Постанова № 9022656, 08.12.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2009                                                                                           № 33/165

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Лосєва А.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Романюк А.Б. – довіреність № 651/09 від 02.10.2009 року

від відповідача -Кузьменко М.В. – довіреність № 394 від 06.07.2009 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закрите акціонерне товариство "Київська будівельна компанія "Київбудком"

на рішення Господарського суду м.Києва від 22.06.2009

у справі № 33/165 (суддя

за позовом                               ТОВ "3 Бетони"

до                                                   Закрите акціонерне товариство "Київська будівельна компанія "Київбудком"

про                                                   стягнення 755481,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „3 Бетони” звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства „Київська будівельна компанія „Київбудком” про стягнення 110560, 06 грн. основного боргу, 278026, 04 грн. пені, 49248, 34 грн. 3% річних та 317647, 37 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору поставки № 05/07 від 22.01.2007 року не своєчасно та не в повному обсязі здійснював проплати за поставлений позивачем товар.

          Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог посилаючись на те, що у позовній заяві ним помилково нараховано пеню за прострочення боржником оплати за поставлений товар в сумі 278026, 04 грн., оскільки термін позовної давності за цими вимогами збіг і просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором у сумі 110560, 06 грн., 3% річних за простроченими зобов’язаннями в сумі 51455, 08 грн. і збитки пов’язані з інфляцією у сумі 370688, 55 грн.

          Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.06.2009 року у справі № 33/165 позов Товариства з обмеженою відповідальністю „3 Бетони” задоволено в повному обсязі.

          Стягнуто з Закритого акціонерного товариства „Київська будівельна компанія „Київбудком” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „3 Бетони” суму основного боргу 110560, 06 грн., індекс інфляції в сумі 370688, 55 грн., три проценти річних у сумі 51455,08 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 5189,40 грн. та 81, 05 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач через Господарський суд м. Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 22.06.2009 року у справі № 33/165, відмовити позивачу в задоволенні позову у повному обсязі та визнати Додаткову угоду № 1 Договору поставки № 05/07 від 22.01.2007 року недійсною.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення у справі прийняте при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки, викладені у рішенні, не відповідають матеріалам справи, а саме, поза увагою суду залишилась та обставина, що правочин по підписанню Додаткової угоди № 1 від 02.03.2007 року до Договору поставки № 05/07 від 22.01.2007 року був вчинений керівником ЗАТ „КБК „Київбудком” під впливом тяжкої для компанії обставини, на невигідних умовах з порушенням п. 3.1, 3.2, 3.4, 3.5 Договору. Згідно п.1 Додаткової угоди № 1 вартість робіт за договором збільшилась безпідставно і протизаконно на 103603, 98 грн., з врахуванням чого в договірних відносинах сторін відповідач повністю виконав свої зобов’язання по Договору перед позивачем і у відповідача відсутня будь-яка заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2009 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 06.10.2009 року.

06.10.2009 року представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив залишити рішення Господарського суду м.Києва від 22.06.2009 року у справі № 33/165 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, одночасно зазначаючи про те, що Додаткова угода № 1 не оскаржувалася на предмет її недійсності з будь-яких підстав у суді першої інстанції, а тому прохання до апеляційного суду про визнання даної угоди недійсною, включене до апеляційної скарги, суперечить ч. 3 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з необхідністю витребування нових доказів у справі, колегією суддів ухвалою від 06.10.2009 року розгляд справи було відкладено на 27.10.2009 року.

23.10.2009 року представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано доповнення до апеляційної скарги (з додатками), відповідно до якого відповідач просив скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 22.06.2009 року у справі № 33/165, відмовити позивачу в задоволенні позову у повному обсязі.

26.10.2009 року представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2009 року додаткових доказів у справі та письмові пояснення щодо окремих письмових доказів та щодо нарахування 3 % річних та втрат від інфляції.

26.10.2009 року представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю забезпечити явку представника позивача у судове засідання.

26.10.2009 року представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про витребування у відповідача довідки за підписом керівника та головного бухгалтера про дати оприбуткування поставленого від Товариства з обмеженою відповідальністю „3 Бетони” товару за даними бухгалтерського обліку Закритого акціонерного товариства „Київська будівельна компанія „Київбудком”.

В судовому засіданні 27.10.2009 року представник відповідача не заперечував проти задоволення заявлених представником позивача клопотань.

Представники позивача у судове засідання 27.10.2009 року не з’явились.

Відповідно до п. 1, 3 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з нез’явленням у судове засідання 27.10.2009 року представників позивача, задоволенням заявлених клопотань, необхідністю витребування нових доказів у справі, колегією суддів ухвалою від 27.10.2009 року розгляд справи було відкладено на 10.11.2009 року.

Ухвалою Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2009 року продовжено строк розгляду справи № 33/165 на один місяць.

Згідно з розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2009 року змінено склад колегії суддів.

