Рішення № 90225038, 16.06.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/14580/18-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2020 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого : судді Соколова О.М.,

при секретарі: Проскурні А.Г.,

справа № 757/14580/18-ц

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Чорної Ю.А .

розглянувши у судовому засіданні в м. Києві цивільну справу № 757/14580/18-ц за позовом ОСОБА_3 до Національного банку України про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Печерського районного суду м. Кива з позовом до Національного банку України про стягнення коштів .

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач не виконує взятих на себе зобов`язань за вищевказаним договором щодо вчасної сплати суми за договором що призвело до виникнення заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача в примусовому порядку.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що між ним та Публічним акціонерним товариством «Київська Русь» було укладено договори банківського вкладу № 556-49.12 від 06.01.2015 на суму 570євро та № 1559-49.12 від 08.01.2015 на суму 17413 доларів США, та договори у національній валюті № 3202-49.12 від 13.01.2015 на суму 50000 грн. та № 3207-49.12 на суму 50000 грн. 19.03.2015 постановою Правління Національного банку України № 190 ПАТ «Банк «Київська русь» віднесено до категорії неплатоспроможних, а з 20.03.2015 до 19.06.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на його тимчасову адміністрацію. Постановою Київського апеляційного суду від 05.12.2016 у справі № 826/22323/15 визнано протиправною та скасовано постанову правління Національного банку України від 19.03.2015 № 190. Вищим адміністративним судом України від 08.06.2017 прийнято постанову у справі № к/800/35885/16 за касаційною скаргою Національного банку України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016, якою рішення в частині зобов`язання НБУ надати можливість ПАТ «Банк «Київська Русь» провести заходи фінансового оздоровлення банку після проведення заходів з його ліквідації скасовано, в іншій частині постановку Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 залишено без змін. В результаті прийняття відповідачем постанови від 19.03.2015 № 190 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних», яка визнана протиправною позивач втратив можливість використовувати власні кошти, розміщені на депозитних рахунках чим позивачу завдано матеріальних збитків.

06.07.2018 року від представника відповідача надійшов відзив до позовної заяви в якому зазначив, що правові основи взаємовідносин між Національним банком України та банками визначені у Законі України «Про Національний банк України» та в Законі України «Про банки і банківську діяльність».Відповідно до ст. 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національний банк України не відповідає за зобов`язаннями банків, а банки не відповідають за зобов`язаннями Національного банку України, якщо інше не передбачено законом або договором. Грошові кошти у вигляді депозитного вкладу були розміщені позивачем на договірній основі у ПАТ «Банк «Київська Русь». Національний банк не є стороною у договірних відносинах між позивачем та ПАТ «Банк «Київська Русь», а отже у нього відсутні зобов`язання стосовно виконання умов договорів, укладених між позивачем та ПАТ «Банк «Київська Русь». Вказав, що на даний момент зобов`язальні відносини між позивачем та ПАТ «Банк «Київська Русь» за договорами банківського вкладу не припинилися. Посилання позивача на судове рішення у адміністративній справі № 826/22323/15, як доказ порушення Національним банком України права позивача на отримання коштів, розміщених на депозитному рахунку в ПАТ «Банк «Київська Русь» є необґрунтованими, оскільки в рішенні суду не встановлено причинно-наслідкового зв`язку та міститься висновку про те, що саме внаслідок дій або бездіяльності Національного банку було порушено право позивача чи інших кредиторів ПАТ «Банк «Київська Русь» на отримання коштів за договором банківського вкладу. Зазначив, що вимагаючи стягнення шкоди з відповідача, позивач не довів факт заподіяння йому шкоди відповідачем та причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та заподіяною шкодою.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав з підстав, викладених в ньому.

Представник відповідача проти вимог позову заперечувала у повному обсязі, просила відмовити.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

За приписами ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідальність у вигляді обов`язку компенсувати шкоду настає тільки за певних умов, які утворюють склад правопорушення, а саме: наявності шкоди, протиправної поведінки, причинного зв`язку між поведінкою та шкодою, провини.

