Рішення № 90219355, 24.06.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/13975/18

Провадження № 2/522/1677/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді – Домусчі Л.В.

за участі секретаря судового засідання – Вадуцкої В.І.,

розглянувши у судовому засіданні у м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа ОСОБА_2 про визнання кредитного договору та іпотечного договору припиненим та за самостійним позовом третьої особи ОСОБА_2 до АТ «УкрСиббанк», третя особа на боці позивача ОСОБА_1 , про визнання іпотечного договору припиненим, виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження, стягнення судових витрат,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 09.08.2018 року надійшов позов ОСОБА_1 , пред`явлений до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа ОСОБА_2 , за яким просила:

1. Визнати кредитний договір №882-08ПОУ Н від 04.11.2005 року, укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 – припиненим;

2. Визнати іпотечний договір, укладений 04.11.2005 року між ІКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , зареєстрований в реєстрі за №3364 та посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ситніковою Ю.Д. – припиненим;

3. Встановити порядок виконання рішення суду, зазначивши, що рішення є підставою для зняття заборони відчуження квартири АДРЕСА_1 , зареєстрованої на підставі іпотечного договору від 04.11.2005 року, реєстровий номер 3364, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 ..

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що 04.11.2005 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №882-08ПОУ Н, за умовами якого Банк зобов`язався надати позичальнику кредит із цільовим призначенням - придбання нерухомості, а саме квартири, що розташована в будинку, який будується (на час надання кредитних коштів) за адресою: АДРЕСА_2 , в іноземній валюті в розмірі 147900,00 доларів США, а відповідач зобов`язалась повернути наданий кредит в повному обсязі в строк до 04.11.2023 року зі сплатою 12,5 % річних. Згідно п. 2.1 кредитного договору у забезпечення виконання зобов`язань позичальника за даним договором банком приймається застава квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , та порукою фізичної особи – ОСОБА_2 .

Вказувала, що 17.06.2015 року до Приморського районного суду м. Одеси звернувся представник ПАТ «УкрСиббанк» із позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в обґрунтування якої банк посилався на неналежне виконанням ОСОБА_1 обов`язків за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилась заборгованість станом на 03.06.2015 року у розмірі 89 289,82 доларів США – заборгованість по кредиту та процентам, 405,60 – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості, в тому числі: заборгованість по кредиту строкова – 69810,00 доларів США, заборгованість по кредиту прострочена – 8220,00 доларів США, заборгованість по процентах строкова – 925,53 доларів США, заборгованість по процентах прострочена – 10334,29 доларів США та пеня за несвоєчасне погашення кредиту в межах строку позовної давності – 180,79 грн., заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів – 224,81 грн.

За наслідками розгляду даного позову банку, Приморським районним судом м. Одеси 02.05.2018 року прийнято рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором. Рішення суду набрало законної сили 18.06.2018 року. Встановлені ним обставини є преюдиційними при вирішенні спору за участю тих же сторін з того ж питання. Так, суд прийшов до висновку, що на підставі наданих банком доказів суд вбачає, що розмір боргу, заявлений до стягнення, є таким, що не знайшов свого належного та допустимого підтвердження під час розгляду справи.

Посилалась на те, що згідно п. 9.5 кредитного договору строк дії даного договору встановлюється з дня укладання цього договору і до повного погашення суми кредиту та плати за кредит. Отже, оскільки вона, ОСОБА_1 , у повному обсязі виконала взяті на себе зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за його користування, зобов`язання за вказаним кредитним договором вважає припиненим у зв`язку з його належним виконанням. Невизнання банком зазначених обставин вважає порушенням її прав.

Стосовно визнання іпотечного договору припиненим посилалась на те, що 04.11.2005 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , що виступає майновим поручителем ОСОБА_1 , укладено іпотечний договір, згідно п. 1.1 якого Іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно – квартиру, зазначену в п. 1.4 цього договору. За домовленістю сторін вартість предмета іпотеки становить 996 252,89 (дев`ятсот дев`яносто шість тисяч двісті п`ятдесят дві тисячі) гривень 89 копійок. Згідно п. 1.4 кредитного договору предметом іпотеки є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Договір зареєстровано в реєстрі за №3364 та посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ситніковою Ю.Д..

