Рішення № 9022069, 16.12.2009, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" грудня 2009 р. Справа № 15/186

Позивач: Державне підприємство "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод"

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бориспенблок"

про стягнення в сумі 56 161 грн. 85 коп.

Суддя

Секретар судового засідання Васильєва О.М.

Представники:

Від позивача : не з'явився

Від відповідача : Романюк Н.П. дов. №12 від 16.12.09р.

Статті 20, 27 ГПК України роз'яснені.

СУТЬ СПОРУ: Позивач - державне підприємство "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод", м.Павловград, Дніпропетровської області звернувся до господарського суду з позовом, відповідно з яким просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспенблок", м.Дубно, Рівненської області 56161,85 грн., в тому числі 39649,40 грн. основного боргу, 6203,60 грн. пені, 7929,88 грн. штрафу, 1585,98 грн. інфляційних нарахувань та 792,99 грн. відсотків річних.

При цьому у поданому на адресу суду клопотанні позивач, виконавши вимоги суду, повідомив про здійснену відповідачем 02.12.09р. часткову оплату існуючого боргу в сумі 1500,00 грн.; просить справу слухати без його участі.

Відповідач відзиву на позов суду не надав. Безпосередньо в судовому засіданні наявність основного боргу в сумі 38149,40 грн. не оспорює. Непроведення з відповідачем розрахунків пояснює скрутним фінансовим становищем в якому перебуває підприємство, через загальні кризові явища в економіці держави. Просить зазначене врахувати при винесенні рішення в частині стягнення штрафних санкцій.

Заслухавши пояснення представників сторін (позивача - в попередньому судовому засіданні), дослідивши всі фактичні докази у справі, як кожний окремо, так і в їх сукупності, давши цьому достатню і об'єктивну оцінку, суд прийшов до висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог.

При цьому суд встановив та врахував таке.

13 березня 2009 року між сторонами у справі був укладений договір поставки щебеневої продукції за №209809 (далі договір, а.с.16-20), відповідно з яким позивач, як постачальник зобов'язувався передати у власність відповідачу (покупцю) щебеневу продукцію (далі товар), а останній, в свою чергу, зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити цей товар (п.1.1 Договору).

Асортимент, кількість та ціна товару, що поставляється, визначається у специфікаціях на кожну окрему партію товару, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відомості про товар зазначаються також у відповідних рахунках-фактурах та накладних, які є невід'ємною частиною договору (п.1.2 Договору).

При цьому, товар поставляється узгодженими партіями на основі замовлень покупця. Кількість та асортимент товару обумовлений письмовими заявками покупця та визначається у специфікації (п.3.2 Договору).

Розглядом матеріалів справи судом встановлено, що позивачем на підставі заявок відповідача №№ 12/05, 13/05 від 02.04.09р. (а.с.21-22) та згідно Специфікації №2 до договору (а.с.20) було відвантажено останньому щебеневу продукцію на загальну суму 118849,40 грн.

Зазначене, в свою чергу, підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами: довіреністю ЯОЮ №628477 від 08.04.09р., видану Альонову Р.Б. (а.с.23) та накладними №№ 39, 40 від 08.04.09р., №№41, 42 від 10.04.09р. (а.с.24-27).

Відповідно до п.2 Специфікації №2, відправка даної партії товару відбувається з моменту отримання 50% попередньої оплати від загальної вартості товару, вказаної в даній Специфікації. Остаточний розрахунок за поставлений товар проводиться на протязі 3-х банківських днів з дати поставки продукції до станції призначення.

Ціна продукції включає: ціну щебеня та всі витрати, зв'язані з транспортуванням вагонів зі щебенем зі ст. Шепетівка до станції призначення.

Розглядом матеріалів справи судом встановлено, що позивач взяті на себе за договором зобов'язання виконав повністю і належним чином.

Натомість відповідач в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань, розрахунки за отриманий товар здійснив несвоєчасно і неналежним чином. Так, позивачем, в якості передоплати за отриманий товар в період з 02.04.09р. по 09.04.09р. було перераховано позивачу 49000,00 грн. В подальшому, а саме в період з 13.05.09р. по 27.08.09р. відповідачем було ще перераховано 79200,00 грн. Крім того, 02.12.09р. після звернення позивача до суду за захистом порушеного права відповідачем було перераховано ще 1500,00 грн.

Таким чином, залишок боргу склав 38149,40 грн.

Доказів сплати цього боргу відповідач суду не надав; відсутні такі докази і в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення 38149,40 грн. основного боргу обгрунтовані, законні, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, визнаються відповідачем і на підставі стст.173, 193, 225 ГК України, стст.509, 525, 526, 530 п.1, 712 ЦК України, ст.78 ГПК України підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми.

Крім того, стст.549, 551, 611 п.3 ЦК України, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", п.9 Специфікації №2 до Договору, передбачена майнова відповідальність у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення та штраф в сумі 20 % від суми невиконаного зобов'язання.

Оскільки прострочення виконання з боку відповідача має місце, позовні вимоги про стягнення з останнього 1585,98 грн. інфляційних нарахувань, та 792,99 грн. відсотків річних, 6203,60 грн. пені та 7929,88 грн. штрафу обгрунтовані та підставні.

Натомість суд, враховуючи обставини у справі, ступінь вини відповідача у виникненні спору, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу, вважає за можливе застосувати своє право, передбачене п.3 ст.83 ГПК України і на підставі ст.233 ГК України, ст.551 ЦК України зменшити розмір неустойки (штрафу та пені), яка підлягає до стягнення з відповідача, як особи, яка порушила зобов'язання до 10 (десяти) відсотків, присудивши до стягнення відповідно 792,99 грн. штрафу та 620,36 грн. пені.

Судові витрати, передбачені ст.44 ГПК України і понесені позивачем, в зв'язку з зверненням до суду за захистом порушеного права на підставі ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 80 п.1.1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспенблок" (35600, м.Дубно, Рівненська область, вул.Мирогощанська,62, р/р 26004147008700 в АКІБ "Укрсиббанк" м.Харків, МФО 351005, ЄДРПОУ 35027094) на користь позивача Державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павловградський хімічний завод" (51042, Дніпропетровська область, м.Павловград, вул.Заводська,44, код ЄДРПОУ 14310112, р/р 26004010045005, МФО 307015, в ДФ АТ Індекс-Банк м.Павловград) - 38149 грн. 40 коп. основного боргу, 1585 грн. 98 коп. інфляційних нарахувань; 792 грн. 99 коп. відсотків річних, 620 грн. 36 коп. пені та 792 грн. 99 коп. штрафу, а всього 41941 грн. 72 коп., 797 грн. 62 коп. понесених судових витрат.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В частині стягнення 1500 грн. 00 коп. основного боргу - провадження у справі припинити.

Суддя

підписано "23" грудня 2009 р.