Ухвала суду № 90228300, 06.07.2020, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № № 585/1132/20

Номер провадження 1-кп/585/271/20

У Х В А Л А

І М Е Н ЕМ У К Р АЇ Н И

06 липня 2020 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі: головуючої – судді: Євлах О.О., за участю: секретаря – Рибіної Н.В., прокурора – Думал С.М., адвоката – Солошенко Л.Є., потерпілого ОСОБА_1 , представника потерпілого Пєтухова А.Ю., обвинуваченого ОСОБА_2 ,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ромни кримінальне провадження № 12020200100000017 від 08.01.2020 року відносно ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України,-

в с т а н о в и в:

Роменським міськрайонним судом розглядається обвинувальний акт, затверджений прокурором Роменської місцевої прокуратури Думал С.М. відносно ОСОБА_2 за ч.2 ст.286 КК України.

Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 08 травня 2020 року обвинуваченому ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор Думал С.М. заявила клопотання, в якому просила продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб. Клопотання мотивувала тим, що ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 08 травня 2020 року останньому було обрано запобіжний захід тримання під вартою строком на 60 діб. 06 липня 2020 року строк тримання під вартою ОСОБА_2 закінчується. До цього часу розгляд справи закінчити не можливо, оскільки необхідно – оголосити обвинувальний акт, допитати обвинуваченого, потерпілого, свідків, дослідити документи. Вважає, що ризики передбачені 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, які були враховані судом при обранні обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишились актуальними і на даний час.

Так, в обґрунтування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, зазначила, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, вчиненому в стані алкогольного сп`яніння, при цьому, з врахуванням наслідків які настали – смерть молодої людини та спричинення тяжких тілесних ушкоджень іншій людині має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності підозрюваного та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності його поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за вчинений злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитися від суду. Також враховуючи той факт, що в день вчинення ДТП, ОСОБА_2 , був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 187 КУпАП – розпиття спиртних напоїв в громадському місці, що характеризує його як особу, схильну до вчинення правопорушень.

Крім того вказала на те, що потерпілим від інкримінованого ОСОБА_2 злочину є мешканець сусіднього села, від місця проживання ОСОБА_2 , що дає достатні підстави вважати, що останній в разі застосування до нього менш суворого запобіжного заходу матиме змогу . і намагатиметься незаконно впливати на нього у цьому кримінальному провадженні. Викладені обставини свідчать про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Застосування будь–якого іншого, більш м`якого запобіжного заходу до ОСОБА_2 не зможе запобігти вищевказаним ризикам.

Заперечувала проти задоволення клопотання про зміну запобіжного заходу на особисте зобов`язання та особисту поруку, оскільки вважала такі клопотання не обґрунтованими, а відповідні запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_2 заперечував проти продовження міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Підтримав клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на особисте зобов`язання та особисту поруку. Зазначив, що наміру переховуватись від суду він не мав і не має, хотів би побути з родиною, оскільки має двох дітей, а також мати можливість працювати, для того аби виплачувати кошти потерпілому.

Адвокат Солошенко Л.Є. також заперечувала проти продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та вважала за можливе обрати відносно нього більш м`який запобіжний захід, у виді особистого зобов`язання. Підтримала письмове зобов`язання депутата міської ради про застосування особистої поруки.

Потерпілий ОСОБА_1 підтримав клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, однак вважав за можливе застосувати відносно обвинуваченого більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою, за умови гарантій, що ОСОБА_2 не ухилятиметься від суду. Погодився на те, щоб депутат міської ради взяв ОСОБА_2 на поруки.

Представник потерпілого, - адвокат Пєтухов А.Ю. підтримав думку потерпілого та погодився із клопотанням прокурора про продовження запобіжного заходу.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, перевіривши обґрунтованість клопотання прокурора та захисника наданими суду матеріалами, заслухавши доводи поручителя -депутата Роменської міської ради Сумської області VII скликання Мірошниченко О.В., дослідивши письмове зобов`язання про поруку, суд дійшов до наступного висновку.

Ухвалою слідчого судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 11.01.2020 підозрюваному ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з правом внесення застави в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатної особи, що становить 63060 грн., до 07.03.2020 року.

13.01.2020 ОСОБА_3 була внесена застава внаслідок чого ОСОБА_2 був звільнений з під варти.

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 07.02.2020 задоволено апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Думал С.М. на вказану ухвалу слідчого судді Роменського міськрайонного суду Сумської області та застосовано до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 20:17 07.03.2020 року, включно без визначення розміру застави. Зазначена ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

04.03.2020 слідчим суддею Роменського міськрайонного суду було продовжено строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_2 до 09.03.2020.

