Ухвала суду № 90218960, 30.06.2020, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/3650/20

Провадження № 1-кс/442/785/2020

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2020 року Слідчий суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Грицай М.М., з участю секретаря Антоненко В.О., заявника ОСОБА_1 , представника заявника – адвоката Шемеляк М.С., слідчого Дрогобицького ВП Черхавського М.В., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18.06.2020 у справі №442/3650/20 (кримінальне провадження №120201401100000977 від 16.06.2020) на майно, яке йому належить.

Мотивує тим, що в арештованому приміщенні, яке йому (фізичній особі – підприємцю) належить, знаходяться резервуари для зберігання пального та відповідне обладнання для подачі палива та заправки. 05.03.2020 ним отримано ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), яка є діючою до 05.03.2025. Походження арештованого палива та підстави його придбання підтверджується відповідними рахунками, товаротранспортними накладними, паспортами якості та сертифікатами відповідності. Окрім того, 27.12.2019 між ним та Малим приватним виробничо-комерційним підприємством – фірмою «Хева і К» укладено договір відповідального зберігання, згідно з яким він взяв на себе зобов`язання зі зберігання продукції, яка належить підприємству. У даному випадку це є дизельне паливо. Зазначене підприємство також 05.03.2020 отримало ліцензію на право зберігання пального. Придбане і поставлене підприємству паливо зберігається у резервуарах, які належать йому – ФОП ОСОБА_1 на підставі вищевказаного до говору зберігання. Вважає, що наявність накладеного арешту значно обмежує його права щодо розпорядження придбаним паливом для власних потреб, а також обмежує його права як контрагента перед МПВКП «Хева і К», перешкоджаючи виконанню своїх зобов`язань за договором відповідального зберігання. Також вважає, що доказами вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.272 КК України, є документи, що стосуються питань охорони праці та техніки безпеки, які відображають інформацію про загальну організацію охорони праці на підприємстві, посадові обов`язки учасників виробничої діяльності, спеціальні (особливі) порядки виконання окремих видів робіт, тощо. З огляду на це, переконаний, що визнання речовим доказом обладнання для зберігання пального та приміщення, де зберігається пальне, є безпідставним. На його думку, ризики, що стали підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а саме арешту його майна, відсутні, а скасування арешту не приведе до втрати або будь-якого пошкодження майна та настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник – адвокат Шемеляк М.С. клопотання підтримали та просять його задоволити. Адвокат Шемеляк М.С. доповнив, що, на їхню думку, резервуари не можуть бути доказами у даному кримінальному провадженні, а вжиті заходи були передчасними. Арештоване майно правомірно придбане і правомірно зберігається. Просять скасувати арешт задля уникнення порушення виконання ОСОБА_1 зобов`язань.

Слідчий Дрогобицького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Черхавський М.В. у судовому засіданні категорично заперечив щодо задоволення клопотання. Пояснив, що під час проведення невідкладного обшуку у приміщенні ОСОБА_1 виявлено ряд порушень, зокрема, електроприлади та різного роду станки розміщені поруч із резервуарами з паливом, що може призвести до вибуху легкозаймистих речовин. На його переконання, скасування арешту призведе до втрати доказів, грубого порушення обстановки у приміщенні, що є важливим для досягнення дієвості даного кримінального провадження. Зокрема, непорушність розташування речей та приладів у приміщенні забезпечить належне проведення експертизи з метою встановлення порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою та можливої небезпеки для життя та здоров`я людей. І така експертиза ним уже призначена. Крім цього, залучено спеціаліста для проведення спільно з останнім огляду арештованого приміщення. Вказане також свідчить про необхідність непорушності обстановки всередині цього приміщення. Доповнив, що ФОП ОСОБА_1 не виконано вимоги Постанови КМУ №956 від 11.07.2002, зокрема, щодо ідентифікації приміщення, у якому зберігається пальне. Вважає, що документами, поданими ОСОБА_1 на підтвердження підставності скасування арешту майна, жодним чином не стверджується порушення його прав. Натомість, у наданих останнім накладних, адреса розвантажування пального зазначена зовсім інша, а не адреса знаходження арештованого приміщення. Також зазначив, що на відстані менше 500 (п`ятиста) метрів від місця зберігання резервуарів з пальним та іншого майна розташована легальна автозаправна станція «WOG», а тому порушення правил безпеки у даному випадку є загрозою життю та здоров`ю людей. Арештований об`єкт є потенційно небезпечним. Водночас, звертає увагу на те, що арештоване майно вважає речовими доказами у даному кримінальному провадженні, зокрема, об`єктами кримінального правопорушення. У зв`язку з наведеним, просить відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту.

Вислухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Як вбачається з ухвали слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18.06.2020 у справі №442/3650/20, слідчий Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області Черхавський М.В. звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором Дрогобицької місцевої прокуратури, про арешт майна в рамках кримінального провадження №120201401100000977, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.06.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК України, з клопотанням про арешт майна. Слідчим суддею постановлено задоволити клопотання слідчого та накласти арешт на два резервуари із рідиною блакитно-зеленого кольору та характерним запахом нафтопродукту (діаметр резервуару №1 становить 2,34 м., глибина рідини в ньому 1,42 м.; діаметр резервуару №2 становить 2,26 м. висота від землі 2,5 м., який заповнений рідною повністю); нежитлове приміщення з двома резервуарами за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 4610600000:01:035:0045; паливозаправний пістолет для подачі палива, шляхом знерухомлення та опечатування до стіни приміщення; дві полімерні ємкості із зразками блакитно-зеленої речовини та характерним запахом нафтопродукту із резервуару № 1 та № 2, що знаходяться у нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 4610600000:01:035:0045, які належать на праві володіння ОСОБА_1 та визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №120201401100000977.

На час накладення арешту, відповідно до вищевказаної ухвали, слідчим суддею встановлено можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, необхідності проведення відповідних експертиз, а також те, що накладення арешту на зазначене у клопотанні майно буде мати вагоме значення для швидкого, повного та неупередженого розслідування вищевказаного кримінального правопорушення. Відтак арешт накладено з метою попередження негативних наслідків, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Зважаючи на викладене, вважаю, що доводи ОСОБА_1 та його представника з приводу відсутності у арештованому майні ознак речових доказів є необґрунтованими.

Згідно ст. 170 КПК України вбачається, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як вже зазначалось, у даному випадку арешт майна першочергово накладено з метою збереження речових доказів та попередження негативних наслідків, зважаючи в тому числі на необхідність проведення необхідних експертиз.

У судовому засіданні слідчим надано копії постанов про призначення експертизи з охорони праці та безпеки життєдіяльності, а також про призначення експертизи з дослідження нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів. Поряд з тим, слідчий надав докази на підтвердження залучення спеціаліста. Отже, зазначений арешт є виправданим задля досягнення його завдання та мети.

Слід зазначити, що при накладенні арешту на майно ОСОБА_1 слідчим суддею було враховано можливість використання такого як доказу у кримінальному провадженні.

Беручи до уваги вищенаведене, приходжу до переконання, що у даному випадку є достатньо підстав вважати, що арештоване майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Таким чином, вважаю, що слідчим доведено правову підставу для подальшого арешту майна та можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні, оскільки таке буде мати вагоме значення для швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінального правопорушення. Натомість, доводи ОСОБА_1 та його представника щодо порушення прав власника майна не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання і останніми не доведено, що у застосуванні вищевказаного заходу відпала потреба чи арешт накладено необгрунтовано.

Керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

п о с т а н о в и в:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді від 18.06.2020 у справі №442/3650/20.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено 06.07.2020.

Слідчий суддя М.М.Грицай