У зв`язку з повним виконанням позивачем як позичальником зобов`язань за кредитним договором, зважаючи на те, що на думку позивача кредитний договір є припиненим на підставі частини першої статті 599 ЦК України, враховуючи похідний характер договору іпотеки, останній позивачка також просила визнати припиненим відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим по справі було призначено суддю Бойчука А.Ю. та ухвалою якого від 10.08.2018 року було відкрито провадження по справі.

До суду 19.10.2018 року надійшов відзив представника банку (т.1, а.с.48-55), згідно якого позовні вимоги не визнав та просив відмовити. Посилався на те, що рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02.05.2016 року по справі №522/12392/15-ц, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог кредитора, було оскаржене до суду апеляційної інстанції та ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 28.08.2018 року було відкрито апеляційне провадження. Отже, твердження сторони позивача про набрання вказаним рішенням суду законної сили є помилковими, також не доведено факт повного виконання зобов`язань позичальника за вказаним кредитним договором та дані обставини судом не встановлені. Отже, за викладених обставин вважає, що відсутні підстави для припинення як кредитного, так і іпотечного, договорів. Додатково вказував на те, що позивачка є неналежним позивачем за вимогами щодо визнання іпотечного договору припиненим, оскільки вона не є стороною договору.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 27.11.2018 року провадження по справі було зупинено до розгляду цивільної справи №522/12392/15-ц.

У зв`язку з закінчення повноважень судді Бойчука А.Ю., що був призначений на посаду судді у межах п`ятирічного строку, до обрання судді на посаду безстроково, на підставі розпорядження керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси від 04.02.2019 року було здійснено повторний авторозподіл та вказана цивільна справа надійшла до провадження судді Шкамерді К.С..

Ухвалою суду (с. ОСОБА_3 ) від 12.02.2019 року справу було прийнято у провадження та сторонам запропоновано надати інформацію щодо наявності або відсутності обставин, які були підставою для зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 19.09.2019 року провадження у справі було поновлено.

На підставі наказу від 16 вересня 2019 року № 50-ос/с Голови суду Кічмаренко С. М ОСОБА_4 про відрахування зі штату Приморського районного суду м. Одеси судді Шкамерди К. С. у зв`язку із закінченням терміну відрядження, з метою забезпечення дотримання прав та законних інтересів сторін по справі, а також дотримання розумних строків розгляду справи, та на підставі службової службової записки помічника та секретаря судового засідання судді Шкамерди К. С. – Іванової О. І. та Довгань Ж. А. здійснено перерозподіл справи.

Матеріали справи надійшли до провадження судді Домусчі Л.В..

Ухвалою суду від 24.10.2019 року справу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 25.11.2019 року.

У зв`язку з неявкою сторін 25.11.2019 року розгляд справи було відкладено 27.01.2020 року.

До суду 24.01.2020 року надійшов відзив на позов представника банку (т.1, а.с.189-209), згідно якого заперечував проти вимог та просив відмовити.

У підготовчому засіданні 27.01.2020 року за клопотання представника відповідача суд протокольною ухвалою поновив строк на подання відзиву та прийняв його до розгляду. За клопотанням представника позивача розгляд справи був відкладений на 17.02.2020 року з наданням строку на ознайомлення з матеріалами справи та подання відповіді на відзив.

Представник позивачка подала відповідь на відзив банку 17.02.2019 року (а.с.227-246), згідно якої представник вказувала, що при розгляді справи №522/12392/15-ц судом із урахування висновку експерта було встановлено, що розмір боргу, заявлений Банком до стягнення, є таким, що не знайшов свого належного та допустимого підтвердження за розглядом справи. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси у справі №522/12392/15-ц від 02.05.18 р., яке залишено в силі постановою Апеляційного суду Одеської області від 12.12.18 р. відмовлено в задоволенні позовних вимог ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 882-08 ПОУ Н від 04.11.2005 р.. Відповідно до умов п. 11.1 кредитного договору № 882-08 ПОУ Н від 04.11.2005 р. відповідно до ст.ст. 525, 611 ЦК України Сторони погодили, що у випадку застосування будь-якого з п.п.2.3, 5.3, 5.5, 5.6, 5.8, 5.10, 5.11, 7.4 частини 2 п.9.2 цього договору та/або настання обставин, що передбачені вищевказаними пунктами Банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав, згідно з п. 1.2.2. цього договору. При цьому, термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит – обов`язковим до повернення з моменту отримання Позичальником відповідної письмової вимоги Банку. Зазначену письмову вимогу Банком було направлено Позичальнику та Іпотекодекодавцю 26.05.2015 р. Таким чином, на думку представника позивача, Банком було змінено термін повернення кредиту, що унеможливлює подальше нарахування штрафних санкцій за таким кредитним договором, більш того Банком не доведено повідомлення Позичальника про зміну відсоткової ставки по кредиту під час розгляду цивільної справи №522/12392/15-ц, додатково, Банком не доведено отримання ОСОБА_1 грошових коштів у касі Банку по кредитному договору у сумі, більші за суму 119 800дол. США. За таких обставин, у зв`язку із встановленням рішеннями суду факту виконання грошових зобов`язань з боку ОСОБА_1 по кредитному договору № 882-08 ПОУ Н від 04.11.2005 р. у повному обсязі, остання звернулась до суду із позовною заявою про визнання кредитного договору припиненим.