Ухвалою слідчого судді Роменського міськрайонного суду від 06.03.2020 продовжено строк тримання підозрюваному ОСОБА_2 до 09.04.2020.

09.04.2020 о 14:00 ОСОБА_2 був звільнений з під варти.

Ухвалою слідчого судді Роменського міськрайонного суду від 15.04.2020 клопотання слідчого, погоджене із прокурором задоволено частково та підозрюваному ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою без права внесення застави до 11 травня 2020 року.

08.05.2020 року ОСОБА_2 , як обвинуваченому було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою без застосування застави строком на 60 діб, - до 19 год.00хв. 06.07.2020 року.

27 травня 2020 року ухвалою Сумського апеляційного суду було скасовано ухвалу слідчого судді Роменського міськрайонного суду від 15.04.2020р.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).

Враховуючи стадію судового розгляду у якому справа призначена до судового розгляду та питання обґрунтованої підозри вже було предметом розгляду судом під час обрання запобіжного заходу 08.05.2020 року, а тому суд не вирішуючи питання про доведеність вини під час розгляду клопотання, вважає, що підозра за ч.2ст.286 КК України є обгрунтованою у розумінні ч. 1 ст. 194 КПК України.

Розглядаючи питання наявності ризиків на які посилався прокурор у клопотанні про продовження строку тримання під вартою та позицію захисту щодо їх недоведеності, суд приходить до наступного:

Прокурор зазначає, що обвинувачений ОСОБА_2 може переховуватися від суду, незаконно впливатиме на потерпілого.

Прокурор, розкриваючи ризик переховування, посилається, як на тяжкість можливого покарання, що передбачає позбавлення волі від 3 до 8 років, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк до трьох роів або без такого, так і на докази, які були раніше долучені до кримінального провадження і були предметом дослідження під час судових засідань.

Спростовуючи цей ризик, захист зокрема, зазначає про відсутність доказів на обґрунтування можливого переховування ОСОБА_2 від органів досудового розслідування чи суду. Вказує, що дія запобіжного заходу неодноразово переривалася і в цей час ОСОБА_2 не ухилявся від органів досудового слідства та не переховувався. Крім цього, сторона захисту зазначає про те, що ОСОБА_2 має на утриманні двох малолітніх дітей та дружину. Тяжкість ймовірного покарання не може бути вирішальним при визначенні того, що особа може переховуватися.

Отже, ризик переховування від правосуддя, суд оцінює в світлі обставин цього кримінального провадження та особистої поведінки обвинуваченого ОСОБА_2 і приходить до висновку, що ризик переховуватися залишається досить актуальним вважаючи на особистість обвинуваченого та тяжкість ймовірного покарання за ч. 2 ст.286 КК України, санкція статті якої передбачає покарання від 3 до 8 років позбавлення волі.

Крім цього, ОСОБА_2 був затриманий 08.01.2020 року відповідно до частини 1 статті 208 КПК України.

На переконання суду, враховуючи пояснення поручителя, який зазначив про наявність у родини ОСОБА_2 бізнесу, останній може мати достатньо ресурсів для існування в умовах ймовірного переховування від суду, що посилює ймовірність цього ризику.

Суд бере до уваги й інформацію, яку наводить сторона захисту, що у ОСОБА_2 є дружина, неповнолітні діти, житло. Проте у світлі наведених вище актуальних даних про існування ризику переховуватися, родина та житло не можуть бути вирішальними, що могли б знизити цей ризик до маловірогідності чи до його виключення.

Суд повинен врахувати наведену поведінку обвинуваченого ОСОБА_2 у сукупності з іншими обставинами, при вирішенні питання про існування ризику переховування від суду та втечі, і вважає, що є обґрунтовані сумніви щодо належного виконання процесуальних обов`язків обвинуваченим, а тому вважає, що залишається актуальним ризик переховування від суду.

Таким чином, суд погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_2 від суду, який з часом зменшився, але продовжує існувати.

Щодо доводів сторони обвинувачення про можливий вплив на потерпілого.

Прокурор зазначає, що потерпілий не допитаний судом та ОСОБА_2 , перебуваючи на волі, матиме можливість здійснювати на нього тиск вже з метою зміни ними своїх показань. В клопотанні прокурор хоч і посилається на ризик незаконного впливу на потерпілого, проте жодним чином не мотивує його наявність.

З цього приводу суд повинен оцінити заперечення захисту та думку потерпілого, суть яких зводиться до того, що враховуючи тривалість та стадію судового розгляду, цей ризик є мінімальним, та є підстави для обрання більш м`якого запобіжного заходу.

