Рішення № 9022231, 14.12.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" грудня 2009 р.Справа № 15/103-1845

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бучинської Г.Б.

Розглянув справу:

за позовом Державного підприємства "Козлівський спиртовий завод", вул. Заводська, 34, смт. Козлів, Козівський район, Тернопільська область, 47631

до відповідача Державного підприємства "Кобиловолоцький спиртовий завод", с. Кобиловолоки, Теребовлянський район, Тернопільська область, 48164

про стягнення 20.272,90 грн. за реалізований товар та проведені роботи.

За участю представників сторін:

позивача:          Представник Фака Володимир Ярославович, довіреність № 9 від 16.01.09р.;

відповідача:          Представник Славіч Андрій Володимирович, довіреність № 434 від 03.10.07р..

Суть справи:

Державне підприємство "Козлівський спиртовий завод" вул. Заводська, 34, смт. Козлів, Козівський район, Тернопільська область звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом до Державного підприємства "Кобиловолоцький спиртовий завод" с. Кобиловолоки, Теребовлянський район, Тернопільська область про стягнення 20.272,90 грн. за реалізований товар та проведені роботи.

У розпочатому судовому засіданні учасникам судового процесу роз’яснено їх процесуальні права та обов’язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 811 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

За відсутності клопотання представників сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що позивачем пропущено строк позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне:

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Пунктом 2 статті 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Позивач - Державне підприємство "Козлівський спиртовий завод", вул. Заводська, 34, смт. Козлів, Козівський район, Тернопільська область, є юридичною особою і включене до Єдиного державного Реєстру підприємств та організацій України, ідентифікаційний код 00375042, а тому наділене правом на звернення до суду за захистом своїх прав.

15.06.2004р. між Державним підприємством "Козлівський спиртовий завод", вул. Заводська, 34, смт. Козлів, Козівський район, Тернопільська область (Виконавець) та Державним підприємством "Кобиловолоцький спиртовий завод", с. Кобиловолоки, Теребовлянський район, Тернопільська область (Замовник) укладено договір № 16/05-3, відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе проведення робіт "надання консультативної допомоги по впровадженню роботи колон БРУ під вакуумом" (п. 1.1. договору).

Пунктом 2.1. договору сторони передбачили, що за проведену згідно цього договору роботу Замовник сплачує Виконавцю 20.000 грн.. Оплата здійснюється шляхом 100 % предоплати на розрахунковий рахунок Виконавця до 17.06.2004р.. Договір набирає чинності з дати надходження коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

Як випливає з матеріалів справи, позивач взяті на себе зобов’язання згідно договору № 16/05-3 від 15.06.2004р. виконав, що підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт по договору № 16/05-2 від 15.06.2004р..

Крім того, позивач на підставі усної домовленості відвантажив відповідачу, товарно-матеріальні цінності (Царга БК) на загальну суму 150.000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 0000000032 від 23.03.2004р., яка підписана представниками сторін без заперечень.

До виконання господарських договорів, згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Згідно ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, в силу зобов’язання, яке виникає між сторонами, одна сторона (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язана вчинити певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а інший кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України).

Всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач вчасно не виконав покладених на нього зобов’язань щодо оплати вартості виконаних робіт, і як стверджує позивач та свідчать матеріали справи, має заборгованість станом на час розгляду справи в сумі 20.000 грн. за виконані роботи та 272,90 грн. заборгованості за поставлений товар.

У відповідності до ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідач станом на день розгляду спору не надав суду доказів про погашення заборгованості перед позивачем, суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства "Козлівський спиртовий завод", вул. Заводська, 34, смт. Козлів, Козівський район, Тернопільська область, щодо стягнення з Державного підприємства "Кобиловолоцький спиртовий завод", с. Кобиловолоки, Теребовлянський район, Тернопільська область, 272,90 грн. боргу за поставлену продукцію, обґрунтованими, підтвердженими документально.

Заперечення відповідача, щодо пропуску строк позовної давності, судом до уваги не приймається, оскільки у відповідності до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею боргу чи або іншого обов’язку. Після переривання. Перебіг позовної давності починається заново, при цьому час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Враховуючи, що позивачем долучено докази оплати одержаних товарно-матеріальних цінностей, при чому остання оплата здійснена 08.06.2007р., строк позовної давності перервано і перебіг його починається з 08.06.2007р..

В частині стягнення 20.000 грн. боргу за надані послуги згідно договору № 16/05-3 від 15.06.2004р. в позові відмовляється, оскільки:

- згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін);

- відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається із матеріалів справи, доказів виконання Державним підприємством "Кобиловолоцький спиртовий завод", с. Кобиловолоки, Теребовлянський район, Тернопільська область, зобов’язання щодо оплати наданих послуг згідно договору № 16/05-3 від 15.06.2004 року, сторонами не представлено.

У ст. 256 ЦК України визначено поняття позовної давності, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлений строк загальної позовної давності тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вбачається із п. 2.1. договору № 16/05-3 від 15.06.2004р., сторони передбачили, що за проведену роботу Замовник сплачує Виконавцю 20.000 грн.. Оплата здійснюється шляхом 100 % предоплати на розрахунковий рахунок Виконавця до 17.06.2004р.. Тобто сторонами встановлено строк виконання зобов’язання. Таким чином строк позовної давності закінчується 17.06.2007р., тоді як позовна заява подана до суду лише 05.10.2009р..

Заперечення позивача щодо переривання строку позовної давності частковою оплатою судом до уваги не беруться, оскільки суперечать вимогам, викладеним позивачем у позовній заяві та претензії від 04.06.2009р. № 76, щодо заборгованості в розмірі 20.000 грн., яка утворилася за не проведення розрахунків за виконані роботи по наданню консультативної допомоги по впровадженню колон БРУ під вакуумом, а відтак доказів на підтвердження будь-яких дій відповідача щодо визнання ним свого боргу або іншого обов’язку по оплаті вартості проведених робіт не надано.

Статтею 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, з урахуванням відповідного клопотання відповідача, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу покладаються на відповідача на підставі ст. 49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства "Кобиловолоцький спиртовий завод" с. Кобиловолоки, Теребовлянський район, Тернопільська область, код 00375088 на користь Державного підприємства "Козлівський спиртовий завод" вул. Заводська, 34, смт. Козлів, Козівський район, Тернопільська область, код 00375042 - 272,92 грн. заборгованості за поставлений товар, 2,73 грн. державного мита та 3,18 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 20.000 грн. заборгованості в позові відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

5.Накази видати стягувачу після набрання судовим рішенням законної сили.

6.На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "24" грудня 2009р.через місцевий господарський суд.

          Суддя