Рішення № 9021551, 10.12.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.09 Справа№ 30/251

за позовом: ВАТ „ Західенерго” в особі Добротвірської ТЕС, м. Добротвір

до відповідача: Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1, м.Львів

треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору відкрите акціонерне товариство “Львівський обласний виробничий рибний комбінат”, с. Рудки, Львівська область, Державне управління охорони водних живих ресурсів та регулювання рибальства, м. Київ, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів

про усунення перешкод в користуванні водосховищем, звільнення водосховища від майна та ліквідацію наслідків земляних робіт

Суддя Н.Мороз

Представники:

від позивача Фарйон Т.С.

від відповідача ОСОБА_1

Суть спору:

Відкрите акціонерне товариство “Західенерго”, м. Львів, звернулось із позовом до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3, м. Львів, за участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору відкрите акціонерне товариство “Львівський обласний виробничий рибний комбінат”, с. Рудки, Львівська область, Державне управління охорони водних живих ресурсів та регулювання рибальства, м. Київ, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів, про усунення перешкод в користуванні водосховищем, а саме: припинення незаконних дій відповідача на водосховищі Добротвірської ТЕС, зобовязання відповідача не чинити Добротвірській ТЕС перешкод в користуванні водосховищем, стягнення збитків в сумі 4777,50 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області (суддя Синчук М.) від 14.07.2005 р. (справа №1/695-29/184) було порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 31.08.2005 р.. Розгляд справи неодноразово відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду. Рішенням господарського суду Львівської області від 17.11.2006 р. у позові було відмовлено повністю. Рішення господарського суду Львівської області від 17.11.2006 р. оскаржив позивач до Львівського апеляційного господарського суду. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.02.2007 р. рішення господарського суду Львівської області від 17.11.2006 р. у справі №1/695-29/184 залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначені рішення господарського суду Львівської області та постанову Львівського апеляційного господарського суду позивач оскаржив у касаційному порядку.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.06.2007 р. касаційну скаргу ВАТ “Західенерго” задоволено частково, рішення господарського суду Львівської області від 17.11.2006 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.02.2007 р. у справі №1/695-29/184 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

при цьому, Вищий господарський суд України вказав, що судами не було надано правової оцінки договору від 16.09.2002 р., не встановлено часу переходу до відповідача права власності на цілісний майновий комплекс рибної дільниці, не враховано зміст п. п. 2, 3 договору від 01.04.1989 р., за яким користувач не вправі здавати земельну ділянку іншим організаціям, не надано оцінки рішенню Прибужанівської сільської ради №1 від 30.08.2006 р., яким скасовано рішення від 12.09.1997 р. “Про передачу безкоштовно у власність земельної ділянки садково-рибному господарству на базі термальних вод Добротвірської ДРЕС ВАТ Львівського рибокомбінату площею 4,5 га в урочищі “біля Бугу”, а також листам щодо правомірності користування відповідачем земельної ділянки; безпідставно не застосовано приписи Правил промислового рибальства в рибогосподарських водних обєктах України щодо необхідності отримання відповідачем згоди органів рибоохорони на встановлення садкових ліній. Вищий господарський суд України також вказав, що для вирішення спору необхідно зясувати питання яким чином відповідач перешкоджає позивачеві реалізовувати своє право, чи є дії відповідача неправомірними, та які перешкоди необхідно усунути для припинення перешкоджанню реалізації права позивача.

