Рішення № 9022263, 09.12.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2009 р. Справа № 45/328-09

вх. № 8809/5-45

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з’явився

відповідача - не з’явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Продсервіс", м. Київ

до ТОВ "С-Транс", м. Зміїв

про стягнення 23139,49 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 18502, 81 грн., інфляційні 3830,08 грн., три відсотка річних з простроченої суми - 806, 60 грн. мотивуючи тим, що позивач за видатковою накладною № ПС-0001896 від 15 листопада 2007 року поставив відповідачу товар, проте відповідач, в порушення взятих на себе зобов’язань, отриманий товар оплатив лише частково. Також для стягнення заявлено державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою суду від 02 листопада 2009 року про порушення провадження у справі № 45/328-09 розгляд справи було призначено на 23 листопада 2009 року о 10 годині 50 хвилин.

В судове засідання 23 листопада 2009 року представники сторін не з’явились, витребувані ухвалою суду від 02 листопада 2009 року докази по справі не надали, про причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином,

У зв’язку з вищевикладеним, враховуючи неявку в судове засідання представників сторін та необхідність надання витребуваних та додаткових доказів, розгляд справи було відкладено "09" грудня 2009 р.

До матеріалів справи від позивача 24 листопада 2009 року надійшли витребувані судом докази, які залучені судом до справи

09 грудня 2009 року представники сторін в засідання суду не з’явились, про причини нез’явлення суд не повідомили.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, що ухвалою суду від 23 листопада 2009 р. сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх нез’явлення в засідання суду, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи господарським судом встановлено, що за видатковою накладною № ПС-0001896 від 15 листопада 2007 року та рахунком-фактурою № 1-00002025 від 14 листопада 2007 року позивачем було передано товар відповідачу на загальну суму 19448,81 грн. Товар було одержано відповідачем за дорученнями серія ЯОЗ № 510139 від 15.11.07р.

          Згідно ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

          Відповідно до ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною, що передбачено в ч. 1 ст. 642 ЦК України.

          Підтвердженням укладання договору між позивачем та відповідачем є накладна та рахунок, виписані позивачем, що містять найменування товару, його кількість і ціну, а також реквізити позивача (оферта), та довіреність, що була виписана відповідачем своєму представнику на отримання саме того товару і в тій кількості, що був визначений позивачем в накладній, а також містить реквізити відповідача (акцепт).

          Відповідач вартість поставленого товару оплатив лише частково, в розмірі 946 грн., несплаченою лишилась сума в розмірі 18502, 81 грн.

          Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України. Названі норми передбачають, що господарські зобов’язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно статті 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем були надані суду докази його звернення до відповідача 17 березня 2008 року з вимогою про сплату товару в розмірі 19448,81 грн. Такі вимога була направлені відповідачу та отримана останнім 24.03.2008 р., про що свідчить поштове повідомлення із відміткою відповідача про вручення, проте відповідач не виконав в повному обсязі свого обов’язку по оплаті.

Матеріали справи також містять акт звіряння розрахунків станом на 17 січня 2008 року, за яким відповідачем визнано наявність у нього заборгованості перед позивачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене та те, що сума заборгованості відповідачем не сплачена, відповідач не надав на вимогу суду докази виконання своїх зобов’язань, та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 231,40 гривень, та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, ч.1 ст. 626, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ТОВ "С - Транс", 63403, Харківська область, м. Зміїв, Таранівське шосе, 5 (в тому числі з р/р 26004000645011 в ФХД АТ "Індекс-Банк" м. Харків, МФО 350619, код ЗКПО 25466691) на користь ТОВ "Продсервіс", 04080, м. Київ, вул. Верховинна, 6-А (р/р 26001301110680 у філії Лівобережне відділення ПІБ в м. Києві, МФО 322119, код ЗКПО 24934992) 18502,81 грн. боргу, 3830,08 грн. інфляційних, 806,60 грн. річних, 231,40 грн. державного мита та 236 грн. судових витрат за інформаційно-технічне обслуговування судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписано 09 грудня 2009 року

справа № 45/328-09