Ухвала суду № 9022232, 23.12.2009, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"23" грудня 2009 р.Справа № 02-2/18-594

УХВАЛА

Суддя Охотницька Н.В., розглянувши позовну заяву від 16.12.2009 р. (вх. № 2599(н) від 18.12.2009 р.) приватного підприємства "Торговий дім Тернопіль", вул. Поліська, 14, м. Тернопіль до відповідачів: 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Аскор Україна", вул. Бродівська, 44, м. Тернопіль; 2) Департаменту економіки, підприємництва та управління комунальним майном, вул. Коперника, 1, м. Тернопіль; 3) Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, у якій позивач просить: усунути перешкоди в користуванні нежитловим приміщенням ринку на майдані Перемоги, 4 у м Тернополі шляхом скасування рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 02.07.2009 р. № 1018; визнання недійсним договру оренди нежитлового приміщення на майдані Перемоги, 4 від 29.07.2009 р., укладеного між ТОВ "Аскор –Україна" та Департаментом економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради; заборони ТОВ "Аскор –Україна", Департаменту економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради, Виконавчому комітету Тернопільської міської ради чинити бьудь –які перешкоди приватному підприємству "Торговий дім Тенопіль" у володінні та користуванні нежитловим приміщенням ринку на майдані Перемоги, 4 у м. Тернополі, повертає позовну заяву, і додані до неї матеріали без розгляду з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 22 Закону України «Про судоустрій України»місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. Згідно частини 2 статті 54 ГПК України у позовній заяві повинні бути вказані вимоги позивача до відповідача із посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, викладено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зазначені докази, що підтверджують позов, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються, зазначено ціну позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Таким чином, процесуальний закон зобов’язує викладати та формулювати кожну позовну вимогу таким чином, аби вона точно відповідала способу захисту цивільних прав, встановленому законодавством, була юридично конкретною, визначеною та реально могла бути виконаною. Структурними складовими позову, які сукупно визначають його зміст є його елементи: предмет позову та підстави позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу, а факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу є підставами позову. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов’язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов’язків суб’єктів спірного матеріального правовідношення.

Як вбачається, із змісту позову його підставою є те, що 01.12.2009 р. по справі 13/47-876 Львівський апеляційний господарський суд скасував рішення господарського суду Тернопілської області від 22.05.2009 р. по справі № 13/47-876, на підставі якого згідно рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради №1018 від 02.07.2009 р. між відповідачем 1 та відповідачем 2 укладено договір оренди нежитлових приміщень, які перебувають у позивача в користуванні, тобто в оренді на підставі договру № 7012 від 05.01.1996 р. При цьому, даної постанови суду до позовної заяви не долучено, інших юридичних фактів, які підтверджують наявність спірних взаємовідносин із відповідачами позивачем не вказано. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

Позивач стверджує, що договір оренди нежитлового приміщення на майдані Перемоги, 4 від 29.07.2009 р., укладений між ТОВ "Аскор –Україна" та Департаментом економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради є недійсним з моменту укладення і не відповідає Закону. За загальним правилом, встановленим ст. 216 ЦК України, основним наслідком укладення правочину, що не відповідає вимогам закону і визнається недійсним, є двостороння реституція, яка полягає в тому, що кожна сторона недійсного правочину має повернути іншій стороні все, що вона одержала на виконання такого правочину. Оскільки, визнання недійсною угоди передбачає застосування двосторонньої реституції, позивач, який не є стороною цього договору оренди, повинен обгрунтувати своє порушене право на спірне майно. Відповідно до ст. 28 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності. Орендар може зажадати повернення орендованого майна з будь-якого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні ним, відшкодування шкоди, завданої майну громадянами і юридичними особами, включаючи орендодавця. Звертаючись до суду в зв'язку з порушенням свого права власності на спірні об'єкти нерухомості, позивач зобов'язаний довести належними та допустимими доказами свої майнові права на спірне майно на момент звернення з позовом. Такого обгрунтування підтвердженого належними та допустимими доказами позивачем у позовній заяві не наведено.

Відповідно до статті 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Вказаною нормою встановлені правила об'єднання, зокрема, кількох позовних вимог в одній позовній заяві, по кожній з яких приймається рішення. Дозволяється об'єднувати вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтуються ці вимоги, втім позивачем поєднано вимоги, що перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору.

Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету міністрів України «Про державне мито»№ 7/93 від 23.01.1993 р. сплачене державне мито підлягає поверненню у випадку повернення заяви (скарги) або відмови в її прийнятті, а також відмови державних нотаріальних контор або виконавчих комітетів міських, селищних і сільських Рад народних депутатів у вчиненні нотаріальних дій. Пунктом 13 Порядку оплати витрат з інформаційно –технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258) встановлено, що повернення коштів внесених для оплати витрат з інформаційно –технічного забезпечення судових процесів здійснюється у порядку, передбаченому для повернення державного мита (судового збору).

Враховуючи викладене, керуючись п. п. 3, 5 ст. 63, ст. 86 ГПК України, суддя

УХВАЛИВ:

1.          Повернути приватному підприємству "Торговий дім Тернопіль", вул. Поліська, 14, м. Тернопіль позовну заяву від 16.12.2009 р. (вх. № 2599(н) від 18.12.2009 р.) та додані до неї матеріали, всього на 22 арк. без розгляду.

2.          Сплачене згідно платіжного доручення № 71 від 16.12.2009 р. державне мито в розмірі 85 (вісімдесят п’ять) грн. та сплачені згідно платіжного доручення № 72 від 16.12.2009 р. витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в розмір 236 (двісті тридцять шість) грн. підлягають поверненню приватному підприємству "Торговий дім Тернопіль", вул. Поліська, 14, м. Тернопіль (код ЄДРПОУ 14035686).

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущенного порушення.

Суддя