24.07.2007 р. господарський суд Львівської області (суддя Масловська Л.З.) порушив провадження по справі (№21/228) та призначив розгляд на 18.09.2007 р.. Розгляд справи неодноразово відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду. Рішенням господарського суду Львівської області від 25.12.2007 р. у позові було відмовлено повністю. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.03.2008 р. вказане рішення господарського суду львівської області було залишено без змін, а апеляційна скарга позивача без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.09.2008 р. у справі №21/228 (1/695-29/184), касаційна скарга відкритого акціонерного товариства “Західенерго” була задоволена частково, рішення господарського суду Львівської області від 25.12.2007 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.03.2008 р. скасовано, позовні вимоги відкритого акціонерного товариства “Західенерго” були задоволені частково, постановлено субєкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 припинити господарську діяльність з розведення риби на садковій лінії по вирощуванню риби, що розміщена на природоохоронній території та поверхневих водах водосховища Добротвірської ТЕС, як таку, що здійснюється без належних дозволів та без отримання вказаного водного обєкта у користування або оренду відповідно до вимог закону. В іншій частині позовних вимог справу направлено на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

При цьому, Вищий господарський суд України зазначив, що відповідач здійснює спеціальне водокористування не маючи ні дозволу на спеціальне водокористування, ні договору оренди на водний обєкт. Договір про співпрацю №25/10-02а від 25.10.2002 р. визнаний Вищим господарським судом України неналежним правовстановлюючим документом., а знаходження садкової лінії для вирощування риби СПД ОСОБА_1 на поверхневих водах Добротвірського водосховища - неправомірним. Своїми діями відповідач порушує законні права позивача як первинного водокористувача, що охороняються законом та підлягають захисту судом. Вимога позивача звільнити водосховище від майна відповідача (садкових ліній, рибацького будиночку, перехідного містка) є реалізацією права позивача (первинного водокористувача) на обмеження прав інших водокористувачів. Звернуто увагу судів на безпідставне не взяття до уваги висновку ВАТ по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж “ЛьвівОРГРЕС”, згідно із яким рибні садки мають негативний вплив на гідравлічні і температурні режими водосховища, інші аналогічні висновки та, відтак, на передчасність висновку судів про те, що відповідач не чинить перешкод позивачу у спеціальному водокористуванні. При цьому, в частині, повернутій на новий розгляд, наголошено на необхідності всебічного зясування та встановлення обставин щодо правомірності знаходження майна відповідача на водосховищі та здійснення останнім земляних робіт.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 27.10.2008 р. було порушено справу і призначено її до розгляду на 27.11.2008 р.. Розгляд справи відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду від 27.11.2008 р., 16.12.2008 р.. Враховуючи посилання відповідача у відзиві на стверджувані відповідачем порушення, допущені Вищим господарським судом України, у звязку із поданням відповідачем касаційної скарги до Верховного Суду України, ухвалою суду від 29.12.2008 р. було зупинено провадження у справі. Однак, ухвалою Верховного Суду України від 05.02.2009 р. відповідачу відмовлено в порушенні провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 09.09.2008 р. у справі №21/228 (1/695-29/184), у звязку із чим ухвалою Львівського господарського суду від 08.04.2009 р. поновлено провадження у справі та призначено розгляд на 30.04.2009 р.. Розгляд справи відкладався з мотивів, зазначених в ухвалі від 30.04.2009 р.. В судових засіданнях 02.06.2009 р., 06.08.2009 р. оголошувались перерви. 17.11.2009 р. розгляд справи відкладався на 03.12.2009 р. з мотивів. зазначених в ухвалі.

Представникам сторін розяснено їх права згідно ст. 22 ГПК України. У відповідності до ст. 75 ГПК України справа слухається за наявними у ній матеріалами.

У судових засіданнях представники позивача позов підтримали з мотивів, зазначених у позовній заяві, поясненні, заявах про уточнення позовних вимог. Ствердили, зокрема, що позивач є перевинним водокористувачем, має Державний акт на право постійного користування землею №153, дозвіл на спеціальне водокористування. Водойма в ур. “Березина” використовується позивачем для подачі охолоджуючої води на турбіни Добротвірської ТЕС. Відповідач незаконно використовує водойму-охолоджувач для розведення риби, що підвищує температуру циркуляційної води на вході конденсатора турбіни. Ствердив, що у відповідача відсутні документи, що підтверджували б його право на земельну ділянку, рибогосподарська діяльність відповідача не зареєстрована у відповідності до вимог Інструкції про порядок здійснення штучного розведення, вирощування водних живих ресурсів та їх використання, не погоджена із органами у галузі використання і відтворення тваринного світу. Просять позов задовольнити з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 23.10.2007 р. №35-3022 в частині, направленій на новий розгляд, а саме: зобовязати відповідача не чинити перешкод в користуванні водосховищем, звільнити водосховище від майна, що йому належить, а саме: садкових ліній, рибацького будиночку, перехідного містка, а також ліквідувати наслідки земляних робіт в 100 метровій береговій смузі.