В судовому засіданні 10.11.2009 року представником відповідача було подано довідку № 696 від 09.11.2009 року про дати оприбуткування поставленого від Товариства з обмеженою відповідальністю „3 Бетони” товару за даними бухгалтерського обліку Закритого акціонерного товариства „Київська будівельна компанія „Київбудком” на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2009 року.

Відповідно до п. 1, 3 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з нез’явленням у судове засідання 10.11.2009 року представників позивача та необхідністю витребування нових доказів у справі, колегією суддів ухвалою від 10.11.2009 року розгляд справи було відкладено на 24.11.2009 року.

16.11.2009 року відповідачем через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду, як додаток до апеляційної скарги, було подано розрахунок штрафних санкцій за прострочення термінів поставки з/бетонних виробів за Договором № 05/07 від 22.01.2007 року, як доказ прострочення позивачем виконання зобов’язань за спірним Договором.

Згідно з розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2009 року змінено склад колегії суддів.

24.11.2009 року до початку судового засідання представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано письмове пояснення щодо суми заборгованості та розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, відповідно до якого станом на 21.07.2007 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 4830560, 06 грн. Відповідач сплатив 2750000, 00 грн., таким чином заборгованість відповідача становить 2080560 ,06 грн. станом на 21.07.2007 року.

В судовому засіданні 24.11.2009 року представником відповідача було подано доповнення до апеляційної скарги, відповідно до яких відповідач просив скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 22.06.2009 року у справі № 33/165 та відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що позивач системно та багаторазово порушував свої зобов’язання, визначені в Договорі поставки № 05/07 від 22.01.2007 року, що ускладнювало відносини між сторонами, позивач порушив норми ст.ст. 218, 219, 220, 224 Господарського кодексу України та ст. 614 Цивільного кодексу України.

В судовому засіданні 24.11.2009 року представники сторін звернулися до суду з заявою про продовження строку вирішення спору.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з необхідністю дослідження нових доказів, наданих представниками позивача та відповідача, необхідністю витребування нових доказів у справі, колегією суддів ухвалою від 24.11.2009 року було задоволено заяву представників сторін, продовжено строк розгляду справи № 33/165 на один місяць та відкладено розгляд справи на 08.12.2009 року.

27.11.2009 року представником позивача поштою до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду були надіслані пояснення та детальний розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості по Договору, яка існувала станом на 21.07.2007 року (остання партія товару 16.07.2007 року + 5 днів), з урахуванням п. 3.10 Договору поставки № 05/07 від 22.01.2007 року.

          Відповідно до поданого розрахунку 3 % річних за період з 21.07.2007 року по 29.05.2009 року становить 31799, 98 грн., а інфляційні втрати за період з 23.07.2007 року по 25.05.2009 року становлять 312699, 87 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги та доповнень до неї підтримав, просив скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 22.06.2009 року у справі № 33/165 і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі та доповненнях до неї, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду м.Києва від 22.06.2009 року у справі № 33/165 залишити без змін.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, але рішення суду першої інстанції підлягає зміні з наступних підстав.

          22.01.2007 року між позивачем та відповідачем був укладений Договір поставки № 05/07, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов’язується виготовляти відповідно до наданого покупцем (відповідачем) технічного завдання та поставляти покупцю з/б елементи каркаса будівлі в м. Луцьку (товар) на умовах передбачених даним Договором, а покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його на умовах, передбачених даним Договором.

02.03.2007 року сторонами була підписана Додаткова угода № 1 до Договору поставки № 05/07 від 22.01.2007 року.

          Частина 1 ст. 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Відповідно до ч.1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

          Згідно ч.2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

          Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Відповідно до ч.2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Згідно п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачеві товар у повному обсязі на загальну суму 4830560,06 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані представниками сторін та скріплені печатками, а саме:

№ 3Б-0000029 від 28.02.2007 року;

№ 3Б-0000042 від 13.03.2007 року;

№ 3Б-0000071 від 30.04.2007 року;

№ 3Б-0000152 від 16.07.2007 року.

Частина 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачає, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п. 3.1 Договору та Додаткової угоди № 1 від 02.03.2007 року до Договору вартість робіт за Договором, згідно специфікації (додаток № 1) складає 4830560,06 грн., в тому числі ПДВ 20 %, що складає 805093,34 грн.

Відповідно до п. 3.7 Договору не пізніше 5 днів з моменту підписання Договору покупець перераховує постачальнику аванс у розмірі 25 % від зазначеної у специфікації ціни –1181489, 02 грн. з ПДВ товару на придбання сировини та матеріалів для виготовлення товару.

Відповідач 29.01.2007 року перерахував в якості авансу на рахунок позивача 800000,00 грн.

Відповідно до п. 3.8. Договору подальші розрахунки здійснюються на основі розхідних накладних, які постачальник надає покупцю щомісячно, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому здійснюється поставка.