При вирішенні питання про можливе застосування більш м`якого запобіжного заходу, прокурор посилається на те, що жодний інший запобіжний захід не зможе запобігти наведеним ризикам.

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.

Суд уважно ставиться до того, що зі сплином часу продовжуване тримання особи під вартою потребує більшого обґрунтування і що сторона обвинувачення повинна надавати додаткові підстави щодо цього питання, проте прокурором не надаються докази того, що з`явилися нові ризики або існуючі ризики не зменшилися.

У Рішеннях ЄСПЛ - Ідалов проти Росії, Мамедова проти Росії зазначається, що серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти, тяжкість обвинувачення не може сама по собі служити виправданням тривалого попереднього ув`язнення.

На час розгляду клопотань ОСОБА_2 перебуває під вартою майже шість місяців.

Враховуючи все наведене у сукупності: значний час перебування під вартою, стадію судового розгляду, зменшення ризиків, які враховувалися при обранні запобіжного заходу, наявність міцних соціальних зв`язків, суд вважає, що прокурор не довів, що інший, більш м`який запобіжний захід не зможе на час розгляду клопотання запобігти встановленим та доведеним ризикам.

З огляду на те, що залишається ризик переховування, суд при вирішенні питання про зміну запобіжного заходу на більш м`який враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі «Боротюк проти України», заява № 33579/04 п. 62, в якому зазначено, що у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів.

Отже обираючи для обвинуваченого ОСОБА_2 інший більш м`який запобіжний захід суд враховує, що існуючий ризик залишається актуальним, тому при обранні більш м`якого запобіжного заходу необхідно його врахувати та покласти відповідні обов`язки визначені у ч. 5 ст. 194 КПК України.

У клопотанні сторона захисту просила застосувати до обвинуваченого ОСОБА_2 особисте зобов`язання, а депутат Роменської міської ради ОСОБА_4 просив передати ОСОБА_2 йому на поруки.

Суд погоджується з прокурором, що такі запобіжні заходи, як особисте зобов`язання, особиста порука не зможуть запобігти існуючим ризикам.

Оскільки особисте зобов`язання є найменш суворішим запобіжним заходом, а поручитель лише один, повноваження якого як депутата закінчуються у жовтні 2020 року та відповідальність, яку у випадку не виконання ОСОБА_2 обов`язків, понесе поручитель є не набагато більшою від суми застави, яка була визначена слідчим суддею та внесена за обвинуваченого але апеляційний суд скасував таку, то суд вважає, що домашній арешт із покладанням процесуальних обов`язків визначених у ч. 5 ст. 194 КПК України, таких як: не полишати місце проживання у нічний час; носити електронний засіб контролю; прибувати до суду за кожною вимогою; утримуватися від спілкування із потерпілим; здати на зберігання до відповідного територіального органу паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, у тому числі паспорти громадянина України для виїзду за кордон, зможе уберегти від існуючого ризику та забезпечать належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

При вирішенні питання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт суд вважає за можливе застосувати такий за місцем фактичного проживання за адресою : АДРЕСА_1 .

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню, у звязку з чим клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на особисте зобовязанння та передачу на поруки депутату Роменськлї міської ради ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.

З огляду на зазначене, керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 183, 193, 194, 195, 198, 199, 200, 331 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Клопотання адвоката Солошенко Л.Є., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , про зміну запобіжного заходу на особисте зобов`язання та письмове зобов`язання депутата Роменської міської ради Мірошниченка О.В. про передачу ОСОБА_2 йому на поруки – залишити без задоволення.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , строком на два місяця до 06 вересня 2020 року включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

-носити електронний засіб контролю;

-прибувати до суду за кожною вимогою;

-не відлучатися із будинку за адресою АДРЕСА_1 , у період з 23 години 00 хвилин до 05 год. 00 хв.;

-утримуватися від спілкування із потерпілим ОСОБА_1 ;

-здати на зберігання до відповідного територіального органу/територіального підрозділу Державної міграційної службипаспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, у тому числі паспорти громадянина України для виїзду за кордон.

Термін дії обов`язків, покладених судом, визначити до 06 вересня 2020 року включно.

У порядку виконання ухвали зобов`язати підрозділ з конвоювання звільнити ОСОБА_2 з під варти в залі суду.

Доручити виконання ухвали органу Національної поліції за місцем домашнього арешту,- Роменському ВП ГУНП в Сумській області.

Копію ухвали направити відповідному органу Національної поліції.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Роменської місцевої прокуратури, що здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №12020200100000017.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних з виконанням покладених на нього зобов`язань.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню не підлягає.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ О.О.Євлах