Відповідач у судових засіданнях позов заперечив з мотивів, зазначених у запереченнях. Визнав розміщення у зазначеній водоймі цілісного майнового комплексу садково-рибного господарства, придбаного відповідачем у ВАТ “Львівський обласний виробничий рибний комбінат”, однак ствердив, що рибне господарство діяло з 1980 року та не перешкоджало використанню позивачем термальних вод, садкові лінії розташовані на значній відстані від водозабірника та не впливають на температурний режим. Ствердив про те, що у свідоцтві про державну реєстрацію вид діяльності відповідача зазначений як риборозведення, державним органом “Виконавче бюро” відповідачу видано Суднові білети на садкові лінії НОМЕР_2 та НОМЕР_3. Просить у позові відмовити.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору відкрите акціонерне товариство “Львівський обласний виробничий рибний комбінат” позов заперечила з мотивів, зазначених у відзиві. Посилаючись на те, що спеціальне використання водних живих ресурсів полягає у вилученні їх з природного середовища, стверджує, що відповідач займається лише розведенням риби, що не підпадає під визначення спеціального використання водних живих ресурсів. Зазначила також, що садкова лінія була побудована ВАТ “Львівський облрибкомбінат” на підставі рішення виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів №306 від 20.05.1980 р. законно, та відчужена у 2002 р. відповідачу. Заперечує можливість вчинення перешкод позивачеві діяльністю відповідача. Просить у позові відмовити.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору позов підтримала з мотивів, зазначених у відзиві по справі та листі від 29.11.2005 р. №7-83-816, з якого вбачається, що позивач є замовником Режиму рибогосподарської експлуатації Добротвірського водосховища, а тому має одноосібне право на спеціальне використання водних живих ресурсів у відповідності до п. 2.4. Інструкції про порядок здійснення штучного розведення, вирощування водних живих ресурсів та їх використання.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області, мотивованого пояснення по справі не надала, правову позицію не висловила, визнавши факт передачі відкритому акціонерному товариству “Львівський обласний виробничий рибний комбінат” у процесі приватизації майна, яке просить знести для усунення перешкод позивач.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, вживши заходів на виконання вимог постанови Вищого господарського суду України, суд встановив наступне.

Добротвірська теплова електростанція є відокремленим підрозділом (структурною одиницею) ВАТ “Західенерго” без статусу юридичної особи, що підтверджується довідкою №3121 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, п. 2.1. Положення про відокремлений підрозділ ВАТ “Західенерго” “Добротвірська теплова електростанція”, затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ “Західенерго” 27.09.2004 р.. У відповідності до п. 6.2. Положення, структурна одиниця має право представляти від імені ВАТ “Західенерго” інтереси структурної одиниці в органах державної влади. На імя директора Добротвірської ТЕС, який підписав позовну заяву, було видано довіреність №06-591 від 10.04.2005 р. із відповідними повноваженнями. Відповідач зареєстрований як фізична особа підприємець, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи підприємця В00 №422415.

Відкритому акціонерному товариству “Західенерго” на праві постійного користування належить земельна ділянка площею 200,9698 га для виробництва та реалізації електричної та теплової енергії, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею НОМЕР_4, виданого відповідно до рішення Прибужанівської сільської ради №54 від 14.11.2001 р.. З долученого до вказаного акту плану зовнішніх меж землекористування випливає, що відведена позивачу земельна ділянка примикає до водосховища лише в точках А-Б, Г-В, у той час як між точками А-Г, Б-В знаходяться землі Прибужанівської сільської ради.

