Вирок № 90216679, 06.07.2020, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 611/1256/19

Номер провадження 1-кп/623/193/2020

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2020 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого - судді Винниченка П.П.,

з участю: секретаря Ткаченко Ю.Ю.,

прокурора Михайленко О.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ізюмського міськрайонного суду Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 вересня 2019 року за № 12019220200000261 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Святогорівка Добропільського району Донецької області, громадянки України, українки, з базовою загальною середньою освітою, заміжньої, непрацюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , в силу ст. 89 КК України раніше несудимої;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

15.09.2019 близько 12.00 години, потерпілий ОСОБА_2 запросив свою знайому ОСОБА_1 до свого домоволодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_3 , щоб вона допомогла йому прибрати огород, а сам пішов з дому у воїх справах. Приблизно о 16.00 годині, закінчивши прибирання, ОСОБА_1 помітила на пасовищі, яке знаходиться поруч з огородом, кіз, які належать потерпілому ОСОБА_2 і вирішила викрасти одну козу. ОСОБА_1 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, реалізуючи намір на крадіжку чужого майна з корисливого мотиву, переконавшись, що її дії не будуть ніким помічені, шляхом вільного доступу, таємно, викрала козу породи «Полтавська», вагою 40 кг, вартістю 1033 грн, яка належала потерпілому ОСОБА_2 . Своїми діями ОСОБА_1 спричинила потерпілому ОСОБА_2 матеріальний збиток на вищевказану суму. Викраденою козою ОСОБА_1 розпорядилася на свій розсуд, а саме відвела її до свого домоволодіння АДРЕСА_2 та залишила для власних потреб.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст. 185 КК України, вину свою визнала повністю, у скоєному щиро розкаювалася.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі стосовно доказів щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. Судом з`ясовано, що обвинувачена ОСОБА_1 та прокурор правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оцінивши у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, покази обвинуваченої, документи, що характеризують особу обвинуваченої, досудову доповідь, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 185 КК України, а тому знаходить правильною кваліфікацію її дій за ч. 1 ст. 185 КК України, як крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченої, обставини, які пом`якшують та обтяжують її покарання.

Аналізуючи зібрані по справі докази, суд вважає, що своїми діями ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України - крадіжку, тобто таємне викрадення чужого майна.

Відповідно до наданої досудової доповіді орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства. Виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень.

Вивченням особи ОСОБА_1 встановлено, що обвинувачена за вищевказаною адресою мешкає разом з чоловіком-інвалідом, доглядає за ним, стосунки з рідними та близькими дружні, з сусідами конфліктів не має, у побуті спокійна, енергійна працелюбива, комунікабельна, вимоглива, справедлива, контролює свої емоції і поведінку, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, наркотичні засоби не вживає.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачена ОСОБА_1 визнала себе винуватою, а саме ч.1 ст. 185 КК України - відповідно до ст.12 КК України віднесене до кримінального проступку.

Обставинами, які згідно ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_1 , суд визнає щире каяття обвинуваченої та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, які згідно ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_1 , судом не встановлені.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги статті 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, тому суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченої ОСОБА_1 можливе без ізоляції її від суспільства.

Відповідно до п.1 ППВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 зі змінами від 06.11.2009 звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні відсутній.

Судові витрати згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України, а саме витрати, пов`язані із залученням експертів для проведення судової товарознавчої експертизи № 6/2401СЕ-19 від 22.10.2019 у розмірі 785 грн. 05 коп., підлягають стягненню з обвинуваченої.

З огляду на вищевикладені обставини, те, що обвинувачена визнала свою провину, щиро розкаялася, у потерпілого відсутні вимоги до неї, заміжня, доглядає за чоловіком-інвалідом, враховуючи доповідь органу пробації, яким визначено на середньому рівні ризик повторного вчинення правопорушення та на середньому рівні ризик небезпеки для суспільства, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченій покарання в межах санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення з застосуванням ст. 75, 76 КК України.

Керуючись ст. 373, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Визнати винною ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.

Згідно з ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України на ОСОБА_1 додатково покласти обов`язок не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Міру запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати за проведення судової товарознавчої експертизи № 6/2401СЕ-19 від 22.10.2019 у розмірі 785 грн. 05 коп. (Код доходів 24060300, п/рахунок UA54899990000031116115020005, код отримувача (ЄДРПОУ) 37999680, отримувач платежу УК Слобідсь/мХарСлобідськи/24060300, стягувач платежу ДЕРЖАВА).

Речовий доказ - живу козу чорного кольору, вагою 40 кг, вилучену у ОСОБА_1 , яку повернуто на зберігання потерпілому ОСОБА_2 , вважати повернутим.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя П. П. Винниченко