Судом встановлено, що між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Київська Русь» було укладено договори банківського вкладу № 556-49.12 від 06.01.2015 на суму 570євро та № 1559-49.12 від 08.01.2015 на суму 17413 доларів США, та договори у національній валюті № 3202-49.12 від 13.01.2015 на суму 50000 грн. та № 3207-49.12 на суму 50000 грн.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 19 березня 2015 № 190 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 61 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь».

Постановою Київського апеляційного суду від 05.12.2016 у справі № 826/22323/15 визнано протиправною та скасовано постанову правління Національного банку України від 19.03.2015 № 190.

Вищим адміністративним судом України від 08.06.2017 прийнято постанову у справі № к/800/35885/16 за касаційною скаргою Національного банку України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016, якою рішення в частині зобов`язання НБУ надати можливість ПАТ «Банк «Київська Русь» провести заходи фінансового оздоровлення банку після проведення заходів з його ліквідації скасовано, в іншій частині постановку Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 залишено без змін.

Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 18.06.2018 № 1684 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь» строком на два роки з 17.07.2018 до 16.07.2020 включно.

Отже, на дату звернення позивача до суду, Фондом гарантування продовжується процедура ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь». При цьому відповідно до ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» позивач як вкладник є кредитором Банку та задоволення вимоги буде сплачено позивачу в порядку черговості.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов`язань, є кредитором банку. Отже, на даний момент зобов`язальні відносини між Позивачем та ПАТ «Банк «Київська Русь» за договорами банківського вкладу не припинилися.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та є спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини.

Отже, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними та цей закон є приорітетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

З матеріалів справи не вбачається, що внаслідок дій відповідача було порушено право позивача, як кредитора ПАТ «Банк «Київська Русь», на отримання коштів за договорами банківського вкладу, не доведено причинний зв`язок між шкодою та неправомірними діями банку.

Суд також приходить до висновку що посилання позивача на те, що судовим рішеннями по адміністративній справі № 826/22323/15 доведена вина Національного банку України в неотриманні позивачем коштів, розміщених на за договором банківського вкладу, оскільки, в зазначених рішеннях не міститься жодного висновку, що внаслідок дій чи бездіяльності Національного банку України було порушено права вкладників ПАТ «Банк «Київська Русь», в тому числі і позивача, на отримання коштів за договорами банківського вкладу.

Також те, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду скасовано постановку Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року та постанову Вищого адміністративного суду України від 08.06.2017. Справу № 826/22323/15 передано на розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Порядок відшкодування шкоди кредиторам та повернення коштів, отриманих під час виконання уповноваженою особою Фонду заходів чітко визначеній чинним законодавством.

Таким чином, оскільки між позивачем та банком ПАТ «Банк «Київська Русь» виникли договірні відносини, то стягнення суми вкладу ОСОБА_3 повинно відбуватись на підставі законодавства, що регулює правовідносини щодо повернення вкладу з урахуванням положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Крім того, згідно зі ст. 1173 ЦК України, відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними повноважень, відшкодується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління.

Статтею 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено право Національного банку України, у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об`єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об`єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу.

Здійснення банківського регулювання та нагляду віднесено до компетенції Національного банку України, як передбачено статтею 7 Закону України «Про Національний банк України» передбачено.

Віднесення банку до категорії неплатоспроможних, а також відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку є заходами впливу в розумінні ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Відповідно до положень ст. 55 вищезазначеного закону головною метою банківського регулювання і нагляду є безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.

Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду на індивідуальній та консолідованій основі за діяльністю банків та банківських груп у межах та порядку, передбачених законодавством України.

Національний банк здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими групами, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку і економічних нормативів.

Отже, Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, самостійним у своїй діяльності від органів державної влади, тобто не є суб`єктом відповідальності в розумінні ст. 1173 Цивільного кодексу України.

Згідно з п. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з п. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем не надано належних і допустимих доказів щодо обставин, на які він посилається в своїй позовній заяві, та які призвели до неможливості повернення коштів позивачу, як кредитору.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 до Національного банку України про стягнення коштів.

На підставі викладеного та керуючись ст. 1173 ЦК України, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Законом України «Про Національний банк України» та ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 280, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Національного банку України про стягнення коштів - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Соколов