Листом виконавчого комітету Прибужанівської сільської ради №222 від 19.10.2006 р. підтверджується, що земельна ділянка площею 4,5 га на території, належній Прибужанівській сільській раді використовується ВАТ “Львівський обласний виробничий рибний комбінат”. Згідно із ст. ст. 125, 126 ЗК України в редакції, яка діяла на час існування відповідних відносин, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Рішеннями господарського суду Львівської області від 09-11.08.2005 р. у справі №1/734-11/136 (№1/716-20/284), від 23.05.2006 р. у справі №1/359-15/99а підтверджується, що ВАТ “Львівський обласний виробничий рибний комбінат” вживав заходів для оформлення у встановленому порядку права на земельну ділянку. Судовим рішенням було зобовязано Камянко-Бузьку районну державну адміністрацію вчинити у відповідності до діючого законодавства дії по розробці технічної документації для оформлення державного акта про право власності на земельну ділянку площею 4,5 га в с. Руда, урочище “Березина”, переданої садково-рибному господарству ВАТ “Львівський обласний виробничий рибний комбінат” відповідно до рішення Прибужанівської сільської ради від 12.09.1997 р.. Однак, станом на дату розгляду цієї справи право на земельну ділянку за ВАТ “Львівський обласний виробничий рибний комбінат” оформлено не було. Не набув права власності чи користування земельною ділянкою і відповідач, доказів зворотнього суду не надав. У відповідності до ч. 4 ст. 59 ЗК України, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо. Однак, належних доказів вжиття заходів для оформлення відповідного права на земельну ділянку, відповідач суду не надав. Згідно із ч. 5 ст. 59 ЗК України, використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами. Належних доказів отримання відповідного погодження відповідач суду не надав.

Водночас, з матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується фактичне використання відповідачем земельної ділянки для здійснення господарської діяльності по розведенню та вирощуванню риби, проведення земляних робіт згідно схеми, розробленої ППВП “Водпроект”, що підтверджується, зокрема, актом роботи комісії від 23.07.2009 р., актом про встановлення факту здійснення господарської діяльності від 18.05.2009 р., довідкою від 25.04.2006 р. №11688/17-1, листом №132 від 13.01.2006 р. Управління з контролю за використанням та охороною земель у Львівській області, приписами тощо. Використання земельної ділянки відповідачем проводиться із порушенням законодавства, що також підтверджується листом виконавчого комітету Прибужанівської сільської ради №63 від 05.04.2005 р..

Біля вказаної земельної ділянки розташовано Добротвірське водосховище, збудоване у 1956 р., що підтверджується стор. 6 Правил експлуатації водосховища охолоджувача Добротвірської ГРЕС, погодженого у 1988 1989 р.р., з якого також вбачається, що дане водосховище перебуває на балансі позивача та використовувалось для охолодження циркуляційної води, використання води на технічні потреби Добротвірської ГРЕС і для промислового водопостачання інших підприємств. Позивач має дозвіл на спеціальне водокористування для гідротехнічних потреб, що підтверджується Дозволом на спеціальне водокористування від 30.12.2004 р. №УКР-527/Льв ГДС.

Згідно із ст. 1 ВК України, використання води процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб. Згідно із ст. 48 ВК України спеціальне водокористування це забір води з водних обєктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні обєкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотніми водами із застуванням каналів. Посилання відповідача на те, що він не є субєктом спеціального водокористування, не заслуговує на увагу як таке, що не відповідає законодавству, що підтверджується, зокрема, висновкам постанови Вищого господарського суду України від 09.09.2008 р..