Остаточний розрахунок проводиться на протязі 5 днів з моменту поставки останньої партії товару (п. 3.10 Договору).

Станом на 01.12.2008 року відповідачем сплачено 4720000,00 грн. Таким чином, як на момент звернення позивача з позовом до суду 13.02.2009 року, так і на момент прийняття судом першої інстанції рішення 22.06.2009 року, відповідач не оплатив вартість поставленого товару на суму 110560,06 грн.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку, коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 110560,06 грн. належним чином позивачем доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується заявлених позивачем вимог в частині стягнення з відповідача індексу інфляції в сумі 370688, 55 грн. та 3 % річних в сумі 51455, 08 грн., колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Частина 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.10 Договору остаточний розрахунок проводиться на протязі 5 днів з моменту поставки останньої партії товару.

Як вбачається з матеріалів справи, остання партія товару була поставлена 16.07.2007 року, отже з урахуванням положень п. 3.10 Договору розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат повинен розпочинатися з 21.07.2007 року (остання партія товару 16.07.2007 року + 5 днів).

Позивачем же під час подачі позову та з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 29.05.2009 року було нараховано відповідачу 3 % річних за прострочення грошових зобов’язань за Договором в розмірі 51455, 08 грн. та збитки від інфляції в сумі 370688, 55 грн. за період з 05.03.2007 року по 29.05.2009 року.

На виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду, позивачем було подано розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, проведений з урахуванням п. 3.10 Договору, відповідно до якого розмір 3 % річних становить 31799, 98 грн., а інфляційних втрат 312699, 87 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, наданий позивачем як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і в апеляційній інстанції, дійшла висновку про те, що позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та збитків від інфляції підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 21.07.2007 року заборгованість відповідача перед позивачем становила 2080560, 06 грн. При цьому відповідачем періодично розмір зазначеної заборгованості погашався, про що не заперечують сторони, і станом на 29.05.2009 року розмір основної заборгованості становить 110560, 06 грн.

Починаючи з 21.07.2007 року відповідач мав три періоди заборгованості, в які погашення боргу не відбувалось, а саме: з 16.08.2007 року по 22.11.2007 року, з 17.04.2008 року по 11.08.2008 року та з 11.08.2008 року по 25.05.2009 року.

Отже інфляційне збільшення в зазначені періоди становить 31666, 05 грн. відповідно до розрахунку, що наведений в таблиці.

Колегією суддів апеляційної інстанції розрахунки позивача в частині нарахування інфляційних втрат не можуть бути прийняті до уваги, оскільки позивачем невірно зазначені як індекси інфляції за період прострочення платежів, так і самі періоди прострочення платежів.

Крім цього, колегією суддів апеляційної інстанції було перевірено розрахунок позивача щодо нарахування 3 % річних з простроченої суми, отже загальна сума 3% річних за Договором становить 2653, 44 грн. відповідно до розрахунку, наведеного нижче.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2653, 44 грн. 3 % річних та 31 666, 05 грн. інфляційних втрат.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на скасування рішення Господарського суду м. Києва від 22.06.2009 року у справі № 33/165 у зв’язку з тим, що у відповідача перед позивачем відсутня заборгованість по Договору, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, оскільки спростовуються наявними матеріалами справи.

Одночасно колегія суддів зазначає, що Додаткова угода № 1 не оскаржувалась на предмет її недійсності з будь-яких підстав у суді першої інстанції під час розгляду справи № 33/165, а тому прохання відповідача до апеляційного суду про визнання даної угоди недійсною, включене до апеляційної скарги, суперечить ч. 3 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України і не може бути предметом розгляду в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

За обставин викладених вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства „Київська будівельна компанія „Київбудком”, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає, але рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2009 року по справі № 33/165 підлягає зміні у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку із частковим задоволенням позовних вимог позивача, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1448, 80 грн. державного мита та 32, 10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Київська будівельна компанія „Київбудком” залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 22.06.2009 року у справі № 33/165 змінити, резолютивну частину викласти у наступній редакції:

„1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Київська будівельна компанія “Київбудком” (01010, м. Київ, вул. Андрія Іванова, 10, код ЄДРПОУ 24934463, р/р 2600730017822 в Першій Київській філії ВАТ „Всеукраїнський акціонерний банк”, МФО 321637), або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „3 Бетони”(77311, Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Б.Хмельницького, 109, код ЄДРПОУ 32014894, п/р 260075809 в Івано-Франківській ОД ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 336462) суму основного боргу 110560 (сто десять тисяч п’ятсот шістдесят) грн. 06 коп., індекс інфляції в сумі 31 666 (тридцять тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 05 коп., три проценти річних у сумі 2653 (дві тисячі шістсот п’ятдесят три) грн. 44 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 1 448 (одна тисяча чотириста сорок вісім) грн. 80 коп. та 32 (тридцять дві) грн. 10 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили”.

3. Матеріали справи № 33/165 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді