12.2016.

Зважаючи на те, що з вини ОСОБА_1 , яка керувала автомобілем "Chevrolet Aveo", реєстраційний номер НОМЕР_1 , сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої відбулося зіткнення з автомобілем "TOYOTA Corolla", реєстраційний номер НОМЕР_3 , вона є особою, відповідальною за збиток, заподіяний зазначеному автомобілю.

Між ТДВ "Страхова компанія "Альфа-Гарант" та ОСОБА_3 було укладено договір обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту поліс АЕ/6769097, забезпеченим транспортним засобом є автомобіль "Chevrolet Aveo", реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Таким чином, ПрАТ "СК "АХА Страхування" відповідно до договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту та статей 993 і 1191 Цивільного кодексу України, отримало право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме - до страхової організації, якою здійснено обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності водія транспортного засобу "Chevrolet Aveo", реєстраційний номер НОМЕР_1 , тобто до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант".

Відповідно до поданого відповідачем звіту № 22-D від 27/02/2017, складеного оцінювачем ОСОБА_4 , вартість відновлювального ремонту (з урахуванням фізичного зносу) автомобіля "TOYOTA Corolla", реєстраційний номер НОМЕР_3 , на момент проведення експертного дослідження становить 6 523,33 грн.

Суд у справі №910/6977/17 дійшов висновку, що на момент подачі позовної зави у вказаній справі ТОВ "Страхова компанія "Альфа-Гарант" було зобов`язане в межах оціненої суми відновлювального ремонту сплатити суму страхового відшкодування 6 523,33 грн.

Згідно ч. 4. ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Таким чином, факти, встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 у справі №910/6977/17, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді даної справи та мають обов`язкову силу для вирішення даної справи.

З огляду на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 у справі №910/6977/17 встановлено, що ТОВ "Страхова компанія "Альфа-Гарант" було зобов`язане в межах оціненої суми відновлювального ремонту сплатити суму страхового відшкодування на користь ПАТ СК «АХА Страхування» 6 523,33 грн, а ТДВ СК «Альфа-Гарант» було сплачено на користь ПАТ СК «АХА Страхування» суму страхового відшкодування в більшому розмірі, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 926,95 грн безпідставно отриманих коштів з розрахунку: 9 450,28 грн (сума перерахованого страхового відшкодування позивачем) - 5 523,33 грн (сума страхового відшкодування згідно рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 у справі №910/6977/17 за вирахуванням франшизи 1 000,00 грн згідно полісу №АЕ/0006769097).

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно п. 3 ст. 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Таким актом є Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі за текстом - Закон), який містить спеціальні норми щодо регулювання правовідносин з відшкодування шкоди, заподіяної з вини власника транспортного засобу, який застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

У відповідності до ст. 5 Закону, об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 22 Закону, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Статтею 29 Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

З матеріалів справи та положень ст. 512, 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" вбачається, що позивач набув право вимоги до відповідача в порядку суброгації.

Як зазначає Верховний Суду України в листі від 19.07.2011, перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. При суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.

Хоч і регрес, і суброгація виникають на підставі закону, проте вказані підстави є різними. Так суброгація виникає, зокрема, на підставі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", а регрес, зокрема, на підставі ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Між поняттями суброгації та регресу існують відмінності. За суброгації відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов`язанні (зміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов`язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. При регресі одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

Регрес у страхуванні виникає стосовно вузького кола осіб, тоді як суброгація застосовуються щодо будь-якої особи, відповідальної за настання страхового випадку. При суброгації перебіг строку позовної давності починається з моменту виникнення страхового випадку. При регресі - з моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування, тобто зазнав збитків.

Відповідно до положень статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" від дня страхового випадку внаслідок заміни кредитора у зобов`язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат й у межах загального строку позовної давності, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки.

За цією нормою страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні набув право вимоги відшкодування до заподіювача й строк такої вимоги почав спливати у момент заподіяння шкоди, але у зв`язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до заподіювача із залишком строку позовної давності, оскільки відповідно до статті 262 Цивільного кодексу України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. При цьому строк позовної давності у страховому зобов`язанні є загальним (три роки) та його перебіг починається від дня настання страхового випадку.

У спірному зобов`язанні відбулася заміна кредитора - страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. При цьому строк позовної давності у страховому зобов`язанні є загальним (три роки) та його перебіг починається від дня настання страхового випадку. Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України №6-112цс13 від 25.12.2013р.

За ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з частинами 1-3 статті 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України. Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку.

Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судом встановлено, що ТДВ СК «Альфа-Гарант» 25.05.2017 було сплачено ПАТ СК «АХА Страхування» страхове відшкодування в порядку суброгації в розмірі 9 450,28 грн, що підтверджується платіжним дорученням № ID-94232 від 25.05.2017.

Разом з тим, рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 у справі №910/6977/17 встановлено, що сума яка підлягала виплаті ТОВ "Страхова компанія "Альфа-Гарант" на користь ПАТ СК «АХА Страхування» становить 6 523,33 грн, визначена на підставі звіту № 22-D від 27/02/2017.

Згідно ст. 12.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про страхування", франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Оскільки, умовами полісу № АЕ/0006769097 розмір франшизи встановлено в розмірі 1 000,00 грн., тому визначена у рішенні Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 у справі №910/6977/17 сума страхового відшкодування підлягає зменшенню на вказану суму та становить 5 523,33 грн. грн.

Таким чином, ТДВ СК «Альфа-Гарант» було сплачено на користь ПАТ СК «АХА Страхування» суму страхового відшкодування в більшому розмірі. Сума переплати становить 3 926,95 грн.

Доказів повернення відповідачем позивачу 3 926,95 грн матеріали справи не містять.

Враховуючи викладені обставини справи, суд дійшов висновку, що вказані грошові кошти отримані та неповернуті відповідачем без достатньої правової підстави.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 2 жовтня 2013 року № 6-88цс13, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Відповідно до ч. 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Таким чином, з огляду на приписи ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України, у відповідача наявний обов`язок повернути грошові кошти в сумі 3 926,95 грн позивачу.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідачем, у відповідності до вищезазначених приписів процесуального закону, не спростовано належними та допустимими доказами викладені позивачем у позові обставини. Жодних документальних доказів на підтвердження існування між сторонами договірних відносин відповідачем також не надано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 926,95 грн безпідставно набутих коштів є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 32382598) 3 926 грн 95 коп. безпідставно набутих коштів та 2 102 грн витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено та підписано: 07.07.2020.

Суддя А.І. Привалов