Жодних доказів отримання відповідачем дозволу на спеціальне водокористування суду не надано, як і доказів отримання у користування водного обєкту (його частини). Посилання відповідача на договір №25/10-02а про співпрацю між відповідачем та ВАТ “Львівський обласний виробничий рибний комбінат” від 25.10.2002 р. не заслуговує на увагу як таке, що не стосується суті справи, оскільки цей договір не є належним правовстановлюючим документом, і така позиція відповідає постанові Вищого господарського суду України від 09.09.2008 р.. Так, відповідно до договору про умови використання і ведення промислової ловлі риби та здобичі інших водних тварин та рослин від 01.03.1989 р., укладеного між Укррибводом і Львівським облрибкомбінатом, правонаступником якого є ВАТ “Львівський обласний виробничий рибний комбінат” користувачу заборонено передавати водойму, ділянку іншим організаціям. Згідно із ч. 2 ст. 51 ВК України, передача орендарем права на оренду водного обєкта (чи його частини) іншим субєктам господарювання забороняється.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.09.2008 р. частково було задоволено позов і постановлено субєкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 припинити господарську діяльність з розведення риби на садковій лінії по вирощуванню риби, що розміщена на природоохоронній території та поверхневих водах водосховища Добротвірської ТЕС, як таку, що здійснюється без належних дозволів та без отримання вказаного водного обєкта у користування або оренду відповідно до вимог закону. Зазначена постанова не скасована.

Використання відповідачем водойми Добротвірського водосховища чинить перешкоди позивачеві, що підтверджується, зокрема, висновком №209/3425 від 16.18.2006 р. ВАТ по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж “ЛьвівОРГРЕС”, згідно із яким рибні садки мають негативний вплив на гідравлічні і температурні режими водосховища, що призводить зниження потужності турбогенераторів і виробітку електроенергії ДТЕС, висновком про функціонування водосховища охолодника Добротвірської ТЕС та вплив рибних садків на його ефективність роботи, листом ВАТ “НДПВІ “Львівтеплоелектропроект” №09-03-726 від 24.12.2007 р., і з таким висновком погодився Вищий господарський суд України в постанові від 09.09.2008 р.. Належних доказів наявності у відповідача права на таке використання водосховища суду не надано і таке право відповідача не породжують записи у свідоцтві про державну реєстрацію щодо виду діяльності відповідача, суднові білети на садкові лінії НОМЕР_2 та НОМЕР_3 тощо.

Згідно із ст. 396 ЦК України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна відповідно до положень глави 29 ЦК України. Згідно із ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. З урахуванням наведеного, позов у частині зобовязання відповідача не чинити перешкод у користуванні водосховищем підлягає задоволенню.

Як вбачається з переліку нерухомого майна, переданого у власність відкритому акціонерному товариству “Львівський обласний виробничий рибний комбінат”, виданого Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Львівській області, згідно із наказом про створення в процесі приватизації ВАТ “Львівський обласний виробничий рибний комбінат” №1308 від 28.12.1994 р., останньому передано у власність обєкти нерухомого майна, зокрема, садкові лінії, мостик перехідний, рибацькі доміки в с. Руда за Бугом. 25.10.2002 р. між ВАТ “Львівський обласний виробничий рибний комбінат” (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір №25/10-02, за яким продавець продає, а покупець купує цілісний майновий комплекс рибної дільниці “Добротвір”, а саме: садкові лінії з садками та мостиком, домик рибацький (п. 1.1.). У відповідності до п. 3.1. договору, право власності на майновий комплекс переходить до покупця з моменту підписання акту прийому-передачі майнового комплексу. Такий акт прийому-передачі майнового комплексу було підписано між сторонами 16.04.2003 р., що свідчить про перехід до відповідача права власності на вказане майно цілісного майнового комплексу. Доказів належності вказаного майна до нерухомого суду не надано, у встановленому порядку в бюро технічної інвентаризації це майно не зареєстроване, що не заперечувалось сторонами.

Зазначене майно не встановлено на земельній ділянці, відведеній позивачу у постійне користування, доказів зворотнього суду не надано. З наведених вище документів вбачається, що відповідач не зводив зазначене майно, а придбав вже фактично існуюче на відповідній земельній ділянці майно. Позивач просить звільнити водосховище від належного відповідачу майна, а саме, садкових ліній, рибацького будиночку, перехідного містка.

Згідно із ст. 396 ЦК України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна відповідно до положень глави 29 ЦК України. Згідно із ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Однак, матеріали справи містять докази порушення прав позивача лише наявними садковими лініями. Належних доказів того, що права позивача порушує розміщення рибацького будиночку та перехідного містка, суду не надано, не обґрунтовано, яким чином місток та рибацький будинок негативно впливають на експлуатацію водосховища чи порушують певні права позивача. Згідно із ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права, але лише у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відтак, позов підлягає задоволенню лише в частині зобовязання відповідача звільнити водосховище від садкових ліній.

Позивач посилається на проведення відповідачем незаконних земляних робіт у прибережній смузі. Згідно із ст. 60 ВК України, вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. У відповідності до ст. 61 ВК України, прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

З матеріалів справи вбачається проведення відповідачем таких робіт, що підтверджується, зокрема, проектом, розробленим на замовлення відповідача ППВП “Водпроект”, актом роботи комісії від 23.07.2009 р., актом про встановлення факту здійснення господарської діяльності від 18.05.2009 р., листом зверненням до відповідача Прибужанівської сільської ради тощо. Посилання відповідача на акт без номера від 20.08.2009 р. перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Державної екологічної інспекції в Львівській області, згідно із яким у цю дату роботи не проводяться, не спростовує факту проведення таких робіт та, водночас, відображає наслідки їх проведення.

У відповідності до ч. 3 ст. 61 ВК України, об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися, лише якщо при цьому не порушується її режим.

Згідно із ст. 43 ВК України, водокористувачі мають право, зокрема, здійснювати загальне та спеціальне водокористування; використовувати водні об'єкти на умовах оренди; споруджувати гідротехнічні та інші водогосподарські об'єкти, здійснювати їх реконструкцію і ремонт. При цьому, права водокористувачів охороняються законом. Порушені права водокористувачів підлягають поновленню в порядку, встановленому законодавством. Відповідно до ч. 2 ст. 20 ГК України, кожний субєкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема, шляхом відновлення становища, що існувало до порушення прав та законних інтересів субєкта господарювання та припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення. Відтак, позов у частині зобовязання відповідача ліквідувати наслідки земляних робіт у 100 метровій смузі підлягає задоволенню.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Однак, відповідач не довів передбачені законом обставини для відмови у позові, не зважаючи на вжиття господарським судом усіх можливих умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства у порядку, встановленому у ч. 3 ст. 4-3 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково. Судові витрати покладаються на сторони пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 32,33, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Зобовязати субєкта підприємницької діяльності фізичну особу ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) не чинити перешкод ВАТ “Західенерго” м.Львів, вул. Козельницька, 15, (код ЄДРПОУ 23269555) в користуванні Добротвірським водосховищем.

3.Зобовязати субєкта підприємницької діяльності фізичну особу ОСОБА_1, АДРЕСА_1( ідентифікаційний код НОМЕР_1) звільнити Добротвірське водосховище на користь ВАТ “Західенерго”, м.Львів, вул. Козельницька, 15, (код ЄДРПОУ 23269555) від належних фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 садкових ліній.

4.Зобовязати субєкта підприємницької діяльності фізичну особу ОСОБА_1, АДРЕСА_1(ідентифікаційний код НОМЕР_1) ліквідувати наслідки земляних робіт у 100 метровій береговій смузі Добротвірського водосховища.

5.Стягнути з субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь ВАТ “Західенерго” м.Львів, вул. Козельницька, 15, (код ЄДРПОУ 23269555) 25,50 грн. держмита та 59,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.В частині решти вимог у позові відмовити.

7.Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя