Ухвала суду № 90225039, 12.03.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/47395/18-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Карабань В.М., при секретарях Косовській М.Д., Самійлик В.В., Шевчук А.В., Мирончук В.О., за участю особи, що подала скаргу - адвоката Зімарєва В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві скаргу адвоката Зімарєва В.М. на постанову прокурора відділу прокуратури м. Києва, розташованого у місті Києві М.Ю. Лебеженко від 25 квітня 2017 про закриття кримінального провадження № 12016100000000168,-

ВСТАНОВИВ:

26 вересня 2018 адвокат Зімарєв В.М. звернувся до Печерського районного суду м. Києва зі скаргою в порядку п. 4 ч. 1 ст. 303 КПК України, в якій просить скасувати постанову прокурора про закриття кримінального провадження № 12016100000000168 за нереабілітуючою підставою згідно п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Вважає, що оскаржувана постанова про закриття кримінального провадження є необґрунтованою, протиправною, незаконною та такою що не відповідає завданню кримінального провадження.

Просить скаргу задовольнити, оскаржувану постанову скасувати, а кримінальне провадження повернути для проведення досудового розслідування.

В судовому засіданні адвокат Зімарєв В.М., вказану скаргу підтримав, та просив її задовольнити.

В судове засідання не з`явився прокурор, чия постанова оскаржується, про час, дату та місце розгляду скарги повідомлявся у спосіб, визначений ст. 135 КПК України, причини неявки суду не повідомив.

Слідчий суддя, виходячи з принципу диспозитивності кримінального провадження, враховуючи думку особи, яка подала скаргу, визнав можливим розгляд справи у відсутність прокурора, чия постанова оскаржується.

Слідчий суддя, заслухавши доводи особи, яка подала скаргу, дослідивши матеріали скарги, постанову про закриття кримінального провадження, доходить до наступних висновків.

Як встановлено судом, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві, розташованого у місті Києві проводилось досудове розслідування у кримінальному провадження № 12016100000002001 від 12 грудня 2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

20 березня 2017 року слідчим управлінням Національної поліції у м. Києві, на підставі постанови про виділення матеріалів досудового розслідування з кримінального провадження № 12016100000002001 від 12 грудня 2016, розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, по факту дорожньо-транспортної пригоди, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100000000168.

Згідно постанови прокурора відділу прокуратури м. Києва, розташованого у місті Києві М.Ю. Лебеженко від 25 квітня 2017, вказане кримінальне провадження закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку зі смертю підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В мотивувальній частині постанови прокурор зазначає, що: «враховуючи, те що підозрюваний ОСОБА_1 внаслідок отриманих тілесних ушкоджень помер (свідоцтво про смерть НОМЕР_1 від 12.12.2016) тому відсутній суб`єкт злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України».

Проте, в розумінні ч. 5 ст. 110 КПК України постанова, на думку слідчого судді є необґрунтованою.

При винесенні оскаржуваної постанови прокурором не надано належної оцінки зібраним та встановленим під час досудового розслідування обставинам.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Згідно зі ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 91 КПК України визначені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, згідно якої кримінальне провадження закривається в разі смерті підозрюваного, обвинуваченого, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого. Дана, чітко визначена КПК України вимога, прокурором під час винесення оскаржуваної постанови не була врахована.

На слідчого суддю, відповідно до норм КПК України, покладено обов`язок здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, зобов`язаний перевірити законність прийнятої слідчим постанови.

Таким чином, прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосереднього дослідження та оцінки слідчим доказів, які стосуються цього провадження в сукупності.

За ст.303 ч.1 п.4 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржене рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Конституційний принцип презумпції невинуватості передбачає, зокрема, право людини на розгляд по суті його справи судом, а це в свою чергу - дотримання судом загальних засад кримінального провадження - верховенство права при дотриманні презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, кожен має право ... при встановленні обґрунтованості будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення на справедливий публічний розгляд у межах розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним на основі закону, який ... встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

В постанові Європейського суду з прав людини від 10.01.2012 р. у справі "Вулах та інші проти Росії" зазначається:

"27. У цій справі заявниками є батько, мати, син і дочка покійного ОСОБА_2 , який був оголошений винним в рамках кримінального та цивільного провадження після його смерті. Внаслідок цього, заявники можуть мати нематеріальну зацікавленість у відновленні доброго імені померлого, а також матеріальну зацікавленість в якості спадкоємців покійного."

"32. Суд нагадує, що презумпція невинуватості порушується, якщо судова ухвала або заяву державної посадової особи щодо особи, яка обвинувачується у вчиненні кримінального злочину, відображає думку про його винність до визнання його винним в установленому законом порядку. Для цього достатньо наявності деяких припущень про те, що суд або посадова особа вважають обвинуваченого винним, не дивлячись на відсутність офіційного вироку."

Дослідивши матеріали скарги та постанову прокурора відділу прокуратури м. Києва, розташованого у місті Києві М.Ю. Лебеженко від 25 квітня 2017 про закриття кримінального провадження № 12016100000000168, слідчий суддя дійшов до висновку про те, що слідчим не вжито усіх належних заходів щодо встановлення усіх обставин справи.

Керуючись ст.ст. 303, 305, 306, 307, 309, ч. 2 ст. 376 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

Скаргу адвоката Зімарєва В.М. на постанову прокурора відділу прокуратури м. Києва, розташованого у місті Києві М.Ю. Лебеженко від 25 квітня 2017 про закриття кримінального провадження № 12016100000000168 - задовольнити.

Постанову прокурора відділу прокуратури м. Києва, розташованого у місті Києві М.Ю. Лебеженко від 25 квітня 2017 про закриття кримінального провадження № 12016100000000168 - скасувати.

Продовжити проведення досудового розслідування по матеріалам кримінального провадження №12016100000000168.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя В. М. Карабань