Додатково у відповіді на відзив зазначала, що ОСОБА_1 було заявлено до суду позовну вимогу про визнання іпотечного договору між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (з 21.12.2009 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 № 882 від 04.11.2005 року – припиненим. Зазначена вимога про визнання іпотечного договору припиненим направлена на захист прав позивачки з огляду на наступні обставини. По-перше, іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. По-друге, боржник ОСОБА_1 знаходиться у шлюбі із ОСОБА_2 з 1985 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 31.08.1985 р. (копія додається), з огляду на що, квартира яка є забезпеченням по іпотечному договору № 882 від 04.11.2005 р. належить позивачці на праві спільної власності подружжя. По-третє, з огляду на шлюбні відносини, ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір № 882 від 04.11.2005 р. на підставі нотаріальної згоди дружини – ОСОБА_1 .. Із огляду на зазначені обставини ОСОБА_1 вважає що її право підлягає захисту в розумінні статті 16 Цивільного кодексу України, а вимога про визнання іпотечного договору № 882 від 04.11.2005 р. припиненим - задоволенню.

У підготовче засідання 17.02.2020 року з`явились представник позивача, яка позов підтримала, та представник відповідача, який позов не визнавав.

Третя особа у підготовче засідання не з`явився, суд належним чином сповістив його про день, час та місце розгляду справи. Згідно вимог ст.197,198 ЦПК судом ухвалено проводити підготовче засідання у відсутності зазначеної сторони на підставі наявних в матеріалах справи доказах.

Жодних, нерозглянутих судом, клопотань з боку сторін по справі суду не було заявлено.

Ухвалою суду від 17.02.2020 року підготовче провадження у справі було закрито та справу призначено до розгляду по суті на 11.03.2020 року.

До суду 26.02.2020 року надійшов самостійний позов третьої особи ОСОБА_2 (т.2, а.с.57), пред`явлений до АТ «УкрСиббанк», третя особа на боці позивача ОСОБА_1 , за яким просив:

1.Визнати іпотечний договір, укладений 04.11.2005 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , зареєстрований в реєстрі за №3364 та посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ситніковою Ю.Д. – припиненим;

2. Виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження №33445666 від 04.11.05 р. про заборону відчуження нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 , накладеного на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індекснии? номер: 48920543 від 30.09.2019 10:46:05, ОСОБА_5 , Юридичнии? департамент Одеської міської ради, Одеська обл., зареєстрований до 01.01.13 р. в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого маи?на за реєстраціи?ним номером обтяження: 2567708 від 04.11.2005 р.

Позовні вимоги самостійного позову третьої особи ОСОБА_2 обґрунтовані аналогічними обставинами та підставами, що і позов ОСОБА_1 ..

У судовому засідання представник третьої особи адв. ОСОБА_6 , яка також є представник позивача, просила прийняти самостійний позов до спільного розгляду та зазначила, що позов відправлено поштою 16.02.2020р., про що надана кур`єрська накладна.

Представник відповідача заперечував проти прийняття позову.

Ухвалою суду від 11.03.2020 року самостійний позов третьої особи ОСОБА_2 був прийнятий до провадження та судове засідання відкладено на 20.05.2020 року.

Представником банку було подано відзив на позов ОСОБА_2 30.04.2020 року (т.2, а.с.71-78), згідно якого в задоволенні позову третьої особи просив відмовити за його необґрунтованості та недоведеності, вказував, що ні позичальником, ні іпотекодавцем не надано доказів належного виконання кредитних зобов`язань та погашення боргу в повному обсязі.

У зв`язку з неявкою представника банку 20.05.2020 року розгляд справи був відкладений на 24.06.2020 року.

У судовому засіданні 24.06.2020 року були присутні представника позивача та третьої особи – адв. ОСОБА_6 та представник банку – ОСОБА_7 ..

Представника позивача та третьої особи із самостійним позовом обидва позови підтримала та просила задовольнити, посилаючись на те, що за розглядом справи №522/12392/15судами як першої, так і апеляційної, інстанцій в мотивувальній частинах рішень здійснено посилання на висновок експерта та визначено, що неможливо встановити та обґрунтувати документально суму заборгованості позичальника за кредитним договором №882-08 ПОУ Н від 04.11.2005 року перед кредитором АКІБ «УкрСиббанк» станом на 03.06.2015 року, а отже вважає, що сплата кредиту здійснена позичальником у повному обсязі. Окрім того, вважає, що банк, надіславши сторонам вимоги про дострокове погашення кредиту від 20.06.2015 року, змінив строк зобов`язання та умови кредитного договору. Вважає, що заборгованість за кредитним договором була сплачена позичальником у повному обсязі, а тому кредитний договір має бути припиненим. Також підтримала самостійний позов третьої особи, вказуючи на похідний характери договору іпотеки та у зв`язку з припиненням зобов`язань за кредитним договором договір іпотеки також має бути припиненим.

Представник банку в судовому засіданні заперечував як проти вимог ОСОБА_1 , так і проти вимог третьої особи, та просив відмовити в їх задоволенні за їх необґрунтованості. Посилався на те, що в рішенні суду за розглядом справи №522/12392/15-ц не було встановлено повне виконання позичальником своїх кредитних зобов`язань, зазначене не підтвердив і судовий експерт у рамках вказаної справи. За умовами кредитного договору було визначено строк його дії до 04.11.2023 року, останній платіж був вчинений 12.05.2014 року. У позичальника існує заборгованість за кредитним договором у розмірі 78030 дол. США, а тому підстав вважати, що кредитні зобов`язання ОСОБА_1 є виконаними належними чином немає та зобов`язання не є припиненими.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які були присутні в судовому засіданні, прийшов до висновку про відмову в задоволенні вимог обох позовів.

Із матеріалів справи судом встановлено, що 04.11.2005 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №882-08ПОУ Н, за умовами якого Банк зобов`язався надати позичальнику кредит з цільовим призначенням - придбання нерухомості, а саме квартири, що розташована в будинку, який будується (на час надання кредитних коштів) за адресою: АДРЕСА_2 , в іноземній валюті в розмірі 147900,00 доларів США, а відповідач зобов`язалась повернути наданий кредит в повному обсязі в строк до 04.11.2023 року зі сплатою 12,5 % річних.

Згідно п.п.1.2.1., 1.2.2. пункту 1.2. кредитного договору надання кредиту (грошових коштів) здійснюється у наступний термін: з 04 листопада 2005 року по 04 листопада 2023 року; позичальник у будь-якому випадку зобов`язаний повернути банку кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного банком терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього договору на підставі будь-якого з п.п.2.3., 5.3., 5.5., 5.6., 5.8., 5.10., 7.4., ч. 2 п. 9.2. цього договору. Позичальник повинен повернути основну суму кредиту на рахунок № НОМЕР_2 в АКІБ «УкрСиббанк».

Згідно п. 2.1 кредитного договору у забезпечення виконання зобов`язань Позичальника за даним договором Банком приймається застава квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 .

Так, 04.11.2005 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , що виступає майновим поручителем ОСОБА_1 , укладено іпотечний договір №882 , згідно п. 1.1 якого Іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно – квартиру, зазначену в п. 1.4 цього договору. За домовленістю сторін вартість предмета іпотеки становить 996 252,89 (дев`ятсот дев`яносто шість тисяч двісті п`ятдесят дві тисячі) гривень 89 копійок.

Згідно п. 1.4 кредитного договору предметом іпотеки є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Договір зареєстровано в реєстрі за №3364 та посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ситніковою Ю.Д..

Також, у забезпечення виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_1 , між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (з 21.12.2009 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») укладено договір поруки № 882 від 04.11.2005 року з ОСОБА_2 .

Суд вбачає, що на розгляді Приморського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа №522/12392/15-ц за позовом банку до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за яким через невиконання сторонами зобов`язань щодо своєчасної сплати кредиту та нарахованих відсотків за кредитним договором №882-08 ПОУ Н від 04.11.2005 року просили стягнути із позичальника та поручителя заборгованості, розрахувану станом на 03.06.2015 року у розмірі 89289,82 доларів США та пені у розмірі 405 гривень 60 копійок, що складається: заборгованість по кредиту строкова 69 810,00 доларів США; заборгованість по кредиту прострочена 8220, 00 доларів США; заборгованість по відсоткам строкова 925,53 доларів США; заборгованість по відсоткам прострочена 10334,29 доларів США; пеня за прострочення сплати кредиту 180 гривень 79 копійок; пеня за прострочення сплати відсотків 224 гривень 81 копійка.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11.05.2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 13.12.2018 року, в задоволенні позовних вимог банку було відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову банку, суд першої інстанції виходив із того, що розмір заборгованості за кредитним договором №882-08 ПОУ Н від 04.11.2005 року заявлений ПАТ «УкрСиббанк» є недоведеним, що підтверджено висновком судово - економічної експертизи №5650/5651 від 05.10.2017 року. Також зазначено, що порука за договором поруки №882, укладеного 04.11.2005 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , припинилася, оскільки матеріали справи не містять доказів щодо отримання Банком згоди від поручителя про зміну відсоткової ставки, доказів щодо візування поручителем змін в кредитному договорі, отримання згоди поручителя на внесення істотних змін у кредитний договір, а саме збільшення процентної ставки за користування кредитними коштами, а отже збільшують обсяг відповідальності поручителя (ч. 1 ст. 559 ЦК України).

Отже, рішення суду 1-ї інстанції по справі №522/12392/15-ц набрало чинності 13.12.2018р..

Звертаючись до суду з даними позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили, зокрема, визнати кредитний договір №882-08 ПОУ Н від 04.11.2005 року та договір іпотеки №882 від 04.11.2015 року такими, що припинились у зв`язку зі встановленням рішеннями суду факту виконання грошових зобов`язань з боку ОСОБА_1 по кредитному договору № 882-08 ПОУ Н від 04.11.2005 р. у повному обсязі. ОСОБА_2 заявив самостійні вимоги щодо предмету спору у цивільній справі №522/13975/18 з огляду на те, що він безпосередньо є стороною іпотечного договору № 882 від 04.11.2005 року, та більш того разом із дружиною ОСОБА_1 є співвласником обтяженого іпотекою майна та у зв`язку із добросовісним виконання основного зобов`язання по кредитному договору №882-08ПОУ Н від 04.11.2005 р. ОСОБА_1 , вважає за необхідне додатково заявити вимогу про скасування запису про обтяження нерухомого майна переданого по договору іпотеки № 882 від 04.11.2005 р., а саме квартири АДРЕСА_1 .

Вирішуючи спір суд виходить із наступного.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За змістом частини першої статті 15 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Цією ж статтею визначено і орієнтовний перелік способів захисту. В пункті 7 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України визначено припинення правовідношення, як один із способів захисту цивільних прав.

Відповідно до статей 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором, який укладається у письмовій формі, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку(стаття 509 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави «Позика», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (стаття 1049 ЦК України).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (стаття 527 ЦК України).

За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).

Підстави припинення зобов`язань визначені в статтях 599-601, 604-609 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання припиняється: виконанням проведеним належним чином; переданням відступного; зарахуванням; за домовленістю сторін; прощенням боргу; поєднанням боржника і кредитора в одній особі; неможливістю його виконання; смертю фізичної особи та ліквідацією юридичної особи.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Системний аналіз статей 599, 1049, 1054 ЦК України свідчить, що належним виконанням кредитного договору є зарахування на узгоджений сторонами рахунок кредитора суми кредиту, передбачених договором процентів та можливих штрафних санкцій, у разі їх нарахування.

Відповідно до п.1.2.1. Кредитного договору № 882-08 ПОУ Н від 04.11.2005 року обов`язок із погашення кредиту у позичальника починається з 04.11.2005 року та закінчується 04.11.2023 року. Останній платіж за кредитним договором був здійснений ОСОБА_1 12.05.2014 року, що не заперечується сторонами. Відтак, відповідно на момент подання даної позовної заяви та розгляду справи судом строк виконання значної частини кредитного зобов`язання не наступив.

При цьому суд погоджується із доводами представника позивача та третьої особи із приводу того, що звернувшись 26.06.2015 року до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із вимогами про виконання кредитних зобов`язань за кредитним договором № 882-08 ПОУ Н 000 від 04.11.2005 року в достроковому порядку, банк змінив строки повернення кредиту та плати за кредит.

Проте, такі дії банку не свідчать про закінчення строку дії кредитного договору та в даному випадку припиняється лише право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за умовами кредиту. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, дані доводи представника позивача не свідчать про наявність підстав для визнання кредитного зобов`язання припиненим.

Окрім того, ж наявність рішення суду від 02.05.2018 року по справі №522/12392/15-ц про відмову в задоволенні позовних вимог банку про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 боргу за вказаним кредитним договору не свідчить про повне та належне виконання позичальником своїх кредитних зобов`язань.

Також, суд вбачає, що дані обставини не досліджувались та не були встановлені судами за розглядом справи №522/12392/15-ц, а в задоволенні позовних вимог банку було відмовлено у зв`язку з тим, що розмір боргу, заявлений Банком до стягнення, не знайшов свого належного та допустимого підтвердження на підставі наданих Банком доказів (відмови в наданні доказів)..

З огляду на викладене суд приходить до висновку що твердження позивача про те, що кредитний договір № 882-08 ПОУ Н 000 від 04.11.2005 року є такими, що припинився внаслідок належного виконання ОСОБА_1 , не знайшли свого відповідного підтвердження за розглядом справи та не були доведенні позивачем достеменними та беззаперечними доказами.

Таким чином, на підставі викладеного, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 про визнання кредитного договору припиненим та відмовляє в їх задоволенні.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання (стаття 546 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою

Згідно з частиною першою статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника.

У пункті 65.2. постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц, провадження № 14-49цс19 зазначено, що: «згідно зі статтями 546, 553, 572, 575 ЦК України порука та застава (зокрема, іпотека) є різними видами забезпечення виконання зобов`язань. А тому приписи інституту поруки не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем за договором іпотеки».

Відповідно до частини 5 статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Підстави припинення іпотеки окремо визначені в статті 17 зазначеного Закону. Зміст цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом.

Статтею 17 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Іпотека є дійсною до припинення основного зобов`язання, іпотека не припинається, якщо основне зобов`язання, забезпечене іпотекою, є невиконаним.

Строк дії Іпотечного договору не закінчується та іпотека не припиняється у разі невиконання боржником зобов`язання за кредитним договором з повернення кредитної заборгованості, оскільки це зобов`язання є основне і було забезпечене іпотечним договором (постанова Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/8698/17).

Таким чином, зважаючи на те, що позивач та третя особа вимоги про визнання іпотечного договору від 04.11.2005 року пов`язували саме з припиненням основного кредитного зобов`язання внаслідок його належного виконання позичальником, зважаючи на те, що розглядом справи дані обставини не знайшли свого підтвердження, то і підстав для визнання іпотечного договору припиненим суд також не вбачає.

У задоволенні позовної вимоги третьої особи щодо виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження №33445666 від 04.11.05 р. про заборону відчуження нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 , накладеного на підставі рішення про державну реєстрацію прав та і?х обтяжень (з відкриттям розділу), індекснии? номер: 48920543 від 30.09.2019 10:46:05, ОСОБА_5 , Юридичнии? департамент Одеськоі? міськоі? ради, Одеська обл., зареєстрований до 01.01.13 р. в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого маи?на за реєстраціи?ним номером обтяження: 2567708 від 04.11.2005 р., суд відмовляє, оскільки така вимог є похідною від первісної вимоги третьої особи, залишеної судом також без задоволення.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст.11, 15-16, 509, 611, 625, 1066-1068, 1071, 1073, 1213 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 10-13, 27, 43, 49, 76, 81, 82, 89, 95, 133, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа ОСОБА_2 про визнання кредитного договору та іпотечного договору припиненим – відмовити.

У задоволенні самостійного позову третьої особи ОСОБА_2 до АТ «УкрСиббанк», третя особа на боці позивача ОСОБА_1 , про визнання іпотечного договору припиненим, виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження, стягнення судових витрат – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст.354 ЦПК України.

Повний текст рішення суду виготовлено 06.07.2020 року.

Суддя Домусчі Л. В.